250

Мікроекономіка. Практикум

21. Якщо фірма очікує, що при зниженні або підвищенні нею ціни всі

інші учасники ринку зроблять те саме, то вона:

а) стикається з жорсткою конкуренцією;

б) стикається з ламаною кривою попиту;

в) є ціновим лідером на олігополістичному ринку;

г) є учасником картелю.

22. У моделі „домінуючої фірми” (квазімонополії):

а) фірма-лідер визначає обсяг випуску за правилом MR = MC, а решта

фірм визначають ціну за принципом „граничні витрати дорівнюють

ціні домінуючої фірми”;

б) фірма-лідер встановлює ціну за принципом MC = P, а інші фірми ви-

значають ціну за правилом MR = MC;

в) фірма-лідер встановлює ціну тільки для себе, інші фірми можуть ігно-

рувати її й встановлювати ціну самостійно, кожна для себе;

г) фірма-лідер встановлює ціну за принципом MC > P, а інші фірми – за

правилом MR = MC.

23. Картель буде діяти успішніше, якщо:

а) попит на продукцію картелю є менш еластичним;

б) виробничі витрати фірм, що входять до картелю, приблизно однакові;

в) фірми-учасники виробляють приблизно однакову кількість продукції;

г) всі відповіді правильні.

24. Учасник картелю може збільшити свій прибуток у короткостроко-

вому періоді, якщо:

а) збільшить обсяг випуску продукції понад встановлену квоту;

б) буде продавати свою продукцію за нижчими цінами;

в) встановить вищу ціну, ніж решта учасників картелю;

г) буде повністю дотримуватись умов картельної угоди.

25. У довгостроковому періоді:

а) фірми, які працюють в умовах досконалої конкуренції, отримують ну-

льовий економічний прибуток;

б) фірми, які працюють в умовах монополістичної конкуренції, отриму-

ють нульовий економічний прибуток;

в) олігополісти та монополісти, як правило, отримують економічний

прибуток;

г) всі відповіді правильні.

Розділ 15. Моделі олігополії

251

Завдання 2. Визначте, правильні чи неправильні

наступні твердження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

Олігополістичні галузі характеризуються нечисленністю фірм, кожна з

яких контролює значну частку ринку.

Рішення одного олігополіста відносно ціни або обсягу виробництва не

може суттєво вплинути на прибутки інших фірм галузі.

Основною причиною поширення олігополій є ефект масштабу, що ство-

рює високі бар’єри до вступу в галузь нових конкурентів.

Рівновага Неша є набором обраних стратегій, за якого вибір кожного

учасника є оптимальним за вибору певних стратегій іншими учасниками.

Домінуюча стратегія полягає у прийнятті оптимального рішення одним

учасником залежно від дій іншого.

Стратегічним показником для фірм у моделі Курно є ціни, у моделі Берт-

рана – обсяги випуску.

Модель поведінки учасників таємних змов подібна до моделі поведінки

монополії.

У моделі Штакельберга фірма, яка першою встановлює обсяг виробницт-

ва, має перевагу.

За досягнення дуополістами рівноваги Курно фірми завжди поділяють

ринок порівну.

Рівновага Бертрана завжди призводить до встановлення конкурентної ціни.

Модель Бертрана – це модель цінової війни.

У моделі Бертрана для дуополії з диференційованою продукцією рівно-

важна ціна перевищує граничні витрати фірм.

Модель „ламаної кривої попиту” пояснює, чому олігополістичні ціни є

негнучкими.

На олігополістичному ринку ціни є менш стійкими, ніж на конкурентному.

Олігополістична взаємозалежність фірм на ринку призводить до того, що

одна з фірм стає домінуючою й ігнорує інтереси інших.

Утворення галузевого картелю дозволяє фірмам максимізувати сукупний

прибуток подібно до монополії, проте якщо кожен олігополіст буде при-

ймати рішення самостійно, обсяги випуску будуть вищими, а ціни – ни-

жчими порівняно з монополією.

Картельні угоди нестійкі, оскільки домінуючою стратегією кожного уча-

сника є порушення картельної угоди.

Конкуренція за умов олігополії є в більшій мірі ціновою, ніж неціновою.

Ефективність розподілу ресурсів забезпечується лише за умов рівноваги

у моделі Бертрана.

Олігополія не є ефективною ринковою структурою, оскільки, як і моно-

полія, породжує незворотні суспільні втрати.

17.

18.

19.

20.

