Обмін вуглеводів

Основним призначенням вуглеводів їжі є поповнення енергетичних за­пасів організму.

Існує така класифікація вуглеводів :

• поліцукриди (крохмаль, глікоген),

• дицукриди – всі цукри(буряковий, тростинний, молочний) і

• моно­цукриди (глюкоза, фруктоза, галактоза).

Вуглеводи мають тісний метаболічний взаємозв'язок з жирами і в процесах енергетичного обміну вони легко взаємозамінюються.

Організм людини має потребу тільки в одному з похідних вуглеводів -аскорбіновій кислоті (вітамін С), яка не може синтезуватися в організмі людини.

Розпад вуглеводів в організмі відбувається як безкисневим шляхом до молочної кислоти (анаеробний гліколіз), так і шляхом окиснювання продуктів розпаду вуглеводів до води та вуглекис­лого газу.

Глюкоза з кишок надходить у кров, де в нормі її рівень становить 4,4-6,7 ммоль/л. Цей показник є однією з найважливіших гомеостатичних констант організму. Особливо чутливими до зниження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія) є нейрони.

З крові глюкоза надходить до печінки і м'язів, де з неї синтезується полісахарид глікоген (депо глюкози),резервується він лише у вигляді глікогену, якого в організмі дорослої людини міститься не більше ніж 150-200 г. У міру зменшення вмісту глюкози в крові відбувається розщеплення глікогену в печінці і надходження глюкози в кров (мобілізація глікогену). Завдяки цьо­му підтримується постійний вміст глюкози в крові. Глікоген м'язів є од­ним із джерел енергії для забезпечення м'язових скорочень.У складі різних структур клітини вуглеводи виконують також пластич­ну функцію.

Добова потреба у вуглеводах у дітей висока і становить:

• у грудному віці 10-12 г. на 1 кг. маси тіла,

• в наступні роки потрібна кількість вуглеводів коливається від 8-9 до 12-15 г. на 1кг. маси.

Від 1 до 3 років на добу дитині треба давати з їжею в середньому 193 г. вуглеводів,

від 4 до 7 років – 287 г.,

від 9 до 13 років – 370 г.,

від 14 до 17 років – 470 г.,

дорослому – 500 г.

Мінімальна кількість вуглеводів, що необхідна для організму, - 100-150 г на добу, а за умови активного способу життя - близько 400-450 г.

Обмін жирів

Жири - це основний енергетичний ресурс, який відкладається організмом про запас.

Ліпіди виконують подвійну функцію:

- вони майже однаковою мірою є пластич­ним і енергетичним матеріалом.

Так, наприклад :

• як пластичний матеріал ліпіди (переважно фосфоліпіди) входять як обо­в'язковий компонент до складу мембран усіх клітин організму, особливо велика кількість їх у нервовій тканині;

• зі стеринів утворюються статеві гормони і кортикос­тероїди,

• холестерин дає початок жовчним кислотам,

• а з арахідонової кислоти утво­рюється велика група тканинних регуля­торів — простагландинів.

• як джерело енергії ліпіди при окисленні виділяють удвічі більше енергії, ніж вуглеводи або білки. Тому за рахунок ліпідів, в основному нейт­ральних жирів, покривається 20-30, а за деякими даними, навіть 50 % енергетичних витрат людини, хоча їх вміст у харчовому раціоні не перевищує 10 %. При окисленні 1 г жиру виділяється 9,3 ккал тепла. Це енергетична функція жиру.

• забезпечують усмоктування у кишках низки жи­ророзчинних вітамінів.

• Ліпіди мають видову специфічність.

Вони поділяються на:

• прості жири ( воски, гліцерин, жирні кислоти),

• складні жири ( фосфоліпіди, сульфоліпіди, гліколіпіди),

• стероїди( холестерин, лецитин).

Вміст ліпідів у організмі людини становить 10-20 % маси тіла.

Прості жири представлені насиченими ( пальмідинова, стеаринова кислоти) і ненасиченими жирними кислотами.

Частина жирних кислот в організмі не може синтезуватися, тому існує поняття про мінімальну потребу жиру, зумовлену наявністю в їжі незамінних жирних кислот (поліненасичені лінолева, ліноленова й арахідонова і олеїнова).

До незамінних жирних кислот, які не можуть син­тезуватися в організмі, відносять і деякі ненасичені жирні кислоти, най­важливішою серед яких є ліноленова. Високий рівень їх міститься у рослинних жирах, тому до їжі необхідно додавати і рідкі рослинні олії.

Біологічна цінність жирів визначається вмістом у них ненасичених жирних кислот. Біологічно цінні рослинні масла. При недостатньому надходженні в організм ненасичених жирних кислот знижується пружність судинних стінок, підвищується їх проникність, швидше розвивається атеросклероз, можливий інфаркт міокарда і тромбоз.

Жирова бура тканина (бурий жир). У дрібних ссавців і тих, що впадають у зи­мову сплячку, між лопатками і па шиї відкладається жирова тканина темного кольору — жирова бура тканина. Вона є й у новонародженої дитини, а у дорослої людини її в 100 разів менше, ніж нейтраль­ного жиру. Колір бурого жиру зумовле­ний наявністю в клітковині великої кіль­кості мітохондрій з низкою окисних фер­ментів, завдяки яким у разі потреби від­бувається інтенсивне окиснення жирних кислот цього жиру. Зазвичай бурий жир використо­вується переважно, а можливо, виключно в умовах охолодження організму для підтри­мання температури тіла.

До­бовий мінімум жирів становить близько 100 г.

На 1 кг. маси дорослої людини на добу повинно надходити з їжею 1,5 г. жирів (приблизно 80-100 г. на добу).

Від 1 до 3 років добова потреба в жирові 32,7 г.,

від 4 до 7 років – 39,2 г.,

від 8 до 13 років – 38,4 г.