Інструкція з охорони праці (дяя лаборанта хімічного аналізу)

і. Загальні положення

Ця інструкція встановлює вимоги щодо охорони праці для лаборанта хімічного аналізу (далі - лаборант).

Роботи, що проводяться лаборантом, відносяться до робіт з підвищеною небез­пекою, і, отже, обов’язково повинні виконуватися відповідно до інструкції. Згідно з Законом України “Про охорону праці” особи, які не виконують вимоги інструкції з охорони праці, що запропонована, залежно від характеру порушень притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

1. Лаборант має постійне робоче місце.

2. Лаборант повинен виконувати такі види робіт:

• проведення складних аналізів розчинів, реактивів, концентратів, готової продукції, допоміжних матеріалів, кислот, солей за установленою мето­дикою;

• встановлення та перевірка складних титрів;

• підготовка складних реактивів та перевірка їх придатності;

• проведення в лабораторних умовах синтезу речовин за заданою мето­дикою;

• проведення аналізу сумішей вибухонебезпечних органічних речовин;

• оформлення та розрахунок результатів аналізу;

• збирання лабораторних установок за існуючими схемами;

• проведення арбітражних аналізів простої та середньої складності;

• виконання інших робіт відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційно­го довідника.

3. До виконання робіт за визначеним фахом допускаються особи, які:

• досягли 18-ти років;

• пройшли медичний огляд відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 45 від 30.03.1994 року та не мають медичних проти­показань;

• пройшли навчання та інструктаж з питань охорони праці, в тому числі у разі виконання робіт з підвищеною небезпекою, мають навички з на­дання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків та оволоділи правилами поведінки у разі виникнення аварій і надзвичайних ситуацій.

4. Лаборант зобов’язаний:

• вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

• дотримуватися зобов’язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього

трудового розпорядку підприємства, в тому числі: своєчасно розпочи­нати та закінчувати роботу, дотримуватися технологічної та обідньої пе­рерв, не виконувати роботи, не передбачені змінним завданням, не знахо­дитися на роботі у позаурочний час без відповідного дозволу керівника.

5. В процесі виконання професійних обов’язків на лаборантів можливий вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників:

• фізичних:

• рухомі частинки виробничого обладнання, виробів, заготовок та матері­алів, що пересуваються;

• напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини;

• підвищена загазованість та запиленість повітря робочої зони;

• підвищена або знижена температура повітря, поверхонь обладнання та матеріалів;

• підвищена або знижена швидкість руху повітря;

• недостатня освітленість робочої зони;

• гострі кромки, задирки, шорсткість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання.

• хімічних:

• токсична та подразнювальна дія шкідливих речовин на організм людини.

• психофізіологічних:

• нервово-психічні перевантаження (перенапруження окремих сенсорних систем, монотонність праці).

6. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботах, пов’яза­них із забрудненням, або на роботах, які здійснюються у несприятливих температур­них умовах, лаборанту за встановленими нормами безкоштовно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту:

• халат бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;

• ковпак бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.011-89;

• взуття шкіряне ГОСТ ССБТ 12.4.137-84;

• окуляри захисні ГОСТ ССБТ 12.4.013-85;

• респіратор ШБ “Пелюстка” ГОСТ ССБТ 12.4.004-74;

• рукавички гумові ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;

• фартух спеціальний ГОСТ ССБТ 12.4.029-76;

• мило та синтетичні миючі засоби.

7. У разі проведення робіт в умовах можливого впливу на людину агресивних

хімічних речовин (кислоти, луги тощо), повинен застосовуватися одяг, виготовлений

з матеріалів, які забезпечують надійний захист від цих впливів.

8. При виконанні своїх обов’язків лаборант зобов’язаний дотримуватися вимог санітарних норм та особистої гігієни і, отже, повинен:

• приступити до роботи, одягнувши відповідні засоби індивідуального за­хисту;

• прийняти і утримувати впродовж виробничої зміни робоче місце в чи­стоті і порядку;

• зберігати і приймати їжу тільки у відведених місцях;

• зберігати харчові продукти, в тому числі молочні продукти, що видаються на підприємстві, в холодильниках, які використовуються тільки з цією метою;

• після роботи вимити забруднені частини тіла.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

   1. Перед початком роботи лаборант зобов’язаний перевірити та одягти засоби індивідуального захисту.

   2. Ввімкнути систему припливно-витяжної вентиляції за 10-15 хвилин до по­чатку роботи.

   3. На робочому місці лаборанта повинні бути розміщені тільки необхідні для ви­конання конкретної роботи реактиви, прилади та обладнання.

