- •3.4. Держава в політичній системі суспільства
- •2. Форми політичного правління і державного устрою
- •3. Громадянське суспільство і правова держава
- •11. Держава в політичній системі суспільства
- •11.1. Поняття держави. Теорії виникнення держави.
- •11.2. Основні ознаки та функції держави.
- •11.3. Форми державного правління і національно-територіального устрою держави.
- •Порівняльна таблиця форм державного устрою
- •11.4. Концепція правової держави.
- •43. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •44. Основні ознаки та функції держави
- •45. Форма держави
- •46. Форми державного правління
- •Характерні риси республіканської форми державного правління
- •47. Форми державного устрою
- •Порівняльна таблиця форм державного устрою
- •48. Концепція правової держави
- •49. Соціальна держава
- •31. Держава в політичній системі суспільства
- •6. Політична система суспільства
- •6.1. Політична система і держава
- •6.1.3. Держава — базовий інститут політичної системи
- •6.2. Тоталітарні держави
- •Основні риси автократичної, республіканської тоталітарної форми правління
- •6.3. Громадянське суспільство і правова держава
- •6.3.1. Основні концепції громадянського суспільства
- •6.3.2. Правова держава
- •6.3.3. Соціальна держава
- •6.4. Різновиди демократичних урядів
- •6.4.1. Британська модель — парламентарна система
- •6.4.2. Американська модель — президентська система
- •6.4.3. Порівняння парламентарної і президентської систем
- •6.4.4. Сучасна франція: гібридна система урядування
- •6.4.5. Політична система фрн
- •7. Государство, как основной политический институт. Правовое государство и гражданское общество
- •1. Определение, элементы, функции и формы государства, как основного политического института
- •2. Правовое государство и гражданское общество
- •Глава 8. Держава - головний інститут політичної системи суспільства.
- •Глава 9. Правова держава та громадянське суспільство
- •4. Політична система і держава як її базовий інститут
- •4.2. Природа, ознаки і функції держави
- •4.3. Устрій сучасної держави
- •4.4 . Громадянське суспільство і правова держава
- •Тема 9. Держава як суб'єкт політики
- •9.1 Концепції походження держави
- •9.2. Ознаки і сутність держави
- •9.3. Функції держави
- •9.4. Структура і форми держави
- •9.5. Правова і соціальна держава
- •9.6. Держава і громадянське суспільство
- •Тема 5.
- •1. Природа, ознаки і функції держави
- •3. Форми організації державної влади та форми організації держави
- •4. Правова держава. Громадянське суспільство
- •7. Форми державного управління та державного устрою
- •§ 3. Громадянське суспільство і держава
- •§ 4. Політична організація суспільства. Держава — центральний інститут
- •2.3. Політологічна теорія держави
- •§ 1. Держава — головний інститут політичної системи
- •§ 2. Типи і форми держави
- •§ 3. Система політико-правових інститутів державності
- •§ 4. Правова політика держави
- •2.2.1. Сутність, походження та функції держави
- •2.2.2. Форма державного правління
- •2.2.3. Форма державного устрою
- •2.3. Система органів державної влади в Україні
- •2.3.1. Етапи формування системи органів державної влади в Україні. Конституційна реформа 2004 р.
- •2.3.2. Конституційний механізм розподілу державної влади в Україні
- •2.3.3. Верховна Рада України в системі відносин органів державної влади
- •2.3.4. Інститут президентства в Україні: етапи становлення і порядок взаємодії з іншими органами влади
- •2.3.5. Особливості становлення та функціонування Кабінету Міністрів України
- •2.3.6. Судова система України
- •2.4. Місцеве самоврядування
- •2.4.1. Теорії та моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз
- •2.4.2. Етапи становлення місцевого самоврядування в Україні
- •2.4.3. Перспективи місцевого самоврядування в Україні в контексті політичної та адміністративно-територіальної реформи
- •4.3. Держава в політичній системі суспільства
- •2. Держава в політичній системі суспільства
- •Держава в політичній системі суспільства
- •Тема 4. Держава в політичній системі
- •4. 2. Форми сучасної держави
- •Форми державного правління
- •4. 3. Тенденції розвитку державності в сучасному світі
- •Головне в розділі:
- •Глава XI. Государство в современном обществе
- •1. Происхождение, содержание, сущность и признаки государства
- •1.1. Происхождение государства и его признаки
- •1.2. Государственное правление и устройство
- •2. Правовое государство
- •3. Неокорпоратизм
- •Глава XII. Функции управления в государстве и местное самоуправление
- •1. Функции управления в государстве: содержание и проблемы распределения
- •1.1. Классификация функций управления
- •1.2. Проблема распределения функций управления
- •2. Местное самоуправление: понятие, задачи и принципы организации
- •2.1. О понятии местного самоуправления
- •2.2. Децентрализация управления в государстве и задачи местного самоуправления
- •2.3. Административно-территориальное деление стран как пространственное основание местного самоуправления
6.4.5. Політична система фрн
Держава має федеральний устрій — складається з окремих земель, між якими існують значні регіональні відмінності у традиціях, ставленні до навколишнього світу, діалектах тощо. Землі є. складовими частинами системи, створеної з метою забезпечення високого рівня політичної децентралізації. Головною відповідальністю урядів земель є прийняття законів у певних галузях, таких як освіта, справи культури, охорона здоров'я, матеріальний та моральний добробут людей, розробка освітницьких програм. Вони володіють засобами впровадження прийнятих федеральним урядом законів, виконання поліцейських повноважень, права накладання заборон на пресу.
