Залучені джерела фінансування інвестицій підприємства

4.1. Акціонерний капітал як джерело інвестування підприємств

4.2. ІРО як джерело залучення інвестицій для компаній на зарубіжних ринках

4.3. Інвестиційний фінансовий лізинг

4.4. Інвестиційний франчайзинг

Навчальні завдання для практичних занять:

• контрольні запитання

• тести для проведення контролю

• теми рефератів

Рекомендована література до розділу 4

4.1. Акціонерний капітал як джерело інвестування підприємств

В сучасних умовах фондовий ринок України, перебуваючи в статусі винятково важливого сегменту економіки, не в достатній мірі виконує свої функції щодо забезпечення інвестиційним капіталом, перш за все підприємства реального сектору національної економіки.

Мета акціонерного товариства полягає у максимізації добробуту акціонерів за рахунок зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Товариство повинно забезпечувати інвестиційну привабливість емітованих ним акцій протягом усього періоду своєї діяльності. Для цього воно повинно збільшувати власний капітал, налагоджувати ефективні відносини із заінтересованими особами та забезпечувати виконання умов для включення акцій товариства до лістингу фондових бірж і торговельно-інформаційних систем та їх обігу на організованому фондовому ринку.

Мета товариства повинна визначатись у статуті товариства. Товариство зобов'язане інформувати акціонерів та заінтересованих осіб про мету товариства шляхом включення такої інформації до річного звіту.

Для досягнення мети товариства органи товариства повинні здійснювати управління таким чином, щоб забезпечити як розвиток товариства в цілому, так і реалізацію права кожного акціонера на отримання доходу. Поряд з цим товариство повинно здійснювати свою діяльність відповідно до правил ділової етики та враховувати інтереси суспільства в цілому.

Готовність інвесторів вкладати кошти в те чи інше товариство залежить від їхньої впевненості у тому, що їхні права будуть належним чином захищені і що вони зможуть реалізувати свої права нарівні з іншими акціонерами.

Принцип рівного ставлення до акціонерів набуває особливої актуальності, якщо товариство планує залучити додатковий капітал на фондовому ринку і заохотити інвестиції від портфельних та іноземних інвесторів. Товариство повинно вжити необхідних заходів для запобігання порушень прав дрібних (міноритарних) акціонерів як з боку посадових осіб товариства, так і з боку акціонера, який володіє контрольним пакетом акцій.

Результати діяльності товариства залежать від чесного, добросовісного та сумлінного виконання посадовими особами органів товариства своїх обов'язків. Товариство, що має на меті здобути довіру інвесторів, повинно створити належні внутрішні механізми для запобігання шахрайському вилученню активів товариства чи іншим діям з боку посадових осіб товариства, що суперечать інтересам товариства.

Цим проблемам присвячено проект "Програми розвитку фондового ринку України на 2011-2015 рр.", підготовдений Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР), який передбачає заходи, спрямовані на - збільшення капіталізації і ліквідності фондового ринку, удосконалення ринкової інфраструктури, умов і правил державного регулювання і нагляду на фондовому ринку. Особлива увага приділяється поліпшенню механізмів захисту прав інвесторів, який повинен володіти якісною і достовірною інформацією про об’єкти інвестування.

З цією метою НКЦПФР спільно із спеціалістами USAID була підготовлена Електронна система комплексного розкриття інформації (ЕСКРІН) емітентами акцій і облігацій підприємств, які знаходяться в лістингу організатора торговлі.

Важливим завданням, виконання якого потрібне для підвищення інтересу інвесторів до українського фондового ринку і залучення додаткових інвестицій, є розширення і створення нових фінансових інструментів і механізмів перерозподілу засобів інвесторів. Саме тому НКЦПФР була проведена робота по законодавчому удосконаленню регулювання іпотечного ринку і формування законодавчого поля для запуску цільових облігацій.

Результатом стала активізація роботи фондового ринку, розвиток якого повинний знаходитися в напряму досягнення найкращих мирових стандартів. У цьому зв’язку найголовнішим завданням має стати гарантований державою надійний захист інвесторів, наприклад шляхом встановлення корпоративних стандартів, протидії незаконним використанням инсайдерской інформації і її маніпулюванням, тощо.

За прогнозами експертів фондового ринку український фондовий ринок за підсумками 2012 р. може вирости на 15-25%. На волатильність українського ринку акцій цього року впливатимуть в основному два чинники - внутрішні заощадження і відновлення довіри іноземних інвесторів, однак в обох випадках багато що залежить від довіри до гривни. В даний момент, хоча акції по ряду параметрів недооцінені, загальна недовіра і очікування девальвації поки що відлякують інвесторів.

