2.2.Інвестиційна діяльність страхових компаній

У розвинутих країнах світу страхові компанії є не лише підприємницькими структурами, які пропонують страхові послуги, але й важливими інвестиційними інститутами. Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового бізнесу. Так, в 2009 р. сім страхових компаній входили до списку 50 найбільших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США [4].

В Україні страхові компанії пропонують не тільки страховий захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, але і є й учасниками інвестиційного ринку країни. Їхня роль поки залишається недостатньо сильною, а інвестиційний потенціал страхових компаній є недостатньо потужним.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законами України «Про акціонерні товариства» і «Про господарські товариства» [5].

Слова "страховик" "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова компанія – це організація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов’язання в разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові завданий збиток або виплатити страхову суму.

Страхова інвестиційна діяльність – діяльність страхових компаній, яка передбачає вкладення їх власних і залучених коштів зараз і отримання доходу в майбутньому. Така діяльність підпадає під дію Закону України «Про інвестиційну діяльність», який регламентує здійснення інвестиційної діяльності в цілому на території України всіх суб’єктів господарювання, а також вимогам Закону «Про страхування» та іншим нормативним актам, які регулюють правила розміщення страхових резервів.

Згідно до ст. 30 Закону України «Про страхування» мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему. Її головне завдання – надання страхових послуг. Разом зі споживачами страхових послуг вони утворюють страховий ринок. За формою власності страховики можуть бути державними і приватними. За характером роботи вони поділяються на три групи:

1) такі, що страхують життя;

2) здійснюють інші види страхування;

3) надають виключно перестрахувальні послуги.

Державні (публічні) страховики створюються, як правило, від імені уряду, який ними й керує. Серед приватних страховиків у світовій практиці є індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства. Співвідношення між державними і приватними страховиками залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

Через поширення міжнародної ринкової термінології в нашій країні страховика часто називають компанією, а не страховою організацією.

Страхова компанія – це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов’язання страховика і має на це відповідну ліцензію. В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи становлять компанії у вигляді акціонерних товариств.

Страхові компанії є класичним прикладом консервативних інвесторів фінансового ринку і традиційно орієнтуються на придбання високонадійних фінансових активів (наприклад, державних цінних паперів). Водночас вони є інститутами фінансового захисту фізичних осіб (щодо останніх, то й засобом додаткового соціального забезпечення). Світовий досвід показує, що страхова компанія передусім бере до уваги безпечність інвестицій, а потім – одержання доходу.

Якщо компанія успішно здійснюватиме страхові операції та проводитиме збалансовану інвестиційну політику щодо мінімізації ризику та дохідності, то вона успішно конкуруватиме на ринку. Інвестиційна політика при цьому має доповнювати базову стратегію страхової компанії з метою забезпечення суттєвих конкурентних переваг.

Основними вимогами до прийняття рішень і вибору стратегії управління фінансовими інвестиціями страхової компанії є вимоги до:

- капіталу, що базується на оцінюванні ризику;

- методів оцінювання активів для надання звіту контрольним органам;

- інвестицій.

Інвестиційна політика є первинною щодо формування капіталу, і вже потім визначаються підходи до формування та управління портфелем інвестицій через розміщення страхових резервів.

Серед чинників, що враховуються під час визначення вимог до капіталу, пряме відношення до прийняття рішень з управління портфелем страхової компанії має кредитний ризик активу. Як свідчить світовий досвід, кошти резервів страхування життя у є найбільш важливим джерелом страхових інвестицій, адже інвестиційна складова договору страхування життя є значним стимулом залучення коштів населення у страховий бізнес.

Джерелом інвестиційної діяльності страхової компанії виступають тимчасово вільні залучені нею кошти, які називаються страховими резервами. Цей напрямок діяльності страхової компанії жорстко регулюється державою в силу особливого статусу інвестиційних коштів страхових компаній, контроль за напрямами використання яких не може здійснюватися страхувальниками.

