4. Здатність виконувати професійно-творчі функції.

У дидактично-розвивальних цілях Елеонора Миколаївна сама добре вміє створювати казки, оповідання, розробляти сценарії пізнавальних ігор, виховних заходів тощо. Вона – автор десятків малюнків, іграшок, віршів, за допомогою яких школярі краще усвідомлюють на уроках сенс математичних та інших понять, правил, закономірностей. Зі студентських років ця вчителька взяла на озброєння ідею – певне правило чи поняття треба проілюструвати за допомогою засобів образотворчого, літературного, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва, бо діти – князі почуттів”.

Педагогічна громадськість м. Донецька знає Е.Пожернюк і як автора методичних розробок “Застосування нестандартних форм роботи на уроках художньої праці як шлях розкриття творчого потенціалу учнів”, “Використання казкових сюжетів В.Сухомлинського на уроках позакласного читання та художньої праці”, “Формування особистості дитини в процесі організації колективних справ, колективної та індивідуальної творчості учнів” та ін. Кожна з них – це система певних методів, прийомів, засобів, значущих для реалізації вчителем як конкретних навчальних програм, так і авторських програм самої Елеонори Миколаївни (раніше ми вже наголошували на її програмі роботи фольклорно-етнографічного гуртка “Український сувенір”).

Усі розробки розглянуті на засіданнях педагогічної ради школи, районного методичного об’єднання вчителів початкових класів, де отримали високу оцінку педагогів. Схвальні відгуки вони отримали і від завідувача методичного кабінету Київського районного відділу освіти м. Донецька О.Максименка, за ініціативою якого досвід професійно-творчої роботи Е.Пожернюк сьогодні ви- вчають вчителі всіх шкіл району.

Саме як “ініціативного, творчого вчителя, педагога за покликанням” районний відділ освіти і рекомендував Елеонору Миколаївну для участі у фестивалі народної творчості працівників освіти, у міському, а потім і в обласному етапах конкурсу “Майстер-педагог позашкільної освіти”.

У квітні 2000 року в номінації “декоративно-прикладна творчість” Е.Пожернюк посідає перше місце на міському фестивалі народної творчості працівників освіти. У цьому ж році Елеонора Миколаївна здобуває диплом третього ступеня переможця обласного туру Всеукраїнського конкурсу “Класний керівник: крок у XXI століття” (науковий рівень методичних розробок учасника конкурсу – це один з критеріїв, за яким компетентне журі оцінювало його роботу як вихователя). А 26 січня 2001 року вона перемагає в фіналі обласного конкурсу “Майстер-педагог позашкільної освіти” (номінація: “Золоті руки”), який був організований Головним управлінням освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

Почесні грамоти, свідоцтва, дипломи, отримані особисто Пожернюк під час участі у різних за рівнем і спрямованістю конкурсах педагогічної творчості, є найкращим доказом сформованості у неї якостей, необхідних вчителю для виконання професійно-творчих функцій. Але сама Елеонора Миколаївна більше цінує не ці нагороди, а любов з боку дітей та їх батьків, наявність у вихованців почуттів гідності і здорового світосприймання, досвіду творчої діяльності: “У нашу школу приходять численні гості, і всі вони, як один дивуються наявності у дітей почуттів гідності і здорового світосприймання. Звідки беруться в учнів ці почуття? Не сумніваюся, що вони породжуються відчуттям дитиною своєї значущості, яка виникає у неї в процесі виконання творчих справ”.

Не можна не погодитись із О.Сердюк, керівником Київського районного методичного об’єднання вчителів початкових класів м. Донецька, яка, узагальнюючи досвід роботи Елеонори Миколаївни, зробила такий висновок: “Творчість Е.Пожернюк проявляється в її педагогічній діяльності, яка стає засобом формування особистості школяра як суб’єкта життєтворчості. Її педагогічна творчість – джерело творчості учнів”.

5. Уміння виконувати управлінсько-комунікативні функції.