 Крім того для іноземних інвесторів український ринок може стати цікавішим, ніж ряд азіатських ринків, по ряду параметрів, у зв'язку з недостатнім інвестуванням в порівнянні з азіатськими країнами, де рентабельність вже не настільки висока, як в попередні роки. Натомість в Україні рентабельність окремих галузей залишається вище. Крім того, потенціал внутрішнього споживання в Україні також залишається достньо високим [1].

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство ( далі – АТ) вважається створеним як юридична особа з моменту його державної реєстрації відповідно до законодавства України. АТ створюється без обмеження строку, якщо інше не передбачено його статутом.

АТ може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. АТ не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

До акціонерних товариств відносяться: публічні акціонерні товариства (ПАТ) і приватні акціонерні товариства (ПрАТ). Основні відмінності між цими двома типами товариств стосуються декількох принципових моментів: обмеженістю щодо кількості акціонерів; порядку відчуження акцій, способів емісії акцій та ціноутворення на них.

Перша відмінність полягає у тому, що кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Друга відмінність полягає у тому, що ПАТ може використовувати як закриту так і відкриту форму емісії. При відкритому (публічному) розміщенні акції розповсюджуються серед потенційно необмеженого кола інвесторів. ПрАТ вправі проводити тільки закрите розміщення, тобто може розподіляти свої акції серед засновників або іншого заздалегідь визначеного кола осіб. Таке товариство не правомочне проводити відкрите розміщення акцій, що підлягають випуску або іншим чином пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб.

Третя відмінність полягає у тому, що акції ПрАТ не можуть купуватися та продаватися на біржі, тобто не може встановлюватись їх ринкова ціна. Ціна продажу акцій у ПрАТ встановлюється за балансовою або “книжковою “ вартістю за даними бухгалтерської звітності.

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законо давства про цінні папери та фондовий ринок.

Четверта відмінність полягає у тому, що акціонери ПАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства. Акціонери ПрАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами ПрАТ. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

АТ може бути створено шляхом заснування або шляхом реорганізації діючої юридичної особи (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Створення товариства шляхом заснування здійснюється за рішенням засновників установчими зборами засновників.

Акціонерами товариства можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Статут АТ є установчим документом товариства. Вимоги статуту товариства обов’язкові для виконання всіма органами товариства та його акціонерами.

Статут АТ повинен містити відомості: повне та скорочене найменування товариства українською мовою; тип товариства; розмір статутного капіталу; розмір резервного капіталу у разі його формування; номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій; розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством; умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій; права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій; наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права; порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; порядок скликання та проведення загальних зборів; компетенцію загальних зборів; спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів; склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення товариства.

АТ набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності (АТ) здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної, в місті раді або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходження АТ.

Місцем знаходження АТ - юридичної особи вважається адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

АТ вправі розміщувати прості та привілейовані акції. Номінальна вартість розміщених привілейованих акцій не повинна перевищувати 25 % величини статутного капіталу АТ.

АТ має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал (СК) після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

Забороняється збільшення СК товариства:

- у разі наявності викуплених товариством акцій;

- для покриття збитків.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Статутний капітал товариства зменшується в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.

Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

Анулювання акцій АТ здійснюється в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має право анулювати викуплені ним акції та зменшити статутний капітал або підвищити номінальну вартість решти акцій, не змінюючи при цьому розмір статутного капіталу.

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів - простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%.

Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Оплата акцій. До моменту затвердження результатів розміщення акцій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, розміщені акції мають бути повністю оплачені.

У разі розміщення акціонерним товариством цінних паперів їх оплата здійснюється грошовими коштами або за згодою між товариством та інвестором - майновими правами, немайновими правами, що мають грошову вартість, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є набувач, та векселів), іншим майном. Особливості обігу цінних паперів акціонерних товариств:

- Акції публічного акціонерного товариства можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі. Публічне акціонерне товариство зобов'язане пройти процедурвключення акцій до біржового списку хоча б однієї фондової біржі.

- Акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Під час створення товариства його акції підлягають закритому (приватному) розміщенню виключно серед засновників.

Порядок реєстрації випуску акцій:

1. Документи для реєстрації випуску акцій подаються засновником (засновниками) або уповноваженою особою(особами) засновника (засновників) товариства до центрального апарату Комісії або її територіальних органів відповідно до делегованих повноважень.

