Тема 1.10. Організація перевезень в прямому, змішаному і міжнародному сполученні.

Питання: 1.Пряме, змішане залізнично - водне сполучення.

2. Документальне оформлення перевезень.

3. Організація і умови перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

4. Перевізні документи, особливості оформлення перевезень.

5. Ліцензування і декларування вантажів. Організація митного контролю.

6. Порядок пропуску вантажів.

Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: поняття прямого змішаного і міжнародного сполучення; організацію залізнично - водного сполучення, міжнародного сполучення, оформлення документів на перевезення, порядок ліцензування і декларування вантажів; організацію митного контролю; порядок пропуску вантажів.

Має вміти: розрізняти види сполучень, встановлювати порядок пропуску вантажів.

_{Література: с. 231 – 255} [4]

1. Перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні (далі — пряме змішане сполучення) здійснюються відпо­відно до вимог чинного законодавства України, Статуту залізниць Ук­раїни і Правил перевезення вантажів у прямому змішаному залізнич­но-водному сполученні за єдиними перевізними документами, які складаються на весь шлях перевезення.

Усі підприємства й організації транспорту (залізниці, порти, паро­плавства, судноплавні компанії), які задіяні в перевезенні, є рівноправ­ними учасниками транспортного процесу і не розглядаються як «клієнт» будь-якого виду транспорту (якщо вантаж не перевозиться на їх адре­су для господарських потреб).

Вантажі у прямому змішаному сполученні приймаються до переве­зення згідно з планом, затвердженим у встановленому порядку, на під­ставі замовлень і договорів на організацію перевезень.

Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні здійснюєть­ся між пунктами відправлення і призначення, відкритими для виконан­ня вантажних операцій. При адресуванні вантажів враховуються існуючі пункти перевалки (порти, пристані), зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і які відповідно до своїх статутних поло­жень та технічних та технологічних можливостей здійснюють операції з перевалки вантажів. Крім того, враховується характер операцій із вантажами, що прямують у напрямі з водного транспорту на залізни­цю і навпаки, а також гранична маса окремих місць, що приймається портом до перевалки.

Приймання вантажів до перевезення у прямому змішаному сполу­ченні обмежене в зв'язку із сезонним характером роботи водного транс­порту. Щорічно судноплавні компанії (пароплавства) повідомляють телеграфом залізниці про терміни початку приймання вантажів у пунктах перевалки при відкриванні навігації і терміни припинення приймання вантажів перед її закриттям.

Після повідомлення про початок навігації залізничні станції прий­мають до перевезення тільки ті вантажі, які можуть бути доставлені в пункти перевалки до цього терміну так, щоб не відбулося скупчення вантажів, що очікують відкриття навігації.

Після повідомлення про терміни закінчення приймання вантажів у пунктах перевалки до перевезення приймають тільки ті вантажі, які можуть бути доставлені в пункти перевалки до закінчення навігації.

Вантажі, що прийняті до перевезення залізницею після оголошеного терміну приймання вантажів до перевезення водним транспортом або доставлені із простроченням у пункт перевалки після закриття навіга­ції, станція перевалки направляє за призначенням у прямому залізнич­ному сполученні. Якщо пунктом призначення є порт, де залізничний транспорт відсутній, вантаж може бути зданий порту перевалки на зберігання.

2. Під час здавання вантажу до перевезення відправник заповнює накладну форми ГУ-28, в якій вказує, якою швидкістю повинен перевозитися вантаж окремо кожним видом транспорту, а також пункти пе­ревалки згідно з планом перевезень. Масу вантажів у прямих змішаних сполученнях визначають за правилами, що діють на залізниці та водному транспорті. Терміни доставки вантажів визначають як суму термінів доставки залізничним і водним транспортом: терміни доставки залізницею визначають за правилами, що діють на залізничному транспорті; водним транспортом — за правилами, що діють на річковому та морсько­му транспорті. Терміни доставки водним транспортом збільшуються:

• на перевалку дрібних відправок — на дві доби;

• на перевалку всіх інших вантажів — на кількість діб, необхідну для перевалки і навантаження або розвантаження суден.

Відправник зобов'язаний нанести транспортне маркування на пред'явлені до перевезення тарно-штучні вантажі, що перевозяться вагонними відправками або судновими партіями.

Накладні на вантажі, що відправляються з портів, складають на кож­ну окрему партію, враховуючи вантажопідйомність вагонів, як на ва­гонні відправки вантажів.

Порти приймають до перевезення масові вантажі, як правило, за од­нією накладною (коносаментом) на партію вантажу, що перевозиться одним судном на адресу одного одержувача. Така накладна (далі — суднова) є основним перевізним документом на всьому шляху пере­везення вантажу.

На кожний вагон, завантажений у пункті перевалки вантажем, що прибув за судновою накладною, порт складає додаткові перевізні до­кументи (накладну і дорожню відомість прямого змішаного залізнично-водного сполучення), зазначає в них відправника і одержувача від­повідно до суднової накладної.

Дорожню відомість складають з однією копією — при одній передачі і з двома копіями — при двох передачах вантажу з одного виду транс­порту на інший. Оригінал дорожньої відомості супроводжує вантаж до пункту призначення, а копії залишаються в пунктах перевалки у сторо­ни, яка здає вантаж. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу до перевезення.

Переадресування вантажів, що перевозяться у прямому змішаному сполученні, проводиться: при зміні станції призначення — з дозволу начальника залізниці; при зміні порту призначення — з дозволу на­чальника порту. Про переадресування вантажу залізниця чи порт зобов'язані упродовж доби повідомити пункт відправлення і перший пункт призначення. Оформлення переадресування проводиться сто­роною, що його дозволила.

3. Якщо вантажі прямують залізницями двох або більше держав за одним перевізним документом — міжнародною накладною, то такі переве­зення називаються прямим міжнародним сполученням. Вони поділя­ються на прямі залізничні, в яких беруть участь лише залізниці, та прямі змішані, в яких, крім залізниць, бере участь також і водний транс­порт. Прямі міжнародні залізничні сполучення бувають перевантажу­вальними, якщо вантажі перевантажуються з вагонів залізниць однієї ширини колії у вагони іншої ширини колії, і безперевантажувальними, якщо вантажі не перевантажуються, а кузова вагонів переставляються з візків однієї ширини на візки іншої ширини колії або вагони переходять з однієї країни в іншу, коли ширина колії в них однакова.

Міжнародні залізничні перевезення здійснюються на основі угод, які укладаються від імені урядів або міністерств, що відають залізничним транспортом. Ці угоди регулюють правові взаємовідносини як між залізницями різних країн, так і між залізницями та підприємства­ми (фірмами, організаціями тощо), які користуються залізницями для перевезення вантажів між державами.

У галузі залізничного транспорту діють дві спеціалізовані міжнародні організації, в рамках яких відбувається багатостороннє співробітництво держав. Це:

• Організація співробітництва залізниць (Организация сотрудничества железных дорог — ОСЖД);

• Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень — . ОТІР.

Крім міждержавних, діє ряд організацій, членами яких є залізниці як суб'єкти приватного права. Це:

• Міжнародний союз залізниць — ШС;

• Міжнародний комітет залізничного транспорту — СІТ;

• Співдружність європейських залізниць — ССРЕ;

• Союз європейських залізничних промислових підприємств — ШІРЕ;

• Союз європейських залізничних інженерних асоціацій — ІІЕЕІУ;

• Міжнародна координаційна рада з Транссибірських перевезень — КСТСП тощо.