Вибір інвестиційної стратегії страхової компанії належить згідно з чинним страховим законодавством України до суми дозволених категорій активів. Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій (ст.31 Закону України «Про страхування»):

грошові кошти на поточному рахунку;

банківські вклади (депозити);

валютні вкладення згідно з валютою страхування;

нерухоме майно;

акції, облігації, іпотечні сертифікати;

цінні папери, що емітуються державою;

права вимоги до перестраховиків;

інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

банківські метали;

кредити страхувальникам - фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності. Кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Страхові компанії існують у формі ризикових і страхових компаній із страхування життя. Вони не тільки мобілізують грошові кошти, але й розміщують ці ресурси у дохідні активи. При цьому компанії із страхування життя спроможні планувати розподіл майбутніх виплат за страховими полісами за періодами, що дозволяє переважну частину своїх резервів тримати в довгострокових активах, що забезпечує їм більш високу дохідність. Що стосується ризикових страхових компаній, то на них значною мірою впливають певні категорії ризиків, що є важко прогнозованими. Внаслідок цього розміщення їх резервів відбувається у короткострокові активи, що є менш дохідними. Натомість у всіх випадках активи страхових компаній повинні формуватися таким чином, що дозволить диверсифікувати їх діяльність і отримувати прибутки.

Порівняльна характеристика інвестиційної діяльності страхових компаній надана у табл.2.1 [6].

Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика інвестиційної діяльності зі страхування життя та страхування іншого, ніж страхування життя

Характер інвестування	Страхування життя	Страхування інше, ніж страхування життя
Довгострокове	У зв'язку з тривалими термінами договорів страхування можуть застосовуватися довгострокові інвестиційні процеси	У зв'язку з відносно короткими термінами договорів страхування (рік) інвестиції носять короткостроковий характер
Прибутковість	Необхідно отримання стабільного доходу, так як прибуток від інвестиційної діяльності враховується при визначенні страхової премії	Менші вимоги до прибутковості в порівнянні з ліквідністю вкладень
Ліквідність	Не грає настільки великої ролі - потреба в коштах покривається за рахунок узгодження термінів виплат з термінами інвестування	Є найважливішим принципом інвестування
Облік інфляційних процесів	Необхідно враховувати інфляцію, тому що договори довгострокові	По більшості видів страхування інфляцію можна не враховувати
Обсяг інвестицій	Значний, часто постійно збільшується за рахунок капіталізації	Обсяг інвестицій змінний
Узгодження термінів виплат	Термін виплат часто визначений у договорі страхування (страхування на дожиття)	Термін виплати є випадковою величиною; необхідно враховувати розподіл збитків протягом року з різних видів страхування і тривалий характер врегулювання великих страхових випадків

На страховому ринку України спостерігається перманентне зростання фінансового потенціалу страхових компаній, що обумовлює необхідність державного регулювання їх інвестиційної діяльності шляхом встановлення певних вимог до розміщення страхових резервів.

Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Внаслідок світової фінансової кризи страховий ринок зазнав деяких втрат.

Загальна кількість страхових компаній станом на 30.09.2011 р. становила 445, у тому числі СК "life"1 – 65 компаній, СК "non-life" – 380 компаній, (станом на 30.09.2010 – 451 компанія, у тому числі СК "life" – 70 компаній, СК "non-life" – 381 компанія).

У порівнянні з 9 місяцями 2010 р. на 995,6 млн. грн. (6,5%) збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 3 442,2 млн. грн. (37,4%). Питома вага чистих страхових премій у валових страхових преміях за 9 місяців 2011 р. становила 76,9%, що на 17,3 в.п. більше в порівнянні з відповідним періодом 2010 р.