   4. Лаборант перед роботою зобов’язаний перевірити справність приладів і об­ладнання, ввімкнути загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію та у разі необ­хідності - вентиляцію у витяжній шафі.

   5. Перед проведенням робіт із застосуванням вакууму необхідно випробовувати установку на герметичність.

   6. У разі виявлення несправностей виробничого обладнання та засобів колек­тивного захисту сповістити керівника робіт і не приступати до роботи до усунення виявлених несправностей.

3. Вимоги безпеки під час роботи

   1. Всі операції, пов’язані з використанням або можливим утворенням і виділен­ням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які мають специфіч­ний запах, виконувати тільки у витяжній шафі при працюючій загальнообмінній вен­тиляції, із застосуванням засобів індивідуального захисту.

   2. Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати відкрите полум’я.

   3. Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділен­ням тепла, слід виконувати тільки у термостійкому або порцеляновому посуді.

   4. При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її вбік від себе та осіб, які знаходяться поруч.

   5. При збовтуванні рідини, що знаходиться у колбах або пробірках, закривати їх пробками.

   6. He здійснювати відбір дрібних порцій безпосередньо із великих бутлів та банок.

   7. Лаборант повинен:

• не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду;

• не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису і ети­кеток;

• зливати відпрацьований ефір, бензол та інші горючі рідини, а також від­ходи кислот і лугів тільки у спеціальну тару.

8. Вимоги безпеки при роботі зі скляним посудом:

   1. При збиранні скляних приладів та з’єднанні їх окремих частин гумовими трубками необхідно захищати руки рушником.

2. При роботі зі склом необхідно стежити за відповідністю марки скла характе­ру роботи, що проводиться.

3. Лаборант не повинен застосовувати нетермостійкі склянки і колби при нагріван­ні в них хімічних речовин на відкритому вогні або безпосередньо на електричній плитці, а також різко охолоджувати нагріті посудини, бо це може призвести до їх руйнування.

4. Скляний посуд не застосовується для роботи при підвищеному тиску.

5. Нагрівання рідини проводиться у відкритих колбах або приладах, що мають сполучення з атмосферою.

6. У разі потреби перенесення посудин з гарячою водою їх слід брати рушни­ком двома руками, підтримуючи дно.

7. При закриванні тонкостінної посудини пробкою слід тримати її за верхню частину горлечка, руки при цьому повинні бути захищені рушником.

3.9. Вимоги безпеки при роботі з легкозаймистими та горючими рідинами:

1. Роботи з легкозаймистими та горючими рідинами повинні виконуватися тільки у витяжній шафі, що пристосована для такої роботи, у невеликих кількостях, при загальнообмінній вентиляції, що працює, та вимкнутих електроприладах і газо­вих пальниках.

2. Нагрівання невеликих кількостей горючих рідин слід виконувати тільки на водяній бані і закритих електроплитах.

3. Легкозаймисті та горючі рідини необхідно переносити у щільно закритому посуді, розміщеному у спеціальному металевому ящику з ручками.

4. Зберігати легкозаймисті та горючі рідини слід у закритому товстостінному скляному посуді, розміщеному у металевих ящиках з кришками, стінки і дно яких по­винні бути викладені негорючим матеріалом.

5. Загальний запас легкозаймистих рідин, що одночасно зберігаються, не пови­нен перевищувати добову потребу.

6. Розлиті легкозаймисті рідини слід негайно засипати піском. Забруднений пі­сок необхідно збирати тільки дерев’яною лопаткою або совком.

7. Нагрівання легкозаймистих та горючих рідин має проводитися тільки у кіль­кості 0,2-0,5 л, при цьому необхідно під нагрівальний прилад ставити кювету (лоток).

8. Нагрівання легкозаймистих рідин можна виконувати тільки у приладах, що забезпечують повну конденсацію пари, яка утворюється.

9. Посуд, в якому виконувались роботи з легкозаймистими та горючими ріди­нами, після закінчення їх проведення повинен негайно промиватися гарячою водою.

10. Вимоги безпеки при роботі з їдкими та отруйними речовинами:

1. Луги, кислоти й інші їдкі та отруйні речовини необхідно набирати у піпетку тільки за допомогою гумової груші, неприпустимо засмоктувати їдкі та отруйні ріди­ни у піпетку ротом.

2. Всі роботи з кислотами, лугами та іншими їдкими і отруйними речовинами необхідно виконувати у гумових рукавичках, фартусі та захисних окулярах.