2. Реєстрація випуску (випусків) акцій оформлюється відповідним рішенням Комісії, на підставі якого структурним підрозділом центрального апарату Комісії або територіальним органом Комісії оформлюється та видається тимчасове свідоцтво(тимчасові свідоцтва) про реєстрацію випуску (випусків) акцій.

3. Підставами для відмови в реєстрації випуску (випусків) акцій є:

а) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

б) відсутність будь-якого з документів :

- заява про реєстрацію випуску акцій;

- рішення про закрите (приватне) розміщення акцій, оформлене протоколом;

- засновницький договір чи його копія, засвідчена у нотаріальному порядку;

- копія платіжного документа, який підтверджує сплату державного мита;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про юридичну особу, чинна на дату подання документів для реєстрації випуску акцій, та довідка про взяття на облік платника податків;

- копія паспорта громадянина України (для фізичної особи - резидента) або копія паспорта (паспортного документа) (для фізичної особи - нерезидента) та копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (за наявності);

- проміжна фінансова звітність за звітний період;

- аудиторський висновок аудитора (аудиторської фірми) щодо спроможності засновника - юридичної особи сплатити відповідні внески до статутного капіталу товариства;

- декларація про доходи і майно, завірена відповідним органом державної податкової служби, за період, у якому отримано дохід, який є джерелом здійснення внеску до статутного капіталу товариства (подається у разі наявності засновників товариства -фізичних осіб по кожному із таких засновників);

в) дії, що порушують процедуру створення акціонерного товариства, встановлену розділом II Закону України "Про акціонерні товариства".

Розкриття інформації на фондовому ринку здійснюється емітентами цінних паперів шляхом:

розміщення її в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; розміщення на власному веб-сайті емітента;

опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або НКЦПФР;

подання її до ї комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Річна інформація про емітента повинна містити такі відомості: найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу; орган управління емітента, його посадові особи та засновники; господарська та фінансова діяльність емітента;

цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), розміщення лістинг цінних паперів;

річна фінансова звітність;

аудиторський висновок;

перелік власників значних пакетів (10 відсотків і більше) акцій із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій.

Річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним.

Особлива інформація про емітента - інформація, до якої належать відомості про:

- прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25 відсотків статутного капіталу;

- прийняття рішення про викуп власних акцій, крім акцій корпоративних інвестиційних фондів інтервального та відкритого типу;

- факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі; - отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів емітента;

- зміну складу посадових осіб емітента;

- зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій; - рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв; - рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу; - порушення справи про банкрутство емітента, винесення ухвали про його санацію;

- рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента

Розкриття особливої інформації має здійснюватись шляхом оприлюднення у стрічці новин, опублікування в офіційному друкованому виданні та подання до Комісії.

Розкриття особливої інформації здійснюється у такі строки:

- у стрічці новин - протягом одного робочого дня після дати вчинення дії, але не пізніше 10.00 години другого робочого дня після дати вчинення дії;

- в офіційному друкованому виданні - протягом п'яти робочих днів після дати вчинення дії;

- подання до Комісії - протягом десяти робочих днів після дати вчинення дії.

Розкриття квартальної інформації здійснюється у строк не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, квартальну інформацію за четвертий квартал - не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним роком. Розкриття інформації в повідомленні про проведення загальних зборів здійснюється протягом 10 робочих днів з дати публікації повідомлення про проведення загальних зборів в офіційному друкованому органі (виданні).

Існування можливості для вже створених акціонерних товариств проводити емісію додаткової кількості акцій означає, що підприємство має змогу залучати додаткові фінансові ресурси.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі попередні випуски акцій були зареєстровані й всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Дивідендна політика. Під дивідендною політикою розуміється процес прийняття рішень щодо виплати дивідендів або накопичення чистого прибутку для інвестування компанії. Власники акцій мають подвійний інтерес, пов’язаний із володіння акціями: довгостроковий і короткостроковий.

Акції є вираженням права власності на частку в капіталі акціонерного товариства. Компанії здійснюють випуск акцій з метою мобілізації довгострокового капіталу для розвитку бізнесу. Інвестори, що придбавають акції, стають співвласниками компанії і усіх її активів за вирахуванням вимог кредиторів. Акціонери спільно розділяють риски, пов'язані з діяльністю підприємства, і мають право на отримання певної частини прибутку компанії.