Україна бере участь у різних угодах як двосторонніх, так і багатос­торонніх, одним з яких є СМГС (Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении).

СМГС складається з таких розділів:

1. Загальні положення (предмет угоди; застосування угоди; обов'язки залізниць; предмети, що допускаються і не допускаються до переве­зення; спеціальні положення визначених перевезень).

2. Укладання договору перевезення (накладна; приймання вантажу до перевезення; тара, упакування, маркування, навантаження, визначення маси і кількості місць вантажу; пломбування вагонів; оголошення цінності вантажу; штрафи; тарифи; терміни доставки вантажів).

3. Виконання договору перевезення (сплата провізних платежів; ви­дача вантажів; розшук вантажів; комерційний акт; заставне право заліз­ниці).

4. Зміна договору перевезення (право і порядок зміни договору; пе­решкоди Стосовно перевезення і видачі вантажу).

5. Відповідальність залізниць (межі відповідальності; обмеження відповідальності при нестачі маси вантажу; розміри відшкодувань; ви­плати сум відшкодувань).

6. Претензії, позови. Претензійна і позовна давність.

7. Розрахунки між залізницями.

8. Загальні постанови (розрахункова тарифна валюта; застосування внутрішніх законів; публікація, зміни і доповнення Угоди; ведення справ; учасники Угоди; термін дії Угоди і заключні положення). До­датки до СМГС.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні між державами СНД і Балтії відбувається на умовах Угоди про міжнародне залізничні вантажне сполучення (СМГС) з урахуванням особливостей застосу­вання її окремих норм, викладених у додатках до цієї Угоди. Особли­вості полягають у тому, що деякі статті та додатки СМГС не застосо­вуються або застосовуються не у повному обсязі.

Правила перевезень вантажів у вагонах у міжнародному прямому залізнично-поромному сполученні через порти Іллічівськ — Поті/Ба­тумі між Україною і Грузією регулюють умови перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів у вагонах у міжнародному прямо­му залізнично-поромному сполученні через Чорне море між портами Іллічівськ (Україна) і Поті/Батумі (Грузія), а також права, обов'язки і взаємовідносини залізниць, судноплавних підприємств, відправників та одержувачів вантажів і визначають принципи розрахунків за пере­везення вантажів.

Ці правила ґрунтуються на положеннях Угоди про міжнародне за­лізничне вантажне сполучення (СМГС), Службової Інструкції до неї.

Договори перевезення з відправниками укладаються залізницями країн відправлення.

Від імені транспортних підприємств (залізниць і судноплавних під­приємств) взаємовідносини з відправниками і одержувачами здійсню­ються:

• Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укр­залізницею);

• ООО «Грузинська залізниця» (ГР);

• судноплавною компанією «Укрферрі»;

• пароплавством «Болгарський морський флот ЕАД» (БМФ ЕАД).

4. Договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях оформляється накладною єдиного зразка. Накладна (комплект перевізних документів) складається з таких аркушів:

1. Оригінал накладної.

2. Дорожня відомість.

3. Дублікат накладної.

4. Аркуш видачі вантажу.

5. Аркуш повідомлення про прибуття вантажу.

Крім того, складається необхідна кількість додаткових примірників дорожньої відомості, а саме:

• два примірники — для залізниці відправлення;

• один примірник — для кожної транзитної залізниці, то бере участь і перевезенні.

Аркуші 1,2,4,5 накладної супроводжують вантаж до станції призна­чення. Аркуш 3 (дублікат накладної) повертається відправнику після укладання договору перевезення.

Бланки накладної мають формат А4 і друкуються:

• при перевезенні вантажів малою швидкістю — шрифтом чорно­го кольору на білому папері;

• при перевезенні вантажів великою швидкістю — шрифтом чор­ного кольору на білому папері з нанесенням червоних смуг шириною 1 см з обох боків біля верхнього і нижнього країв.

Вибір відправником відповідного виду бланку накладної вказує, якою швидкістю повинен бути перевезений вантаж.

Бланки накладної друкуються мовою країни відправлення, а та­кож однією із двох робочих мов (російською, китайською) Угоди.

Дані, що вносяться в накладну, повинні бути написані розбірливо чорнилами, кульковою ручкою або надруковані на друкарській машин­ці, комп'ютері, або нанесені штемпелем, якщо це не заборонено внут­рішніми правилами залізниці відправлення.

Всі дані в накладну повинні бути внесені відправником або заліз­ницею у відповідні графи.

Накладна заповнюється згідно з поясненнями щодо заповнення накладної СМГС.

На кожний завантажений вагон складають вагонний лист на блан­ках і за правилами внутрішнього сполучення залізниці відправлення.

Договір перевезення може бути оформлений електронною наклад­ною. Електронна нактадна — це набір даних в електронному вигляді, який виконує функції паперової накладної як договору перевезення. Порядок внесення даних у електронну накладну узгоджується між за­лізницею і відправником. За необхідності паперова копія електронної накладної і додаткові її аркуші можуть друкуватися за формами до­датків СМГС.

Відправник зобов'язаний додати до накладної супроводжувальні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху перевезення вантажу, а також у разі необхідності — сертифікат і специфікацію.

Перевезення вантажів з України до держав, з якими немає угод про прямі міжнародні сполучення, оформляються перевізними документа­ми СМГС до однієї з вихідних прикордонних станцій залізниць-учасниць СМГС. В якості одержувача в накладній вказується начальник цієї станції, а в графі «Особливі заяви і позначки відправника» — фактичний одержувач вантажу на кінцевій станції призначення і його ад­реса. На основі цих даних вихідна прикордонна станція складає нові перевізні документи, за якими відправляє вантаж на станцію призна­чення.

5. Митний і прикордонний контроль рекомендується проводити на роз'їздах, розташованих перед прикордонними станціями, або в пар­ках приймання цих станцій. Митний контроль домашніх речей, дріб­них відправок і вантажів у контейнерах здійснюється на місцях пере­вантаження і на контейнерних майданчиках. Про результати митного контролю робиться позначка в перевізних документах. При виявлен­ні митницею сторони, що приймає, порушень митних правил прикор­донна станція, що прийняла відправку, відразу повідомляє прикор­донну станцію сторони, що здає, яка зобов'язана отримати пояснення у відправника. Отриманий матеріал передається митниці.

Про заборону митниці на прослідування вантажу прикордонна станція телеграфом сповіщає станцію відправлення з вказівкою при­чин заборони. Станція відправлення сповіщає про це відправника.

Митне оформлення експортних вантажів здійснюється відправни­ком у митниці, в зоні діяльності якої знаходиться станція відправлен­ня, і передбачає складання експортної вантажної митної декларації, сплату митних платежів, а також, у разі необхідності, проведення ве­теринарного, фітосанітарного або іншого виду контролю.

Імпортні вантажі пропускаються на територію України за умови наявності в центральній базі даних митниці відомостей про конкретного одержувача вантажу — учасника зовнішньоекономічної діяльності. Дозволом на видачу вантажів одержувачу є відбиток особистої номерної печатки інспектора митниці, який він проставляє після мит­ного оформлення (сплати платежів, оформлення митної декларації, проходження необхідних видів контролю тощо) на перевізних документах.