Члени батьківського комітету ЗОШ №59 у своєму відгуку про Е.Пожернюк одноголосно заявляють, що “це великої душі людина по відношенню до своїх учнів, яка вміє бачити світ очима дитини, стати для неї найкращим другом.” Вони вдячні вчительці за вміння організувати життєдіяльність дітей на принципі їх співтворчості з педагогом. “Цей її талант забезпечити в класі дружню і творчу атмосферу, взаємну повагу і любов кожного учня до своїх однокласників,– підкреслюють В.Федченко, О.Лазєва, М.Рахманіна, члени батьківського комітету,– заслуговує особливої похвали”.

Вагомий результат аналізу педагогічного досвіду Е.Пожернюк – висно­вок про її вміння планувати заняття, зацікавити дітей його темою, об’єднувати учнів навколо певної мети та розподіляти їх працю у процесі її реалізації, мотивувати необхідність конкретного виду діяльності і контролювати хід її здійснення школярами. При цьому у процесі управління діяльністю учнів вона вміє зробити їх співавторами уроку, забезпечити багатобічність процесу комунікації на ньому.

Ось, наприклад, як вчителька здійснювала свої управлінсько-комунікативні функції на уроці художньої праці у другому класі за темою “Виготовлення виробів з глини”.

“Вже через тиждень, діти,– сказала одного разу Елеонора Миколаївна,– нас чекає таємниця чарівної глини. Чи хочете ви розкрити її? То давайте сьогодні після занять обговоримо план наших дій”. До розробки плану цього уроку були залучені майже всі учні. У процесі обговорення його мети – відкриття таємниці глини, щоб навчитися виготовляти з неї посуд – і плану проведення розгляда­лося декілька варіантів початку заняття. Вирішили розпочати урок з ярмарку гончарних виробів. Учитель тільки керував процесом створення учнями сценарію проведення ярмарку, який захопив усіх. Коли сценарій був готовий, то для його реалізації діти заздалегідь розділилися на “продавців”, “покупців”, глядачів, “майстрів”, “музик”, “танцюристів”.

Тиждень пройшов, і ось на уроці заграли народні інструменти, увійшли в клас “покупці”, які несли різні гончарні вироби – глечики, келихи, чаші та інше. Піднялися з лави сивобороді “майстри”, підійшли до виробів “покупці”. І сказав перший покупець:

“У другім “Б” сьогодні свято,

Завітало до нас майстрів багато,

А майстри всі – незвичайні,

У гончарстві умільці файні”.

Так розпочався цей урок, на якому спочатку “продавці” рекламували свої товари, а “майстри” гончарного мистецтва розповідали про деякі секрети їх виробництва з глини. Щоб забезпечити більш глибоку мотивацію вивчення учня­ми теми уроку, вчителька сама продовжила справу “продавців”, “майс­трів”, коли зосередила увагу школярів на фізичних і хімічних властивостях глини (нагадала їм уроки з природознавства, показала її значення як сировини для будівників, скульпторів та інших фахівців, підкреслила наявність в Україні величезних покладів найрізноманітніших сортів глини різних кольорів – жовто­го, рожевого, червоного, сірого, зеленого. Діти були здивовані, коли дізналися, що біла глина, наприклад, використовується при виготовленні не тільки фарфорового і фаянсового посуду, але й реактивних двигунів, різноманітних технічних деталей, що з рожевої і жовтої глини виробляють як цеглу, черепицю, облицювальну плитку, так і декоративні прикраси, фарби, гуму тощо. Черговий “довідкового бюро” запросив учнів до наукового кінозалу, у якому вони побачили технологію роботи гончара з глиною.

Потім на особливостях цієї технології вчителька сама зосереджує увагу дітей і пропонує їм перетворитися у гончарів (глину, підкладні дошки, воду, клаптики тканини та ескізи виробів учні приготували заздалегідь). Кожний з учнів отримує конкретне завдання.

