62

Мікроекономіка. Практикум

Розгляньте графік і дайте відповіді на наступні

запитання:

1) Яка функція представлена на графіку? яку

залежність між якими змінними вона харак-

теризує?

2) яким випадкам цінової еластичності попиту

відповідають відрізки кривої, позначені на

графіку, які значення показника еластичнос-

ті їм відповідають?

3) за даними графіка добудуйте сполучений з

ним графік сукупного виторгу продавця;

4) в якому інтервалі продавцям доцільно зни-

жувати ціни, а в якому – не доцільно?

5) за якої умови виторг продавців є максима-

льним?

Розгляньте графіки і дайте

відповіді на наступні запи-

тання:

1) яка модель представлена

на графіках?

2) зробіть добудову до гра-

фіків, яка проілюструвала

б встановлення однаково-

го відсоткового податку на

виробників;

3) позначте параметри по-

чаткової і нової рівноваги;

4) визначте графічно величини податкових тягарів покупців і продавців товару;

5) поясніть, чим обумовлений одержаний розподіл податкових тягарів між покуп-

цями і продавцями?

Розгляньте графіки і дайте

відповіді на запитання:

1) яка модель представ-

лена на графіках?

2) зробіть добудову до

графіків, яка проілюст-

рувала б надання одна-

кової субсидії виробни-

кам;

3) позначте параметри

початкової і нової рівно-

ваги;

4) визначте графічно пло-

щі, які відповідають вигоді споживачів і виробників від надання субсидії;

5) поясніть, чим обумовлений одержаний розподіл вигод від субсидії між покупця-

ми і продавцями?

Вправа 1.

Завдання 4. Графоаналітичні вправи

Вправа 2.

Вправа 2.

Розділ 4. Теорія поведінки споживача. Мета споживача

63

ЧАСТИНА ІІ. СПОЖИВАННЯ I ПОПИТ

НА КОНКУРЕНТНОМУ РИНКУ

ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ

СПОЖИВАЧА.

МЕТА СПОЖИВАЧА

РОЗДІЛ 4

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини.

Потреба – це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збі-

льшуючи споживання благ.

Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення

від споживання певного набору благ, тобто у максимізації корисності.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки спожива-

ча: кардиналістський, або кількісний, та ординалістський, або

порядковий.

Кардиналістська версія поведінки споживача ґрунтується на теорії

граничної корисності і виходить з припущення, що корисність може мати кі-

лькісний вимір, визначатися функціонально.

Сукупна корисність (TU ) – це загальна сума задоволення від

споживання благ. Може бути представлена функцією, що показує залежність

корисності від кількості споживаних благ: TU = f ( X , Y )або

TU = f ( X ) для випадку споживання одного блага.

Максимізація сукупної корисності є метою споживача.

Гранична корисність (MU ) – це додаткова корисність, одержана

від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності.

Граничні корисності благ є частковими похідними функції сукупної корис-

ності:

∂f ( X , Y )∂f ( X , Y )

; MUY =.

∂X∂Y

або для випадку одного блага: MU X = ΔTU X / ΔX .

MU X =

Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсе-

на) твердить, що величина задоволення від споживання кожної додаткової

64

Мікроекономіка. Практикум

одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у

точці повного насичення потреби.

Закон спадної граничної корисності стосується абсолютної більшості

благ. Але він має винятки: деякі блага (антикваріат, колекціонування), а та-

кож антиблага (алкоголь та наркотики для залежних від них осіб) зі збіль-

шенням споживання мають зростаючу граничну корисність.

Закон зростаючої сукупної корисності полягає у тому, що з

нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зрос-

тає. Динаміка сукупної корисності визначається динамікою граничної корис-

ності, тому сукупна корисність зі збільшенням споживання зростає, але спа-

дним темпом. Сукупна корисність досягає максимуму за нульового значен-

ня граничної корисності. Кут нахилу кривої сукупної корисності показує ве-

личину граничної корисності.

Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим

кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням

значень граничної корисності кожної одиниці товарів.

Крива ізокорисності – це крива однакової корисності, яка відобра-

жає всі комбінації товарів у ринкових кошиках з однаковим числовим показ-

ником рівня сукупної корисності, що забезпечує їх кількісне ранжирування.

Вибравши споживчий кошик певного рівня корисності, споживач може

змінювати набір товарів у ньому, не змінюючи рівня сукупної корисності.

Пропорції заміни одного товару іншим показує гранична норма заміни благ:

MRS XY = − MU X / MU Y .

Ординалістська версія поведінки споживача відкидає необхідність

кількісного вимірювання корисності і передбачає лише порядкове ранжиру-

вання споживачем множини споживчих наборів.

Ординальною корисністю або порядковою вимірністю кориснос-

ті називають впорядкованість наборів благ за ступенем їх привабливості для

споживача.

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіо-

ми уподобань):

аксіома порівнянності: людина здатна з двох наборів благ вибрати

для себе привабливіший.

аксіома транзитивності: споживач встановлює певний порядок

уподобань, – якщо набір благ A привабливіший, ніж набір B , а на-

бір B привабливіший, ніж набір C , то набір A буде привабливі-

шим також і за набір C .

аксіома ненасичуваності: споживач завжди віддає перевагу набору,

в якому більша кількість товарів.

Припущення щодо уподобань завжди стосуються однієї особи. Парадокс

Розділ 4. Теорія поведінки споживача. Мета споживача

65

Ерроу полягає у тому, що за транзитивності уподобань кожного з індивідів

може виникати нетранзитивність колективних уподобань.

Модель бажаного описує поведінку споживача без врахування видат-

ків на будь-який споживчий кошик.

Поверхні байдужості – це множина еквівалентних з точки зору

споживача наборів благ. Окремим випадком поверхонь байдужості є двопро-

дуктові набори товарів, для яких поверхні байдужості зображаються криви-

ми байдужості або індиферентності.

Крива байдужості – це крива рівної корисності, всі точки якої пока-

зують множину комбінацій двох благ, що забезпечують один і той самий рі-

вень корисності.

Карта байдужості – це сукупність кривих байдужості, кожна з

яких представляє інший рівень корисності.

Гранична норма заміни – це кількість одного блага, від якої спо-

живач змушений відмовитись, заради додаткової одиниці іншого. Вона може

бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

MRS XY = −ΔY / ΔX = − MU X / MU Y .

Визначення граничної норми заміни у кардиналістській і ординалістській

теоріях аналогічні.

Зона субституції (заміни) – це відрізок кривої байдужості, де можлива

заміна товарів у кошику.

Властивості кривих байдужості:

криві байдужості не можуть перетинатися;

криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають

наборам благ з вищим рівнем корисності;

криві байдужості для абсолютної більшості благ мають від’ємний нахил,

є спадними і опуклими до початку координат;

в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою,

випрямляється, а значення граничної норми заміни зменшується.

Форма кривих байдужості визначається уподобаннями спожи-

вача і залежить від ступеня замінності благ у споживанні. Для абсолютної бі-

льшості благ криві байдужості є монотонно спадними.

Проте якщо за умови абсолютної необхідності двох благ споживач все ж

таки віддає перевагу одному з них і готовий за додаткову його одиницю від-

мовитись від значної кількості іншого блага, криві байдужості будуть спад-

ними, але більш стрімкими відносно осі менш бажаного блага. Особливості

споживчих уподобань відображає мультиплікативна функція корисності,

яка враховує схильність споживача до споживання того чи іншого блага.

Якщо блага є абсолютними замінниками, гранична норма заміни є ста-

лою, а криві байдужості мають вигляд прямих ліній. Якщо блага є абсолют-

ними взаємодоповнювачами, гранична норма заміни є нескінченною або рі-