Основним фактором зростання валових страхових премій у порівнянні з 9 місяцями 2010 року стало збільшення обсягу валових страхових премій, зокрема, з таких видів страхування, як: обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВ) (збільшення валових страхових платежів на 511,5 млн. грн. (43,8%)); страхування фінансових ризиків (збільшення валових страхових премій на 225,3 млн. грн. (12,7%)); страхування життя (збільшення валових страхових премій на 290,7 млн. грн. (47,7%)); медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) (збільшення валових страхових премій на 195,7 млн. грн. (30,4%)).

За 9 місяців 2011 р. відстежується тенденція зростання деяких показників страхової діяльності. Так, при зростанні на 37,4% обсягів чистих страхових премій, на 10,7% зросли обсяги сформованих страхових резервів. На 6,6% зріс обсяг активів, визначених законодавством для представлення коштів страхових резервів. У порівнянні з 9 місяцями 2010 р. на 11,9% зменшилися валові страхові виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат зменшився на 10,4%. На зменшення чистих страхових виплат, в першу чергу, вплинули такі зміни: на 345,3 млн. грн. (34,9%) зменшилися виплати зі страхування фінансових ризиків; на 156,8 млн. грн. (8,4%) зменшилися чисті страхові виплати з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка"); на 67,2 млн. грн. (82,9%) зменшилися виплати зі страхування кредитів.

За результатами 2010 р. згідно даних Держфінпослуг діяльність більшості страхових компаній продемонструвала деяке зростання порівняно з показниками минулого року. Зокрема, порівняно з аналогічним періодом минулого року, валові страхові платежі в 2010 р. зросли на 10,7% і склали 22, 6 млрд. грн.

Прогнозується, що за підсумками 2011 р. обсяг реального ризикового страхування складе 9,2 млрд. грн. У 2010 р. реальне страхування в сегменті ризикового страхування становило 8, 3 млрд. грн, що на 5,1 % перевищив рівень 2009 р.

Натомість деяке покращення показників діяльності страхових компаній не сприяли кардинальній зміні реального відставання страхового ринку України порівняно із країнами ЄС. Якщо у європейських країнах співвідношення чистих страхових платежів (за винятком платежів, переданих на перестрахування резидентам) до ВВП становило 8-12%, то в Україні цей показник за даними 2010 р. досягав лише 1,3%, що навіть менше даних попередніх років (2008 р. – 1,7%).

Можна зробити висновок, що вітчизняні підходи до розрахунку нормативу достатності капіталу, які ґрунтуються на нормах дозволених категорій активів, суттєво відрізняються від закордонних, які враховують оцінки кредитного ризику.

Через те, що для багатьох зобов’язань як суми, так і строки їх виплат наперед невідомі, компанія, яка випустила зобов’язання, повинна завжди мати достатньо коштів для виконання поточних зобов’язань. Крім того, слід мати на увазі, що утримувач зобов’язань може мати право вимагати їх дострокового виконання, навіть якщо це загрожує йому сплатою штрафу. Так, компанії зі страхування життя повинні мати наявні кошти для виплат власнику поліса в разі дострокового розірвання договору з обкладанням його штрафом. У деяких компаніях існує можливість одержання кредиту, тобто власник поліса має право взяти кредит під заставу поліса. Обидва ці чинники також збільшують невизначеність пасивів страхової компанії.

Основними джерелами інвестиційної діяльності страхових компаній є наступні:

1. Власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, прибуток, цільове фінансування та надходження).

2. Залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви страхових внесків та відшкодувань, фонд запобіжних заходів) [7].

Основні функції страхових компаній, так само як і інших інституційних інвесторів, полягають у такому:

1) отримання від інвестованих активів адекватної дохідності;

2) підтримка прийнятного рівня перевищення активів над зобов’язаннями або економічного надлишку.

Економічний надлишок (economic surplis) – це різниця між ринковою вартістю активів і ринковою вартістю зобов’язань. Звичайно, під останньою розуміють приведену вартість, тобто дисконтовану за відповідною відсотковою ставкою. Таким чином, зростання відсоткової ставки призводить до зниження приведеної вартості зобов’язань, а зниження ставки – до зростання їх вартості.

