Les métaux précieux

Les métaux précieux participant à la richesse d'un pays, l'état a donc établi un contrôle et des règles garantissant la valeur des produits transformés comme les bijoux.

Les métaux précieux, l'or, l'argent et le platine, ne sont jamais utilisés purs, ils sont alliés à d'autres métaux moins nobles comme le fer, le cuivre, le nickel. L'apposition d'un poinçon spécifique, gage de garantie du titre et de la nature du métal, date de la loi du 19 brumaire de an VI (9 novembre 1797). Il est obligatoire pour les bijoux or ou platine dont la masse est supérieure à 3 g et ceux d'argent de plus de 30 g.

Le titre (fraction massique) d'un alliage de métaux précieux s'exprime en millième. Si un bijou titre 750/1000 (peut être écrit 75 ‰), cela signifie qu'il contient 3/4 d'or en masse.

Aucune tolérance négative de titre n'est admise.

L’or

La législation française de 1994 n'autorise l'appellation "Or" que pour les alliages dont le titre est supérieur ou égal à 750/1000, en deçà, c'est l'appellation "alliage d'or" qui doit être employée.

Le carat, ancienne unité non légale souvent utilisée, est défini comme 1/24 de la masse totale :

24 carats = or pur, 18 carats = 750/1000. (Certains bijoutiers écrivent 18 K pour 18 carats)

L'or est naturellement jaune, mais trop malléable (disent les orfèvres). Des métaux seront ajoutés pour lui conférer des caractéristiques mécaniques supérieures ou des teintes différentes.

Or rouge: or + 25 % cuivre

Or gris ou blanc: or + nickel ou palladium ou cuprozinc

Or jaune: or + 12,5 % argent + 12,5 % cuivre

Or rose: or + 9 % argent + 16 % cuivre

D'autres nuances existent, comme l'alliage d'or "vert" (or + argent), l'alliage d'or "bleu" (or +fer ou cobalt), l'alliage d'or "violet" (or + aluminium),

La tête d'aigle est le symbole de l'or, la forme du cadre indiquant le titre avec une tolérance de 3 ‰.

L'argent n'est pas utilisé pur, d'autres métaux (souvent du cuivre) sont incorporés pour former des alliages, définis par leur titre. Seuls certains titres sont autorisés et garantis.

Le symbole de l'argent est l'effigie de la déesse grecque Minerve, la forme du cadre indiquant le titre avec une tolérance de 5 ‰. L'argent dit "massif" ne titre que 925 ‰.

1er titre: 916 ‰ 3e titre : 750 ‰ petite garantie 750‰ occasion ou origine incertaine

Le 2e titre de 840 ‰ a été supprimé en 2001.

1er titre: 925 ‰ 2e titre: 800 ‰ petite garantie origine incertainelatine

De même que les autres métaux précieux, le platine est allié au palladium, au rhodium, au ruthénium, à l'osmium ou à l'iridium. L'iridium associé au platine est compté comme platine.

La tête de chien est le symbole du platine, la forme du cadre du poinçon ainsi qu'un chiffre compris entre 1 et 3 définit les 3 titres autorisés et garantis avec une tolérance de 10 ‰.

(Ressources d’Internet)

Meта А звертає увагу викладача на необхідність підвищити мотивацію студентів у вивчення французької мови. Зусилля педагога-лінгвіс в цьому напрямку мають поєднатися із розумінням культури країни мови і певних лінгвістичних особливостей як явищ, які взаємно збагачуються. Таким чином досягається деякий комунікативний досвід що до франкомовного співрозмовника, а це, у свою чергу, гуманістично насичує процес навчання мови.

Meта Б передбачає необхідність повного розуміння студентами тексту, зокрема 5, яке витікає із його первинного опрацювання на попередньому занятті 9. Питання викладача за змістом, створення атмосфери обміну думками із студентами і серед студентів, заохочення виступів французькою мовою зазвичай цілковито досягають мети. Якщо загальний рівень групи невисокий, то викладач підтримує висловлювання студентів шляхом допоміжних зауважень на манер «співпраці» або «кооперативним методом».

