Хронологія подій

1616 р.	Взяття запорозькими козаками на чолі з П.Сагайдачним турецької фортеці Кафи.
1618-1648 рр.	Тридцятилітня війна в Європі між двома коаліціями держав: Габсбурзькою католицькою (Австрія, Іспанія, Польща) і протестантською (Англія, Нідерланди, Данія, Франція, Швеція). Участь у воєнних діях українських козаків.
1618 р.	Похід 20-тисячного козацького війська Сагайдачного в Московію на допомогу королевичу Владиславу. Деулінське перемир'я. Приєднання до Польщі Чернігово-Сіверщини та Смоленщини.
1620 р.	Польсько-турецька війна. Поразка польського війська на Цецорських полях у Молдавії.
1620 р.	Відновлення православної ієрархії. Обрання Київським православним митрополитом Йова Борецького.
1621 р.	Хотинська війна. Участь козацького війська під проводом П.Сагайдачного в Хотинській війні на боці Речі Посполитої.

Морські походи козаків

• Літо 1606 р. Від козацьких нападів запалало усе турецьке узбережжя Чорного моря. Козаки завдали удару відразу по трьох найміцніших турецьких фортецях - Акерману, Кілії, Варні. Вкрай занепокоєний султан наказав перетнути Дніпро залізним ланцюгом, залишивши посеред річки браму, на яку з кріпосних веж було націлено гармати.

• Осінь 1608 р. Запорожці здобули Перекоп, а невдовзі - Ізмаїл, Кілію та Акерман.

• 1614 р. Флотилія чайок перетнула Чорне море. Висадившись під Трапезундом, козаки переможним походом пройшли по-турецькому узбережжю, здобули Синоп, знищили гарнізон фортеці, арсенал, спалили місто й кораблі турків.

• 1615 р. На 80 чайках вони рушили на турецьку столицю, де крім флоту, стояла султанська гвардія в 30 тис. вояків. Козаки спалили портові споруди й повернули назад. Розлючений султан вкотре наказав наздогнати й знищити зухвальців. Однак біля Очакова запорожці першими напали на турецьку ескадру, захопили в полон старшого експедиції. Захоплені галери знищили на очах очаківської залоги.

• 1616 р. Найпотужніший удар козаків. Здобуто Кафу - найбільший невільницький ринок у Криму. Визволено кілька тисяч бранців.

Внесок Петра Конашевича-Сагайдачного у розвиток визвольного руху в Україні та згуртування українського суспільства

• Впорядкування козацького війська, підвищення його боєздатності.

• Перетворенню козацтва на провідну верству українського суспільства сприяла ідеологічна підтримка Війська Запорозького православною церквою та братствами.

• Відновлення значення Києва як релігійного, а відтак і духовного центру України.

• Зростання міжнародного авторитету козаків завдяки їхнім гучним звитягам у морських походах і Хотинській війні.

Заслуги гетьмана:

1. Впорядкував козацьке військо.

2. Мав неабиякий дипломатичний хист.

3. Брав участь у тогочасній європейській політиці.

4. Підтримував православну церкву, приділяв увагу освітнім справам

Магдебурзьке право - право на самоврядування.

Причини Національно-визвольної війни

Соціально-економічні

· Перетворення Польщі на основного постачальника хліба в Європі призвело до зміцнення земельної власності феодалів та посилення кріпосницького гніту. Для українських селян панщина збільшилася до 5—6 днів на тиждень, зросли також натуральні та грошові податки.

· Значне погіршення економічного становища міщан: жителі міст, що знаходилися в приватній власності феодалів, повинні були платити додаткові податки, церковну десятину, виконувати різні роботи на користь власника міста. У містах з Магдебурзьким правом (право на самоврядування) посилилося свавілля польської адміністрації.

· Погіршення становища реєстрового козацтва після придушення козацько-селянських повстань 1630-х pp. та видання польським урядом у 1638 р. «Ординації Війська Запорозького реєстрового».

Політичні.

Відсутність в Україні власної держави призводила до масового ополячення української правлячої верхівки (магнати, шляхта). Це ставило українців на межу зникнення.

Національно-релігійні. Перебування українців у масовому релігійному та національному пригнобленні. Через католицьку та уніатську (греко-католицьку) церкву польська шляхта прагнула масово окатоличити православних українців, закрити церкви та монастирі, заборонити використання рідної мови.

За характером визвольна війна була антифеодальною, національно-визвольною, проходила під релігійними гаслами. Слабкість королівської влади та зміцнення влади великих землевласників (магнатів) зумовили можливість початку Визвольної війни.

На підставі передумов Національно-визвольної війни сформувалися її причини: -незадоволення  різних  верств  населення  України  швидким зростанням  у  країні  земельних  володінь  польських  магнатів  та шляхти; - посилення національно-релігійних утисків православних українців; - невідповідність  між фактичним  набуттям  козацтвом  політичного лідерства в українському суспільстві й обмеженнями, що накладалися на нього владою за «Ординацією»  1638 p.; - слабкість вищої державної влади  Речі  Посполитої (короля й сейму), яка навіть за наявності бажання не мала достатніх повноважень і авторитету,  щоб контролювати дії польських магнатів і шляхти в Україні.

Національно-визвольну війну вважають складовою Української національної революції XVII ст. (1648 —1676 pp.). Після закінчення Національно-визвольної війни Україну охопила громадянська війна (вересень 1657 — червень 1663 pp.), що спричинила її поділ на два гетьманства і боротьбу (червень 1663 — вересень 1676 pp.) за возз'єднання Української гетьманської держави Богдан   Хмельницький   та   його   соратники. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. тривала з лютого 1648 р. до серпня 1657 р.