252

Мікроекономіка. Практикум

Завдання 3. Розв’яжіть задачі

Задача 1.

Дуополісти Курно стикаються з кривою ринкового попиту:

P= 10 – Q. Кожен з

них виробляє продукцію за сталих граничних витрат МС=2.

Визначте:

1) криві реакції фірм; проілюструйте їх графічно;

2) оптимальні обсяги випуску фірм;

3) сукупний обсяг виробництва галузі та ціну продукції;

4) величину економічного прибутку, який отримає кожна з фірм.

Задача 2.

Крива ринкового попиту для дуополії Бертрана описується рівнянням:

P= 10 – Q. Граничні витрати фірм є сталими МС=2.

Визначте:

1) рівноважні ціну і обсяг випуску для кожної фірми;

2) величину економічного прибутку фірм.

Задача 3.

Крива ринкового попиту для фірми – лідера і фірми – аутсайдера в моделі

Штакельберга визначається рівнянням: P= 10 – Q. Граничні витрати обох фірм є

сталими: МС=2.

Визначте:

1) криві реакції фірм; проілюструйте їх графічно;

2) оптимальні обсяги випуску фірм;

3) сукупний обсяг виробництва галузі та ціну продукції;

4) величину економічного прибутку, який отримає кожна з фірм.

Задача 4.

Припустимо, що дуополісти Курно утворили картель, який стикається з тією ж

кривою ринкового попиту: P=10 – Q. Граничні витрати картелю становлять МС=2.

Визначте:

1) рівноважні обсяг випуску і ціну на продукцію картелю;

2) величину економічного прибутку картелю та кожної фірми.

Задача 5.

За даними, одержаними з розв’язку задач 1–4, порівняйте рівноважні обсяги

випуску, ціни, та результати діяльності двох фірм за різними моделями згідно з

формою наступної таблиці:

Q

1Q2Q1+Q2PEP1EP2EP1+EP2Модель

Курно

Бертрана

Штакельберга

картелю

Розділ 15. Моделі олігополії

253

Задача 6.

На ринку функціонують три фірми, які вирішили об’єднатись у картель. Фун-

кція попиту на продукцію галузі: QD = 20 – Р. Функція пропонування першої фір-

ми задана рівнянням QS1 = –8 + Р, другої фірми – QS2 = –12 + 1,5Р, третьої фірми

– QS3 = –24 + 3Р.

Визначте:

1) оптимальний обсяг випуску картелю та ціну, яка буде встановлена на

продукцію;

2) обсяги випуску кожного учасника картелю, якщо виробничі квоти, визна-

чені для кожної з фірм, становлять відповідно 2 : 5 : 4;

3) на основі одержаної інформації поясніть, чому звичайно в учасників кар-

телю виникає спокуса порушити картельну угоду і ці угоди є нестійкими.

Задача 7*.

Фірма “Microsoft” є лідером у створенні комп’ютерного забезпечення і домі-

нує на світовому ринку, де поряд з нею продають свою продукцію декілька дріб-

ніших фірм. Попит світового ринку на комп’ютерні програми описується рівнян-

ням: Р=100 – 2Q, де Р – ціна комп’ютерної програми (дол.), Q – кількість програм

(млн. шт.). Крива пропонування фірм – аутсайдерів описується рівнянням:

Qr=0,5Р.

Визначте і проілюструйте графічно:

1) яку кількість комп’ютерних програм поставить на ринок “Microsoft”, якщо

її граничні витрати постійні і становлять 20 тис. дол.?

2) яка ціна комп’ютерної програми встановиться на світовому ринку?

3) яка кількість комп’ютерних програм буде продана на світовому ринку?

Завдання 4. Графоаналітичні вправи

Вправа 1.

Припустимо, що фірми А і В –

дуополісти Курно, які мають однакові

граничні витрати і стикаються з кривою

ринкового попиту, представленою на

графіку. Визначте за графіком:

1) який обсяг продукції вироблятиме

фірма А, якщо вважатиме, що

фірма В не виробляє нічого?

2) яким буде рішення відносно об-

сягу випуску фірми В, якщо вона

сприйме обсяг виробництва, ви-

значений фірмою А, як заданий?

За даними графіка:

3) побудуйте криві реакції фірм;

4) визначте параметри рівноваги

Курно – рівноважні обсяги випус-

ку фірм і ціну продукції.

254

Мікроекономіка. Практикум

Вправа 2.

