2. Основні чинники, що визначають культуру.

Практика міжнародного менеджменту дозволяє виділити і сформулювати ряд ключових проблем, з якими стикається менеджер мультинаціональної фірми в повсякденній роботі й які суттєво залежать від культурного фону. Саме вони повинні стати об’єктом аналізу в межах первісного вивчення культурного зовнішнього середовища, а потім постійно контролюватися в процесі щоденної роботи.

Цінності та норми культури не виникають раз і назавжди сформованими. Вони є еволюційним продуктом, який залежить від багатьох чинників, що діють у суспільстві (мал. 2.1).

Політична система

Під політичною системою ми розуміємо систему управління державою. Політичні системи можна оцінювати за 2 взаємопов’язаними вимірами: наскільки вони наголошують на колективізмі як протиставленню індивідуалізмові та якою мірою вони демократичні або тоталітарні. Обидві ці виміри тісно пов’язані між собою. Системи, де робиться наголос на колективізмі, схильні до тоталітарності, тоді як системи, де з повагою ставляться до індивідуалізму, мають тенденцію до демократії. Втім, між двома крайнощами існує досить об’ємна «сіра» зона. Цілком можливе існування демократичних суспільств, що ґрунтуються на мішаних ідеях колективізму та індивідуалізму. Так само можуть існувати тоталітарні неколективістські суспільства.

Економічна система

Між політичною ідеологією та економічними системами існує певний зв’язок. У країнах, де індивідуальні цілі мають верховенство над колективними, найімовірніше функціонуватиме вільна ринкова економічна система. І навпаки, у країнах, де колективним цілям надають пріоритетного значення, держава зазвичай контролює чимало підприємств, а ринки в таких країнах радше закриті, аніж відкриті. Кажучи конкретно, ми можемо визначити 4 загальних типи економічних систем:

• ринкову (вся виробнича діяльність контролюється приватними власниками, без участі держави; споживач є основною дійовою особою);

• командну (товари та послуги, що виробляються на території країни, а також їх кількість і ціни, за якими вони продаються, плануються урядом; всі підприємства є власністю держави);

• мішану (у деяких секторах домінує приватна власність і діють механізми вільного ринку, тоді як в інших – значна частка власності належить державі та діє система державного планування – приклад – Франція, Італія, Швеція);

• керовану державою (держава відіграє важливу роль у спрямуванні інвестиційної діяльності приватних підприємств за допомогою так званої «індустріальної політики», тобто, шляхом регулювання бізнесової діяльності у відповідності з національними цілями; індустріальна політика часто має форму державних субсидій приватним підприємствам з метою заохотити їх до підвищення товарообігу в галузях, які вважаються стратегічними з погляду економічного розвитку країни).

Соціальна структура

Поняття «соціальна структура суспільства» стосується його базової соціальної організації. Хоч соціальна структура має чимало різних аспектів, для пояснення відмінностей між культурами особливе значення мають два з них. Перший – це базовий рівень соціальної організації: індивід чи група. У західних суспільствах схильні наголошувати на пріоритеті індивіда, тоді як у багатьох інших суспільствах віддають перевагу групам. Другий аспект – це ступінь розшарування суспільства на класи чи касти. Деякі суспільства характеризуються відносно високим ступенем соціального поділу та відносно низьким рівнем мобільності між групами (наприклад, індуси); інші характеризуються низьким рівнем соціального розшарування та високою мобільністю осіб з різних груп (американці).

З погляду бізнесу, розшарування суспільства має велике значення, бо воно значною мірою впливає на функціонування бізнесових організацій. В американському суспільстві високий рівень соціальної мобільності та дуже сильний наголос на індивідуалізмі обмежує вплив класової структури на роботу підприємств. Те саме стосується і Японії, де більшість населення вважає себе представниками середнього класу. В таких країнах, як Британія, певна обмеженість соціальної мобільності та істотні відмінності між класами можуть призвести до виникнення класової свідомості. Класова свідомість – це переконання людини в тому, що вона є представником певного класу, і на підставі цих переконань вона будує свої взаємини з представниками інших класів.

Одним з наслідків цього є традиційно вороже ставлення представників робітничого класу Великої Британії до менеджерів фірм, які уособлюють верхній середній клас. Взаємний антагонізм та відсутність поваги історично ускладнюють співпрацю між менеджерами та рядовими працівниками у багатьох британських компаніях і призводять до чималої кількості конфліктів у промисловості. Однак протягом останніх 20 років спостерігається суттєве зменшення кількості класових конфліктів у Британії, що підтверджує аргументи тих, хто вважає, ніби ця країна рухається в напрямку безкласового суспільства. У кожному разі, антагоністичні стосунки між менеджерами та рядовими працівниками і, як наслідок, брак кооперації та високий рівень промислової розрізненості призводять до підвищення виробничих витрат у країнах, що характеризуються значними класовими відмінностями. Це, своєю чергою, не дає змоги компаніям, розміщеним у цих країна, скористатися своїми перевагами при конкурентній боротьбі в умовах глобальної економіки.

Релігія

Релігією можна назвати систему спільних вірувань та ритуалів, пов’язаних з божественною сферою. Хоч на сьогодні у світі існують тисячі релігій, 4 з них є домінуючими:

• християнство;

• іслам;

• індуїзм;

• буддизм.

Найважливішим наслідком для бізнесу є міра, якою різні релігії впливають на ставлення до роботи та підприємництва, а також ступінь впливу релігійної етики на витрати на ведення бізнесу у тій чи іншій країні.

Мова

Першою перешкодою для ефективної комунікації в міжнародній фірмі є мовні бар’єри. Оскільки мова формує спосіб сприйняття світу, вона є одним із визначальних чинників культури. У тих країнах, де застосовується більше однієї мови, як правило, існує декілька культур. Зокрема, у Канаді існують англо- і франкомовна культури. Тертя між цими культурами настільки серйозне, що значна частина франкомовної меншості прагне незалежності від Канади, де «домінують представники англомовної культури». Те саме явище можна спостерігати в багатьох інших країнах. Хоча мовні відмінності не обов’язково призводять до виникнення відмінностей у культурі та зростання сепаратистських настроїв (наприклад, гармонійне співіснування 4 мовних груп у Швейцарії), однак тенденція в цьому напрямку існує.

Китайська мова є рідною для найбільшої кількості людей у світі, за нею йдуть англійська та хінді – мова, якою розмовляють мешканці Індії (таблиця 2.2). Однак найпоширенішою у світі мовою є англійська; за нею йдуть французька, іспанська та китайська (зокрема, багато людей вважають

Таблиця 2.2