Приклад

Мінімальний залишок грошових коштів - 5 тис. грн.

Дисперсія щоденних грошових потоків - 6250 тис. грн. (максимальна варіація щоденного грошового потоку - 2,5 тис. грн.).

Процентна ставка - 0,025% в день.

Операційні витрати по кожній операції купівлі і продажу - 20 грн.

Підставимо вихідні параметри у відповідні формули:

 розрив між верхнім і нижнім порогами залишку грошових коштів:

грн. або біля 21,6 тис. грн.

 верхній поріг залишку грошових коштів:

5+21,6=26,6 тис. грн.

 точка повернення : тис. грн.

Згідно з отриманими результатами тактика управління грошовими активами підприємства наступна:

 Якщо залишок грошових коштів досягає 26,6 тис. грн., необхідно інвестувати 14.4 тис. грн. (26,6 - 12,2) в ринкові цінні папери.

 Якщо залишок грошових коштів зменшується до 5 тис.грн., необхідно продати ринкові цінні папери на 7,2 тис. грн. (12,2-5) і таким чином поповнити залишок грошових коштів до оптимального рівня.

Як показує світовий досвід, для великих фірм розмір операційних витрат на конвертацію не такий важливий, як можливі (альтернативні) витрати на зберігання вільного залишку грошових коштів. Так, наприклад, якщо фірмі надійшло на рахунок 5 млн. грн. , а ставка процента дорівнює 15% річних або приблизно 0,041% в день, то розмір отриманих в день процентів з усієї суми становитиме 2050 грн. Навіть якщо операційні витрати по конвертації високі і становлять 200 грн. на операцію, фірма краще заплатить їх, щоб купити високоліквідні державні цінні папери сьогодні і продати завтра, ніж тримати 5 млн. грн. у вигляді вільних грошей. Звичайно така тактика доцільна лише в умовах стабільного і ліквідного ринку цінних паперів.

Якщо у підприємства виникає потреба у грошових коштах в короткостроковому періоді, а конвертувати фінансові інструменти важко або дорого, можна взяти короткостроковий банківський кредит. Але при цьому потрібно враховувати, що ставка банківського відсотку буде вищою, ніж той процент, який можна отримати по цінних паперах.

Фінансові менеджери фірми завжди стоять перед дилемою. Адже для того, щоб збільшити рентабельність використання грошових активів, потрібно підтримувати залишок грошових коштів на мінімальному рівні і збільшувати розмір поточних фінансових інвестицій. Але при цьому збільшується імовірність потреби в короткострокових банківських кредитах для здійснення непередбачених платежів.

Західні економісти рекомендують просте правило для максимізації віддачі від використання грошових коштів , згідно з яким регулювати залишок грошових коштів потрібно до тих пір, доки імовірність виникнення потреби у позиці не стає для підприємства критичною ( ):

(6.9)

Витрати по залишках грошових коштів  це ті проценти, що втрачаються у випадку, якщо не інвестувати вільні грошові кошти у цінні папери. Так, наприклад, якщо очікувана ставка доходу по цінних паперах становить 18%, а короткостроковий кредит в банку можна взяти під 22%, то зменшувати залишок грошових коштів шляхом купівлі цінних паперів доцільно до тих пір, доки імовірність виникнення потреби у короткостроковому кредиті не досягає значення 0,82 (18:22).

Тобто, якщо короткострокові кредити набагато дорожчі у порівнянні з очікуваною дохідністю цінних паперів, фінансовий менеджер повинен бути впевненим, що потреба у додатковій позиці не виникне.

При високій впевненості у майбутніх грошових потоках можна тримати менший залишок грошових коштів на проточних рахунках. І навпаки, якщо існує значна невизначеність розміру майбутніх грошових потоків, доцільно тримати великий залишок грошових коштів, щоб бути впевненим, що банківська позика не знадобиться.