Графік представляє криві

попиту і граничного виторгу де-

якої фірми, яка функціонує на

олігополістичному ринку в ото-

ченні декількох конкурентів. За

даними графіка дайте відповіді

на наступні запитання:

1) яка крива попиту відповідає

ситуації, коли фірма вирішує

підвищити (або знизити) ціну, а

її конкуренти слідують будь-якій

зміні ціни?

2) яка крива попиту відповідає

ситуації, коли фірма вирішує

підвищити (або знизити) ціну, а

її конкуренти ігнорують будь-

яку зміну ціни?

Визначте графічно:

3) криву попиту і граничного виторгу фірми для ситуації, коли конкуренти будуть

слідувати всім зниженням ціни та ігнорувати будь-яке підвищення ціни;

4) визначте оптимальний обсяг виробництва, ціну та результат діяльності фірми;

5) в яких межах може змінюватись рівень граничних витрат без зміни ціни і обсягу

виробництва?

Вправа 3.

Графік представляє галузевий ринок, на якому співіснують фірма – лідер та

декількаменшихфірм-

послідовників. Ринковий попит

описується кривою D, пропо-

нування невеликих фірм – кри-

вою Sf, граничні витрати фірми-

лідера – МСL.

За даними графіка зро-

біть необхідні добудови і визна-

чте:

1) обсяг виробництва та рин-

кову ціну продукції за умо-

ви, що в галузі діють лише

невеликі фірми;

2) криву попиту на продукцію

домінуючої фірми та криву

її граничного виторгу;

3) оптимальний обсяг випус-

ку лідера та ціну, які дозво-

ляють йому максимізувати

прибуток;

4) обсяг виробництва інших фірм та сукупний галузевий обсяг випуску.

Розділ 15. Моделі олігополії

255

Вправа 4.

Графіки представляють галузевий ринок(а), на якому утворився картель, та ви-

трати однієї з фірм, яка стала учасницею картельної угоди (б).

1)

2)

3)

4)

За даними графіків визначте:

обсяг виробництва та ціну, які встановилися б на галузевому ринку, якби він

функціонував як досконало конкурентний; обсяг виробництва та результат ді-

яльності фірми на досконало конкурентному ринку;

Зробіть необхідну добудову до графіка а) і визначте:

обсяг виробництва та ціну, яку встановить галузевий картель;

обсяг виробничої квоти для фірми та результат її діяльності;

чи існує для фірми спокуса порушити умови картельної угоди? яким у разі

порушення став би обсяг випуску та результат діяльності фірми?

Вправа 5.

Припустимо, що дві фірми, витрати яких представлені на графіках б) і в),

утворили картель (а).

За даним графіків визначте:

1) обсяг виробництва та ціну продукції галузевого картелю;

2) обсяг виробничої квоти кожної з фірм та результат їх діяльності при вироб-

ництві квотованого обсягу.

256

Мікроекономіка. Практикум

ФІРМИ НА РИНКУ

МОНОПОЛІСТИЧНОЇ

КОНКУРЕНЦІЇ

РОЗДІЛ 16

Базовий рівень. Основні терміни та поняття

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, в якій іс-

нує відносно велике число виробників близьких замінників, – товарів, які не-

значно відрізняються один від одного. Відноситься до реальних ринкових

структур і поширена у сферах підприємницької діяльності, які не потребують

значних капіталовкладень.

Монополістична конкуренція має наступні ознаки:

•відносно велике число невеликих фірм;

•диференційована продукція;

•деякий, проте обмежений контроль над ціною;

•нецінова конкуренція;

•відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.

Оскільки продукція диференційована, кожен виробник певної марки то-

вару виступає як монополіст і має спадну криву попиту. Але вхід нових фірм

у галузь вільний, отже, фірми конкурують між собою. Незважаючи на моно-

польну владу окремої фірми, кожна занадто мала, щоб значно впливати на за-

гальну ринкову ситуацію, і це робить ринок схожим на конкурентний. Відтак

в умовах монополістичної конкуренції значний розвиток конкуренції поєд-

нується з незначною монопольною владою над ринком.

Концентрація виробництва в галузях з монополістичною конкуренцію є

невисокою: значення індексу Лернера перебуває у проміжку між 0 і 1.

Існує декілька моделей рівноваги монополістичного конкурента.

Модель Чемберліна будується за припущення, що фірма на ринку мо-

нополістичної конкуренції, оцінюючи попит на свою продукцію, вважає, що

конкуренти ніяк не реагують на її рішення відносно цін і обсягів виробництва.