Важливо, щоб підприємство, плануюче притягати інвестиції за допомогою випуску акцій, мало довгостроковий план розвитку компанії з вказівкою напрямів використання притягнених засобів. При цьому менеджмент компанії повинен усвідомлювати факт створення своєрідного партнерства з новими акціонерами. Інвесторів, що вкладають кошти в акції компанії, прийнято класифікувати на стратегічних, фінансових(чи портфельних) і - у разі відкритого розміщення акцій - приватних(дрібних) інвесторів.

Інвестор, що вкладає кошти в акції компанії, може переслідувати наступні цілі:

-отримання високого прибутку (цю мету зазвичай переслідує портфельний інвестор);

-участь в створенні і розвитку бізнесу компанії(стратегічний інвестор).

Акції закріплюють за їх власниками права голосу на загальних зборах акціонерів, а також право на отримання частини прибутку компанії у формі дивіденду. На відміну від власників облігацій, які розглядаються як кредитори компанії, акціонери є її власниками.

Довгострокова зацікавленість проявляється у досягненні високих стабільних економічних показників діяльності корпорації, для чого необхідна реалізація інвестиційних проектів, перш за все за рахунок нерозподіленого прибутку. У короткостроковій перспективі для акціонерів (особливо дрібних) важливо отримання високих дивідендів. В зв’язку з цим виникає проблема щодо оптимізації пропорцій розподілу прибутку на накопичення і споживання.

На вибір дивідендної політики впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори (макроекономічні, законодавчі, податкові, можливості інвестування, фінансовий стан корпорації, розвиток фондового ринку тощо. Виплати високих сум дивідендів збільшує ціну акції, в той же час зменшують можливості інвестування у виробництво, що зменшить темп росту прибутку і ціну акції.

В теорії дивідендної політики існують декілька концепцій дивідендної політики. Одна із них (Міллера - Модільяні) базується на тому, що вартість капіталу залежить не від його структури, а від грошових потоків, отриманих від реалізації інвестиційних проектів. При цьому реінвестиція прибутку у нові проекти, збільшуватиме ринкову вартість акцій і капітал акціонерів у майбутньому. Згідно із концепцією “синиці у руці” (М. Гордон, Е. Бригем, Дж. Лінтнер) базується на тому, що отримання дивідендів сьогодні менш ризиковано ніж очікування приросту капіталу від інвестицій у майбутньому.

За законодавством України дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Товариство може виплачувати дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства. Відповідно до українського законодавства (3, ст. 158 Цивільного Кодексу України – ЦКУ та ст. 31 Закону України «Про акціонерні товариства») акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю;

3) товариство має зобов'язання про викуп акцій ;

4) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю. Виплата дивідендів за простими акціями не є безумовним зобов’язанням АТ перед акціонерами. Загальні збори акціонерів за поданням правління мають право прийняти рішення про недоцільність виплати дивідендів по простих акціях за результатами того чи іншого року. В то й же час виплата об’явлених загальними зборами дивідендів за простими акціями є обов’язковими для АТ. Акціонери мають право вимагати від АТ виплати об’явлених дивідендів через суд.

Особливості різних видів акцій мають як позитивні, так і негативні характеристики і для емітента, і для інвестора. Саме тому при прийнятті решень про випуск різних видів акцій і при виборі різних джерел інвестування необхідно оцінити переваги і недоліки різних методів фінансування.

Серед явних переваг боргових джерел залучення інвестицій можна зазначити наступні:

- менеджмент компанії не втрачає контроль над компанією;

- виплати відсотків за позичковими коштами відносяться на собівартість, а значит зменшує базу оподаткування;

- терміни і умови виконання боргових зобов'язань;

- кредитор не бере участь в розподілі прибутку підприємства.

До основних недоліків використання позичкових коштів підприємствами відносяться:

- достатньо висока вартість позичкових коштів;

- обов'язкова наявність гарантій і застави високоліквідного майна при залученні довгострокових кредитних ресурсів, що за вартістю можуть суттєво перевищувати розмір отриманих позичкових коштів;

- обслуговування боргових зобов'язань потребує наявності постійних джерел надходження грошових коштів для погашення тіла кредиту;

- існує ризик невиконання боргових зобов'язань, що може привести до банкрутства позичальника.

Як вже відзначалося, акції підприємства можуть отримуватися стратегічними інвесторами, фінансовими(портфельними) інвесторами або - у разі публічного розміщення - приватними(дрібними) інвесторами. Кожен з перерахованих типів інвесторів має свої особливості, позитивні або негативні для підприємства, які будуть розглянуті нижче.