Перевезення вантажів транзитом через територію України здійсню­ється під митним контролем. Пропуск транзитних вантажів здійсню­ється за умови:

• складання транзитної вантажної митної декларації (ВМД);

• надання митним органам гарантій щодо обов'язкової доставки вантажів до митниць призначення.

Транзитна вантажна митна декларація оформляється у пункті дек­ларування на партію транзитного вантажу, який прибуває на митний кордон в одному або декількох вагонах. Два примірники транзитної вантажної митної декларації додаються до накладної і вилучаються митницею на вихідній прикордонній станції.

Порядок митного оформлення вантажів, що підлягають ветеринар­ному контролю, передбачає перевезення вантажів, що підконтрольні ветеринарній медицині, за умови наявності ветеринарних документів (ветеринарні свідоцтва, сертифікати, довідки) встановленого зразка, які видаються установами ветеринарної медицини на місцях.

Порядок митного оформлення вантажів, що підлягають фітосанітарному контролю, передбачає перевезення вантажів, що підконтроль­ні карантинній службі, за умови наявності фітосанітарного сертифі­кату, який оформлено в країні відправлення (а в окремих випадках — і карантинного дозволу на імпорт або транзит).

Фітосанітарний контроль проводять у спеціальних приміщеннях, в яких є лабораторне обладнання для проведення цих операцій.

Правила митного оформлення вантажів розглядаються в розділі «Транспортно-експедиторське обслуговування».

Між прикордонними станціями курсують передаточні поїзди, що обслуговуються бригадами сторони, що приймає або здає, залежно від того, якою колією прямують вагони. В місцях зупинки передаточ­них поїздів біля державного кордону встановлюють сигнали зупинки.

Крім інформації про підхід поїздів і вантажів, що отримується з ди­рекції і з сусідніх станцій, прикордонні станції отримують попередню і точну інформацію про підхід поїздів із-за кордону. Попередня інфор­мація містить відомості про передачу поїздів і вагонів на добу. Ці відо­мості уточнюються два рази на добу на 12 годин вперед. Точна інформа­ція передається за 10 хвилин до відправлення поїзда з прикордонної станції і містить дані про тип і кількість вагонів; назву вантажів; на­явність вантажів, що перевозяться на особливих умовах.

Зростання обсягів міжнародних перевезень, ускладнення зв'язків у процесі управління перевезеннями, необхідність номерного обліку передачі і наявності вагонів і контейнерів на прикордонних станціях, забезпе­чення фінансових розрахунків за користування вагонами, великий об'єм розрахункових операцій і прискорення їх виконання потребують автома­тизації цих процесів на базі ЕОМ. На Львівській залізниці вперше були створені АС У прикордонними перевантажувальними районами (ППР), що об'єднали декілька станцій. АСУППР вирішує велику кількість завдань з оптимізації роботи прикордонних перевантажувальних станцій.

Завдяки АСУППР:

• створено інформаційно-довідкову систему, яка забезпечує швид­ке отримання даних для оперативного управління процесом переве­зень, облік дислокації навантажених, порожніх вагонів і стану рухо­мого складу;

• створено банк даних для автоматизації облікових і розрахунко­вих операцій;

• автоматизовано оформлення перевізних та інших документів і складання звітності;

• автоматизовано управління технологічними процесами пунктів перевантаження, що дозволяє збільшити пропускну і переробну спро­можність прикордонних станцій шляхом оптимізації планування ро­боти і використання технічних засобів.

6. Вантажі, що перевозяться в міжнародних сполученнях, поділяються / на експортні, імпортні і транзитні. Відповідно до цього поділу планують­ся перевезення вантажів у міжнародних сполученнях, а саме: транзитні вантажі, що приймаються з інших країн, плануються як імпортні, а транзитні вантажі, що здаються в інші країни, — як експортні.

Експортні вантажі приймають всі станції України, якщо перевезен­ня передбачено планом і станція відкрита для виконання відповідних вантажних і комерційних операцій. Деякі вантажі дозволено приймати до перевезення в міжнародних сполученнях лише за попереднього узгодження з іноземними залізницями. До них відносять негабаритні, великовагові, довгомірні і окремі хімічні наливні вантажі.

До перевезення в прямому міжнародному сполученні не допуска­ються вантажі, перевезення яких заборонено хоча б в одній із країн, залізниці якої повинні брати участь у перевезенні.

У прямих міжнародних сполученнях вантажі перевозяться такими відправками:

• вагонною;

• дрібною;

• у великотоннажних контейнерах;

• контрейлерною відправкою.

Дрібна відправка — це вантаж, що пред'явлений до перевезення за однією накладною, загальна маса брутто якого не перевищує 5000 кг.

Вантажі, що потребують тари або упакування для їх захисту від втрати, псування, пошкодження або зниження якості, а також попере­дження пошкодження транспортних засобів або інших вантажів, нане­сення шкоди людям, повинні пред'являтися до перевезення в тарі або упакуванні, що повністю забезпечують ці вимоги. Відправник несе від­повідальність за всі наслідки або незадовільний стан тари і упакування.

Крім того, відправник зобов'язаний нанести на вантажні місця на­писи (або бирки) з вказівкою в них таких даних:

• знаки (марки) вантажних місць і їх номери;

• станція і залізниця відправлення;

• станція і залізниця призначення;

• відправник і одержувач;

• кількість вантажних місць (якщо відправка дрібна).

При перевезенні вантажів дрібними відправками маркується кож­не вантажне місце.

Навантаження вантажів на станції відправлення здійснюється:

• при перевезенні в критих та ізотермічних вагонах і вагонах-цистернах — згідно з внутрішніми правилами, що діють на залізниці від­правлення;

• при перевезенні на відкритому рухомому складі — згідно з Прави­лами навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі або іншими правилами, узгодженими залізницями, що беруть участь в перевезенні.

Для пломбування вагонів повинні використовуватися пломби (ЗПП), зняття яких неможливе без їх пошкодження; пломби (ЗІ III) повинні бути накладені таким чином, щоб була виключена можли­вість доступу до вантажу без їх пошкодження.

Якщо вагон пломбується відправником, то пломби повинні мати такі знаки:

• назва станції;

• дата накладання пломби або контрольні знаки;

• скорочена назва відправника.

Крім того, відправницькі пломби можуть мати скорочену назву за­лізниці відправлення.

При пломбуванні вагонів залізницею пломби повинні мати ті самі знаки, але замість скороченої назви відправника вони повинні містити скорочену назву залізниці відправлення, а також номер лещат, якщо пломби не мають контрольних знаків.

ЗПП, незалежно від того, ким здійснюється пломбування, повинні мати такі знаки:

• скорочена назва залізниці відправлення;

• контрольний знак.

Додатково ЗПП можуть мати назву станції відправлення і відправ­ника (можливо скорочену).

Відправник зобов'язаний оголосити у накладній у графі «Оголоше­на вартість вантажу» вартість вантажів, передбачених Угодою, серед яких золото, срібло, платина, коштовне каміння, картини, цінні хутра, антикваріат тощо.

^{РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВЛЕННЯ ВАНТАЖІВ ДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ}

ТЕМА. 2.2. Перевезення штучних і агрегатних вантажів.

