Тема 5. Шумеро-вавілонська міфологія

Методичні рекомендації

Як синкретичний, універсальний за рівнями передачі інтуїції, почуттів, думок тип мислення, міфологія є унікальним історичним джерелом, підґрунтям писемної традиції – яка за своїми правилами, законами стилізувала зібрані більшою половиною культурної історії піктограм – знаки, символи, етнічні коди, Час життя, в якому минуле не приноситься в жертву майбутньому. Не випадково саме міфологія може задовольнити метафізичну потребу людини ХХІ ст. в історії. Її перевагою є те, що вона проростає з релігії – вродженого відчуття органічного взаємозв’язку людини зі світом, світотворящими силами.

Давньогрецьке і давньолатинське словникове визначення релігії сфокусували не тільки стадійну, але й світоглядну парадигму традиційного Східного і західно-європейського культурно-історичного типів. Стати свідомим учасником відповідних теоретичних дискурсів і можливо зайняти в них свою позицію читачу сприятиме звернення до витоків культурного життя. Міфологічна і писемна пам'ять древніх допоможуть розчистити від статистичної інформації, упередженості першородне значення вузлових онтологічних понять безцінний досвід, вистражданий нашими предками, феноменальні можливості Природи великої і малої, повчальні уроки їх співіснування. Але ключем до їх відкриття є спеціальне «дешифрування» міфології, античної літератури, яка на рівні філософії – історії, символу – образу її розвинула. Мова йде про залучення неоднозначних методів аналізу, які відповідали б унікальному предмету дослідження – космогонічній картині Світу, глобальним часовим вимірам, різним рівням фіксації людської думки і врешті – соціальним, особистісним езотеричним мотивам її носіїв. Саме міфологія засобами фантастики, алегорії здатна відкрити глибинні сторони життя, його багатофункціональність, обраність механізму захисту. Занурюючи нас у вир почуттів, страхів, мрій, повстань вона виводить нас на шлях майбутнього через минуле – морального врівноваження хаосу самознищення. Вона ж відкриває агональне змагання по щаблям культурного сходження виробників – майстрів – художників – царів – громадян. Закони агону мають свою вперту логіку і, без сумніву, різних домінантів. Несправедливим є те, що право самої участі в його змаганнях отримали не всі народи і це право у них відібрала не історія, а історики. У зв’язку з цим, класична антична спадщина давно стала засобом як спекуляцій, так і етнічної ідентифікації, самопізнання. Духовні пам’ятки Стародавнього Сходу зберегли історію народження народів, їх випробування рабством зовнішнім і внутрішнім. Вони донесли до нас не випадкові перемоги малих народів і держав над великими, доводячи умовність категорії сили. Вітхозавітна оцінка культури нововавілонського (халдейського) царства залишається не тільки найдревнішою, але й сутнісною, гуманістичною характеристикою справжньої культури, цивілізації.

Література

1. Гроссман Ю.М., Лісовий І.А. Історія стародавнього світу. Практикум.- Львів, 1985.

2. Тураев Б.А. Історія стародавнього Сходу: В 2 т. - К.- Х., 1938.

3. Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке. Очерки общей теории. - М., 1990.

4. Мифология древнего мира /Пер. с англ. - М., 1977.

5. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. 3-е изд. - М., 1976.

6. Франкфорт Г., Франкфорт Г.А., Уилсон Дж., Якобсен Т. В преддверии философии. Духовные искания древнего человека /Пер. с англ. - М., 1984.

7. Хейзинга Й. Хомо луденс. - М., 1992.

8. Хук С.Г. Мифология Ближнего Востока /Пер. с англ. - М., 1991.

9. Церен Э. Библейские холмы /Пер. с нем. - М., 1966, 1986.

Церен Э. Лунный бог /Пер. с нем. - М., 1976.

10. Шарру Р. Погибшие миры. Научные секреты древних /Пер. с англ. - М., 1992.

11. Мифы народов мира. Энциклопедия : В 2 т. - М., 1980-1982, 1987-1988, 1991-1992.