Переваги і недоліки фінансування шляхом випуску акцій полягають у наступному.

До позитивних моментів залучення в компанію стратегічного інвестора відносяться:

- стратегічний інвестор може передати підприємству передовий досвід і ноу-хау;

- стратегічний інвестор націлений на розвиток довгострокової співпраці з підприємством;

- підприємство може отримати доступ до нових ринків і каналів збуту партнера;

- підприємство і його стратегічний партнер можуть добитися синергетичного ефекту в результаті виробничої інтеграції;

- стратегічні інвестори готові платити більш високу ціну за акції підприємства, чим інші інвестори.

В той же час, існує ряд негативних наслідків залучення в компанію стратегічних інвесторів:

- підприємство може отримати доступ до нових ринків і каналів збуту партнера;

- підприємство і його стратегічний партнер можуть добитися синергетичного ефекту в результаті виробничої інтеграції;

- стратегічні інвестори готові платити більш високу ціну за акції підприємства, чим інші інвестори;

- підприємство повинне чітко уявляти собі і розділяти цілі стратегічного інвестора(частенько ці цілі не повністю узгоджуються з цілями менеджменту компанії);

- істотна доля, що належить стратегічному інвесторові в акціонерному капіталі компанії, " разводняет" контроль над нею і може привести до зміни вищого керівництва;

-можливі прояви відмінностей в культурних і ділових традиціях між стратегічним інвестором і керівництвом підприємства;

- пошук стратегічного інвестора вимагає значних витрат часу і засобів.

Говорячи про фінансових інвесторів, слід зазначити їх наступні позитивні особливості:

- фінансові інвестори зазвичай не втручаються в питання оперативного управління підприємством;

- фінансові інвестори є джерелом середньострокового капіталу для підприємства;

- фінансовий інвестор зазвичай володіє невеликою долею в акціонерному капіталі компанії, що дозволяє її керівництву зберігати контроль над підприємством.

В той же час, необхідно відмітити негативні особливості цієї категорії інвесторів :

- фінансовий інвестор не є фахівцем в цій галузі і тому не може бути джерелом технічних знань(ноу-хау) для підприємства;

- фінансові інвестори вимагають високої норми віддачі від інвестицій;

- фінансові інвестори зазвичай "реалізують свої інвестиції"(продають акції) після 3-5 років. Для цього потрібно наявність продуманої стратегії "виходу з компанії", що представляється досить проблематичним в умовах низьколіквідного ринку;

- здійснення інвестицій фінансовим інвестором супроводжується тривалим підготовчим етапом, впродовж якого проводяться оцінка інвестиційної пропозиції і якості менеджменту, перевірка належної сумлінності(due diligence), аналіз фінансової звітності, ринку і продукції підприємства.

Пошук і узгодження умов з портфельним інвестором є тривалим і дорогим заходом, при цьому витрати на первинному етапі пошуку інвестора вимушено нести саме підприємство.

Що стосується інвестицій, здійснюваних приватними інвесторами в процесі публічного розміщення цінних паперів, то тут слід зазначити наступні позитивні моменти:

- публічне розміщення акцій полегшує підприємству доступ до капіталу в майбутньому;

- публічне розміщення акцій є джерелом довгострокового фінансування;

- публічна емісія дозволяє визначити реальну ринкову вартість цінних паперів компанії і надає можливість реалізувати частину вартості акціонерної власності;

- керівництво підприємства, за загальним правилом, зберігає незалежність і контроль над компанією;

- публічні емісії не мають на увазі щорічних виплат дивідендів в обов'язковому порядку.

В той же час, до недоліків цього типу інвестицій відноситься те, що :

- відкрите розміщення акцій на біржі припускає виконання ряду строгих вимог, у тому числі по розкриттю інформації;

- організація публічної емісії пов'язана зі значними витратами;

- ціна розміщуваних цінних паперів залежить від кон'юнктури фінансового ринку в період розміщення;

- публічні компанії вимушені виконувати ряд строгих вимог, встановлених законодавством про цінні папери і правилами біржі.

Якщо компанія приймає рішення про проведення публічної емісії акцій і виведення їх на фондову біржу, вона бере на себе додадкові зобов'язання : по більш повному розкриттю інформації перед акціонерами і іншими заінтересованими особами. Ці вимоги вимагають додаткових витрат, а також спеціальної організаційної структури, необхідної для збирання інформації, регулярного проведення загальних зборів акціонерів. Тому компаніями, акції яких коритуються на біржах, можуть стати лише найбільші підприємства з високими ринковими можливостями.