6.4. Управління грошовими активами
Метою управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. Об'єктами фінансового управління виступають грошові кошти (в касі, на банківських рахунках, в дорозі) та їх резерви у формі поточних фінансових інвестицій у грошові інструменти та цінні папери.
З позицій теорії інвестування грошові кошти представляють собою окремий випадок інвестицій у товарно-матеріальні цінності, а тому управління ними повинно здійснюватися на загальних засадах:
підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;
врахування діапазону сезонних змін залишку грошових коштів;
створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів діяльності;
формування резерву грошових коштів для компенсації непередбачених витрат і можливих втрат в процесі фінансово-господарської діяльності;
своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.
Основні комплекси фінансових задач при управлінні грошовими активами та методичний інструментарій їх реалізацій в систематизованому вигляді представлені на рис.6.13. Як видно з наведеної схеми, важливою управлінською задачею є підтримка грошових коштів підприємства на мінімально потрібному рівні. Для цього можуть використовуватися всі можливі джерела поповнення грошових коштів:
1.Надходження виручки від реалізації продукції на умовах негайної оплати.
2.Стягнення дебіторської заборгованості.
3.Продаж резервних грошових активів у формі поточних фінансових інвестицій.
4.Продаж матеріальних і нематеріальних активів підприємства (запасів, основних засобів, об'єктів незавершеного виробництва, патентів, ноу-хау і т.і.).
5.Отримання банківських кредитів.
6.Залучення інвестицій шляхом випуску акцій, облігацій, додаткових паїв і т.і.
Комплекси фінансових задач при
управлінні грошовими
активами
Підтримка
мінімального залишку грошових коштів
Зменшення потреби
в наявних залишках грошових коштів
Прискорення
оборотності грошових коштів
Зменшення
тривалості операційного та фінансового
циклів
Своєчасна
інкасація виручки
Скорочення
обсягів готівкових розрахунків
Скорочення
обсягів розрахунків за допомогою чеків
та акредитів
Реалізація
продукції на умовах негайної оплати
Стягнення
дебіторської заборгованості
Продаж поточних
фінансових інвестицій
Продаж
матеріальних і нематеріальних активів
Оформлення
банківського кредиту
Залучення
інвестицій шляхом випуску акцій,
облігацій, додаткових паїв
Перенос
строку окремих платежів за домовленістю
Зарахування
зустрічних вимог
Укладання бартерних
угод
Застосування
планових платежів
Придбання
необоротних активів на умовах оренди
та лізингу
Купівля товарно-матеріальних цінностей
на умовах комерційного кредиту
Відкриття
контокоррентних рахунків
Купівля
високоліквідних цінних паперів
Розміщення
коштів у грошові фінансові структури
Підвищення
рентабельності
використання грошових
коштів
Рис. 6.13. Методичний інструментарій управління грошовими активами
При чому перші чотири способи поповнення залишку грошових коштів є більш доцільними, так як не ведуть до збільшення валюти балансу. У цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів підприємства. І, навпаки, два останні способи можуть використовуватися для підтримки поточної платоспроможності лише у крайніх випадках, так як вони призводять до відволікання залучених ресурсів від цільового використання.
Мінімальний залишок грошових коштів визначається, виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що склалася на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.
Для визначення мінімального залишку грошових коштів найчастіше використовується формула:
(6.4)
Виходячи з наведеної формули, є два основні шляхи зменшення мінімального залишку грошових коштів;
по-перше; за рахунок оптимізації платіжного обороту;
по-друге; шляхом прискорення оборотності грошових коштів.
Оптимізувати платіжний оборот підприємства можна шляхом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, змен-шення потреби у фінансових ресурсах. До основних заходів нормалізації платіжного обороту слід віднести:
виключення зайвих платежів за сировину, тепло-, водо- та енер-горесурси за рахунок їх більш економного та раціонального використання;
оптимізацію бази оподаткування прибутку;
придбання необхідних підприємству основних засобів на правах оренди та лізингу;
купівлю товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу;
пролонгацію кредитів та перенесення строку окремих платежів за домовленістю з постачальниками і т.і.
Водночас зменшення платіжного обороту не повинно негативно впливати на фінансово-господарську діяльність та обмежувати її обсяги.
Прискорити оборотність грошових коштів вдається за рахунок:
зменшення тривалості операційного та фінансового циклів;
своєчасної інкасації виручки;
зменшення обсягів готівкових розрахунків;
скорочення питомої ваги тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках (акредитиви, чеки) і т.і.
Задача підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнута шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти (грошові і фондові). Водночас, підприємство може перейти до зберігання тимчасово вільних грошових коштів на комбінованих банківських рахунках.
Так, наприклад, контокоррентний рахунок дає можливість поєднати поточне зберігання грошових коштів підприємства з виплатою депозитного відсотка. Його застосування є досить зручним і дозволяє не тільки забезпечити протиінфляційний захист грошових активів, але й підвищити рентабельність їх використання.
Іншим аспектом підвищення ефективності використання грошових активів є мінімізація сукупних витрат по їх утриманню і зворотній конвертації короткострокових фінансових вкладень в готові засоби платежу.
Вирішується дана задача за допомогою знаходження оптимального розміру залишку грошових коштів. Для цього в міжнародній практиці фінансового менеджменту використовуються кількісні моделі Баумоля та Міллера-Орра.
Модель Баумоля
Модель Баумоля аналогічна моделі управління запасами Уілсона і використовується у випадку, коли у зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів важко розробити детальний план надходження і витрат грошових коштів. Згідно з цією моделлю поповнення грошових коштів за рахунок конвертації високоліквідних цінних паперів потрібно здійснювати в той момент, коли повністю використано запаси грошових коштів. При цьому мінімальний залишок грошових коштів вважається нульовим, а оптимальний залишок є одночасно максимальним і визначається за формулою:
(6.5)
де
- оптимальний
залишок грошових коштів;
-
плановий платіжний оборот або сумарні
витрати грошових коштів в плановому
періоді;
-
середні витрати на конвертацію
поточних фінансових інвестицій в
розрахунку на одну операцію;
- ставка
процента по поточних фінансових
інвестиціях (виражена десятковим
дробом).
Графічне
зображення моделі Баумоля представлене
на рис. 6.14.
Рис. 6.14 Схема управлення грошовими коштами
за допомогою моделі Баумоля