- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •1. Основні функції системи травлення:
- •Будова травної системи
- •Ротова порожнина
- •Секреторна функція
- •Усмоктування в ротовій порожнині
- •Регуляція слиновиділення
- •Умовний рефлекс на слиновиділення: умовний подразник — світло, підкріплення— їжа, реакція — виділення слини
- •Регуляція виділення слини з привушної, підщелепної і під`язикової слинних залоз Глотка і стравохід
- •Шлунок.
- •Секреторна функція шлунка
- •Регуляція шлункової секреції
- •Фази шлункової секреції.
- •Моторика шлунка
- •Регулювання моторики шлунка
- •Перехід химусу до дванадцятипалої кишки.
- •1. Травлення в дванадцятипалій кишці, особливості секреції та моторики, нервова та гуморальна регуляція. Тонка кишка
- •Секреторна функція тонкої кишки
- •Мембранне травлення
- •Усмоктувальна функція травного тракту
- •Моторика тонкої кишки
- •Регулювання рухів тонкої кишки
- •Склад і властивості травного секрету підшлункової залози, його роль у травленні. Підшлункова залоза
- •Секреторна функція підшлункової залози
- •Склад соку підшлункової залози
- •Роль печінки в травленні. Печінка як орган
- •Секреторна функція печінки
- •Регулювання секреції і виділення жовчі
- •Травлення в товстій кишці, роль мікрофлори. Товста кишка
- •Травлення у товстій кишці
- •Регулювання секреторних процесів у тонкій і товстій кишці
- •Захисні механізми травного тракту
- •Моторика товстої кишки
- •Основні принципи регулювання процесів травлення
- •Нервово-рефлекторне регулювання процесів травлення
- •Гуморальна регуляція процесів травлення
- •Обмін речовин як основні умови життя і збереження гомеостазу.
- •Обмін речовин
- •Обмін вуглеводів
- •Обмін мінеральних речовин і води
- •Обмін мінералів.
- •Регулювання обміну речовин
- •Мінеральні солі і вода.
- •Терморегулювання
- •Механізми терморегулювання
- •Тепловіддача
- •Регуляція температури тіла
- •Терморецептори
- •Центр терморегулювання
- •Методи дослідження обміну енергії
- •1 Г глюкози виділяється 4,1 ккал тепла,
- •Основний обмін
- •А. Тести для самоконтролю:
- •Б. Ситуаційні задачі для самоконтролю:
- •VII. Матеріали активізації студентів.
- •Viіі. Матеріали для самопідготовки студентів.
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Секреторна функція
здійснюється за допомогою слинних залоз. Вона полягає у виділенні (салівації) з клітин специфічних продуктів, які беруть участь у розщепленні поживних речовин.
Слинні залози. Безліч дрібних залоз (губні, щічні, язикові, кутні, піднебінні) розташовані в слизовій оболонці і підслизовій основі. У ротову порожнину відкриваються також протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під'язикових.
Привушна залоза є найбільшою і розташована у защелепній ямці. її верхня частина прилягає до зовнішнього слухового ходу, передньою частиною лежить на жувальному м'язі, а нижньою сягає кута нижньої щелепи, її вивідна протока пронизує щічний м'яз і відкривається у присінок порожнини рота на рівні верхнього другого великого кутнього зуба.
Підщелепна залоза лежить у підщелепній ямці під діафрагмою рота. її вивідна протока відкривається під язиком.
Під'язикова залоза - найменша, розташована під язиком на верхній поверхні діафрагми рота. її вивідна протока відкривається одним загальним отвором із протокою підщелепної залози. За своєю будовою усі три пари великих слинних залоз є складними альвеолярно-трубчастими залозами.
Слина виробляється привушними (серозні), підщелепними (серозно-слизові), під'язиковими (слизові) і дрібними (водянисті) залозами слизової оболонки рота. Останні й під'язикові виділяють секрет постійно, а привушні й підщелепні - тільки при їх збудженні.
Серозний секрет - білковий за складом; слизовий - глікопротеїдний, який надає в'язкого, слизистого характеру, і водянистий - багато води.
Слинні залози, крім слини, синтезують і виділяють у кров паротин, інсуліноподібний білок, фактори росту нервів та епітелію, тимоциттрансформувальний фактор, еритропоетин, ренін.
СЛИНА.
Протягом доби утворюється 0,5 - 2,0 л слини.
Слина - це прозора, інколи мутнувата (залежно від складу), яка на 99,5 % складається з води. Питома вага слини близько 1,001, рН змінюється від 5,8 до 7,4. Причому зі збільшенням секреції рН зростає до 7,8.
До складу слини входять:
- епітеліальні клітини,
- частинки їжі,
- нейтрофільні лейкоцити,
- лімфоцити,
- слиз,
- мікроорганізми.
Схема анатомічної будови органів травлення
Функції слини:
змочує,
ослизняє і розчиняє їжу, допомагаючи в апробації смакових якостей;
нейтралізує шкідливі речовини або зменшує їхню концентрацію,
омиваючи ротову порожнину, слина сприяє її санації.
Крім того, слина забезпечує
мовну функцію,
герметичність при акті смоктання у дітей віком до одного року,
виконує екскреторну функцію,
містить фактор росту (нервів і епітелію),
речовини, які визначають групу крові,
імуноглобуліни.
Сухий залишок представлений неорганічними солями карбонатів і фосфатів Nа+, К+, Са2+ та інших іонів. Концентрація Са2+ та К+ вища, ніж у плазмі крові.
Органічні речовини представлені муцином, амінокислотами, креатиніном, сечовиною, сечовою кислотою. При цьому муцин ослизняє травну грудку, полегшуючи її ковтання.
Муцин - глікопротеід (гексоза й сіалова кислота). У нейтральному середовищі навколо зубів він утворює особливу оболонку, в кислому - сприяє утворенню нальоту.
Основним ферментом слини є амілаза (птіалін), яка гідролізує полісахариди до декстринів (крохмаль і глікоген - до мальтози). Надалі мальтаза (глюкозидаза) слини гідролізує мальтозу до глюкози.
Бактерицидні властивості слини обумовлені наявністю лізоциму (мурамідази), іонів тіоціанату й білкових антитіл.
Слина має антивірусну дію, а імуноглобулін А зв'язує екзотоксин.
Слина містить антианемічний фактор, фактори росту епітелію й нервів і паротин. Паротин впливає на обмін білків, Са2* (депозиція іона в трубчасті кістки й зуби), ліпідів, гемопоез, проліферацію хрящової тканини, підвищує васкуляризацію органів і проникність гістогематичних бар'єрів, сперматогенез.
Захисна функція слини пов'язана з вмістом речовин, які сприяють зсіданню крові (тромбопластин, антигепариновий фактор, фібриназа, фактори IV, V, VIII, X).
Поряд з ними містяться і природні антикоагулянти (антитромбопластини, антитромбіни) та фібринолітичні речовини (плазміноген, його проактиватор і активатор, плазмін).
Крім того, активатор плазміногену забезпечує прохідність слинних протоків. Вони забезпечують місцеві процеси тромбоутворення й лізису.
Будучи джерелом Са2+ і фосфору для емалі, слина виконує трофічну функцію. Кількість Са2+ наростає в слині при зростанні її рН. До того ж транспорт фосфорно-кальцієвих сполук в емаль здійснюється ферментами ротової порожнини.