Питання: 1. Перевезення штучних і агрегатних вантажів на відкритому рухомому складі.

2. Негабаритні вантажі. Великовагові вантажі. Перевезення на щепах і транспортерах.

3. Габарит навантаження.

4. Особливості оформлення перевізних документів на перевезення негабаритних вантажів.

Завдання: Опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: поняття негабаритних вантажів; особливості перевезень великовагових вантажів; перевезень на щепах і транспортерах; поняття габариту навантаження; особливості оформлення перевізних документів.

Має вміти: визначати вид та степінь негабаритності.

Література: с. 121-142 [4].

1. Контрольна рама встановлюється при перевезенні вантажів, що ма­ють нижню і бокову негабаритність 6-го ступеня, а також понаднегабаритних вантажів у будь-якій зоні негабаритності.

Кріплення контрольної рами здійснюється до порожнього критого вагона або напіввагона. Для вантажів верхньої і вертикальної понад-негабаритності контрольна рама встановлюється на напіввагоні.

Контрольна рама встановлюється з боку локомотива в поперечній вертикальній площині, в якій знаходиться вісь шворня вагона. Якщо напрям перевезення вантажу невідомий або він буде змінюватися на шляху прямування, контрольна рама повинна встановлюватися з двох боків вагона і з двох контурів:

• основного — для перевірки наявності перешкод на прямих ділян­ках колії;

• додаткового — для кривих ділянок колії.

Розміри основного контуру повинні точно відповідати поперечним фактичним розмірам вантажу. Розміри додаткового контуру повинні бу­ти більші за розміри основного на величину геометричних виносів відпо­відних найбільш несприятливих (критичних) у габаритному відношенні точок вантажу в місцях різних перерізів у розрахунковій кривій радіусом 350 м. Геометричні виноси критичних точок враховуються для всіх ван­тажів, також і для випадків, коли розрахункова негабаритність відсутня. Якщо на дільниці розташовані споруди в кривих радіусами менше 350 м, розміри додаткового контуру збільшуються на величину, розра­ховану для кривих цих радіусів. Таке збільшення контуру контрольної рами проводиться працівниками дистанції колії з урахуванням конк­ретних умов. Після проходження ділянки з кривими радіусом мен­шим 350 м вихідний контур повинен відновлюватися.

Для груп однакових вантажів, які перевозяться на одну станцію призначення, в одному поїзді передбачається одна контрольна рама. Якщо в даному випадку розміри вантажів різні, контрольна рама вста­новлюється для вантажів із найбільшими розмірами з урахуванням розмірів негабаритних точок інших вантажів.

Контрольна рама (рис. 11.6) виготовляється, як правило, таким чином: до стінок кузова цвяхами або болтами (забороняється свердління дета­лей і кузова вагона) кріпляться бруски перерізом приблизно 7,5x10 см. Такими ж брусками контур замикається (для вантажів із верхньою і вер­тикальною понад негабаритністю). До рами з брусків кріплять цвяхами дерев'яні планки перерізом приблизно 2x7,5 см, пофарбовані в яскра­вий колір.

Рис. 11.6 Зразок установлення контрольної рами на вагоні

Вільні кінці планок обрізують точно за основним контуром контрольної рами, який відповідає фактичним розмірам вантажу. Додатковий контур утворюється за допомо­гою гнучких пластин зі штабового металу перерізом приблизно 1,5x30 мм або з пласт­маси, які кріпляться шурупами до дерев'я­них планок. Пластини повинні мати запас довжини приблизно 150 мм із метою їх перестановки за необхідності пропуску вантажу через споруди в кривих радіусом меншим 350 м.

Пластини фарбують в яскравий однотонний колір або чергуючи білі та чорні смуги.

Дозвіл на навантаження негабаритних та великовагових вантажів на конкретні станції призначення (за наявності погоджених креслень та підтверджень вантажоодержувача про готовність прийняти і забез­печити вивантаження вантажів масою більше 60 т, які надійдуть на транспортерах) надається телеграмою Головним управлінням переве­зень Управлінню залізниці і начальникові станції навантаження від­повідно до вимог Інструкції 1026, а у міжнародному сполученні — відповідно до вимог Інструкції Д4-1835.

Вантажовідправник зобов'язаний підготувати негабаритний і ве­ликоваговий вантаж до перевезення відповідно до вимог Глави 1 ТУ й Інструкції з перевезення негабаритних і великовагових вантажів.

Після закінчення навантаження і кріплення негабаритного і вели­ковагового вантажу за погодженими кресленнями відправник нано­сить на підлогу вагона (транспортера) і вантаж яскравою фарбою, що не змивається, контрольні смуги, а також написи на вантажі з обох сторін про його негабаритність (індекс негабаритності з урахуванням розра­хункової) і умови пропуску вантажу через станції, які мають сортувальні гірки, якщо це вказано на погодженому кресленні.

Для перевірки відповідності фактичного розміщення і кріплення негабаритних і великовагових вантажів погодженим кресленням (окрім вантажів, навантажених на сполучувальні транспортери) створюється комісія у складі:

• на станціях позакласних, І і II класів — начальника станції або йо­го заступника (голова) і представників дистанції колії та пункту тех­нічного обслуговування вагонів;

• на всіх інших станціях — старшого комерційного ревізора або ко­мерційного ревізора чи іншої посадової особи (голова), призначеної начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізни­ці), начальника станції і представників дистанції колії та пункту тех­нічного обслуговування вагонів.

Якщо на станції ІІІ-го класу систематично здійснюється наванта­ження негабаритних і великовагових вантажів, то головою комісії з пе­ревірки правильності їх навантаження наказом начальника дирекції залізничних перевезень (начальника залізниці) може бути призначе­ний начальник станції.

Перевірка розміщення і кріплення вантажів на транспортерах сполучувального типу здійснюється:

• на транспортерах, які постійно обслуговуються бригадами спе­ціалістів вагонного господарства, — комісією під головуванням началь­ника транспортера за участю начальника станції та представників дис­танції колії і пункту технічного обслуговування вагонів;

• на транспортерах, які не обслуговуються постійно бригадами, — ко­місією, яка призначається наказом начальника залізниці (дирекції за­лізничних перевезень), із працівників служб перевезень, комерційної, ва­гонного господарства, колії, а в разі необхідності — й інших причетних служб і підрозділів.

При комісійній перевірці правильності розміщення і кріплення габа­ритних вантажів, навантажених на транспортери з кількістю осей не біль­ше 8-ми, представник дистанції колії участі в комісії, як правило, не бере.

Комісійною перевіркою щодо розміщення і кріплення негабарит­ного і великовагового вантажу визначаються:

• технічний стан рухомого складу;

• фактична висота підлоги вагона (площадки транспортера) в на­вантаженому стані;

• відповідність розміщення і кріплення вантажу та положення йо­го центра ваги погодженому кресленню;

• фактичні координати критичних точок (висота від рівня головок рейок і ширина від осі колії), які визначають негабаритність вантажу у кожній зоні, а для вантажів із розрахунковою негабаритністю (понад негабаритністю), — також відстань точок від направляючих перерізів вагона (n_B або n₃);

• наявність контрольних смуг і написів про негабаритність ванта­жу (індекс негабаритності з урахуванням розрахункової), а також про заборону розпуску або пропуску через сортувальні гірки (якщо такі умови передбачені погодженою документацією);

• правильність виготовлення та встановлення на вагоні вантажо­відправником контрольної рами, якщо вона передбачена.