Попит на продукцію монополістичного конкурента є більш еластичним, ніж

для чистого монополіста, але не є абсолютно еластичним, як для досконало

конкурентної фірми. Еластичність попиту залежить від числа конкуруючих

фірм і ступеня диференціації продукції. Чим більшими є число конкурентів і

ширшою диференціація продукту, тим більш еластичним буде попит на про-

дукцію кожного продавця, а крива попиту – більш похилою.

Оскільки крива попиту спадна, монополістичний конкурент сам вибирає

комбінацію ціни і обсягу виробництва, яка максимізує прибуток. Проте від-

сутність бар’єрів входження в галузь не дозволяє монополістичному конку-

Розділ 16. Фірми на ринку монополістичної конкуренції

257

ренту одержувати високі прибутки тривалий час. Зважаючи на це, рівновага

фірми у короткостроковому і довгостроковому періодах має відміну.

У короткостроковому періоді фірма може максимізувати прибуток або

мінімізувати збитки, керуючись загальним правилом MR=МС. Коротко-

строкова рівновага монополістичного конкурента подібна до рівноваги чис-

тої монополії, коли фірма, в залежності від рівня витрат виробництва і попи-

ту на продукцію, може бути як прибутковою, так і збитковою.

У довгостроковому періоді у випадку прибутковості в галузь починають

входити нові фірми. В міру появи нових фірм, отже, і нових товарів-

замінників, типова фірма втрачає частину свого попиту, крива попиту зміщу-

ється ліворуч і стає більш похилою. Кожна фірма починає втрачати прибут-

ки. І навпаки, у випадку збитковості фірми починають залишати ринок, про-

понування скорочується. Зменшення числа фірм призводить до збільшення

попиту на товари тих фірм, які залишились на ринку. Криві попиту на їх про-

дукцію зміщуються праворуч, збитки зменшуються. Рух фірм триває, доки

економічний прибуток досягне нульового значення. Як тільки крива попиту

на оптимальному обсязі випуску стає дотичною до кривої середніх витрат,

економічний прибуток зникає. У стані довгострокової рівноваги P = LAC ,

всі фірми галузі одержують лише нормальний прибуток.

Короткострокова рівновага монополістичного конкурента нагадує рівно-

вагу монополіста, довгострокова подібна до рівноваги конкурентної фірми.

Проте довгострокова конкурентна рівновага і рівновага в умовах монополіс-

тичної конкуренції мають значні відміни. Конкурентне ціноутворення веде

до виникнення в довгостроковому періоді потрійної рівності, що забезпечує

ефективність виробництва і розподілу ресурсів: P = LMC = min LAC . На

ринках з монополістичною конкуренцією не досягається ні мінімізація ви-

трат, ні ефективність розподілу ресурсів.

Монополістичні конкуренти не мінімізують витрат на одиницю проду-

кції. Точка довгострокової рівноваги монополістичного конкурента знахо-

диться ліворуч від мінімуму LAC . Фірми недовикористовують ефект масш-

табу. Галузі часто переповнені фірмами, які функціонують, не досягаючи оп-

тимальної потужності. Величину надлишкових потужностей визначає різ-

ниця між оптимальним обсягом випуску монополістичного конкурента за то-

чкою довгострокової рівноваги і обсягом, за якого мінімізуються довгостро-

кові середні витрати. Надлишкові виробничі потужності і водночас вищі

порівняно з конкурентними ціни – ще один наслідок монополістичної конку-

ренції для суспільства.

В умовах монополістичної конкуренції фірми виробляють менший, ніж

найбільш ефективний з точки зору оптимізації розподілу ресурсів, обсяг

продукції. За оптимального обсягу виробництва ціна рівноваги перевищує

258

Мікроекономіка. Практикум

граничні витрати ( P > LMC ) .

Модель „двічі ламаної кривої попиту“ ілюструє і обмеженість

ринкової влади монополістичного конкурента. Фактично такі фірми мають

дві криві попиту – похилу для випадку, коли одна фірма змінить ціну, а інші

не послідують за нею, та відносно стрімку для випадку, коли інші фірми та-

кож змінять ціни. Ці різні криві попиту, або криві запланованих і фактичних

продаж (ринкової частки) – обумовлені розмежуванням впливу цінової і не-

цінової конкуренції. У стані рівноваги фірми вони перетинаються.

