30. Методика аудиту капіталу підприємства.

Метою аудиту операцій з власним капіталом є встановлені достовірності первинних даних відносно формування та використання власного капіталу, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та в облікових регістрах, правильності ведення обліку власного капіталу відповідно до установчих документів та облікової політики, достовірності відображення стану власного капіталу у звітності підприємства.

Основним завданням аудиту операцій з власним капіталом є:

• перевірка достовірності відображення показників щодо власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності і правильності їх формування та цільового використання;

• встановлення обґрунтованості операцій з формування прибутків і збитків, їх використання і розподіл;

• встановлення повноти формування статутного капіталу, відповідності фактичних внесків учасників умовами установчих документів, дотримання строків внесення часток до статутного капіталу;

• перевірка стабільності величини статутного капіталу, його відповідності розміру, визначеному установчими документами.

Предметом аудиту операцій з власним капіталом є процеси та господарські операції, пов'язані з формуванням статутного, пайового, додаткового і резервного капіталу, обліком, нерозподілених прибутків (непокритих збитків), формування вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками.

Основними об'єктами аудиту операцій з власним капіталом є:

• елементи облікової політики:

  • положення (стандарти) бухгалтерського обліку, якими керується підприємство при веденні обліку власного капіталу;

  • номенклатура робочих бухгалтерських рахунків, а також будова аналітичних рахунків з обліку власного капіталу;

  • порядок створення та використання резервного капіталу, крім випадків, коли він утворюється в порядку, встановленому законодавством;

  • встановлення порядку вибуття учасників і визначення частки належного їм додаткового капіталу;

  • склад і порядок утворення та використання фондів спеціального призначення;

  • оцінка внесків і порядок збільшення статутного капіталу;

  • порядок розподілу чистого прибутку.

    • операції з обліку:

  • формування і зміни статутного капіталу;

  • формування та використання пайового, додаткового, резервного, вилученого неоплаченого капіталу та нерозподілених прибутків (збитків).

• записи в регістрах обліку та звітності.

Аудит операцій з власним капіталом доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства за участю аудитора.

Інвентаризація власного капіталу полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов'язань підприємства перед власника, реальність часток засновників у статутному капіталі.

При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і нематеріальні активи, що не мають практичної цінності.

При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з власним капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

Зокрема, в акціонерних товариствах статутний капітал складається з номінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонерами.

Аудитор повинен врахувати те, що складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до зміни структури власного капіталу.

В ході перевірки аудитору необхідно вивчити наступні питання.

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірка здійснюється в наступному порядку:

• перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;

• вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;

• перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;

• перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб'єкта його засновниками;

• встановлення законності видів діяльності;

• визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;

• перевірка повноти в правильності формування статутного капіталу;

• встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;

• визначення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

Вивчення законності змін у складі засновників підприємства. Аудитору слід вивчити порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Зокрема, співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, - видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учаснику, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.

Вивчення джерел формування та правильності витрачання резервного капіталу. Резервний капітал являє собою зарезервовану на певні цілі частину нерозподіленого прибутку (власного капіталу) для покриття можливих збитків, непередбачених витрат і зобов'язань. Його величина залежить в основному від отриманого підприємством фінансового результату, а також рішення засновників про його розподіл і може змінюватися з року в рік.

При аудиті необхідно приділити увагу тому, з яких джерел походить формування капіталу, якою є величина згідно з установчими документами, чи відповідає величина резервного капіталу законодавчо встановленим нормам.

Таким чином, граничний розмір резервного капіталу знаходиться в прямій відповідності з розміром статутного капіталу. В світовій практиці гранична сума резервного (запасного) капіталу коливається від 10 до 40% статутного капіталу.

Наявність резервного капіталу у господарюючого суб'єкта - обов'язковий фактор стабільності його діяльності в ринковій економіці.

Вивчення формування і використання нерозподіленого прибутку. За підсумками звітного року у господарюючого суб'єкта утворюється балансовий прибуток (збиток), який є кінцевим фінансовим результатом (прибутком або збитком).

При проведенні такої перевірки значну увагу слід приділити вивченню правильності формування прибутку (збитку) та його відповідного відображення на рахунках. Досить важливим є вивчення використання прибутку, при цьому слід встановити, на що буде здійснюватись його використання, відповідність нормативним документам, правильність відображення в обліку.

Перевірка чистого прибутку та його використання. Аудитор перевіряє законність та правильність відображення в обліку нарахованого податку на прибуток, так званих надзвичайних доходів та витрат, з застосуванням вибіркового методу виходячи зі складу цих показників та їх суттєвості.

При перевірці чистого прибутку та його використання слід приділити значну увагу наступним питанням:

• відповідність даних Звіту про фінансові результати (рядка 220) даним аналітичного та синтетичного обліку. Перевіряється шляхом арифметичного розрахунку та порівняння даних Звіту про власний капітал з даними Головної книги;

• правомірність списання збитків від розкрадань, винні особи по яких не були встановлені. Аудитор повинен впевнитись, що виявлені як вході перевірки, так і підприємством самостійно і в результаті інвентаризації недостачі майна або в межах норм природного убутку віднесені на витрати підприємства, а понад норм – за рахунок винних осіб. Якщо винні особи не встановлені або суд відмовив у стягненні збитків з них, то збитки від нестачі майна і його псування відносяться на фінансові результати підприємства.

Встановлення правомірності та правильності використання прибутку аудитор повинен почати з перевірки правильності відображення в бухгалтерському балансу по рядку "Нерозподілений прибуток" залишку прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства по результатах фінансово-господарської діяльності за минулий звітний період та прийнятих рішень з його використання. Аудитору слід впевнитись, що в річному бухгалтерському балансі відповідні дані показані з врахуванням підсумків діяльності за звітний рік відповідно до прийнятих рішень про покриття збитків за звітний рік, виплату дивідендів, про створення та поповнення резервного капіталу.

Аудит рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" включає в себе не тільки перевірку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) звітного і минулих років, але також і вивчення фондів накопичення, соціальної сфери, споживання. Це означає перевірку:

• динаміку нерозподіленого прибутку за роками;

• правильність перенесення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) зі звітних даних минулого року;

• обґрунтованість перенесення непокритого збитку і можливість його покриття в минулому році за рахунок коштів резервного капіталу;

• законності створення фондів спеціального призначення відповідно до установчих документів або рішення засновників і прийнятої облікової політики;

• правильності зменшення фондів накопичення (на виробничий розвиток, при списанні витрат, що не включаються до первісної вартості основних засобів, при використанні коштів на погашення збитків звітного періоду і виплату доходів засновникам);

• обґрунтованості витрачання фонду споживання (на соціальні цілі – на основі кошторису витрачання коштів, положення про порядок преміювання працівників).