3. Менеджмент – ефективне управління фірмою

Численні трактування поняття менеджменту (від англ. management – управління) зумовлені різними підходами до його вивчення різними дослідниками і зводяться до кількох позицій:

• менеджмент - це наука про управління сучасним виробництвом;

• менеджмент – це вміння досягати поставленої мети, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей;

• менеджмент – це функція, керівництво людьми у найрізноманітніших організаціях;

• менеджмент – це визначення соціального прошарку людей, котрі здійснюють управлінську діяльність.

Як бачимо, менеджмент є одночасно наукою, мистецтвом та практикою управління. Суть управління зводиться до приведення керованої групи до визначеної мети.

З такого висновку випливає запитання: чи можна навчитись менеджменту, не маючи при цьому вроджених задатків, тобто не будучи вродженим лідером?

Відповісти можна так: кожний успішний керівник є вродженим лідером, але не кожний вроджений лідер є успішним керівником. Лише поєднання цих складових є запорукою успішної діяльності керівника будь-якої організації.

Менеджер (від англ. manager – управляючий, керівник) – професійний керівник у сфері організації та управління, що знається на економіці, бізнесі, соціальній психології, фінансах, тощо.

Сучасний менеджмент – це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінської діяльності.

Функції менеджменту:

• планування – система методів, засобів, дій менеджерів, що забезпечують спрямованість колективу на досягнення загальної мети;

• організація – процес створення і координації певної внутрішньої структури фірми;

• мотивація – процес створення діючих стимулів заради досягнення поставленої мети;

• контроль – процес зіставлення поставленої мети з фактично досягнутим результатом діяльності.

Етап прийняття рішень у плануванні:

1. Постановка управлінської проблеми.

2. Визначення головного критерію та обмежень.

3. Порівняння та аналіз отриманих результатів.

4. Вибір найкращого варіанту.

Стилі управління:

1. Командно-адміністративний:

- сувора ієрархія управлінських структур;

- всеохоплюючий контроль;

- відсутність ініціативної діяльності співробітників.

2. Демократичний:

- максимальна самостійність усіх ланок і структур управління;

- високий ступінь відповідальності кожної структурної ланки;

- можливість творчої ініціативи співробітників.

Визначено особливості «ідеального» керівника, якому притаманні наступні характеристики:

• концептуальність мислення – уміння уявити діяльність підприємства в цілому;

• оперативність і гнучкість мислення – уміння швидко орієнтуватися в новій ситуації;

• організаторські здібності – уміння організовувати, зацікавлювати людей;

• комунікабельність – уміння спілкуватися, знаходити компроміси;

• інтелект – високі розумові здібності;

• уміння знайти індивідуальний підхід до кожного співробітника;

• вимогливість;

• здатність до зваженого ризику.

Національні моделі менеджменту.

1. Американська – базується на особистому успіху в досягненні результатів підприємницької діяльності, схильна до ризику.

2. Західноєвропейська – базується на вмінні застосовувати інституційні основи побудови системи управління, нестандартні рішення, обмежені певними структурними підрозділами.

3. Японська – спирається на успіх, що обумовлений колективними зусиллями і досягненнями та постійними нововведеннями.

Акіо Моріота в книжці «Зроблено в Японії» зазначає: «В кращих японських компаніях секретів або таємниць немає. Найважливіше завдання японського менеджменту полягає в тому, щоб установити нормальні відносини з робітниками, добитись ставлення до корпорації як до єдиної сім’ї, сформувати розуміння того, що у робітників і менеджерів одна доля».

Таблиця 8.3

Основні школи науки управління

Основні школи науки управління
Науковий напрямок (1885 – 1920 рр.)	Класичний (адміністративний) напрямок (1920 – 1950 рр.)	Школа «людських відносин» (1930 –1950 рр.)	Напрямок «системних концепцій» (з 1950-х рр.)	Напрямок ситуаційного підходу (з 1960-х рр.)
Ф.Тейлор, Г.Форд, Л. Гіл­берт, Ф. Гілберт • Сформулювали принцип наукової організації вироб­ництва • Наголошували на важливості підбо­ра персоналу та підви­щення його профе­сійного рівня	А.Файоль, Д.Муні, Л.Урвік • Визначили го­ловні функції управ­ління • Сформували принципи, на яких базується адміністру­вання	М.Фоллет, Е.Мейо, Д. Мак-Грегорі • Започаткували напрямок, який досліджує міжо­собистісні відно­сини на вироб­ництві	• Базується на необхідності досягнення органічного союзу та взаємодії людей і техніки	• Базується на тому, що менеджер має швидко приймати рішення, виходячи з конкретної ситуації