Проте хоч би якою вражаючою здавалася влада земель, усе ж федеральний уряд є головним повірником політичної влади у конституційній системі Німеччини. Урядові у Бонні надані особливі повноваження здійснювати правову діяльність у сферах закордонних справ, громадянських справ, валюти та монетної системи, залізниці, пошти та телекомунікацій, прав на власні видання. В інших сферах, переважно громадянського та кримінального законів, а також законів, що стосуються управління економікою, влада розподіляється між центральним та земельними урядами.
Німеччина має парламентарну форму уряду із розділеною виконавчою владою. Найвищу урядову посаду обіймає канцлер. За ухвалою парламенту він призначає на посади або усуває з посад працівників кабінету. У випадку надзвичайного стану в країні канцлер бере на себе обов'язки головнокомандувача збройними силами. Він також відповідає за творення та втілення у життя державної політики. Президент, який номінально є главою країни, крім випадків політичного цейтноту у парламенті, відіграє здебільшого формальну роль. Як і королева Великобританії, він символізує наступність та стабільність, тому що тільки він один може перебувати над партійною політикою. Президент обирається не прямо (тобто виборчою колегією) на кожні сім років. Голова партії більшості у нижні палати парламенту (бундестаг) займає посаду канцлера. Якщо жодна з партій не знаходить абсолютної більшості (що часто трапляється), канцлера обирає коаліційний уряд.
Законодавча влада поділена на нижню палату — бундестаг та верхню палату — бундесрат. У цій двопалатній структурі нижня палата важливіша.
Голова бундестагу завжди обирається із лідерів партії більшості. Процедурна система була успадкована від рейхстагу (довоєнного законодавчого органу). Важливі справи комітетів, встановлення порядку проведення дебатів та інші питання щоденної політики парламенту подаються на розгляд ради старших, яка складається з президента бундестагу, трьох віце-президентів (які представляють дві основні партії та одну меншу партію), а також інших членів, обраних кожною партією.
Депутати бундестагу обираються демократичними виборами на чотирирічний термін, який може скорочуватися у випадку висловлення недовіри шляхом голосування та як наслідок цього — відставка канцлера і розпуск парламенту. Проте Основний закон Німеччини, на відміну від інших парламентарних конституцій, вимагає так званого позитивного голосу недовіри: канцлер повинен піти у відставку, якщо у той же час, коли законодавчий орган голосує проти попереднього канцлера, він (законодавчий орган) обирає нового.
Найважливішими компонентами бундестагу є фракції. Для утворення фракції політична партія повинна завоювати принаймні 15 місць у законодавчому органі. За законами та процедурною системою бундестагу депутати можуть бути введені до комітетів, а партії одержати визнання лише через цю одиницю парламентарної організації. Оскільки саме у законодавчих комітетах проводиться найбільш важлива робота, особливо необхідно, щоб політичні партії набирали достатньо місць у законодавчому органі, що давало б їм змогу створювати фракції.
Вплив земель збільшується завдяки незвичайній структурі та функціям бундесрату. Він є унікальним конституційним засобом, який надає урядові землі безпосереднє представництво у федеральному парламенті. На відміну від членів сенату США, делегати у бундесрат призначаються відповідно до їх земельних урядів. Найменші землі мають право на трьох, середні — чотирьох, найбільші — п'ятьох делегатів. Хоча бундесрат із двох законодавчих палат більш слабкий, все ж він спроможний перешкоджати ухваленню законодавчих актів. Проте більш важливим є вплив, яким він користується у процесі законотворення.
Партійна система Німеччини була свідомо створена такою, щоб утримувати кількість партій у межах здорового глузду та запобігти можливості дрібним екстремістським групам відігравати будь-яку значну роль у політичному житті країни. Для того щоб партія одержала представництво у бундесраті, їй потрібно набрати принаймні 5 % національного голосу та зайняти місця, як мінімум, у трьох виборчих дільницях.
Дуже істотним для основних партій є спосіб, у який відбуваються вибори у бундесрат. Кожний голосуючий подає
два голоси: за себе та за землю, визначену партією. Такий спосіб виборів надає основним партіям право відігравати важливу роль у справі визначення майбутнього тих, хто намагається створити політичну або державну кар'єру. Досить сказати, що половина членів бундестагу завдячує власною посадою безпосередньо своїй партії.
Подібно до інших федеральних закладів Німеччини, метою судової системи є захист від зловживання владою центральним урядом. Звичайне судочинство, яке очолює Федеральний верховний суд, функціонує у межах кількох спеціальних судів, відомих як федеральний суд праці, Федеральний суд фінансів та федеральний адміністративний суд. Із політичної точки зору найбільш важливою судочинною структурою є федеральний конституційний суд, який розглядає тільки конституційні питання, має особливе право проголошувати акти як федеральних, так і земельних законодавчих органів.
На відміну від США, в Німеччині провідні судді обираються: одна половина — бундестагом, інша — бундесратом. Решта суддів обираються, виходячи з оцінки їхнього служіння народові, та довічно призначаються міністерством права при узгодженні з комітетами по висуванню кандидатур. Ці комітети формуються федеральними та земельними законодавчими органами. Правова незалежність суддів забезпечується тим, що вони можуть займати офіс необмежений термін. Загалом, судова система Німеччини достатньо ефективна, щоб запобігти зловживанню виконавчою та законодавчою владою, а також піклуватися про збереження громадянських свобод.
Тимчук
