4. Кругообіг продуктів і ресурсів в економіці

Економічний кругообіг – це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи.

Проста модель кругообороту ресурсів, товарів і послуг (благ) та доходів у закритій приватній економіці виходить із взаємовідносин двох основних приватних агрегованих суб'єктів: сектору домогосподарств та підприємницько­го сектору.

В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель круго­вих потоків. В моделі тільки дві категорії економічних агентів – домогоспо­арства і фірми, немає державного втручання, модель замкнена (рис. 12.7).

Рис. 12.7. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів

Доходи одних економічних агентів –це витрати інших:

– споживчі витрати на придбання товарів – доходи фірм від реалізації готової продукції;

– витрати фірм на оплату ресурсів – доход домогосподарств (заробітна плата, рента тощо).

В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси – товари» і грошовий «витрати – доходи» здійснюються одночасно в протилежних напрямках.

Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за визначений період часу.

В моделі: потоки продукції, витрат, доходів.

Запас – це величина, яку використовують для виміру показника на конкретний момент часу, на визначену дату.

В економіці існує певний взаємозв'язок між показниками потоку і запасу:

- запас дорівнює накопиченим за визначений період потокам;

- потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.

Взаємозв'язок потоку і запасу представлено в табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Приклади потоків і запасів

Для закритої економіки (без держави і закордону) величина загального обсягу виробництва товарів та послуг в грошовому вимірі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.

Доходи дорівнюють сукупним споживчим витратам, або Y = C.

Для закритої приватної економіки загальна ве­личина обсягу національного виробництва у грошовому вираженні дорівнює сумарній величині доходів домогос­подарств (національному доходу).

Заощадження, інвестиції і фінансові ринки в моделі кругообігу.

У попередній моделі Y = C, але частину доходу домогосподарства схильні зберігати: Y = C + S.

Заощадження (S) – накопичення у вигляді готівки, вклади в банк, покупка акцій, облігацій та інших цінних паперів.

З іншого боку, фірми витрачають більше, ніж отримують від реалізації продукції, так як крім оплати ресурсів необхідно здійснити інвестиції.

Інвестиції – це всі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню сукупної величини накопиченого в економіці капіталу. Це інвестиції в основний капітал (виробниче обладнання, комплектуючі, виробничі будівлі тощо), в товарно-матеріальні запаси (запаси сировини, накопичення запасів нереалізованої продукції).

Таким чином, оскільки домогосподарства витрачають менше в порівнянні з величиною доходів, а фірми – більше в порівнянні з виручкою, то в моделі з'являються фінансові ринки.

Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм шляхом придбання акцій, облігацій тощо (рис. 12.8).

Рис. 12.8

В даній моделі рівновага має вигляд: Y = C + S = C + I, або S = I.

Чи завжди заощадження дорівнюють інвестиціям, і відповідно сукупні витрати дорівнюють національному продукту?

Навіть якщо заощадження не дорівнюють інвестиціям, і система не є рівноважною, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат. Роль балансу при цьому виконують інвестиції в товарно-матеріальні запаси:

якщо S > І, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси;

якщо S < І, то зменшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Модель кругообігу з включенням державного сектору.

Під державним сектором розуміються як центральні так і місцеві органи влади.

Державний сектор пов'язаний з економічною системою через:

– чисті податки, тобто податкові надходження від домогосподарств за мінусом державних трансфертних виплат (Т);

– державні видатки (G);

– державні позики, які здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету (G > Т);

– державні заощадження, які здійснюються при наявності надлишку бюджету (G < Т) (рис. 12.9).

Введення державного сектору не порушує рівноваги, оскільки:

1) з точки зору доходів: доход розподіляється не тільки на споживання (С) і заощадження (S), але і сплату податків (T): Y = C + T + S;

2) існує три види витрат на товари і послуги – споживчі, інвестиційні і державні, тобто з точки зору витрат (або національного продукту):

Y = С + 1 + G; Y = C + T + S = C + I + G.

Рис. 12.9