Формуючи у дітей уявлення про можливі індивідуальні результати виконання завдання, допомагаючи їм у цій справі і контролюючи її, вчителька вміє надихнути кожного вихованця на творчу роботу, заохотити його на подальші дії: “Дивіться, який молодець цей Сашко! Діаметр його валка з глини вже такий як треба, а довжина – п’ятдесят сантиметрів”. “Як добре робить Іринка, що часто зволожує руки! Це допоможе їй при формуванні утора і вінчика, які, як я впевнена, будуть виглядати чудово”. Жодного питання учнів Елеонора Миколаївна не залишає поза увагою, у виробі з глини кожної дитини вона вміє знайти щось хороше. За підсумками творчої роботи, усі учні отримують “медалі” гончарів і дуже радіють.

Все це дало змогу педагогу В.Колесник, яка була присутня на цьому уроці, зокрема, зробити і такий висновок:” У класі панувала атмосфера взаємопорозуміння і співтворчості, яку майстерно створила вчителька. На мою думку, завдання уроку досягнені на сто відсотків”.

6. Здатність здійснювати соціально-педагогічні функції.

У фіналі обласного конкурсу “майстер-педагог” Пожернюк Е.М. з болем говорила про необхідність більш ефективного соціально-педагогічного забезпечення захисту дитини. Один із шляхів цього захисту вона бачить у створенні у містах достатніх умов для перетворення дозвілля учнів у засіб розкриття їх можливостей і розвитку здібностей, у відродженні роботи багатьох дитячих гуртків технічної, художньої та інших видів творчості, спортивних секцій на безкоштовних засадах. Вона вміло актуалізує проблему недооцінки на державному та обласному рівнях ролі позашкільної педагогічно організованої творчої праці учнів у вихованні громадянина України: “Мене лякає втрата уваги до позашкільного виховання дітей засобами праці і творчості. Хіба це соціально необхідно, щоб закривалися позашкільні учнівські установи, а в тих приміщеннях, де раніше лунали веселі дитячі голоси, сьогодні розташувалися офіси різних приватних фірм? Це ж аксіома, що на вулиці у дітей не виховується потреба у трудових зусиллях, творчості. Що ж буде з нашою країною, чи буде світлим її майбутнє, якщо ми, педагоги, виховаємо не розвинуту за допомогою праці особистість, не трудівників, а нероб і спекулянтів? Хіба будуть здатні ці майбутні дорослі громадяни України при необхідності врятувати її честь і достоїнство, піднести державу на новий соціально-економічний рівень? Єдиний засіб досягти цієї мети – забезпечення творчої праці школярів…”

Своїм найважливішим соціально-педагогічним покликанням Е.Пожернюк вважає формування у школярів досвіду опанування і пропагування серед переважно російськомовної частини населення регіону самобутньої української культури. Завдяки постійній праці керівника гуртка “Український сувенір” і ансамблю “Мальва” учні ЗОШ №59 сьогодні з гордістю кажуть про себе, що вони “стоять на сторожі перлин народних традицій, обрядів і звичаїв, що завжди повертаються з фольклорно-етнографічних експедицій з “новими знаннями про народну культуру і великим багажем нових вражень”. Діти з радістю діляться досвідом наукового пошуку з батьками, іншими учнями своєї школи, ветеранами війни, мешканцями мікрорайону, вміють окреслювати проблеми, які заважають збереженню і поширенню народного мистецтва, готують шкільні і районні виставки, залюбки виконують функції їх екскурсоводів.

Соціальна спрямованість педагогічної праці Е.Пожернюк відбивається і в її вміннях вивчати і реально оцінювати можливості кожної дитини, особливості впливу на неї мікросередовища за місцем проживання, сім’ї, сусідів, мікрогруп однолітків і дітей різного віку.

Дирекція школи не може пригадати випадку, щоб Елеонора Миколаївна не турбувалася про своїх вихованців із неповних сімей, а особливо про сирітку – Попову Іринку. Мова йде про забезпечення таких дітей з боку школи і районних установ безкоштовним харчуванням, взуттям, одягом, спеціальними подарунками на свята. Горбачова Карина і інші вихованці Е.Пожернюк з неповних сімей один раз на три місяці отримують грошову допомогу у розмірі від 50 до 100 гривень. Елеонора Миколаївна завжди поруч з цими вихованцями: допомагає їм вирішувати різнобічні проблеми, орієнтує колектив учнів на доброзичливе, гуманістичне ставлення до них, намагається створити умови, щоб їм було цікаво навчатися, грати і працювати, надихає Ірину і напівсиріток на пізнання національної і загальнолюдської культури, на творчість у різних видах діяльності.