3. Бутлі з кислотами слід тримати у захисній металевій тарі, що викладена не­горючим матеріалом, та переносити і піднімати тільки удвох.

4. Переливання кислот і лугів з бутлів у дрібнішу тару також необхідно викону­вати тільки удвох за допомогою сифона і лише під місцевою витяжною вентиляцією.

5. Для приготування розчинів кислот, кислоти необхідно приливати у воду тонкою цівкою при безперервному перемішуванні, а не навпаки.

6. Великі шматки їдкого лугу слід розколювати на дрібні шматки у спеціально відведеному місці, попередньо накривши шматки, що мають розбиватися, щільною тканиною (бельтингом) або папером.

7. Рекомендується замість монолітних шматків лугів застосовувати лускопо­дібні. Розчиняти твердий луг необхідно шляхом повільного його додавання невели­кими порціями до води при безперервному перемішуванні. Шматки лугу слід брати тільки щипцями.

10. Вимоги безпеки при роботі з вакуумними системами:

1. Будь-які роботи з використанням вакууму необхідно проводити у захисних окулярах або в масці.

2. Вакуумна установка або окремі її частини, які являють найбільшу небезпе­ку в разі вибуху (скляні ємності великого об’єму), повинні бути екрановані дротяною сіткою або органічним склом.

3. При необхідності нагріву або сильного охолоджування частини установки слід спочатку створити необхідне розрядження і тільки після цього розпочати обе­режне нагрівання або охолодження.

4. Забороняється обігрівати скляні деталі працюючої вакуумної установки від­критим полум’ям, а також використовувати для їх охолоджування рідкий кисень, азот та інші низькотемпературні рідини.

5. Перегінна колба і приймальна посудина повинні бути тільки круглодонними.

10. Роботи в лабораторії повинні проводитися тільки на справному електро­обладнанні. У разі виявлення дефектів в ізоляції проводів, несправності рубильників, штепселів, розеток, вилок та іншої електроапаратури - про це слід негайно повідо­мити чергового електрика (керівника).

11. Слід використовувати тільки переносні лампи з напругою 36 В у сухих при­міщеннях і лампи з напругою 12 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою уражен­ня електрострумом.

12. У випадках припинення подачі електроенергії всі електроприлади повинні бути знеструмлені.

13. Вимоги безпеки під час використання витяжної шафи:

1. Перед початком роботи необхідно перевірити наявність тяги.

2. Необхідно зачинити всі відділення витяжної шафи створами, крім того, в якому будуть проводитися виробничі операції, та опустити створу нижче рівня об­личчя, але не нижче 0,4 м.

10. В аналітичній лабораторії загальний запас легкозаймистих рідин, що збері­гаються одночасно, не повинен перевищувати добової потреби. Спільне зберігання реактивів слід здійснювати тільки з дотриманням правил пожежної безпеки.

11. Всі роботи, пов’язані з можливістю виділення вибухопожежонебезпечних пари і газів, повинні проводитися у витяжних шафах при працюючій припливно-ви­тяжній вентиляції.

10. В аналітичній лабораторії не допускається обробка підлоги і столів гасом, бензином та іншими органічними розчинниками - для цієї мети повинні застосовува­тися пожежобезпечні синтетичні миючі засоби.

11. He допускається залишати на робочому місці промаслене ганчір’я і папір з огляду на ймовірність самозаймання, які потрібно збирати у металеві ящики із щіль­но закритими кришками і виносити наприкінці робочого дня у спеціально відведене місце, розміщене за межами лабораторії.

12. Перевіряти наявність витоку газу необхідно тільки мильною емульсією.

13. Паління дозволяється тільки у спеціально відведених місцях.

14. У разі виявлення під час роботи несправностей на робочому місці, в облад­нанні та засобах колективного захисту слід негайно зупинити роботу, вимкнути об­ладнання, прилади, повідомити про це керівника робіт та без його вказівки роботу не відновлювати.

15. Порядок повідомлення адміністрації про нещасний випадок:

1. Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.

2. Зберігати до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не за­грожує життю та здоров’ю інших і не призведе до більш важких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у майбутньому.

2. Вимоги безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи лаборант повинен:

1. Вимкнути обладнання, газові пальники, електроприлади, закрити газ, воду, вимкнути електроенергію.

2. Поставити вогненебезпечні речовини у сховище та прибрати робоче місце.

3. У разі виявлення недоліків в роботі обладнання та несправності засобів ко­лективного захисту слід негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу.

2. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

До аварійних ситуацій відносяться:

• розгерметизація трубопроводів, обладнання тари з викидом продукту, його пари та пилу у виробниче та зовнішнє середовище;

• загорання технологічних трубопроводів, обладнання, продукту перероблення та засобів індивідуального захисту;

• відключення електропостачання, яке живить засоби колективного захисту, об­ривання і коротке замикання електрокомунікацій та електрообладнання.

1. У разі розливу легкозаймистих речовин та горючих речовин необхідно зага­сити газові пальники, вимкнути електроживлення загальним рубильником, розлитий продукт засипати піском, пісок зібрати та усунути у безпечне місце.

2. У випадку займання легкозаймистих речовин та горючих речовин необхідно:

• негайно приступити до гасіння полум’я шляхом застосування відповід­них для даного випадку засобів гасіння (пісок, порошкові та інші вогне­

гасники);

• негайно вимкнути вентиляцію, пальники та нагрівальні прилади;

• винести з приміщення посудини з вогненебезпечними речовинами.

3. У разі виникнення іскріння (спалахування) струмопровідних частин елек­трообладнання, лаборант зобов’язаний його негайно знеструмити і повідомити про це електрика та завідувача лабораторії.

4. У випадку виникнення пожежі лаборант зобов’язаний:

• припинити роботу;

• знеживити електрообладнання;

• закрити вентилі на лініях вакууму, газу та води;

• негайно розпочати гасіння наявними засобами пожежогасіння і повідо­мити за телефоном “01” у пожежну охорону;

• доповісти про те, що трапилося, завідувачу лабораторії або особі, яка його заміщує.

5. Порядок надання першої долікарської медично ї допомоги у випадку травму­вання (отруєння).

1. Лаборант повинен вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потер­пілому у разі нещасного випадку до прибуття лікаря.

2. Послідовність надання першої допомоги:

• усунути вплив на організм небезпечних та шкідливих чинників, які загрожу­ють здоров’ю та життю постраждалого (звільнити від впливу електричного струму, винести із забрудненої атмосфери, погасити одяг, що горить, тощо);

• визначити характер та ступінь важкості травми, рівень загрози для життя по­страждалого та послідовність заходів щодо його врятування;

• виконати необхідні заходи щодо врятування постраждалого за порядком тер­міновості (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зо­внішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);

• підтримувати основні життєві функції постраждалого до прибуття медичного працівника;

• викликати швидку медичну допомогу або лікаря та вжити заходи для тран­спортування постраждалого у найближчий лікарський заклад.

Допомога постраждалому, яка надається не медичним працівником, не повинна замінювати допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до при­буття лікаря.

3. Конкретні дії щодо надання першої медичної допомоги постраждалому при

різних ураженнях описані в інструкції з надання першої (долікарської) медичної до­помоги, яка вивчається лаборантом у ході проходження первинного та цілого ряду наступних інструктажів з питань охорони праці. о

У зв’язку з відсутністю єдиної системи управління охороною праці, і особливо у мережі аптечних закладів, їх завідувачам та керівникам структурних підрозділів необ­

хідно постійно слідкувати за появою нових законодавчих положень, нормативних актів та правил з охорони праці. Особливо важливо, щоб це усвідомили фахівці з охорони праці, профспілкові активісти та представники трудових колективів. Право вимагати належних і безпечних умов праці та користуватися відповідними пільгами є невід’єм­ним конституційним правом працівників. Однак поки що роботодавець не зацікавле­ний витрачати кошти на охорону праці, а працівник не завжди володіє адекватною інформацією про свої права на відповідні пільги. Сьогодні державна політика та зако­нодавча творчість якраз і спрямовані на ліквідацію такої невідповідності. Свідченням цього є прийняття цілого ряду відповідних законів, постанов та нормативних актів. Зо­крема, доцільно звернути увагу на винятково велике значення атестації робочих місць за умовами праці, яку слід здійснювати, керуючись відповідною Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року. На жаль, досить часто роботодавець здій­снює таку атестацію лише з метою визначення професійної придатності співробітни­ків і нехтує порядком проведення оцінки робочих місць за умовами праці.

Необхідно відзначити, що саме комплексна атестація робочих місць за умовами праці надає право вимагати покращання умов виробничого середовища та обґрунто­вує доцільність використання відповідних пільг, організації лікувально-профілактич­ного харчування тощо.

Слід сподіватися і на те, що запровадженню комплексного підходу до охорони праці у фармацевтичній галузі буде сприяти створення Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медично­го призначення. Тим більше, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №917 від 5.06.2000 року та внесених до неї змін згідно з Постановою №1419 від 26.09.2002 року цей департамент є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства охорони здоров’я України та йому підпорядковується.