Секреторна функція

здійснюється за допомогою слинних залоз. Во­на полягає у виділенні (салівації) з клітин специфічних продуктів, які беруть участь у розщепленні поживних речовин.

Слинні залози. Безліч дрібних залоз (губні, щічні, язикові, кутні, піднебінні) розташовані в слизовій оболонці і підслизовій основі. У рото­ву порожнину відкриваються також протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під'язикових.

Привушна залоза є найбільшою і розташована у защелепній ямці. її верхня частина прилягає до зовнішнього слухового ходу, передньою час­тиною лежить на жувальному м'язі, а нижньою сягає кута нижньої щеле­пи, її вивідна протока пронизує щічний м'яз і відкривається у присінок по­рожнини рота на рівні верхнього другого великого кутнього зуба.

Підщелепна залоза лежить у підщелепній ямці під діафрагмою рота. її вивідна протока відкривається під язиком.

Під'язикова залоза - найменша, розташована під язиком на верхній по­верхні діафрагми рота. її вивідна протока відкривається одним загальним отвором із протокою підщелепної залози. За своєю будовою усі три пари великих слинних залоз є складними альвеолярно-трубчастими залозами.

Слина виробляється привушними (серозні), підщелепними (серозно-сли­зові), під'язиковими (слизові) і дрібними (водянисті) залозами слизової обо­лонки рота. Останні й під'язикові виділяють секрет постійно, а привушні й під­щелепні - тільки при їх збудженні.

Серозний секрет - білковий за складом; слизовий - глікопротеїдний, який надає в'язкого, слизистого характеру, і водянистий - багато води.

Слинні залози, крім слини, синтезують і виділяють у кров паротин, інсуліноподібний білок, фактори росту нервів та епітелію, тимоциттрансформувальний фактор, еритропоетин, ренін.

СЛИНА.

Протягом доби утворюється 0,5 - 2,0 л сли­ни.

Слина - це прозора, інколи мутнувата (залежно від складу), яка на 99,5 % складається з води. Питома вага слини близько 1,001, рН змінюється від 5,8 до 7,4. Причому зі збіль­шенням секреції рН зростає до 7,8.

До складу слини входять:

- епітеліальні клітини,

- частинки їжі,

- нейтрофільні лейкоцити,

- лімфоцити,

- слиз,

- мікроорганізми.

Схема анатомічної будови органів травлення

Функції слини:

• змочує,

• ослизняє і розчиняє їжу, допомагаючи в апробації смакових якостей;

• нейтралізує шкідливі речовини або зменшує їхню концентрацію,

• оми­ваючи ротову порожнину, слина сприяє її санації.

Крім того, слина забезпечує

• мовну функцію,

• герметичність при акті смоктання у дітей віком до одного року,

• виконує екскреторну функцію,

• містить фактор росту (нервів і епітелію),

• речовини, які визначають групу крові,

• імуноглобуліни.

Сухий залишок представлений неорганічними солями карбонатів і фосфатів Nа+, К+, Са2+ та інших іонів. Концентрація Са2+ та К+ вища, ніж у плазмі крові.

Органічні речовини представлені муцином, амінокислотами, креатиніном, сечовиною, сечовою кислотою. При цьому муцин ос­лизняє травну грудку, полегшуючи її ковтання.

Муцин - глікопротеід (гексоза й сіалова кислота). У нейтральному се­редовищі навколо зубів він утворює особливу оболонку, в кислому - сприяє утворенню нальоту.

Основним ферментом слини є амілаза (птіалін), яка гідролізує полісахариди до декстринів (крохмаль і глікоген - до мальтози). На­далі мальтаза (глюкозидаза) слини гідролізує мальтозу до глюкози.

Бактерицидні властивості слини обумовлені наявністю лізоциму (мурамідази), іонів тіоціанату й білкових антитіл.

Слина має антивірусну дію, а імуноглобулін А зв'язує екзотоксин.

Слина містить антианемічний фактор, фактори росту епітелію й нервів і паротин. Паротин впливає на обмін білків, Са2* (депозиція іона в трубчасті кістки й зуби), ліпідів, гемопоез, проліферацію хрящової тканини, підви­щує васкуляризацію органів і проникність гістогематичних бар'єрів, спер­матогенез.

Захисна функція слини пов'язана з вмістом речовин, які сприяють зсідан­ню крові (тромбопластин, антигепариновий фактор, фібриназа, фактори IV, V, VIII, X).

Поряд з ними містяться і природні антикоагулянти (антитромбопластини, антитромбіни) та фібринолітичні речовини (плазміноген, його проактиватор і активатор, плазмін).

Крім того, активатор плазміногену забезпечує прохідність слинних протоків. Вони забезпечують місцеві процеси тромбоутворення й лізису.

Будучи джерелом Са2+ і фосфору для емалі, слина виконує трофічну функцію. Кількість Са2+ наростає в слині при зростанні її рН. До того ж транспорт фосфорно-кальцієвих сполук в емаль здійснюється ферментами ротової порожнини.