6.4.5. Політична система фрн

Держава має федеральний устрій — складається з окремих земель, між якими існують значні регіональні відмінності у традиціях, ставленні до навколишнього світу, діалектах тощо. Землі є. складовими частинами системи, створеної з метою забезпечення високого рівня політичної децентралізації. Го­ловною відповідальністю урядів земель є прийняття законів у певних галузях, таких як освіта, справи культури, охорона здоров'я, матеріальний та моральний добробут людей, роз­робка освітницьких програм. Вони володіють засобами впро­вадження прийнятих федеральним урядом законів, виконання поліцейських повноважень, права накладання заборон на пресу.

Проте хоч би якою вражаючою здавалася влада земель, усе ж федеральний уряд є головним повірником політичної влади у конституційній системі Німеччини. Урядові у Бонні надані особливі повноваження здійснювати правову діяльність у сферах закордонних справ, громадянських справ, валюти та монетної системи, залізниці, пошти та телекомунікацій, прав на власні видання. В інших сферах, переважно гро­мадянського та кримінального законів, а також законів, що стосуються управління економікою, влада розподіляється між центральним та земельними урядами.

Німеччина має парламентарну форму уряду із розділеною виконавчою владою. Найвищу урядову посаду обіймає кан­цлер. За ухвалою парламенту він призначає на посади або усуває з посад працівників кабінету. У випадку надзвичай­ного стану в країні канцлер бере на себе обов'язки голо­внокомандувача збройними силами. Він також відповідає за творення та втілення у життя державної політики. Прези­дент, який номінально є главою країни, крім випадків політичного цейтноту у парламенті, відіграє здебільшого формальну роль. Як і королева Великобританії, він сим­волізує наступність та стабільність, тому що тільки він один може перебувати над партійною політикою. Президент оби­рається не прямо (тобто виборчою колегією) на кожні сім років. Голова партії більшості у нижні палати парламенту (бундестаг) займає посаду канцлера. Якщо жодна з партій не знаходить абсолютної більшості (що часто трапляється), канцлера обирає коаліційний уряд.

Законодавча влада поділена на нижню палату — бунде­стаг та верхню палату — бундесрат. У цій двопалатній структурі нижня палата важливіша.

Голова бундестагу завжди обирається із лідерів партії більшості. Процедурна система була успадкована від рейх­стагу (довоєнного законодавчого органу). Важливі справи комітетів, встановлення порядку проведення дебатів та інші питання щоденної політики парламенту подаються на розгляд ради старших, яка складається з президента бундестагу, трьох віце-президентів (які представляють дві основні партії та одну меншу партію), а також інших членів, обраних кожною партією.

Депутати бундестагу обираються демократичними вибо­рами на чотирирічний термін, який може скорочуватися у випадку висловлення недовіри шляхом голосування та як наслідок цього — відставка канцлера і розпуск парламенту. Проте Основний закон Німеччини, на відміну від інших парламентарних конституцій, вимагає так званого позитив­ного голосу недовіри: канцлер повинен піти у відставку, якщо у той же час, коли законодавчий орган голосує проти попереднього канцлера, він (законодавчий орган) обирає нового.

Найважливішими компонентами бундестагу є фракції. Для утворення фракції політична партія повинна завоювати принаймні 15 місць у законодавчому органі. За законами та процедурною системою бундестагу депутати можуть бути введені до комітетів, а партії одержати визнання лише через цю одиницю парламентарної організації. Оскільки саме у законодавчих комітетах проводиться найбільш важлива ро­бота, особливо необхідно, щоб політичні партії набирали достатньо місць у законодавчому органі, що давало б їм змогу створювати фракції.

Вплив земель збільшується завдяки незвичайній структурі та функціям бундесрату. Він є унікальним конституційним засобом, який надає урядові землі безпосереднє представ­ництво у федеральному парламенті. На відміну від членів сенату США, делегати у бундесрат призначаються відповідно до їх земельних урядів. Найменші землі мають право на трьох, середні — чотирьох, найбільші — п'ятьох делегатів. Хоча бундесрат із двох законодавчих палат більш слабкий, все ж він спроможний перешкоджати ухваленню законодав­чих актів. Проте більш важливим є вплив, яким він користується у процесі законотворення.

Партійна система Німеччини була свідомо створена та­кою, щоб утримувати кількість партій у межах здорового глузду та запобігти можливості дрібним екстремістським групам відігравати будь-яку значну роль у політичному житті країни. Для того щоб партія одержала представництво у бундесраті, їй потрібно набрати принаймні 5 % націо­нального голосу та зайняти місця, як мінімум, у трьох виборчих дільницях.

Дуже істотним для основних партій є спосіб, у який відбуваються вибори у бундесрат. Кожний голосуючий подає

два голоси: за себе та за землю, визначену партією. Такий спосіб виборів надає основним партіям право відігравати важливу роль у справі визначення майбутнього тих, хто намагається створити політичну або державну кар'єру. До­сить сказати, що половина членів бундестагу завдячує власною посадою безпосередньо своїй партії.

Подібно до інших федеральних закладів Німеччини, метою судової системи є захист від зловживання владою центральним урядом. Звичайне судочинство, яке очолює Федеральний верховний суд, функціонує у межах кількох спеціальних судів, відомих як федеральний суд праці, Федеральний суд фінансів та федеральний адміністративний суд. Із політичної точки зору найбільш важливою судочин­ною структурою є федеральний конституційний суд, який розглядає тільки конституційні питання, має особливе право проголошувати акти як федеральних, так і земельних законодавчих органів.

На відміну від США, в Німеччині провідні судді обира­ються: одна половина — бундестагом, інша — бундесратом. Решта суддів обираються, виходячи з оцінки їхнього слу­жіння народові, та довічно призначаються міністерством права при узгодженні з комітетами по висуванню кандида­тур. Ці комітети формуються федеральними та земельними законодавчими органами. Правова незалежність суддів за­безпечується тим, що вони можуть займати офіс необмеже­ний термін. Загалом, судова система Німеччини достатньо ефективна, щоб запобігти зловживанню виконавчою та законодавчою владою, а також піклуватися про збереження громадянських свобод.

Тимчук