5.2.3 Методика забезпечення розвитку самооцінки студента щодо провідних професійно-педагогічних умінь до і після проходження практики

Після установчої конференції з педагогічної практики кожному студенту видається оцінний лист з комплексом зазначених на ньому головних узагальнених професійних умінь. Напередодні самостійної педагогічної роботи йому треба відповісти на питання, які з перелічених основних педагогічних умінь, на його думку, у нього вже сформовані на належному рівні. До сукупності узагальнених педагогічних умінь входять, наприклад, такі:

– уміння здійснювати психодіагностику особистості школяра;

– уміння розробляти план-конспект уроку;

– уміння розкривати можливості конкретної теми навчального матеріалу для розвитку пізнавальних процесів учнів (насамперед уяви, мислення і пам'яті);

– уміння орієнтувати учнів на цінності національної культури;

– уміння активізувати розумову діяльність дітей на занятті;

– уміння створювати умови для емоційного переживання вихованцями певних знань як самоцінних;

– уміння включати учнів на занятті в різні види творчої діяльності;

– уміння саморегулювати професійно-педагогічні дії;

– уміння аналізувати педагогічні ситуації;

– уміння аналізувати заняття, проведене вчителем або студентом-практикантом.

На питання, які з перелічених професійних умінь у нього сформовані на належному рівні, студент відповідає також на підсумковій конференції, присвяченій педагогічній практиці і сам робить відповідні висновки щодо адекватності самооцінки.

Основу другої методики складає спеціально розроблена алгоритм-схема

Алгоритм-схема всебічного аналізу якості проведеного заняття

* Тема заняття. Оцінка розвивальної, дидактичної і виховної цілей, рівня мотивації теми і показу місця заняття в загальній системі занять.

* Оптимальність вибору типу заняття і його структури. Відповідність нормам часу, що відводиться на окремі види роботи педагога і дітей, рівня їх готовності до вичення нового навчального матеріалу.

* Оцінка вмінь організувати опитування дітей: послідовність і характер (репродуктивний чи проблемно-пошуковий) питань педагога до учнів; як він виправляє помилки у відповідях дітей; активність вихованців на цьому етапі заняття як результат оволодіння студентом-практикантом уміннями використовувати певні методи, прийоми і засоби її забезпечення; як вміє педагог викликати у школярів інтерес до теми, яка розглядається.

* Оцінка вмінь створювати умови для розвитку учнів: наявність і ефективніть методів, прийомів, форм і засобів, які забезпечували реалізацію розвивальних цілей.

Чи стали пізнавальна гра, дискусія, створення емоційно-моральних ситуацій дійовими методами стимулювання розвитку пізнавальної активності дітей (за умови, якщо вони застосовувались). Якщо так, то за рахунок яких дій педагога?

Як розкривалися на занятті можливості народної пісні, казки, іграшки для вирішення розвивальних завдань?

Чи сприяли розвитку учнів форми організації їх навчальної роботи, які використовувались? Чи були вони адекватні поставленим цілям і вибраним методам їх досягнення?

Чи мала місце на занятті самостійна (зокрема, творча) робота вихованців як вагомий засіб їх розвитку? Які вміння виявив педагог у процесі її організації?

У якій мірі педагог-практикант уміє створювати проблемні ситуації (їх зміст, форма, відповідність віковим особливостям учнів), використовувати такі прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів, як логічні завдання, цілепокладання, підведення вихованцями підсумків, формулювання ними висновків тощо.

* Оцінка вмінь реалізувати дидактичну мету заняття

Відповідність поставленої дидактичної мети характеру навчального матеріалу та ідеї перетворення навчання в джерело розвитку дітей. Як на занятті створювались умови для емоційного переживання вихованцями нових знань, їх трансформації у самоцінні?

Чи відповідали зміст матеріалу, методи, прийоми, форми і засоби організації навчально-пізнавальної діяльності школярів принципам цілісності й оптимізації? Як вміє практикант забезпечити закріплення вивченого матеріалу?

Чи мали місце на занятті: наукова і методична чіткість, зв’язок з практикою, логічна стрункість усіх елементів, чіткість пояснення матеріалу, означень, формулювань і висновків?

Чи володіє практикант технікою мовлення (ступінь її виразності, емоційності, образності)?

Чи було дано дітям завдання додому творчого, дослідного характеру? Яка ступінь його посильності для них?

* Оцінка вмінь реалізувати виховні цілі

Який характер діяльності учнів переважав на занятті: виконавчий чи творчий? Як практикант використовував особливості творчої діяльності вихованців (якщо вона мала місце) для вирішення виховних завдань? В чому саме проявилися вміння педагога?

Чи розкривав практикант можливості змісту навчального матеріалу для формування в учнів моральних, патріотичних та інших якостей? Які методи, прийоми і засоби він застосовував для цього?

Чи застосовував студент групову форму організації навчальної роботи з метою створення умов для розвитку у дітей комунікативних, вольових, перцептивних, організаторських та інших якостей?

* Оцінка вмінь спілкуватися з учнями

Який стиль педагогічного спілкування мав місце на занятті?

Чи виявив практикант педагогічний такт, чуйність, стриманість, вимогливість, урівноваженість у спілкуванні з вихованцями? Які він обрав способи впливу на них?

* Оцінка вмінь здійснювати профілактику втоми дітей та їх захворювань

Чи думав педагог-початківець у процесі спілкування з вихованцями про їх здоров’я? Якщо так, то у чому полягала профілактика втоми дітей та їх захворювань? У чому проявилися вміння практиканта піклуватися про здоров’я дітей?

Які прийоми і засоби він використовував з метою профілактики втоми учнів та їх захворювань?

* Характеристика поведінки учнів на уроці: рівнів їх інтересу до виконання завдань педагога, уваги, старанності, дисципліни (якщо був шум, то який – ”робочий” чи від неробства?)

* Загальні висновки про рівень ефективності заняття і професійної підготовленості педагога-практиканта

Способи оцінювання якості проведеного студентом на навчальній педагогічній практиці заняття повинні передбачати настанови для експертів (однокурсників) на об’єктивну, оптимально емоційну насичену позитивну оцінку його певних професійних умінь, яка повинна йти попереду усіх компонентів аналізу.

Такі настанови для цих студентів – головна особливість їх наступної переддипломної практики, на якій і зразу ж після якої використовується перший комплекс способів оцінки їх професійної готовності до праці.