4.3. Інвестиційний фінансовий лізинг

Cпецифічною формою фінансування іінвестиційного процесу виступає лізинг. Цей вид фінансових операцій застосовується насамперед тоді, коли вирішується завдання швидкого промислового освоєння великих технічних інновацій, що потребують придбання дорогих верстатів, устаткування, унікальної контрольно-вимірювальної техніки, енергетичних установок, транспортних засобів та ін. Саме тут набули розвитку принципово нові види зв’язку між виробником і споживачем складної продукції, що базуються на довгостроковій оренді або лізингу.

Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Поява терміну " лізинг" передбачала необхідність виділити новий вид оренди - фінансовий, який довгий час практично не використовувався в економіці України.

Фінансовий лізинг - це система економічних і фінансових відносин, пов'язаних з придбанням у власність устаткування і здачею його в оренду за певну плату в тимчасове користування. При фінансовому лізингу між виробником устаткування і його користувачем, як правило, виступає посередник, що фінансує цю угоду. Суть цієї угоди полягає в тому, що лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, входить з пропозицією до лізингової компанії про укладення лізингової угоди.

Предметом договору лізингу згідно Закону України «Про фінансовий лізинг» може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів [18].

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Сучасний ринок лізингових послуг — один з динамічніших і такий, що постійно розвивається. У США, наприклад, на частку лізингу припадає близько 25—30 % у загальній сумі капітальних укладень у машини й устаткування. У сучасній господарській практиці під лізингом розуміють вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових коштів, коли за договором фінансової оренди (лізингу) орендодавець (лізингодавець) зобов’язується придбати у власність обумовлене договором майно у визначеного продавця і надати це майно орендарю (лізингоотримувачу) за плату, у тимчасове користування, з підприємницькою метою. При цьому право власності на зазначені матеріальні цінності на весь термін договору зберігаєть­ся за орендодавцем і враховується на його балансі.

З економічної точки зору операція лізингу багато в чому схожа з довгостроковим кредитуванням і інвестиціями щодо закупівлі устаткування й інших видів основних виробничих фондів. Важливо підкреслити, що для фінансового лізингу (на відміну від інших його форм) характерно те, що термін оренди, як правило, дуже близький до терміну корисного використання устаткування. Головна перевага лізингу полягає в тому, що за наявності рентабельного проекту інноваційне підприємство має можливість одержати устаткування і почати нове виробництво без значних стартових витрат. Це особливо актуально для малих і середніх підприємств. Після закінчення терміну лізингового договору і виплати орендарям повної вартості майна й обговорених відсотків це майно стає його власністю, або, якщо обумовлено договором, повертається лізингодавцю.

Сучасні лізингові фірми надають орендарю право вибору необхідного йому устаткування, розміщення замовлення і приймання об’єкта угоди. Технічне обслуговування і ремонт поставленого устаткування здійснює або підприємство - виробник, або сам орендар. Найважливішими чинниками, з огляду на які встановлюються конкретні терміни лізингових договорів, найчастіше виступають:

- термін служби устаткування, обумовлений його техніко-економічними характеристиками;

- норми амортизаційних відрахувань, а також порядок їхньої індексації, установлювані на урядовому рівні;

- поява продуктивнішої техніки, кон’юнктура ринку позичкових капіталів і тенденції її розвитку.

За домовленістю сторін лізингоотримувач підбирає продавця або виробника необхідного устаткування, а лізингодавець придбаває його в тимчасове користування для лізингоотримувача за визначену в договорі лізингу плату. Після закінчення такого договору це устаткування або переходить у власність лізингоотримувача(залежно від умові договору), або повертається лізингодавачу.

Таким чином, природа лізингу подвійна: з одного боку, виражається в тому, що лізинг є вкладенням коштів на поворотній основі до основних фондів, з іншої - надаючи на певний період окремі об’єкти основних фондів, власник у встановлений час отримує їх назад, тобто в наявності існування принципів терміновості і зворотності. За свої послуги власник майна отримує винагороду у вигляді комісійних, чим забезпечується реалізація принципу платності.

При реалізації дорогого проекту за рахунок залучення до угоди нових фінансових джерел (банків, інвестиційних компаній та ін.) число учасників лізингової угоди може збільшуватися.