Додаток Ґ

Зразки варіантів діагностико-прогностичних, ціннісно-орієнтаційних, організаційно-розвивальних, професійно-творчих, управлінсько-комунікативних та соціально-педагогічних задач, значущих для самоформування майбутніми педагогами відповідних фахових умінь

Варіант 1 (спеціальність “Дошкільне виховання”)

1.1 П’ятирічний Антошка “займався” в кімнаті із своїми іграшками. Трохи погравшись, він покинув іграшки на підлозі, взяв фарби і альбом і почав розглядати їх. А через дві хвилини, забувши про своє бажання малювати, хлопчик уже дивився телевізор. В кімнату увійшла мати, і побачивши безлад, сказала:

– Антоша, збери спочатку свої іграшки, фарби, а потім вже дивись телевізор. Та й передача ця для дорослих. Давай його вимикнемо, синок…

– Хочу дивиться, буду дивитись ! – настоював хлопчик.

– Ти ж не правий, Антоша, посміхнулась мати. – “Мультики” будуть тільки увечері.

– У!!! Я з тобою не дружу, йди звідси! – заявив Антон і переключив телевізор на іншу програму.

Мати вийшла з кімнати, знаючи, що і телевізор незабаром набридне сину. Вона давно помічала за ним подібні прояви імпульсивності. Так і трапилось. Телевізор працював, а Антон захоплено грався з кошеням…

А. Оцініть ступінь імпульсивності Антона:

1. Високий.

2. Середній.

3. Низький.

Б. Уявіть, що мати не вийшла з кімнати. Як треба було б їй відреагувати на слова сина?

1. Сказати: “Я дружу з тобою і дуже люблю тебе, Антошенько, уяви, будь ласка, що ти мій командир, а я – твоя помічниця. Перед тобою військова задача – прибрати в кімнаті. Давай її виконаємо разом ? Командуй”!

2. Продовжити настоювати на своєму, говорячи ласкаво:“Антошенька, прибери спочатку іграшки на місце, а потім виключи телевізор. Я тебе дуже прошу…”

3. Пригрозити: “Якщо не прибереш іграшки, фарби, не виключиш телевізор, то я поставлю тебе в куток”.

4. Дозволити дивитись телевізор, але підкреслити, що завжди кожну справу треба доводити до кінця, а потім лише братись за іншу.

В. Чи правильно вчинила мати, вийшовши з кімнати ?

1. Так.

2. Ні.

1.2 Напередодні свята в старшій групі дитячого садка проходить заняття на тему: “8 Березня – свято жінок”. Раптом Павлик, перебиваючи вихо­вателя, викрикнув: “А ви знаєте, що ми з татусем в святковий день при­го­туємо сніданок, приберемо в хаті. І взагалі – ми цілий день будемо ро­би­ти все самі, тому що 8 Березня – це свято мам”.

Якими повинні бути наступні дії вихователя?

1. Треба спитати хлопчика:”Павлуша, а в звичайний час ти допомагаєш мамі?”

2. Необхідно спитати у всіх дітей, чи допомагають вони мамам в звичайні (несвяткові) дні?

3. Треба навести яскраві приклади поваги до матері з боку великих людей, до жінки-матері з боку батьків конкретних дітей – членів колективу, націлити всіх дітей на щоденну допомогу своїм мамам.

1.3.1 З метою формування у дітей молодшої групи уявлень про множину вихователь підготував три варіанти проведення занять.

Який з цих варіантів, на Ваш погляд, найбільш ефективний?

1. Діти виконують практичні вправи на поєднання різних іграшок (в межах 5) у дві групи і визначення їх загальної кількості.