Дані комісійної перевірки заносяться до Акта перевірки розміщення і кріплення негабаритного і великовагового вантажу, який складається у двох примірниках, один з яких додається до перевізних документів, а другий зберігається на станції відправлення упродовж 6-ти місяців.

У випадках, передбачених Інструкціями, окремі дані цього акта пе­редаються телеграмою або факсом за підписом голови комісії на адре­су управління залізниці та ЦД Укрзалізниці.

Дозвіл (телеграма) на відправлення і пропуск за конкретними на­прямками негабаритних і великовагових вантажів надаються Головним управлінням перевезень Укрзалізниці або Управлінням залізниці за­лежно від виду рухомого складу і ступеня негабаритності, а при пере­везенні в міжнародному сполученні — відповідно до вимог Інструкції ДЧ-1835.

Порядок і умови пропуску негабаритних і великовагових вантажів визначається відповідно начальником залізниці, начальником дирек­ції залізничних перевезень і регламентується наказом.

Оформлення перевізних документів на відправлення негабаритних і великовагових вантажів здійснюється лише після одержання телеграми дозволу на відправлення вантажу.

На шляху прямування на пунктах комерційного огляду і на між­державних пунктах передачі здійснюється комісійна перевірка розмі­щення та кріплення негабаритних вантажів, а також габаритних на транспортерах комісією за участю працівників пунктів комерційного огляду і пунктів технічного обслуговування вагонів.

Конкретний склад комісії на міждержавних пунктах передачі визна­чається відповідно до двосторонніх угод.

У зазначених пунктах перевіряється відсутність або наявність зсу­ву вантажу (за взаємним розміщенням контрольних смуг на вантажі і рухомому складі), стан кріплення, технічний стан рухомого складу і наявність написів на вантажі про його негабаритність.

За справності кріплення і відсутності зсуву вантажу робиться по­значка в акті і вантаж відправляється за призначенням.

Якщо комерційний огляд транзитних поїздів на пункті комерційного огляду виконується без розкриття пакетів із перевізними документами, то позначки про комісійний огляд негабаритних і великовагових вантажів робляться у Книзі реєстрації комерційних несправностей форми ГУ-98.

У разі виявлення зсуву вантажу або розладу кріплення, що загро­жує безпеці руху, вагон (транспортер) із негабаритним або великова­говим вантажем відчіпляється від поїзда для подальшої перевірки комісією у складі, що передбачено Інструкцією з перевезення негаба­ритних і великовагових вантажів.

Про затриманий негабаритний вантаж, а також габаритний на транспортері начальник станції затримки надає телеграму на адреси начальника станції навантаження, відділу спецперевезень своєї заліз­ниці і Управління залізниці відправлення та Головного управління перевезень Укрзалізниці, в якій указуються: причина затримки, вели­чина зсуву вантажу, дані про деформовані реквізити кріплення, най­менування станції, на якій останній раз здійснювалася перевірка ван­тажу, а також дані про вжиті заходи щодо усунення несправностей.

Після усунення несправностей проводиться повторна комісійна пе­ревірка розміщення і кріплення вантажу з позначкою в акті про виконану роботу і фактичні реквізити кріплення та відправлення його поряд­ком, передбаченим Інструкцією з перевезення негабаритних і велико­вагових вантажів.

Негабаритні вантажі, які мають негабаритність нижню 1-2-го, бо­кову 1-3-го і верхню 1-2-го ступенів на платформах, у напіввагонах, на 4-8-вісних транспортерах, пропускаються згідно з діючим планом направлення вагонопотоків і планом формування поїздів.

Вантажі верхньої 3-го ступеня негабарити ості пропускаються також, як правило, згідно з діючим планом направлення вагонопотоків, за ви­нятком дільниць, де пропуск таких вантажів заборонений у зв'язку з на­явністю негабаритних споруд і пристроїв. Перелік таких дільниць на за­лізницях країн-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки і Грузії наведений у додатку 21 Інструкції ДЧ-1835.

Негабаритні вантажі, які мають нижню 3-6-го, бокову 4-6-го ступе­нів негабаритності, понаднегабаритність, а також великовагові на транс­портерах, що мають 12 і більше осей, які потребують особливих заходів безпеки руху при їх пропуску (значне зменшення швидкості руху, за­криття руху на сусідній колії тощо), пропускаються переважно одноколій­ними лініями або двоколійними з меншою інтенсивністю руху та відсут­ністю негабаритних місць. Такі вантажі пропускаються за маршрутами, що зазначені у телеграмах на пропуск, і змінювати пункти переходу із залізниці на залізницю (міждержавні пункти передачі) забороняється.

Під час перевезення поїзди з негабаритними вантажами пропуска­ються у межах станцій спеціально виділеними для цього коліями, за­значеними у технічно-розпорядчому акті станції. Відстань між осями виділених і сусідніх колій повинна бути не менше 4800 мм. При цьому поблизу цих колій не повинно бути високих платформ, а всі інші спо­руди і пристрої повинні відповідати габариту наближення споруд С.

Перед пропуском поїздів із вантажами бокової і нижньої негабарит­ності 4-6-го ступеня рухомий склад на сусідніх коліях станції пови­нен знаходитися від граничних стовпчиків на відстані не менше 10 м.

Пропуск на станціях поїздів із вантажами бокової і нижньої 4-6-го ступенів негабаритності та понаднегабаритних повинен здійснюватися з дотриманням встановлених наказом начальника дирекції залізничних перевезень заходів щодо забезпечення безпеки пасажирів і працівни­ків залізничного транспорту, які працюють на станційних коліях.

Поїзний диспетчер контролює просування негабаритних вантажів, і перевіряє готовність станції даної дільниці до пропуску таких поїздів, на­казом повідомляє чергових по станції на дільниці про проходження цих і поїздів із вказівкою індексу негабаритності, всього навантаження транс і юртера та умов пропуску дільницею. Заздалегідь наказом сповіщається керівництво дистанцій колії, а за необхідності — і дистанцій електропос­тачання про відправлення поїздів із вантажами бокової і нижньої негаба­ритності 6-го ступеня і понаднегабаритних. Під час прямування станційними коліями поїздів із вантажами бокової і нижньої негабаритності 1 6-го ступенів, люди які працюють на коліях, повинні знаходитися на безпечній відстані від колії у той час, коли пропускається поїзд.

Під час проходження поїзда з негабаритними вантажами через мос­ти, тунелі особливо чітко повинні виконуватися вимоги щодо укрит­тя в сховищах (нішах) або відходу зі споруд людей, які там працюють.

Машиністу поїзда, в якому є негабаритний або великоваговий ван­таж, видають письмове попередження, в якому відповідно до умов про­пуску вказується місце на перегоні (кілометр і пікет колії) та штучні споруди, при проходженні яких поїзд повинен знижувати швидкість або зупинятися, а також перегони, на яких необхідне зниження швид­кості при зустрічі з поїздами, що прямують сусідньою колією, та інші умови пропуску поїзда, передбачені наказом начальника залізниці, телеграмою ЦД Укрзалізниці, Управління залізниці або зазначені в за­явці начальника дистанції колії.