Якщо ж договором лізингу після терміну його закінчення визначений продаж цього устаткування, то стосунки з тимчасового користування майном переходять в стосунки купівлі-продажу між лізингодавцем і лізингоотримувачем. При цьому найважливішими складовими лізингових стосунків є відношення щодо передачі майна в тимчасове користування. Що ж до стосунків по купівлі-продажу устаткування, то їм відводиться другорядна роль. В той же час слід зазначити, що в цілому для лізингу характерне складне поєднання комплексу договорів, що супроводжується майновими і фінансовими відносинами.

По своїй економічній природі лізинг дуже схожий з кредитними стосунками і інвестиціями. Так, при лізингу (як і при кредитних стосунках) власник майна, передаючи його в тимчасове користування, відповідно до встановленого терміну отримує його назад, а за надану послугу має відповідну комісійну винагороду. А це означає, що в лізинговій угоді практично беруть участь усі елементи кредитних стосунків. Відмінність полягає лише в тому, що при лізингу учасники угоди оперують не грошовими коштами, а конкретним майном.

В результаті лізинг часто кваліфікується як товарний кредит, що надається лізингодавцем лізингоотримувачу у формі переданих в користування основних фондів, і розглядати його слід як одну з форм кредитування придбання машин і устаткування, альтернативну традиційній банківській позиці. Таким чином, важливою стороною лізингу є те, що кредитування (інвестування) лізингоотримувача здійснюється не в грошовій формі, а в натуральній. Це дозволяє уникнути як розкрадання, так і упущення практичної вигоди, що особливо важливо для сучасного стану нашої економіки.

Фінансова ж функція лізингу полягає в тому, що він є формою вкладення грошових коштів до основних фондів, додатковим джерелом до традиційних каналів фінансування, таким, як бюджетні кошти, власні засоби підприємств, довгостроковий кредит і інші джерел.

У світовій практиці розрізняють два види лізингу : фінансовий і оперативний. Основними критеріями їх відмінностей служать терміни використання в оренду устаткування, що передається. Якщо оперативний лізинг характеризується коротшим часом передачі машин або устаткування в оренду в порівнянні з нормативними термінами їх служби (у зв'язку з чим лізингодавець вимушений багаторазово здавати його в тимчасове користування), то для фінансового лізингу характерний тривалий термін оренди і, отже, амортизація більшої або усій частині його вартості.

Таким чином, під фінансовим лізингом слід розуміти угоду, в якій усі ризики і доходи, пов'язані з використанням устаткування, передаються лізингоотримувачу.

При цьому лізингові платежі повинні забезпечити лізингодавачу не лише повернення вартості устаткування, але і отримання відповідного доходу на вкладений капітал. Що ж до права власності на майно після закінчення терміну договору, то воно може передаватися лізингоотримувачу або не передаватися залежно від умов договору. При оперативному ж лізингу термін передачі устаткування, як правило, є дуже коротким, і усі ризики і втрати, властиві власникові майна, залишаються за лізингодавачем.

Основними суб'єктами лізингу є:

- лізингодавач - фізична або юридична особа, яка за рахунок притягнених або власних грошових коштів придбаває в ході реалізації лізингової угоди у власність майно і надає його в якості предмета лізингу лізингоотримувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах в тимчасове володіння і користування з переходом або без переходу до лізингоотримувача права власності на предмет лізингу;

- лізингоотримувач - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах в тимчасове володіння і в користування відповідно до договору лізингу;

- продавець(постачальник) - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавачем продає лізингоотримувачу в обумовлений термін вироблюване(закуповуване) ним майно, що є предметом лізингу. Продавець(постачальник) зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавачу або лізингоотримувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Дуже важливий момент лізингу - забезпечення повного відтворення основних фондів за рахунок правильного і своєчасного нарахування амортизаційних відрахувань. У традиційному порядку амортизаційні відрахування до останнього часу списувалися на витрати виробництва рівномірно впродовж усього нормативного терміну їх експлуатації, що, з одного боку, призводило до недоамортизації окремих видів основних фондів, а з іншої - не сприяло створенню фінансових можливостей для їх прискореного оновлення.