Двічі ламана крива попиту на продукцію фірми має три відрізки: два з

яких відповідають еластичному попиту, а проміжний – так званий „монопо-

лістичний відрізок”, – нееластичному попиту. Оптимізація стану фірми –

монополістичного конкурента і досягнення точки рівноваги Курно передба-

чає вибір обсягу випуску і ціни в границях відрізку нееластичного попиту. Це

– найбільш прибутковий варіант вибору фірми. Негативним наслідком пере-

бування межах „монополістичного відрізку“ є те, що „заспокоєний“ високи-

ми прибутками монополістичний конкурент втрачає стимул до подальшої

диференціації і вдосконалення продукту.

Сучасна теорія монополістичної конкуренції зосереджена на моделях, кот-

рі досліджують два взаємопов’язаних аспекти – роль диференціації продукту та

визначення оптимального числа фірм на окремих ринках товарів і послуг.

Просторові моделі монополістичної конкуренції відрізняються від кла-

сичних тим, що аналізують конкуренцію на локальних ринках або обмеже-

ному ринковому сегменті. Вони надають деякі результати, відмінні від кла-

сичних моделей. Зокрема, наслідком розміщення фірм у досить обмеженому

просторі, може стати зменшення диференціації: щоб перетягнути до себе час-

тину покупців, кожна фірма намагатиметься відтворити продукт, подібний до

продукту конкурента. Якщо ж зони обслуговування фірм не мають спільних

точок, імітація втрачає сенс, диференціація збільшується. Зміна характеру

конкуренції, пов’язана з диференціацією продукції, може впливати на стан

довгострокової рівноваги монополістичного конкурента: як і монополіст, він

матиме можливість одержувати економічний прибуток.

Деякі просторові моделі характеризують взаємозв’язок між числом фірм,

обсягами випуску і територіальним розміщенням фірм на локальному сегме-

нті ринку. Оптимальне число фірм ( N ) визначається за формулою:

*

N * = t ⋅ L / 2 F С . Воно зростає зі зростанням транспортних витрат (t ) і

збільшенням кількості споживачів (L) і зменшується зі збільшенням почат-

кових витрат на відкриття додаткової фірми (FC ) . Оптимальне різноманіття,

пов’язане з числом фірм, обернено співвідноситься з початковими витратами

на забезпечення нових характеристик продукції чи зміну розташування. Ви-

датки додаткового різноманіття і можливостей вибору відносяться на тих

Розділ 16. Фірми на ринку монополістичної конкуренції

259

споживачів, для яких ці характеристики важливі.

Провідну роль у конкурентній боротьбі в умовах монополістичної конку-

ренції відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша дифе-

ренціація продукції – підвищення її якості; поліпшення умов продажу; ство-

рення дієвої реклами.

У фірм з’являється можливість контролювати не тільки пропонування,

але і попит на свою продукцію.

Значення будь-якої диференціації полягає в тому, що вона є джере-

лом підвищення прибутковості фірми внаслідок здобуття виробниками об-

меженого контролю над цінами на свою продукцію. Завдяки постійному

вдосконаленню товару кожна фірма може зберегти чи підвищити попит на

свою продукцію і, розширюючи виробництво, збільшити прибуток. З іншого

боку, менші порівняно з конкурентними обсяги випуску та вищі ціни на про-

дукцію, неефективність виробництва і розподілу ресурсів, що виникає в умо-

вах монополістичної конкуренції, цілком компенсуються тією вигодою, яку

одержують споживачі від розширення можливостей споживчого вибору.

Диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту. Реклама,

навпаки, пристосовує споживчі смаки до продукту. За допомогою реклами

фірми сподіваються збільшити свою ринкову частку і знизити еластичність

попиту на свою продукцію.

Позитивний вплив реклами вбачають у тому, що вона поширює інформа-

цію про властивості нового продукту, допомагає споживачам зробити розу-

мний вибір, стимулює покращення продукту. Вона вимагає додаткових ви-

трат, але може сприяти здешевленню продукції для споживачів, якщо фірмі

вдається скористатися зростаючим ефектом масштабу; підтримувати кон-

куренцію. Критики реклами наводять так само багато контраргументів.

Вплив рекламної діяльності неоднозначний: з одного боку, реклама до-

зволяє кожній фірмі посилити її монопольну владу, оскільки переконує спо-

живача, що в світі товарів мало гідних замінників товару фірми, через значні

видатки слугує бар’єром входження. З іншого боку, реклама надає інформа-

цію про існування великої кількості замінників, через що попит на продукцію

будь-якої фірми стає більш еластичним, а ціни і прибутки мають тенденцію

до зниження, отже, галузь стає більш конкурентною.

