9.3. Показники і методи виміру продуктивності праці

Продуктивність праці персоналу доцільно розглядати як еко­номічну категорію та як показник ефективності праці. Як економічна кате­горія продуктивність праці характеризує ефективність трудових витрат відпо­відно до кількості створеної продукції у результаті живої праці. Продук­тивність праці - це кількість продукції (робіт, послуг), яка вироблена од­ним працівником в одиницю часу.

Як економічний показник продуктивність праці вимірюється двома способами:

1. Прямий - кількість продукції, виробленої за одиницю часу; обернений - кількість робочого часу, що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції.

2. Обернений – кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

При застосуванні прямого методу рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (товарів, послуг), виробленої одним робітником за одиницю часу (годину, день, місяць, рік); основ­ним показником є виробіток (В), який в загальному вигляді виража­ється відношенням:

В = М/Т (9.16)

де М - маса (кількість) виробленої робітником продукції (товарів, послуг);

Т - час, затрачений робітником на виробництво даної продукції (година, зміна).

Оберненим методом визначають трудомісткість продукції (t) - кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (товару, послуг) і вимірюється в нормо-годинах, людино- годинах:

t = Т / М (9.17)

Виробіток і трудомісткість - це дві взаємодоповнюючі характе­ристики продуктивності праці, між ними існує обернена залежність: при зниженні трудомісткості виробіток зростає.

В економічній теорії і практиці відомо два поняття продук­тивності праці: продуктивність суспільної та індивідуальної праці. Продуктивність суспільної праці виражає рівень затрат робо­чого часу у виробництві за середньою кваліфікацією, інтенсивні­стю. При визначенні продуктивності суспільної праці врахову­ються затрати уречевленої і живої праці, тоді,як при оцінці індивідуальної праці — тільки праці живої.

Продуктивність індивідуальної праці в конкретному виробництві розраховується за допомогою таких показників:

1. Річний виробіток на одного працівника:

Вр = Q / Чсо або Вр = ТП / Чсо (9.18)

де Q - обсяг виробництва в натуральному вимірі;

ТП - товарна продукція в оптових цінах підприємства;

Чсо - середньооблікова чисельність персоналу;

2. Денний виробіток на одного працівника:

(9.19)

3. Годинний виробіток на одного працівника:

(9.20)

Між показниками годинного і річного виробітку існує взаємозв'язок:

Вр = Вг * tзм * Дроб (9.21)

де tзм - тривалість робочої зміни одного робітника, год. ;

Доб - кількість робочих днів, які припадають на одного робіт­ника за рік.

У наведених формулах можна використовувати замість показника товарної продукції показник реалізованої продукції, а в окремих випадках - чистої продукції. При цьому продукція може вимірюватися у діючих чи у порівняльних оптових цінах підприємства.

Щодо розрахунку показників трудомісткості також існує декілька підходів:

Трудомісткість одиниці продукції:

(9.22)

Трудомісткість однієї гривні продукції

(9.23)

За характером і призначенням затрат праці розрізняється нор­мована, планова і фактична трудомісткість продукції:

• нормована трудомісткість встановлюється за діючими нор­мами праці і видами трудомісткості;

• планова складається із затрат праці з урахуванням знижен­ня трудомісткості продукції в плановому періоді;

• фактична трудомісткість враховує фактичні затрати ППП на одиницю продукції. Вона встановлюється щомісячно з ураху­ванням обсягу робіт і відпрацьованого часу.

У залежності від складу трудових затрат і їх ролі в процесі виробництва розрізняють наступні види трудомісткості продукції:

а) технологічна трудомісткість (tтехн.) — включає затрати праці основних (технологічних) робітників;

б) трудомісткість обслуговування виробництва (tобсл.) — вклю­чає затрати праці робітників, зайнятих технічним і організацій­ним обслуговуванням виробництва;

в) трудомісткість управління виробництвом (tу) — включає витрати праці керівників, фахівців, службовців, охорони.

Сума технологічної трудомісткості продукції і трудомісткості обслуговування виробництва визначає рівень виробничої трудо­місткості (tпр).

Повна трудомісткість продукції (tп) визначається як сума всіх її видів:

tп =tтехн+tобсл +tу (9.24)

ІІри випуску на підприємстві одного виду продукції затрати праці обслуговуючих робітників, як і затрати основних техно­логічних робітників, безпосередньо відносяться на цей про­дукт. При випуску кількох видів продукції затрати праці по обслуговуванню розподіляються за асортиментом або пропор­ційно технологічній трудомісткості чи пропорційно наданим послугам.

Розрахунки по трудомісткості управління виробництвом про­водяться аналогічно розрахункам по трудомісткості обслугову­вання виробництва.

На підприємствах продуктивність праці - виробіток визначається різними методами в залежності від того, якими одиницями виміряються обсяг виробництва та витрати праці.

Використання різних одиниць та методів визначення обсягів продукції та трудовитрат обумовлює наявність понад двадцяти визначення виробітку на підприємствах.

Існує три способи вимірювання виробітку: натуральний, вартісний та трудовий.

Натуральний передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо- годинах.

Вартісний передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в грошовому вираженні на затрати часу, виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино –годин.

Трудовий передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу продукції, представленої в затратах часу в нормо-годинах, на кількість працівників.

Також відокремлюють ще й умовно-натуральний метод, який ґрунтується на приведенні різних показ­ників до одного вимірника. Наприклад, загальний обсяг морських перевезень вимірюється у приведених тонно- милях, де обсяг перевезення пасажирів у пасажиро-милях підсумовується порівняний з тонно-милями.

Найбільш універсальним способом визначення виробітку на підпри­ємстві вважається розрахунок величини чистої продукції підприємства за рік, яка приходиться на одного середньооблікованого працівника цього підприємства.

Протягом багатьох років в економіці використовується показник співвідношення продуктивності праці і заробітної плати.

Таке співвідношення визначається у темпах зростання і темпах приросту продуктивності праці:

Ст.з. = Тз.з.п./Тз.п.п. (9.25)

Ст.п.р. = ∆Тпр.з.п. / ∆Тпр.п.п. (9.26)

де Ст.з., Ст.п.р. — співвідношення продуктивності праці і заробітної гілатп відповідно у темпах зростання і темпах приросту;

Тз.п.п., ∆Тпр.з.п. — темпи зростання і темпи приросту заробітної плати відповідно за два суміжні періоди;

Т з.п.п., ∆Тпр.п.п. - темпи зростання і темпи приросту продуктив­ності праці відповідно за два суміжні періоди.

Такий показник потрібен для оцінювання ефективності праці, а також для більш обґрунтова­ного планування й оцінювання можливої зміни цього співвідношен­ня надалі відповідно до змін у характері виробництва і факторах підвищення його ефективності. На цей показник насамперед вплива­ють регіональні чинники, особливо умови виробництва в районах.