8.4. Прибуток: функції, види, економічна роль та показники. Фактори, що впливають на прибуток.

У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку підприємств, які функціонують за умов різних типів ринкових структур. І прибуток як кінцевий результат економічної діяльності підприємства є елементом взаємовідносин всіх учасників виробничого процесу. При цьому прибуток визначається як виражений у грошовій формі доход підприємця на вкладений капітал, як різниця між загальною (валовою) виручкою від реалізації товарів і сукупними витратами підприємця.

Прибуток = Доход (Виручка) – Сукупні (Валові) Витрати

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях.

Основними функціями прибутку є:

• облікова функція;

• стимулююча функція;

• розподільча функція.

Облікова функція полягає у тому, що прибуток виступає у якості найважливішого показника та критерію ефективності кінцевих фінансово-економічних результатів господарської діяльності будь-якого підприємства, а також обсягу його грошових нагромаджень;

Стимулююча функція полягає у тому, що прибуток – це потужний мотивуючий чинник, генератор економічного і соціального розвитку підприємства та здійснення інвестицій й нововведень;

Розподільча функція полягає у тому, що прибуток є провідним фінансовим джерелом розвитку будь-якого підприємства та суспільства в цілому.

В економічній теорії та практиці господарювання розрізняють певні види прибутку. Існування двох основних підходів до визначення витрат виробництва (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування цих двох підходів до аналізу прибутку.

У зв’язку з цим, прийнято розрізняти такі основні види прибутку:

• бухгалтерський прибуток;

• економічний прибуток;

• нормальний прибуток.

Бухгалтерський прибуток – це прибуток, який визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації товарів) і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Бухгалтерський прибуток = Валовий доход – Зовнішні витрати

Економічний прибуток – це прибуток, який залишається після вирахування з валового доходу всіх економічних витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, з урахуванням нормального прибутку).

Економічний прибуток = Валовий доход – Економічні витрати

Нормальний прибуток – це той мінімальний доход, який повинен одержувати підприємець, якщо він хоче залишитися у певній сфері бізнесу та продовжувати свою економічну діяльність. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат підприємства.

Економічний прибуток – це надлишок від нормального прибутку, що є результатом самостійної ініціативної діяльності підприємця, його вміння знайти найкраще застосування певних комбінацій економічних ресурсів, реалізувати нововведення, ризикнути.

Виникнення економічного прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали у певну сферу суспільного виробництва, що, у свою чергу, сприяє розширенню кола товаровиробників та зниженню ринкових цін. Результатом останнього є зменшення економічного прибутку, його зникнення, а відтак відплив капіталів в інші сфери економічної діяльності (бізнесу). Проте, зменшення чисельності товаровиробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку. Отже, коливання економічного прибутку у близькій перспективі є надійним механізмом виявлення суспільних потреб та ефективного їх задоволення.

Існування надлишкового прибутку у тривалому періоді часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції товаровиробників на ринку певного товару. Тут виникає можливість привласнення монопольного прибутку.

Монопольний прибуток – це прибуток підприємства, яке займає на певному ринку монопольне становище (контролює рівень виробництва (продажу), рівень цін та зайнятості).

На основі прибутку розраховуються різноманітні фінансово-економічні показники, які дозволяють проаналізувати ділову активність будь-якого підприємства. В контексті цього у господарській практиці визначають:

• загальний (валовий, балансовий);

• чистий прибуток.

Загальний (валовий, балансовий) прибуток – це прибуток, який залишається після вирахування з валового доходу всіх витрат.

Чистий прибуток – це прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після сплати всіх податкових та інших обов’язкових платежів.

Аналізуючи валовий (балансовий) прибуток підприємства, в його структурі можна чітко відокремити:

• прибуток від реалізації товарів (надання послуг, виконання робіт);

• прибуток від позареалізаційних операцій (участі у господарській діяльності інших підприємств, здачі майна в оренду, отримання дивідендів за акціями і процентів за облігаціями тощо).

