Список використаної літератури:

1. Єременко О. Міжнародний банк реконструкції та розвитку: держави-члени, акціонерний капітал і розподіл голосів / О. Єременко // Вісник НБУ.-2005.- № 2. – С. 28-31.

2. Офіційний сайт МБРР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://web.worldbank.org

Ільчук Оксана

факультет банківського бізнесу

група БС-34

Науковий керівник:

к.е.н., доцент Чайковський Я.І.

Стан безготівкових розрахунків: проблеми та шляхи його оптимізації

На сучасному етапі розвитку вітчизняна економіка потребує швидких структурних та технологічних перетворень і водночас вдосконалення механізму безготівкових розрахунків, так як на сьогодні її стан характеризується такими негативними явищами, як: розлад платіжно-розрахункової системи і платіжна криза. Стан безготівкових розрахунків безпосередньо впливає на стан грошового обігу, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств, і, в свою чергу, на купівельну спроможність населення. На сьогодні лише 70-72% всіх розрахунків в Україні відбувається в безготівковій формі, що в порівнянні із високо розвинутими країнами є досить низьким показником. Зростанню обсягів безготівкових розрахунків сприяє створення нормативно-правової бази у даній сфері, а також забезпечення контролю за діяльністю банків і підприємств.

За своєю сутністю безготівкові розрахунки – це система грошових розрахунків, які здійснюються без участі готівки, тобто шляхом перерахування банком певної суми з рахунка платника на рахунок одержувача коштів або шляхом зарахування взаємних вимог [2].

При здійсненні розрахунків може застосовуватись акредитивна, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за допомогою чеків з використанням розрахункових документів на паперових носіях: платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, і в електронному вигляді – платіжні картки. Від правильного вибору форми безготівкових розрахунків залежить своєчасність отримання коштів, оперативність і правильність утворення відповідних фондів.

Останнім часом велика увага приділяється популяризації використання платіжних карток в сфері безготівкових розрахунків. Національний ринок платіжних карток досяг значного прогресу. Сьогоднішній рівень розвитку національного карткового ринку дозволяє сказати, що платіжні картки стали звичним та повсякденним фінансовим інструментом для пересічних громадян.

На початок 2013 року за даними НБУ 142 українських банки емітували платіжні картки. За останні 12 років кількість активних платіжних карток, емітованих в Україні, зросла з 3,6 до 33,1 млн. , тобто в 9,2 рази (рис. 1) [3].

Рис. 1. Обсяги використання платіжних карток протягом 2001-2012 рр. [3]

За останні 12 років прослідковується стрімке зростання кількості банкоматів, встановлених українськими банками з 1,8 до 36,1 тис. ( в 20,5 разів), а також кількості платіжних терміналів – з 14,6 до 162,7 тис. ( в 11,1 рази), що відображено на рисунку 2.

Рис. 2. Обсяги здійснення операцій з використанням платіжних карток протягом 2002-2012 років [3]

Українські держателі платіжних карток у 2012 році здійснили 1,073 млрд. операцій на загальну суму 741,5 млрд. гривень, в порівнянні з 2008 відповідно – 634 млн. операцій на загальну суму 372,4 млрд. грн., що свідчить про постійне зростання обсягів операцій з використанням платіжних карток.

Рис. 3. Сума операцій з використання платіжних карток [3]

Як видно із таблиці 1 на сьогодні найбільшими емітентами платіжних карток є: Приватбанк, Ощадбанк і Райффайзен банк «Аваль», обсяги емісії платіжних карток яких становлять, відповідно, близько 70 млн., майже 36 млн. та 10 млн.

Таблиця 1