Негабаритний вантаж, що перевозиться з контрольною рамою, супроводжується досвідченим працівником дистанції колії за кваліфі­кацією не нижче шляхового майстра, який під час руху поїзда із задньої кабіни локомотива повинен вести спостереження за проходженням контрольної рами. За необхідності для супроводження залучаються працівники дистанцій сигналізації і зв'язку, електропостачання.

Вагон із контрольною рамою ставиться головним або відокремлю­ється від локомотива однією порожньою платформою для кращої ви­димості контрольної рами у верхній зоні. Вагони з негабаритними вантажами бокової і нижньої негабаритності 6-го ступеня і понаднегабаритними ставляться в середині поїзда, але не ближче 20 вагонів від вагона з контрольною рамою.

Під час перевезення негабаритного вантажу з контрольною рамою в спеціальному поїзді з окремим локомотивом вагон із цим вантажем повинен знаходитися не ближче, як за п'ять вагонів від вагона з копт рольною рамою.

Вагони з негабаритними вантажами 4-5-го ступенів повинні мати прикриття з голови і хвоста не менше одного вагона.

Платформи і на піввагон з негабаритними вантажами бокової і нижньої негабаритності 4-6-го ступенів, верхньої 3-го ступеня, понаднегабаритними, а також навантажені транспортери забороняється спуска і н з гірки, а також здійснювати з ними маневри поштовхами. Маневри з вагонами (транспортерами), що перевозять вантажі бокової і нижньої негабаритності 4-6-го ступенів і понаднегабаритні, здійснюються н швидкістю не більше 15 км/год

2. Негабаритний вантаж — це вантаж, який при розміщенні на відкритому рухомому складі, встановленому на прямій горизонтальній ділянці ко­ли за умови знаходження поздовжніх осей вагона і колії в одній вертикаль­ній площині, з урахуванням упакування і кріплення, виходить за контур габариту навантаження, або при проходженні на кривих ділянках колії його геометричні виноси в цих кривих за межі габариту навантаження перевищують геометричні виноси розрахункового вагона у цих кривих.

Розрахункова негабаритність — це негабаритність вантажу, що ви­значається розрахунком з урахуванням геометричних виносів даноговантажу в умовній розрахунковій кривій колії радіусом 350 м, яка не має підвищення зовнішньої рейки.

База зчепу платформ із турнікетами — відстань між вертикальни­ми осями турнікетних опор, встановлених на кожній платформі.

База транспортера — відстань між осями шворнів головних (несучих) балок у транспортерів платформенного, площадкового, колодязного і сполучувального типів без водильних пристроїв або відстань між осями водил — у транспортерів сполучувального типу з водильними пристроями.

Великовагові вантажі — це вантажі, в яких маса і довжина або наван­таження на раму (підлогу) вагона перевищують допустимі величини, встановлені Технічними умовами навантаження і кріплення вантажів для універсального відкритого рухомого складу (платформ і напіввагонів). Великовагові вантажі перевозяться на транспортерах, бувають габаритні і негабаритні.

Рис. 11.1. Блок-схема класифікації негабаритних вантажів та вантажів, що перевозяться на транспортерах.

Перевезення залізницями України негабаритних вантажів на вагонах-платформах і у напіввагонах та всіх вантажів на транспортерах здійснюються на особливих умовах після виконання відповідних про­цедур погодження, передбачених Інструкцією з перевезення негабарит­них і великовагових вантажів залізницями України, затвердженої Нака­зом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1026 від 23.11.2004 р. (далі — Інструкція 1026). При перевезенні цих вантажів у міжнарод­ному сполученні, окрім умов і порядку погодження, передбачених цією Інструкцією, необхідно також дотримуватися вимог «Инструкции по перевозке негабаритних и тяжеловесных грузов на железных доро­гах государств-участников СНГ, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской Республики», затвердженої Радою залізнично­го транспорту держав-учасниць СНД від 19.10.2001 р. (далі — Інструкція ДЧ-1835).

Якщо вантаж має негабаритність з одного боку відносно поздовж­ньої осі колії, то така негабаритність називається однобічною, якщо з двох боків — двобічною.

Залежно від висоти, на якій вантаж виходить за межі габариту на­вантаження, встановлюються три основні зони негабарити ості ванта­жу (див. рис. 11.2):

• зона нижньої негабаритності — на висоті над рівнем головок рейок від 480 до 1229 мм при відстані від осі колії 1626-1760 мм та на висоті від 1230 до 1399 мм при відстані від осі колії 1626-2240 мм;

• зона бокової негабаритності — на висоті від 1400 до 4000 мм (включно);

• зона верхньої негабаритності — на висоті від 4001 до 5300 мм. Для більш точного визначення умов пропуску вантажів верхньої

негабаритності на двоколійних лініях додатково введена умовна зона сумісної бокової і верхньої негабаритності: на висоті від рівня голо­вок від 4001 до 4625 мм на відстані від осі колії від 1625 мм до границі «зони» негабаритності (див. рис. 11.2).

Залежно від величини виходу негабаритних вантажів за габарит на­вантаження в основних зонах встановлені такі ступені негабаритнос­ті вантажів:

• у нижній зоні негабаритності — шість ступенів;

• у боковій зоні негабаритності — шість ступенів;

• у верхній зоні негабаритності — три ступені.

Координати переломних точок (горизонтальні відстані х від осі колії і вертикальні відстані у від рівня головок рейок) граничних обрисів зазначених вище ступенів негабаритності наведені в таблицях, доданих до Інструкції 1026. Порядок визначення ступеня негабаритності конк­ретного вантажу у вагоні викладено в додатку 1 до цієї Інструкції.

Ступінь негабаритності вантажу визначається не лише за розміра­ми його в навантаженому стані на прямій ділянці колії, але також з урахуванням проходу вагоном кривих ділянок колії. Якщо геомет­ричні виноси вантажу в кривій перевищують геометричні виноси роз­рахункового вагона, тоді при проходженні вантажу в кривій він може мати розрахункову негабаритність.

Вантажі, які за своїми розмірами виходять за межі зон негабаритності або за межі габариту навантаження у нижній (нижче 480 мм від РГР) чи верхній (вище за 5300 мм від РГР) зонах, називаються понаднегабаритними.

Відповідно до встановлених зон негабаритності вантаж може мати нижню, бокову та верхню понаднегабаритність. Понаднегабаритність вантажів із висотою більше за 5300 мм від рівня головок рейок нази­вається вертикальною.

Із метою внесення до перевізних і поїзних документів (зокрема до документів, що видаються за допомогою електронно-обчислюваль­них машин) даних про зони і ступені негабаритності вантажів, що пе­ревозяться, встановлюється індекс негабаритності, який складається із 5 знаків.

Позначення в індексі негабаритності:

1-й знак — буква Н позначає негабаритність;

2-й знак — ступінь нижньої негабаритності, може набувати значен­ня від 0 до 6 або 8;

3-й знак — ступінь бокової негабаритності, може набувати значен­ня від 0 до 6 або 8;

4-й знак — ступінь верхньої негабаритності, може набувати зна­чення від 0 до 3 або 8;

5-й знак — вертикальна понаднегабаритність, у разі її наявності набуває значення 8.

