2. Попит на гроші Сутність попиту на гроші

Економічна теорія розглядає попит на гроші як попит на певний запас їх. У зв'язку з цим слід відрізняти зміст понять “попит на гроші” і попит на “грошовий доход”. У першому випадку мова йде про за­пас грошей, що існує на певний фіксований у часі момент. Розміри цього запасу можуть час від часу змінюватися. На відміну від цьо­го поняття “грошовий доход” характеризує не запас, а потік гро­шей. Його обсяг визначається не на якийсь момент, а за певний відрізок часу. Коли йдеться про те, що ваша місячна заробітна плата становить 8 млн українських карбованців, то це потік грошей, ваш доход.

Звичайно, кількість грошей, якими володіє певна особа в цей момент, запас їх значною мірою залежать від її доходу. Однак у цьому випадку може бути й інша залежність. Ви можете збіль­шити свій запас грошей, якщо маєте намір і можливості збільшити обсяг споживання повноцінніших, а отже, й дорожчих продуктів харчування, чи збираєтеся піти у відпустку.

Отже, першим, на чому має зосередитися увага дослідника при

214

визначенні сутності грошового попиту (Md — demand for money) є положення про те, що йдеться про попит на запас грошей, який сформовано на певний момент.

Наступна проблема пов'язана з визначенням залежності між попитом на гроші та витратами, що виникають у зв'язку з його задоволенням. Попит на ті чи інші блага (товари) економічна теорія пов'язує з витратами (в зарубіжній економічній літературі вживається більш широке і образне поняття — жертвами), яких доводиться зазнати особі, щоб отримати відповідну кількість благ. При цьому слід ураховувати, що у будь-якого блага існують субститути, які здатні певною мірою компенсувати задоволення відповідних потреб. Економічна теорія виходить з того, що ринок завжди надає покупцеві можливість альтернативного вибору. Наприклад, ви можете доїхати до стадіону міським транспортом чи на таксі. Вибір залежить від зіставлення ваших витрат та вигоди, яку ви матимете.

Ці загальні положення теорії попиту легко трансформуються на визначення сутнісних характеристик попиту на гроші. Як уже зазначалося, останній пов'язаний з бажанням особи мати у своєму розпорядженні чи, як кажуть, на руках у будь-який час суму грошей, не витрачати їх. Віддаючи перевагу наявності у своєму гаманцеві відповідної суми грошової маси, ви позбавляєте себе якоїсь кількості благ (цінностей), що можна отримати в обмін на заощадження. Зайву частку свого заробітку ви могли б використати на придбання акцій чи облігацій і отримувати від ний відсоток. Йдеться знову ж таки про те, що утримання певного запасу грошей, тезаврація їх пов'язана з відповідними жертвами (втратами): ви позбавляєте себе можливості задоволення своїх поточних потреб чи отримання додаткової частки можливого доходу.

Це додатковий момент у характеристиці попиту грошей. Його сутність полягає в тому, що попит — це не тільки певний запас грошової маси, а й попит на одну з можливих форм багатства.

Попит на гроші як форму багатства

Теоретичне обгрунтування попиту на гроші як на одну з можливих форм багатства міститься в працях Дж. М. Кейнса. У цьому випадку поняття “багатство” економічна теорія як капіталізовану вартість, що забезпечує отримання відповідного потоку доходу. У зв'язку з цим попит на гроші пов’язується з вирішенням питання форми зберігання окремою особою наявної у неї суми багатства. Йдеться про визначення тієї частки багатства, яку особа має намір зберігати у грошовій формі. При цьому враховується з одного боку, що суб'єкту цієї дії доступні альтернативні форми багатства, з іншого — що суб'єкт прагне до максимілізації корисності активів, якими він володіє.

215

У працях Дж. М. Кейнса подано спрощену трактовку сутності попиту на гроші як на одну з альтернативних форм багатства. Для простоти аналізу у кейнсіанській моделі попиту W=f(M, В) пода­но лише два компоненти. Особа може зберігати своє багатство у формі або грошей, або облігацій. При цьому гроші визначаються як актив, що використовується лише у функції засобу обігу. Йде­ться про трансакційні гроші, які не приносять доходу. Облігації ж (маються на увазі боргові зобов'язання уряду) мають купонну ставку, забезпечуючи їх власникові фіксований відсоток.

Простота кейнсіанської моделі пояснюється тим, що головні акценти при її використанні зосереджуються не на аналізі сутності попиту на гроші як специфічному явищі в системі грошових від­носин, а на визначенні мотивів формування такого попиту—моти­вів збереження певної частки багатства у грошовій формі. Врахо­вуючи самостійне значення цієї проблеми, ми повернемося до її розгляду в подальшому аналізі. Тут же нас цікавить сама по­становка проблеми, що розглядається, а також розроблена Дж. М. Кейнсом методологія альтернативної оцінки попиту на різ­ні форми багатства, одна з яких подана грошовим компонентом.

У широкому плані характер попиту на гроші як на одну з форм попиту на багатство можна подати такою формулою:

Md(a)=f(a)[r^М2,r^b,r^e,Wⁿ(a)].

Попит індивіда а на гроші Md розглядається як функція від нор­ми відсотка на гроші, вкладені у строкові депозити r^м , норми від­сотка за облігаціями r^b, ринкової норми доходу за акціями r^e, до­ходи від іншої форми багатства Wⁿ, в яку індивід інвестував гро­шові заощадження. Формула характеризує вплив граничної корис­ності альтернативних активів (r^m2 r^в, r^е, Wⁿ} на визначення частки грошей, яку власник форми багатства збирається тезаврувати.