На заваді ефективної реалізації інвестиційної діяльності страхових компаній стає недостатній рівень ліквідних фінансових інструментів. Не дивлячись на зростання обсягу активів, дозволених для формування коштів страхових резервів на кінець 2010 р. порівняно з попереднім роком на 4 004, млн. грн і досягнення їх розміру 27 695, 0 млн. грн, тільки 11 541, 8 млн. грн було використано для представлення коштів страхових резервів.

Однак кількісні показники діяльності страхових компаній з нарощування страхових продуктів далеко не в кожному випадку супроводжуються ефективністю управління активами, що повинно приводити до зростання інвестиційного доходу.

Аналіз інвестиційного портфелю страховиків засвідчив, що одним із найбільш розповсюдженим інвестиційним продуктом виступає банківський депозит – 36%. Це відповідає нормативам щодо диверсифікації та якості активів, що визначені нормативними актами, згідно з якими банківські депозити, валютні вкладення повинні становити не більше 70% страхових резервів, із них в одному банку – не більше 20% страхових резервів [8], (далі – Положення).

Пасивні доходи на банківських депозитах не можуть розглядатися джерелом стійких надходжень у довгостроковій перспективі в силу значного коливання депозитних ставок в посткризовий період.

Натомість традиційно вітчизняні страхові компанії інвестують кошти у банківські вклади, бо їх інвестиційна привабливість зумовлена досить високою ліквідністю і гарантованою дохідністю. Інвестуючи кошти у депозити, страхова компанія не залучає для цього професійних посередників, не витрачає багато часу (умови депозитного договору є стандартними), а головне банк є вигідним партнером на фінансовому ринку, завдяки якому пропонуються страхові послуги, зокрема страхування кредитних ризиків.

У свою чергу, банк у якому розміщуються кошти страхових резервів, повинен мати кредитний рейтинг, що відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою. Але цієї вимоги страхові компанії не завжди дотримуються, зважаючи на те, що лише окремі банки мають такий рейтинг [9].

Значну частку інвестиційного портфелю страховиків займають права вимоги до перестрастраховиків (за нормами - не більше 50%), фактично у 2010 р. вони склали 23%. Грошові кошти у інвестиційному портфелі згідно Положення не повинні перевищувати 30% страхових резервів, фактично на 30.09. 2011 р. вони досягли лише 7,4%. Що стосується вкладень в нерухоме майно, то вони за аналізований період досягли 7,1%, при нормативах до 30% страхових резервів (у тому числі в один об’єкт нерухомості – не більше 10%).

Напрями інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів встановлюються Кабінетом міністрів України [10]:

- розроблення та впровадження високотехнологічного устаткування, іншої інноваційної продукції, ресурсо - та енергозберігаючих технологій;

- розвиток інфраструктури туризму;

- добування корисних копалин;

- перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва;

- будівництво житла;

- розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг;

- розвиток сектору зв'язку та телекомунікацій;

- розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою.

Інвестиції в економіку України за вищезазначеними напрямами повинні становити за нормативами не більше 20% страхових резервів, у тому числі в окремий об'єкти інвестування - не більше 5 відсотків страхових резервів, однак на кінець 2010 р. вони фактично сформовані на рівні 0,2% страхових резервів.

Відповідно до нормативів частка цінних паперів у страхових резервах не може перевищувати 40% страхових резервів, серед яких акції - не більше 30%, облігації – не більше 30%, а державні облігації – не більше 80% страхових резервів. За фактичними даними 2010 р. загальний розмір цінних паперів у складі страхових резервів склав: вкладання в акції – 12% загальної суми страхових резервів, у цінні папери емітовані державою -11%, в облігації – близько 1%.