Кожний знак індексу негабаритності (окрім першого) означає сту­пінь негабаритності у відповідній зоні. Понаднегабаритність у будь-якій зоні позначається цифрою 8. Відсутність негабаритності в конк­ретній зоні, у т. ч. вертикальної понаднегабаритності, позначається цифрою 0.

Рис. 11.2. Зони негабаритності вантажу

Наприклад, індекс негабаритності Н0380 означає, що негабарит­ний вантаж має верхню понаднегабаритність і бокову негабаритність 3-го ступеня, а нижня негабаритність та вертикальна понаднегаба­ритність відсутні.

У натурному листі поїзда при перевезенні в ньому негабаритних . вантажів поряд із номером поїзда проставляється індекс його негаба­ритності, тобто буква «Н» і через дефіс — коди найбільших ступенів нижньої, бокової і верхньої негабаритності (з урахуванням розрахун­кової), а також код вертикальної понаднегабаритності (0 або 8) ван­тажів, що є в складі поїзда.

3. Вантажі, які перевозяться в межах залізниць колії 1520 мм на загальних умовах, не повинні перевищувати встановленого габариту навантаження (рис. 1).

Вантажі, які розміщуються в межах довжини підлоги універсальних платформ з базою не більше 9,72 м та чотиривісних піввагонів, допускається навантажувати за пільговим габаритом навантаження (рис.2).

Порядок, умови і галузь застосування пільгового габариту встановлюються ТУ.

Вантаж, розміщений у вагоні або зчепі з двох і більше вагонів, є габаритним, якщо за своїми параметрами (включаючи упаковку і кріплення), він не виходить за межі габариту навантаження, а довжина не перевищує значень, зазначених у табл. 5 ТУ.

Перевірка габаритності вантажу здійснюється за умови, коли вагон розташовано на прямій горизонтальній ділянці колії і його поздовжня вісь збігається з віссю залізничної колії в одній вертикальній площині Для вантажів, довжина яких перевищує розміри, приведені у таблиці 5 ТУ, повинні виконуватися вимоги, щодо вписування їх ширини в габарит при перевезенні в кривих.

Відстань від рівня головок рейок до нижніх частин вантажів не повинна бути меншою 150 мм. Для вантажів, які перевозяться у вагонах з базою більшою 17 м і пропускаються через сортувальні гірки, дотримання цього розміру 150 мм) додатково перевіряється розрахунком за умови проходження вагоном горба гірки а вертикальною кривою радіусом 250 м згідно з діючими на залізницях нормативними документами.

Для вантажів, які перевозяться на транспортерах сполучувального типу, вказаний на рисі розмір обрису габариту навантаження на висоті 380 мм, допускається зменшувати до 340 мм, що відповідає мінімально допустимій габаритом 1 -Т висоті для нижніх частин рухомого складу.

Вантаж є негабаритним, якщо його розміри (включаючи упаковку і кріплення) перевищують габарит . навантаження при розташуванні вантажу на вагоні (зчепі), який знаходиться на прямій горизонтальній ділянці колії, а поздовжня вісь цього вагона (зчепу) збігається з віссю залізничної колії в одній вертикальній площині, або якщо геометричні виноси цього вантажу в кривих, перевищують геометричні виноси розрахункового вагона у цих кривих.

Розрахунковий вагон - це вагон з довжиною рами 24 м і базою 17 м, максимальний геометричний винос якого складає 105 мм за умови встановлення цього вагона у кривій радіусом 350 м з колією, яка не має підвищення зовнішньої рейки.

* 340 мм - для транспортерів сполучувального типу

Рис 1. Габарит навантаження

Геометричним виносом (і) вантажу (вагона, зчепу) називається відхилення його від поздовжньої осі колії у кривій без підвищення зовнішньої рейки, за умови розташування вагона в кривій за хордою.

База вагона - відстань між осями п'ятників кузова у вагонах з 4-, 6-, і 8- осями.

База зчепу платформ з турнікетами - відстань між вертикальними осями турнікетних опор, встановлених на кожній платформі.

База транспортера колодязного, платформенного, площадкового і сполучувального типів без водильних пристроїв - відстань між осями п'ятників (шворнів) головних (несучих)балок.

База транспортера сполучувального типу з водильними пристроями - відстань між осями водил.

4. Інструкцією передбачено погодження перевезень негабаритних і ве­ликовагових вантажів у три етапи:

перший етап — попереднє погодження способу і умов перевезення негабаритних та великовагових вантажів на підставі наданого вантажо­відправником або його повноважним представником, або проектною організацією листа з додаванням до нього необхідних матеріалів;

другий етап — погодження залізницею відправлення затвердженої вантажовідправником чи його повноважним представником техніч­ної документації (креслень та розрахунків розміщення і кріплення вантажів на рухомому складі);

третій етап — остаточне погодження технічної документації на пе­ревезення вантажів нижньої 4-6-го, бокової 5-6-го, верхньої 3-го сту­пенів негабаритності та понаднегабаритних на платформах і у напіввагонах, а також усіх вантажів на транспортерах:

• при перевезенні у межах залізниць України та в сполученні з дер­жавами співдружності, які мають спільний кордон з Україною, — Укр­залізницею:

• при перевезенні у міжнародному сполученні — відповідно до Інструкції ДЧ-1835.

Для негабаритних і великовагових вантажів, на які вперше розроб­ляється технічна документація, попереднє погодження можливості, способу та умов перевезення здійснюється, як правило, на стадії ескіз­ного проектування і вибору їх розміру та маси.

Попереднє погодження можливості та умов перевезення негаба­ритних (великовагових) вантажів здійснюється:

• Управлінням залізниці відправлення (відділом спеціальних пе­ревезень Служби перевезень) — вантажів нижньої 1-2-го, бокової 1-3-го, верхньої 1-2-го ступенів негабаритності на платформах і у на-піввагонах при перевезенні їх у межах залізниць України та в сполученні із залізничними адміністраціями держав, які мають спільний кордон з Україною;

• Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Го­ловним управлінням перевезень) — вантажів нижньої 3-6-го, бокової 4-6-го, верхньої 3-го ступенів негабаритності і понаднегабаритних на платформах і у напіввагонах та всіх вантажів на транспортерах при перевезенні у межах залізниць України та в сполученні із залізничними адміністраціями держав, які мають спільний кордон з Україною; в усіх інших міжнародних сполученнях — відповідно до вимог Інструкції ДЧ-1835.

До листа на адресу вказаних організацій відправником додаються дані про розмірно-вагові параметри негабаритного (великовагового) вантажу або його ескіз (креслення). У листі вказуються: станція від­правлення і призначення, кількість відправок та орієнтовні терміни перевезення. Ескіз виконується в трьох проекціях, на яких зазнача­ються основні розміри: маса вантажу, положення центра ваги вантажу, координати найбільш виступаючих точок, що визначають негабаритність вантажу (на виді збоку або в перерізі).

Після визначення можливості перевезення негабаритного і вели­ковагового вантажу Управління залізниці відправлення чи Головне управління перевезень Укрзалізниці повідомляють телеграмою заяв­ника про попереднє погодження перевезення, вказують тип рухомого складу, на якому можливе перевезення, погоджений ступінь негабаритності (індекс негабаритності), а в разі необхідності і додаткові умови для здійснення перевезення.