Ціноутворення за умов монополістичної конкуренції має подвійний харак-

тер. З одного боку, воно зазнає впливу об’єктивних чинників – витрат вироб-

ництва і збуту. З іншого боку, на рівень цін впливає суб’єктивний чинник. Ціна

відображає якість товару, престиж торговельної марки. Саме суб’єктивний

чинник відіграє більш суттєву роль у можливості маніпулювати цінами, здійс-

нювати політику з формування власного ізольованого мікро – ринку.

На відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку

фірма – монополістичний конкурент повинна враховувати наступні чинники:

обсяг випуску, ціну, зміну продукту та рекламну діяльність.

260

Мікроекономіка. Практикум

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Визначте єдино правильну відповідь

1.

Галузь, в який діють 50 виробників диференційованої продукції з

ринковою часткою кожного не більше 2-3% загального обсягу про-

дажу, належить до ринку:

а) досконалої конкуренції;б) монополістичної конкуренції;

в) олігополії;г) монополії.

Основною характеристикою монополістичної конкуренції є:

а) відсутність вільного вступу в галузь і виходу з неї;

б) незначне число фірм;

в) диференційована продукція;

г) відсутність контролю над цінами.

Монополістична конкуренція поєднує значний розвиток конкурен-

ції з незначною монопольною владою, які є наслідком відповідно:

а) диференціації продукції та високих бар’єрів до вступу в галузь;

б) нееластичного попиту на продукцію фірми та контролю над цінами;

в) значного числа невеликих фірм та диференціації продукції;

г) вільного вступу в галузь та незначного числа фірм в галузі.

До ринків монополістичної конкуренції слід віднести ринок:

а) губної помади;б) алюмінію;в) пшениці;г) електроенергії.

Монополістична конкуренція виникає на ринках товарів, де попит

на продукцію фірми:

а) більш еластичний, ніж за умов монополії;

б) менш еластичний, ніж за умов досконалої конкуренції;

в) абсолютно еластичний;

г) правильні відповіді а) і б).

Еластичність попиту на продукцію монополістичного конкурента

залежить від:

а) числа конкуруючих фірм в галузі та ступеня диференціації продукції;

б) результативності рекламної діяльності та обсягу випуску;

в) числа конкуруючих фірм в галузі на наявних потужностей;

г) ступеня диференціації продукції та результативності реклами.

2.

3.

4.

5.

6.

Розділ 16. Фірми на ринку монополістичної конкуренції

261

7.

В умовах монополістичної конкуренції значення індексу Лернера:

а) більше нуля, але менше 1;б) дорівнює нулю;

в) дорівнює 1;г) більше 1.

Спільним для ринків досконалої та монополістичної конкуренції є:

а) виробництво однорідної продукції;

б) нецінова конкуренція;

в) відсутність бар’єрів для вступу в галузь нових конкурентів;

г) виробництво диференційованої продукції.

Ринки досконалої та монополістичної конкуренції принципово від-

різняються за:

а) характером продукту;

б) результатами діяльності фірм;

в) висотою бар’єрів до вступу в галузь;

г) числом фірм в галузі.

8.

9.

10. Фірми на ринку монополістичної конкуренції мають обмежений ко-

нтроль над цінами через:

а) наявність значного числа фірм – конкурентів;

б) відносно вільний вступ фірм в галузь і вихід з неї;

в) відносно малу ринкову частку окремої фірми;

г) всі відповіді правильні.

11. Спільним для ринків монополістичної конкуренції та чистої моно-

полії є:

а) виробництво однорідної продукції;

б) наявність у фірм ринкової влади;

в) наявність бар’єрів для вступу в галузь нових фірм;

г) виробництво диференційованої продукції.

12. Попит на продукцію монополістичного конкурента є:

а) відносно еластичним;б) відносно нееластичним;

в) абсолютно еластичним;г) абсолютно нееластичним.

13. Модель монополістичної конкуренції характеризується тим, що:

а) крива попиту на продукцію фірми співпадає з кривою MR;

б) граничний виторг дорівнює ціні за всіх обсягів випуску;

в) крива попиту на продукцію фірми є похило спадною;

г) крива попиту на продукцію фірми є горизонтальною прямою.