Жанрово-стильові ознаки історичних пісень

Які ж специфічні риси історичних пісень дають підставу говори­ти про них як про окремий жанр? Окрім історичної тематики та змісту, що містить імена історичних осіб, перелік подій та ін., що, безсумнівно є найвагомішою підставою для виділення їх в окрему групу, є й деякі структурні ознаки, спільні для усіх історичних пісень.

Тематично наближені до дум, історичні пісні відрізняються від них і формою. На відміну від дум, вони мають чітку поетичну форму з усіма її структурними компонентами:

1. ритмомелодична будова — усі рядки рівноскладові (однакова кількість складів у всіх рядках), збережено метричний рисунок (пра­вильне чергування наголошених і ненаголошених складів);

2. чіткий поділ на строфи, які найчастіше складаються з чоти­рьох або рідше з двох рядків, об'єднаних між собою римою (співзвуч­ністю рядкових закінчень). Мелодія, як правило, єдина для всіх строф. Пісенна строфічна будова та силаботонічне віршування, що дає змогу виконувати текст на певну мелодію і відрізняє історичні пісні від дум, які не мають цих рис (нема поділу на строфи, рядки різні за кількістю складів, нема регулярного ритмо-метру, тому мелодія підпо­рядковується тексту, а не навпаки);

3. епічність з усіма її рисами:

• фабульність,

• наявність сюжету,

• оповідний характер.

Цим вони наближаються до дум, які теж належать до епіко-ліричних жанрів. Але саме цим історичні пісні відрізняються від ліричних пісень (в тому числі і суспільно-побутових). На відміну від усіх інших пісень, за законами лірики передають стан, думки,

почуття, переживання ліричного героя, Історичним пісням властива недієвість. Подібно до епічних творів у них є стійкий сюжет, який розгортається за законами епічних жанрів, має традиційну композицію (зав'язку, розвиток подій, кульмінацію, розв'язку). Розгортання подій характеризується конкретикою (вказуються імена, місце подій, рідше— час та ін.), що зумовлює перевагу розповідного (епічного) начала. Відтворюються послідовність подій за хронологією та причин-но-наслідковими зв'язками, оцінка цих подій та вчинків героїв. Тому ліричне начало (враження від природи, почуття пісенних героїв, їх переживання, думки і т. п.) відсунуте на другий план, відіграючи роль тла, на якому розгортаються події, або ж взагалі присутнє лише у вигляді поодиноких вкраплень у загальний зміст твору, хоча в історичних піснях пізнішого періоду ліризм може переважати. Кон­кретикою і реалістичністю зображення подій історичні пісні відрізня­ються від балад, для яких характерні елементи фантастики та містики.

Отож, як бачимо, історичні пісні українського народу з цілкови­тою підставою повинні розглядатися як самостійний і повноправ­ний жанр пісенної творчості.

«Органічно зростаючи на загальній для всього українського фольклору традиційній народнопоетичній основі, засвоюючи усе кра­ще з суміжних видів творчості, історичні пісні поступово, але не­ухильно формувалися як специфічний жанр, виробляли свою поети­ку, стильові засоби, своє коло тем і образів, нарешті, свою манеру «бачення світу і свій спосіб його відбиття».

Тривалий процес становлення і формування жанру привів до того, що спільні риси історичних пісень проявляються крізь розгалужену систему різновидів. Першою причиною цього є те, що всі вони твори­лися в різні історичні епохи «по свіжих слідах» подій, які виклика­ли інтерес у широких колах народу. Тому у різні часи творці пісень використовували неоднаковий арсенал художніх засобів і форм, ус­падкований від попередніх поколінь. Різнохарактерний з художнього погляду матеріал минулого з кожною новою епохою переосмислював­ся: деякі тексти, втрачаючи свою актуальність, забувалися, інші — локалізувалися на певних територіях, набуваючи місцевих рис мови. Навіть найбільш духовно потужні твори видозмінювалися, набували певного спрямування, виходячи з конкретних умов і запитів наступ­них поколінь. Тому в історичних піснях виявляються різні нашару­вання багатьох епох, і водночас простежується поступальність — поступовість і по черговість розвитку різних художніх форм. На при­кладі історичних пісень можна простежити зміни у всій усній на­родній творчості: закономірності взаємодії жанрів (коли один вид творчості переймає від іншого риси, які до того не були йому влас­тиві, змінюючи елементи поетики, композиції), розвиток різних стилів

у залежності від вимог тої чи іншої епохи, занепад одних і виник­нення нових художніх утворень (жанрів, тематичних груп та ін.) на основі «уламків» творчості попередніх епох. Ось чому «серед народ­ної історичної поезії ми нерідко подибуємо елементи різноманітних видів пісенної творчості, кожен з яких, взятий сам по собі, нерідко є витвором якогось певного, свого часу».