Фінансовий лізинг виконує наступні функції:

- задовольняє потребу в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу - довгостроковому кредиті. На сучасному етапі довгострокове банківське кредитування організацій зведене до мінімуму, що стримує їх інвестиційну діяльність, пов'язану з оновленням і розширенням складу позаооборотних активів;

- повністю задовольняє цільові потреби організації в позикових коштах. Використання фінансового лізингу в конкретних цілях оновлення і розширення складу активної частини операційних позаооборотних активів дозволяє організації в істотній частині виключити потребу в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу - довгостроковому кредиті;

- автоматично формує повне забезпечення кредиту, що знижує вартість його залучення. Він не вимагає створення в організації фонду погашення основного боргу у зв'язку з поступовістю амортизації активу, узятого в лізинг. Фінансовий лізинг знижує податок на прибуток, оскільки лізингові платежі повністю включаються у витрати і не оподатковуються на прибуток, а також забезпечує зниження вартості кредиту за рахунок ліквідаційної вартості активів, що є предметом лізингу;

- забезпечує ширший діапазон форм платежів, пов'язаних з обслуговуванням боргу. На відміну від банківського кредиту, де обслуговування боргу і повернення основної його суми здійснюються у формі грошових платежів, фінансовий лізинг передбачає можливість таких платежів в інших формах, наприклад, у формі постачань продукції, зробленої за участю активів, що є предметом лізингу;

- забезпечує велику гнучкість в термінах платежів, пов'язаних з обслуговуванням боргу. На відміну від традиційної практики обслуговування і погашення банківського кредиту фінансовий лізинг надає організації можливість здійснення лізингових платежів по ширшому діапазону схем з урахуванням характеру і терміну використання активів, що є предметом лізингу, що робить фінансовий лізинг прийнятнішим для організації кредитним інструментом;

- забезпечує зниження вартості кредиту за рахунок ліквідаційної вартості активів, що є предметом лізингу.

Згідно Податкового кодексу України лізинг вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; - сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її. Оскільки при фінансовому лізингу після завершення лізингового періоду відповідний актив передається у власність лізингоотримувача, то після повної амортизації активу лізингоотримувач має можливість реалізувати його за ліквідаційною вартістю. На суму від цієї реалізації( приведену шляхом дисконтування до справжньої вартості) умовно знижується сума кредиту за лізинговою угодою.

Оцінка ефективності лізингової операції проводиться шляхом порівняння теперішньої вартості грошового потоку при лізинговій операції з грошовим потоком по аналогічному виду банківського кредитування. Це є одним з критеріїв лізингової угоди.

Вартість фінансового лізингу не повинна перевищувати вартості банківського кредиту, що надається на аналогічний період, інакше підприємству вигідніше отримати довгостроковий банківський кредит для купівлі активу у власність. Крім того, в процесі використання фінансового лізингу мають бути виявлені такі пропозиції, які мінімізують його вартість.

Український ринок лізингу становить близько 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2009 р. й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі. На додаток до всього ринок звужується, що зменшує конкуренцію. Наприклад, ще за станом на 2005 р. кількість лізингових компаній сягала 200. Зараз активну діяльність ведуть не більше 20–30 компаній, оскільки невеличкі, незалежні лізингодавці практично на 100% згорнули свою активну діяльність і лише продовжують “відпрацьовувати” укладені раніше договори.

Лізинг автомобілів залишається головною ланкою у сфері фінансового лізингу. На лізинг машин укладено понад 60% договорів. На другому місці – лізинг сільськогосподарської техніки (близько 12% договорів). Далі йде лізинг у будівництві (понад 9% лізингових контрактів), а також сектор послуг, на який припадає дещо більше 4% договорів. При цьому частка транспорту продовжує збільшуватися, а питома вага будівництва, АПК і послуг – скорочується.

Після задоволення нагальних потреб потенційний інвестор вивчає кон’юнктуру ринку, тобто ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів – попиту, пропозиції, ціни та рівня конкуренції.

За результатами дослідження ринку лізингу в Україні за 2011р., проведенного Асоціацією «Українське об’єднання лізингодавців» спільно з Нацкомфінпослуг, стан ринку лізингу характеризується такими даними [19].

Кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2011р. збільшилась на 5811 (114%) у порівнянні з 2010 р. і склала 10906 договорів.