На другому етапі Управління залізниці здійснює розгляд та пого­дження креслень і розрахунків розміщення та кріплення негабаритних і великовагових вантажів на платформах і у напіввагонах та усіх ванта­жів на транспортерах. Погодження здійснюється галузевими службами перевезень, комерційної роботи та маркетингу, колійного та вагонного господарства, а у разі наявності вертикальної понаднегабаритності вантажу — і службою електропостачання.

У погодженні технічної документації для негабаритних вантажів нижньої 1-2-го, бокової 1-3-го, верхньої 1-3-го ступенів негабаритності на платформах, 4-6-вісних транспортерах і у напіввагонах служба колії, як правило, участі не бере. Порядок розгляду та погодження технічної документації встановлюється наказом начальника залізниці.

Затверджена відправником технічна документація включає:

• креслення і розрахунки розміщення та кріплення негабаритного або ватиковагового вантажу, виконані відповідно до вимог ТУ та Інст­рукції з перевезення негабаритних і великовагових вантажів;

• креслення контрольної рами — для понаднегабаритних та ван­тажів нижньої і бокової 6-го ступеня негабаритності;

• креслення (схему) розміщення і кріплення транспортних облад­нань (транспортної оснастки) на транспортерах або спеціально облад­наних платформах, у разі необхідності, повернення їх після вивантаження на станції попереднього навантаження вантажу. Якщо кріплення об­ладнання багаторазового використання згідно з кресленням (схемою) на порожньому транспортері (вагоні) таке саме, як при прямуванні його з вантажем, то додається його опис із переліком реквізитів кріп­лення без розрахунків.

Креслення містить три проекції розміщення та кріплення вантажу на рухомому складі і виконується у масштабі:

1:25, 1:50 або 1:100 — для головного виду і виду зверху;

1:25, 1:20 або 1:50 — для виду з торця або окремих перерізів.

В окремих випадках окремі вузли кріплення, додаткові поперечні пере­різи вантажів складної конфігурації можуть бути виконані у масштабі 1:10.

Креслення контрольної рами виконується у масштабі 1:20 (1:25).

На кресленні розміщення і кріплення вантажу позначаються всі його критичні точки, що визначають негабаритність, і для кожної з них указуються координати:

• горизонтатьна відстань X — від вертикальної площини, яка про­ходить через поздовжню вісь рухомого складу;

• вертикальна відстань У — від рівня головок рейок;

• відстань до найближчого направляючого перерізу вагона (п„ або щ) на кресленнях головного виду або виду зверху для точок вантажу з розрахунковою негабаритністю.

Усі зазначені координати критичних точок вантажу, а також їх від­стані від направляючих перерізів вагона (п_в або щ) і розміри з урахуван­ням розрахункової негабаритності зводяться в таблицю на кресленні.

Для вантажів, що мають розрахункову понаднегабаритність, у таб­лиці необхідно показати геометричні виноси критичних точок у кривих радіусом 150, 200, 250, 300, 350, 400, 500, 600, 700, 800, 900 і 1000 м.

На кресленнях розміщення і кріплення вантажу також указуються:

• координати центра ваги вантажу (загатьного центра маси ван­тажів) на всіх трьох проекціях;

• маса вантажу (вантажів) без кріплення, маса вантажу (вантажів) із кріпленням;

• тип рухомого складу (для транспортерів за ухваленою нумера­цією);

• індекс негабаритності на прямій ділянці колії з урахуванням роз­рахункової негабаритності (5 знаків);

• навантаження на вісь і погонний метр (для транспортерів, які мають 8 і більше осей);

• умови пропуску через сортувальні гірки.

Указана технічна документація надсилається в Управління затізниці відправлення:

• у 3-х примірниках при перевезенні вантажів нижньої 1-2-го, бо­кової 1-3-го, верхньої 1-2-го ступенів негабаритності на платформах і у напіввагонах (для вантажовідправника, ДС, ДВ);

• у 4-х примірниках при перевезенні вантажів нижньої 3-6-го, бо­кової 4-6-го, верхньої 3-го ступенів і понаднегабаритних на платфор­мах і у напіввагонах та всіх вантажів на транспортерах (для вантажо­відправника, ДС, ДВ, ЦДВ Укрзалізниці);

• у 5-ти примірниках при перевезенні вантажів у міжнародних спо­лученнях відповідно до Інструкції ДЧ-1835.

На третьому етапі в Укрзалізниці проводиться остаточне погоджен­ня технічної документації на перевезення вантажів нижньої 4-6-го, бо­кової 5-6-го, верхньої 3-го ступенів негабаритності та понаднегабаритних на платформах і у напіввагонах, а також усіх вантажів на транспортерах, яке здійснюється:

• Головним управлінням перевезень (ПД) — перевірка визначе­ної негабаритності і погодження з причетними Головними управління­ми і управліннями технічної документації на перевезення негабаритних і великовагових вантажів, підготовка та доведення до відома началь­ників залізниць, начальників станцій розпоряджень на навантаження, відправлення та пропуск вантажів за визначеними напрямками;

• Головним комерційним управлінням (ЦМ) — перевірка крес­лень і розрахунків щодо розміщення, кріплення і стійкості вантажу у вагоні, а також стійкості вагона з вантажем;

• Головним управлінням колійного господарства (ЦП) — пере­вірка можливостей пропуску таких вантажів за визначеними сумісно з Головним управлінням перевезень Укрзалізниці конкретними на­прямками залежно від стану верхньої будови колії, земляного полот­на, габаритів наближення споруд та вантажопідйомності інженерних споруд із визначенням умов пропуску рухомого складу металевими та залізобетонними залізничними мостами;

• Головним управлінням вагонного господарства (ЦВ) — пере­вірка відповідності розрахункових навантажень, допустимих на раму і ходові частини рухомого складу, та можливості кріплення вантажу до вузлів рухомого складу;

• Головним управлінням електрифікації та електропостачання (ЦЕ) — визначення та погодження напрямків прямування понаднега­баритних вантажів із висотою навантаження вище 5300 мм, а також у разі проходження напрямку, де висота підвішування контактного дроту нижче межі допустимих ПТЕ норм.

В окремих випадках для остаточного погодження згаданої доку­ментації може виникнути потреба у додатковому експертному виснов­ку проектанта транспортера.

Про результати розгляду цієї документації інформується вантажо­відправник (експедитор), а також Управління залізниці відправлення.

За наявності остаточно погодженої технічної документації на пере­везення негабаритних і великовагових вантажів вантажовідправник (експедитор) за 20 днів до початку місяця навантаження надає заявку на подачу транспортерів на адреси: начальника станції навантаження, Управління залізниці відправлення і Головного управління переве­зень Укрзалізниці.

Заявка на перевезення негабаритних вантажів на платформах і у на-піввагонах надається начальнику станції відправлення затри доби до навантаження вантажу за умови наявності погодженої технічної до­кументації та плану на перевезення.

Заявка на перевезення негабаритних і великовагових вантажів у між­народному сполученні надається відповідно до вимог Інструкції ДЧ-1835.1

■

РОЗД1Л 2. ТЕХНОЛОГШ П1ДГОТОВЛЕННЯ ВАНТАЖ1В ДО ПЕРЕВЕДЕНИЯ.