2. Класифікація угод із злиття та поглинання.

Угоди із злиття та поглинання класифікують в залежності від різних ознак. В менеджменті враховують перш за все характер інтеграції та національну належність компаній, що об’єднуються.

Характер інтеграції компаній визначається родинністю галузей, в яких вони працюють. Якщо компанії, що об’єднуються, належать до однієї галузі, виробляють однаковий продукт і працюють на одній стадії виробництва, то це злиття горизонтального типу. Таке злиття характерне для автомобілебудування, банківської сфери, авіаційної промисловості, фармацевтичної та телекомунікаційної галузей.

Інтеграція компаній різних галузей, що пов’язані єдиним технологічним процесом виробництва, носить характер вертикального об’єднання. Такий тип злиття переважає в нафтохімічній, горнодобувній, металургійній, машинобудівній галузях.

Об’єднання компаній, що виробляють взаємопов’язані товари, носить назву родового злиття. Наприклад, компанії, які виробляють фотокамери, фотоплівку, фотопапір та хімічні реактиви.

Злиття конгломератного типу - об’єднання компаній, які не пов’язані між собою ні єдністю продукту, що виробляється, ні спільністю технологічного процесу. Об’єднані компанії продовжують працювати в різних галузях, тобто є високодиверсифікованими. Метою таких об’єднань є розширення продуктової лінії, розширення ринку або чисте конгломератне злиття, що не передбачає ніякої спільності. Прикладами об’єднань конгломератного типу є компанії General Electric, Zinger.

В залежності від національної належності компаній, що приймають участь в угоді, розрізняють національні та транснаціональні (міжнародні) об’єднання. Угоди із злиття та поглинання останньої хвилі в більшості носили міжнародний характер, в той час як на попередніх етапах перевага належала національним угодам. Прикладами транснаціональних об’єднань можуть бути злиття автомобілебудівних компаній Daimler Benz (Німеччина) та Chrysler (США), фармацевтичних гігантів Glaxo Wellcome (США) та SmithKline Beecham (Великобританія).

Об’єднання компаній може носити як дружній, так і ворожий характер. В останньому випадку компанія, що поглинає, купує всі активи, повний пакет акцій компанії, яку поглинає, сплачуючи при цьому їх своїми акціями або в грошовій формі. Механізм дружнього злиття передбачає чи об’єднання всіх активів та обов′язків або акцій, чи купівлю деякої (значної) частки активів (акцій). Угоди можуть відбуватися на паритетних і непаритетних умовах. Компанії, що об’єднуються, як правило, обмінюються своїми акціями в певних пропорціях.

3. Мотиви об’єднання компаній.

Більше 80% компаній, що приймали участь в злитті останньої хвилі, найважливішою причиною об’єднання вважають зростання; друге місце з великим відставанням займає зниження витрат за рахунок економії на масштабах. Можливість досягнення значних переваг за рахунок розширення меж діяльності та масштабності є однією з причин збільшення розміру угод.

Синергія (від грецького – той, що спільно діє) – це зростання ефективності діяльності в результаті об’єднання, інтеграції, злиття окремих частин в єдину систему за рахунок так званого системного ефекту, емерджентності, тобто коли 1 + 1 > 2.

Існує й ряд інших мотивів об’єднання компаній (мал. 7.1).

Синергетичного ефекту можна досягти шляхом:

• економії, зумовленої масштабами діяльності (скорочення витрат виробництва на одиницю продукції за рахунок спільного виконання маркетингових, збутових, рекламних, облікових функцій тощо);

• використання взаємодоповнюючих ресурсів партнера;

• економії на трансакційних витратах (транспортні, рекламні витрати тощо);

• збільшення ринкової частки та зниження конкуренції (ефект монополії), можливості вести цінову конкуренцію;

• спільне проведення науково-дослідних робіт (усунення дублювання наукових розробок та їх спільне використання).

Крім синергетичного ефекту компанії використовують й інші переваги об’єднання. Важливим моментом є підвищення ефективності управління, яке досягається висуванням на керівні посади більш талановитих та мотивованих менеджерів. Цей мотив перекликається із бажанням керівників компаній підвищити свою політичну вагу.

Наявність зайвих коштів стимулює компанію до розширення своєї діяльності в інших сферах та галузях, тобто до використання диверсифікації. Цей мотив пов’язаний з надіями на змінення структури ринків та галузей.

Наявність у компанії податкових пільг також є збуджувальним мотивом для її купівлі.

Існують також і чисто фінансові мотиви. Можна купити велику компанії і, продавши її частинами, отримати прибуток. Придбання компанії, що вже існує та успішно працює, іноді вигідніше, ніж створення нової (можлива значна різниця між ринковою і балансовою вартістю компанії).

Можливі й інші мотиви. Наприклад, компанії країн, що розвиваються, часто об’єднуються з метою захисту від іноземних конкурентів, які бажають вийти на ринок їх країни.