2. Діти порівнюють кількість предметів в групах (стільки ж, більше, менше).

3. Одні діти разом з вихователем грають ролі персонажів казки “Лікар Айболить” – корови, вовчиці, Барбоса, зайчихи, ведмедиці та ін., інші – об’єднують їх за ознаками (звірі, домашні тварини), визначають загальну кількість героїв казки, порівнюють кількість домашніх тварин і звірів, яких лікував добрий лікар.

1.3.2 Складіть план-конспект заняття в старшій групі дитячого садка на тему: “Складання прикладів на додавання і віднімання по малюнках. Складання і віднімання в межах 5 за допомогою цифрових карток”.

В групі 17 дівчаток і 13 хлопчиків. Рівень розумового розвитку 22 дітей – середній, трьох – високий, п’яти – низький.

1.3.3 Придумайте гру з метою організації заняття з дітьми трирічного віку, дидактична мета якого – закріплення у дітей умінь самостійно класифікувати предмети за їх призначенням. Стисло опишіть ігрове завдання, правила гри і хід її проведення, вказавши необхідні для цього матеріали. Підкресліть основні моменти організації заняття на основі цієї гри.

1.4 Створіть казку для дітей молодшої групи, в якій герой переживав би почуття провини за погані вчинки. Зміст казки повинен бути спрямований на створення ситуації загального переживання в групі.

1.5. В старшій групі дитячого садка вихователь пропонує розгадати загадку: “В чистом небе после грез семицветный виден мост”.

– Це хмаринка, – говорить Сашко.

– Неправильно! – швидко реагує вихователь.

– Вітер, – дає свою відповідь Сергійко.

– Неправильно! Скажи їм, Оксано!

– Веселка це!

– Ось, ця відповідь правильна…

Встановіть, чи правильно в цій ситуації вихователь виконав свою управлінсько-комунікативну функцію?

1. Спілкування вихователя і дітей було ефективним: він досяг правильної відповіді, тобто реалізував поставлену мету.

2. Спілкування не було ефективним в плані розв’язання задачі розвитку особистості кожної дитини. Вихователь допустив психологічний про­раху­нок – зробив акцент на тому, що саме Сашко і Сергійко мислять неправильно, тобто створив умови для формування заниженої самооцінки.

3. Спілкування вихователя з дітьми було ефективним тільки частково.

1.6 Марія Петрівна, завідувачка дитячим садком, запропонувала вихователям підготувати проекти проведення загальних батьківських зборів з приводу створення куточка для батьків. Вона відібрала спочатку три найкращих, на її думку, проекти, але потім все ж зупинила свій вибір на одному як найбільш ефективному.

Який з проектів їй сподобався більше за все?

1. Надіслати батькам персональні запрошення, в яких запропонувати їм висловити на зборах свою думку з приводу: а)назви куточка; б)рубрик куточка. На самих зборах узагальнити побажання батьків, обрати раду кутка і намітити план його роботи.

2. Розробити анкету для батьків і надіслати її їм разом з персональним запрошенням взяти участь в зборах, присвячених затвердженню плану роботи ради батьківського куточка (педагог вважала, що куточок краще назвати батьківським, а не “для батьків”), до анкети додати проект плану роботи ради. В анкеті, орієнтованій на виявлення педагогічних інтересів батьків, запропонувати їм висловити свою думку на зборах про доцільність рубрик: “Поради батькам”, “Дякуємо за допомогу”, “Питайте – відпові­даємо”.

3. На самих зборах узагальнити пропозиції матерів і батьків і разом намітити план роботи ради куточка, обравши його склад.

4. Розробити і розіслати анкету для батьків, орієнтовану на виявлення їхніх педагогічних інтересів, а в листі-запрошенні на збори запропонувати кож­ному з батьків виступити з приводу плану роботи ради куточка, увійти до його складу. На самих зборах обрати раду куточка, обрати членів ради і проаналізувати з ними всі пропозиції, що надійдуть від батьків.