Meта В зауважує викладачу про практику із письма за темою тексту. Словниковий диктант, текстовий диктант, вільне висловлювання змісту, який студент пам’ятає із тексту у своїх 5-7 реченнях, є доцільними навчальними діяльностями.

Мета Г закликає надати додаткового мовленнєвого досвіду за текстом 5 із підручника Manuel de français pour les étudiants en économie на cтор.68 – 71, що потім стане основою для подальшої домашньої роботи студентів у напрямку власної монологічної або монологічно-діалогічної доповіді. Це досягається читанням вголос викладачем тексту із «ігровою метою» (наприклад: Прослухайте як би із таким змістом у популярній лекції виступив би колишній працівник монетного двору; таким удаваним міжнародним діячем спершу стає викладач, який відповідно до всіх вимог публічної промови: за трибуною, стоячи, добре настроєним голосом викладає текст даного заняття). Живе звучання тексту − неперевершений внесок, і студенти отримують взірець мовленнєвої поведінки для свого подальшого монологічного виступу, корисне додаткове прослуховування заради фонематичного самовдосконалення, а також важливі попередження про часту помилкову вимову. Надалі студентів запрошують виступати самих.

Мета Д пов’язана із дедуктивним способом пояснення граматичних можливостей Plus-aue-parfait у діловому спілкуванні. Оскільки є причини неповністю і не відносно всіх студентів довіряти шкільним знанням із граматики, цей матеріал фундаментального значення коригується, але на підвищеному рівні практичного використання. На цей раз тренується спілкування із формами минулих часів, які ілюструються викладачем в ситуаційних завданнях та в ігрових фрагментах із перекладом із французької − на рідну і навпаки. Не дозволяється перевантажувати студентів теоретичними формулюваннями та поясненнями абстрактного характеру. Невірним рішенням викладача стане задавати студентам для аудиторного письма ті вправи, які доречні для домашнього виконання. Характер навчальної дисципліни французька мова – це спілкування, і аудиторний час має бути заповнений мовою викладача із студентами, або мовою викладача як взірця для мовлення студентів або студентів в їх намаганнях висловлюватися.

 Домашнє завдання може орієнтуватися на збірку вправ у підручнику Manuel de français pour les étudiants en économie на cтор.68 -71. Дуже корисне самостійне монологічне висловлювання студентів за темою, що викладачу неварто відкидати через слабкий мовленнєвий досвід деяких груп. У такому разі слід підбадьорювати студентів до спроб і пропонувати їм спираються на допомогу викладача на манер «ми з тобою однієї думки із цієї теми».

 Кінцевий результат повторного опрацювання тексту вважається досягнутим, якщо текст прослухано, прочитано, перекладено, частково прописано та обговорено. Індуктивне пояснення граматичних випадків у тексті забезпечило відчуття смислу як певної лінгвістичної форми, так і цілісності тексту, який забезпечує мисленнєвий фон для запам’ятовування лінгвістичних одиниць. Дедуктивна граматика із шкільної програми (та що від правил до прикладів) − Plus-aue-parfait − знайшла ілюстрацію в ситуаціях практичного використання.

Увага! Практика артистичного голосного читання тексту викладачем із «ігровою метою» є цінною роботою. Але тут постає відповідальність викладача не зіпсувати цей спосіб власним читанням, якщо воно «без настрою» і не відповідає вимогам публічного мовлення серед аутентичних слухачів. Існує древня французька приказка, яка навчає, що практика створює неперевершених майстрів.



11. Cеместр 1.Організаційний модуль 2. Змістовий модуль 11: Коштовності відносно грошей. Види коштовностей. Початкове опрацювання тексту. Аудіювання, читання, переклад у обговоренні. Письмо. Лексика за підтемами: види, історія окремих видів коштовностей, визначні особистості пов’язані із питанням, специфіка Франції.

Текст 6. Змістовий модуль 11, 12.