Таким чином, страхові компанії поки не стали активним інституційним інвестором  на ринку корпоративних облігацій в зв’язку з мізерною часткою інвестицій в облігації. Крім того, вітчизняні страховики активно інвестують свої резерви в акції з високим ризиком. Натомість як показує світовий досвід, стратегічним напрямком інвестування страховими компаніями є корпоративні облігації та портфельні інвестиції [11].

З метою диверсифікації ризиків інвестиційної діяльності страхових компаній директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість — не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об’єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити — не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити — не більш як 5 % за кожним їх видом; в акції, що не котируються, — не більш як 10 % у сукупності вкладень; у готівку — не більш як 3 % загальної суми резервів.

Вибір напрямів для інвестування вітчизняними страховиками дещо відрізняється від підходу їх іноземної практики. У світовій практиці активи інституційних інвесторів лише на 4-7% формуються за рахунок банківських інструментів, тоді як основна частина коштів інвестується в акції (близько 60 %) та боргові цінні папери (близько 25 %) [12, с. 142].

Зокрема, структура інвестицій страхових компаній США в 2000 р. була такою: корпоративні облігації – 41,4%, державні та муніципальні облігації – 22,6%, прості акції – 23,2%, грошові кошти – 1,4%, нерухомість – 5,3% [13, с.45].

Така ситуація зумовлюється низькою дохідністю банківських депозитів у розвинутих ринкових країнах та високою дохідністю інструментів фондового ринку.

З метою підвищення ефективності інвестиційної діяльності страховика, необхідно вжити таких заходів [14]: використовувати в повній мірі ринковий механізм у сфері здійснення інвестиційної діяльності страховими компаніями; розробити систему заходів для удосконалення законодавства; здійснювати державний контроль за концентрацією капіталу на ринку страхових послуг; сприяти вивченню та активному впровадженню європейського досвіду у сфері інвестиційної діяльності страхових компаній; забезпечення формування інвестиційних інструментів для розміщення довгострокових страхових резервів.

Разом з тим, слід зазначити, що основними проблемами для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів у зв'язку з призначенням тимчасової адміністрації в банківських установах, у яких відкриті депозити страховиків, а також зростання ризику невиконання зобов'язань перестраховиками – резидентами.

Крім того, доцільний перегляд обмеження щодо обсягу певних категорій активів, які приймаються для представлення технічних резервів страховиків, а саме щодо коштів на поточних, депозитних рахунках в банківських установах, а також зняття обмежень щодо розміщення грошових коштів в одному банку,перегляд на період фінансової кризи вимоги до рівня рейтингу банківської установи [15].

Аналіз тенденцій інвестиційних вкладень страхових компаній України засвідчив, що інвестиційна діяльність демонструє недостатню реалізованість інвестиційної функції страхування, яка проявляється у структурних особливостях і дохідності інвестицій. Це зумовлено внутрішніми чинниками, до яких належать недостатність ресурсної бази, висока рентабельність страхових операцій, та зовнішніми чинниками, такими як інфляція, нерозвиненість вітчизняного фінансового ринку, недосконалість системи державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній.

Проведення комплексного аналізу інвестиційної діяльності страхових компаній у процесі фінансового контролю пропонується здійснювати з використанням інтегрального показника оцінки інвестиційної діяльності, методика розрахунку якого базується на виборі напрямків оцінки та конкретних показників, які всебічно характеризують інвестиційну діяльність страхових компаній, врахуванні спеціалізації та етапу життєвого циклу страхової організації. Його застосування надасть можливість органу державного регулювання виявляти проблемні напрями та вживати превентивних заходів з метою запобігання впливу неефективної інвестиційної діяльності на платоспроможність страховика [16].

Страхові компанії України не в повній мірі ще стали інституційними інвесторами, спроможними акумулювати заощадження населення та перетворювати їх в інвестиційні ресурси. Однак, враховуючи зарубіжний досвід, можна прогнозувати значний потенціал зростання українського страхового ринку в близькій перспективі.