3. Прибуток і рентабельність. Норма прибутку. Максимізація прибутку

Зворотним боком витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлена тенденцією до самозростання.

Відносини з приводу привласнення результатів праці виступає у формі прибутку.

Прибуток – це дохід суб’єкта економічної діяльності, який утворюється як різниця між сумою грошових надходжень і витратами виробництва (собівартістю продукції).

(C + V + P) – (C + V) = (C + V + P) – K = P, (9.14)

де Р – прибуток,

К – капітал, або витрати виробництва.

А. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге – як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата.

За К. Марксом, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів Ж. Б. Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал.

Загальний дохід (виручка) TR (total revenue) – сума грошей, яку отримало підприємство від реалізації продукції за певний проміжок часу.

TR = P  Q, (9.15)

де Р – ціна проданого товару,

Q – кількість проданої продукції.

Граничний (маржинальний) дохід MR (marginal revenue) – приріст загальної виручки підприємства від збільшення продажу на одну додаткову одиницю продукції.

MR = TR  Q, (9.16)

де TR – зміна загального доходу,

Q – зміна кількості проданої продукції.

Загальний прибуток ТР (total profit) – різниця між отриманим загальним доходом та загальними витратами фірми

ТР = TR – TC, (9.17)

де TR – загальний дохід,

ТС – загальні витрати.

Оскільки витрати бувають різними, прибуток також може бути різним.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між загальним прибутком і бухгалтерськими (зовнішніми, явними) витратами.

Економічний прибуток визначається як різниця між загальним доходом і економічними витратами виробництва, які містять бухгалтерські та внутрішні (неявні) витрати, зокрема й нормальний прибуток. Також економічний прибуток дорівнює загальному доходу мінус альтернативна вартість.

Альтернативна вартість – сума явних і неявних витрат. Неявні витрати включають в себе нормальний прибуток підприємця.

Нормальний прибуток – мінімальний дохід, необхідний для того, щоб утримати підприємця в даній галузі. Тобто, дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу.

Оскільки нормальний прибуток є винагородою за вико­нання підприємницьких функцій, він входить до складу внут­рішніх витрат фірми.

Існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку.

Монопольний прибуток – при­буток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.

Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна гро­шова величина) та норма (якісний відсотковий показник).

Маса прибутку – це абсолютний обсяг прибутку в грошо­вому вираженні.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості ка­піталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функ­ціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох фак­торів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, в тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринко­вих цін, структури витрат, масштабу виробництва тощо.

У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва. Фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, у якої його немає (ціна покриває лише витрати) є нерентабельною, збитковою.

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше вияв­ляється в його функціях.

До функцій прибутку належать:

1) облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми;

2) розподільча, що характеризує прибуток як основне фінан­сове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому;

3) стимулююча, що визначає прибуток як потужний моти­вуючий чинник, генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

1. прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

2. прагнення отримати прибуток сприяє ефективному роз­поділу та використанню ресурсів, упровадженню досягнень нау­ково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

3. прибуток є джерелом розширення суспільного виробни­цтва, примноження національного багатства та задоволення по­треб суспільства, що зростають.

Принципи розподілу прибутку підприємства:

• сплата частки до бюджету;

• поповнення статутного фонду;

• виплата дивідендів;

• розширення виробництва;

• соціальний розвиток;

• стимулювання та мотивація працівників.

Орієнтуючись при прийнятті економічних рішень на мінімально можливий рівень витрат, будь-яка фірма розглядає це завдання не як самоціль, а як засіб вирішення загальнішого завдання – максимізації прибутку фірми. Ця мета є головною для будь-якої фірми. Прагнення до максимізації прибутку дає можливість раціонально використовувати ресурси, забезпечувати високу ефективність і створювати для цього відповідні умови.

Максимізація прибутку для фірми означає пошук шляхів отримання найбільшої різниці між загальним доходом і загальними витратами:

П = TR – TC = (P – ATC) Q →max, (9.18)

де П – прибуток; TR – загальний дохід; TC – загальні витрати; Р – ціна; ATC – загальні середні витрати; Q – обсяг продукції.

Основною вимогою максимізації прибутку є прибутковість (окупність) кожної одиниці продукції.

Умови одержання прибутку:

1) MR (граничний дохід) = МС (граничні витрати). (9.19)

Точка максимізації прибутку, тобто обсяг виробленої продукції буде оптимальним.

2) Р > АТС. (9.20)

Фірма отримує прибуток, поки ціна вища за середні валові витрати

3) MR = MC = P = ATC. (9.21)

Фірма отримує нульовий економічний прибуток

4. АТС > P > min AVC. (9.22)

Фірма має вжити певних заходів, щоб зменшити витрати

5. P < min AVC. (9.23)

Фірма є збитковою і має закритись, так як продажна ціна менша ніж середні змінні витрати. Отже, критичною точкою, після якої фірма припиняє свою діяльність, є рівність:

P = AVC. (9.24)

Правило максимізації прибутку, або “золоте правило бізнесу”: фірма має збільшувати випуск продукції доти, доки витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від реалізації цієї одиниці продукції: MR = MC. (Граничні витрати дорівнюють граничному доходу).

За умов досконалої конкуренції Р = MR, тому “золоте правило бізнесу” має вигляд:

МС = MR = Р. (9.25)