У вартісному вираженні, обсяг укладених договорів у 2011 р. збільшився у порівнянні з минулим роком у 2,27 рази і склав 11,33 млрд. грн. Вартість діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець 2011 р. становить 33,6 млрд. грн.

У порівнянні з кінцем минулого року зростання ринку складає 3,1 млрд. грн. (або 10%). Середня вартість діючої угоди станом на кінець 2011 р. збільшилася на 0,18 млн. грн. (9%) і становить приблизно 1,74 млн. грн.

В кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець 2011 р. становить 19281 угоду, що на 292 угоди менше ніж на кінець 2010 р..

У звітному періоді у порівнянні з 2010 р. спостерігається збільшення на 2,58% питомої ваги короткострокових (до 2 років) договорів; незначне зменшення (на 0,66%) питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; збільшення на 3% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років та зменшення довгострокових (більше 10 років) договорів на 4%.

Серед договорів фінансового лізингу у 2011 р., як і раніше, переважали угоди в галузі транспорту (58,15%), сільського господарства (14,60%), будівництва (7,24%) та сфері послуг (5,47%).

Найбільшим попитом серед предметів лізингу користувався транспорт (52,40%), а також сільськогосподарська техніка (14,54%) та комп’ютерна техніка (5,87%).

Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2011 р. були позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (80,82%), при цьому їх питома вага збільшилася на 8,15% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилася на 8,29% і становить 18,93%.

Активне зростання ринку в 2011 р. за даними експертів, свідчить про новий етап в розвитку лізингових послуг. Це пояснюється активізацією діяльності лізингових компаній протягом 2006-2007 рр., які як правило, укладали договори фінансування строком на п'ять років, з пропиненням терміну їх дії у 2010-2011 рр.

Це обумовило оновлення кредитних портфелів лізингових компаній протягом аналізованого періоду. Причин нинішнього зростання ринку декілька. Перша - поступове відновлення економіки, її окремих галузей. Насамперед спостерігається активізація агросектора, що обумовлено його відносною стабільністю і попитом на продукцію.

Значні темпи зростання спостерігаються і в будівельному секторі у зв’язку із підготовкою до Евро - 2012. Активно користуються лізингом представники сфери послуг, перевізники, фармацевтичного сектору. Найбільший попит у клієнтів - на транспорт (автомобільний і залізничний), сільськогосподарську техніку, виробниче устаткування [20].

Позитивну роль в розвитку лізингового інвестування відіграв новий Податковий кодекс. В результаті лізингові компанії можуть відносити на валові витрати 100% платежів по програмам оперативного лізингу, раніше вони складали лише 50% таких платежів. Нововведення дозволило здешевити лізинг для підприємців приблизно на 20–25%. Крім того, законодавством дозволено юридичним особам відносити на податковий кредит 100% податку на додану вартість, сплаченого при купівлі в лізинг його об’єктів. Найбільш суттєвою зміною є відміна податку на додану вартість для договорів фінансового лізингу, за якими комісія перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Ці нововведення дали підставу експертам лізингового ринку прогнозувати зростання попиту з боку потенційних покупців, а конкуренція на ринку змусила лізингові компанії знижувати вимоги до клієнтів. За шість місяців 2011-го року авансові платежі знизилися з 40-45% до 20-25%, а ставки опустилися в середньому на 2 п. п.(до 17% - в гривні і 10% - в доларах). По окремим лізинговим компаніям первинний внесок знижений до 10-15%, а вартість ресурсів - до 0% при терміні фінансування до 2 років.

Позитивною ознакою стало те, що на ринку з'явилися перші масштабні лізингові проекти, у рамках яких умови лізингу лояльніші, а ставки значно нижчі ринкових за рахунок існуючої практики компенсацій, що діє в партнерських домовленостях між компаніями. Участь в подібних проектах дозволяє автовиробникам наростити продажі, а лізинговим компаніям - притягнути нових клієнтів. Усе більш популярним стає лізинг би/у автомобілів і техніки (первинний внесок від 10%, термін лізингу - до п'яти років).

В процесі управління фінансовим лізингом слід врахувати, що багато правових норм його регулювання в Україні знаходяться у стадії становлення. У цих умовах слід орієнтуватися на міжнародні стандарти здійснення лізингових операцій з відповідною адаптацією до вітчизняних економічних умов.