Аналіз та оцінка прибутку підприємства потребують відповідного його вимірювання. Основними показниками, що характеризують прибуток є:

• маса прибутку – це абсолютний кількісний показник, величина, що характеризує абсолютний обсяг прибутку у грошовому вираженні;

• норма прибутку – це відсотковий якісний показник, що характеризує прибутковість функціонування капіталу.

Слід зазначити, що прибутковість підприємства розглядається у двох основних вимірах:

• по-перше, як прибутковість усього підприємства щодо всього авансованого капіталу, тобто витрати (с + v);

• по-друге, як прибутковість виробленої продукції (наданої послуги, виконаної роботи).

Загальна прибутковість підприємства визначається нормою прибутку.

Норма прибутку – це процентне відношення маси прибутку до величини авансованого капіталу.

П

нп = ------ * 100%

Кав

де: нп – норма прибутку;

П – маса прибутку;

Кав – величина авансованого капіталу.

Отже, прибутковість (рентабельність) виробленої та реалізованої продукції вимірюється таким чином:

П

рп = ------ * 100%

Сп

де: рп – рентабельність виробленої та реалізованої продукції;

П – прибуток від реалізації продукції;

Сп – собівартість виробленої та реалізованої продукції.

Велике значення норми прибутку полягає в тому, що вона характеризує ступінь вигідності функціонування капіталу, який застосовується. Тобто, вона показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, що вкладена у певний вид підприємницької діяльності. Отже, вона є мірилом вигідності вкладення капіталу. Тому капітали в умовах ринкової економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва, спрямовуються туди, де норма прибутку вища. Іншою мовою, норма прибутку виступає регулятором капіталовкладень підприємців.

У розвинених країнах світу маса (величина) і норма прибутку – це головна мета підприємницької діяльності та критерій ефективності суспільного виробництва.

Величина прибутку визначається безліччю факторів. Перш за все, на масу прибутку впливають такі фактори, як:

• величина капіталу;

• швидкість обігу капіталу;

• величина витрат виробництва;

• динаміка продуктивності праці;

• якість праці;

• інші.

Рівень підприємницької діяльності визначається не лише вмінням підприємця прибутково вкласти капітал, але й здатністю підвищувати його прибутковість. Величина норми прибутку свідчить про ефективність (прибутковість) функціонування авансованого капіталу і залежить, у свою чергу, також від багатьох факторів, що діють у різних сферах виробництва, зокрема таких, як:

• маса прибутку;

• швидкість обігу капіталу;

• вартісна будова капіталу;

• структура витрат виробництва;

• рівень ринкових цін;

• масштаби виробництва;

• інше.

До речі, внаслідок міжгалузевого переливання капіталу у народному господарстві країни формується так звана середня норма прибутку (привласнення якої приблизно відображає вкладення рівновеликих капіталів). Так, середня норма прибутку в крупних компаніях становить близько 15%. Її величина, безумовно, залежить від реалізації ефективних напрямів щодо зменшення витрат виробництва і, відповідно, підвищення прибутку:

• підвищення продуктивності та якості праці (економія живої праці);

• підвищення швидкості обігу капіталів;

• зниження собівартості продукції;

• підвищення ефективності використання основного капіталу;

• забезпечення економії матеріальних ресурсів (уречевленої праці);

• використання досягнень НТП;

• вдосконалення організації виробництва;

• інше.

Таким чином, можна дійти висновку, що в умовах ринкової системи господарювання економічна роль прибутку проявляється у таких головних моментах:

• по-перше, прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку будь-якого виробництва, будь-якої підприємницької діяльності та економічної системи суспільства загалом;

• по-друге, прибуток є провідним джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства країни та задоволення постійно зростаючих потреб суспільства;

• по-третє, прибуток є надійним важелем, що сприяє ефективному розподілу та використанню обмежених економічних ресурсів, скороченню витрат виробництва, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей, впровадженню досягнень НТП та інновацій тощо.

Отже, головною метою кожного економічного суб’єкту в умовах функціонування ринкової системи господарювання є мінімізація (оптимізація) витрат та максимізація прибутку.