Варіант 2 (спеціальність: “Початкове навчання”)

1.1 На уроці математики в 2 класі учитель викликає до дошки Сергійка розв’язувати задачу. Сергійко червоніє, довго не встає, копається в речах, нарешті ненароком скидає речі з парти на підлогу. Вийшовши до дошки, він тримає себе скуто, напружено, тремтячими руками довго шукає в підручнику потрібну сторінку. Записуючи рішення задачі на дошці і чуючи вигуки дітей, мовляв, задача розв’язана неправильно, Сергійко швидко витирає запис, хоча, як з’ясувалося потім, задача була розв’язана правильно. За спостереженнями учителя, така поведінка характерна для хлопчика завжди, в будь-яких обставинах.

А. Який ступінь тривожності хлопчика ?

1. Високий.

2. Середній.

3. Низький.

Б. Яким повинен бути підхід учителя до Сергійка?

1. Необхідно постійно “підганяти” учня у всіх видах його діяльності.

2. Важливо частіше “включати” його в спортивні та інші рухомі ігри, підтримувати, хвалити, завжди висловлювати впевненість, що він впорається із завданням; бажано навчити його розслаблятись.

3. Слід хвалити хлопчика, але вже після того, як він правильно виконає якесь завдання. Треба ознайомити Сергійка з прийомами зняття напруги.

1.2 Учні 4 класу разом з учителькою працювали на березі Дніпра у Василівському районі Запорізької області на прополці соняшника. Вчителька заспівала старовинну українську пісню про славного козака, сподвижника Б.Хмельницького – Морозенка.

– Гарна пісня, – сказала своїй подрузі Оксані Катруся.

– Дуже сумна і мелодійна, – додала подруга. – Жаль тільки, що незнайома.

Як повинна була вчинити вчителька, почувши їхні слова і бажаючи залучити дітей до розмови про українську народну пісню і історію держави як найважливіші цінності?

Оберіть один із варіантів:

1. Продовжити співати самій.

2. Під час перерви розповісти дітям декілька епізодів із життя славного козака Морозенка, зробивши акцент на тому, що клас зараз працює на священній землі, покритій козацькою славою і кров’ю, тут же розучити з дітьми цю пісню і підказати їм ідею листа в редакцію однієї з радіопрограм; в листі зробити заявку на виконання цієї та іншої народних пісень у передачі про героїв-запорожців.

3. Повернутись до попереднього куплету, попросивши двох подружок підспівати їй. Доспівати пісню разом з ними.

1.3.1 При вивченні першокласниками теми “Назва і позначення чисел від 1 до 10. Рахунок предметів”, вчителька, вирішивши використати українську народну казку “Рукавичка”, спроектувала три варіанти проведення уроку, але зупинила свій вибір на одному як найбільш ефективному. На якому?

1. Прочитати на уроці казку. При повторному її читанні включити дітей в процес коментованого рахунку (мишка влізла в рукавичку першою, жабка – друга, зайчик – третій і т.д.). При цьому слід показати дітям, як позначаються числа від 1 до 8 (восьмим був стрілець) на таблиці і дошці. Спитавши у дітей, кому з героїв казки ще була “присвоєна” цифра, “присвоїти” цифру 9 діду, а цифру 10 – самій рукавичці.

2. При першому читанні казки відразу ж звертати увагу учнів на кількість мешканців у рукавичці, позначити це число цифрою і показати її дітям на таблиці чи дошці. Рукавичка і дід як герої казки також повинні отримати відповідні номера – 9 і 10.

3. Прочитати казку дітям. Організувати на уроці проведення сюжетно-рольової гри, “перетворивши” класну кімнату в рукавичку, а дітей (по черзі) в мишку, жабку, зайчика, лисичку, вовка, ведмедя, кабана, стрільця і діда.

Для проведення гри заздалегідь приготувати цифри від 1 до 10, намальовані на листках міцного паперу. В цій грі вчителька буде вручати листи з цифрами мешканців “рукавички” в залежності від їх кількості, встановленої “болільниками”. Мисливцю, який значиться під номером 8, всі довіряють перерахувати цих жителів. Самій вчительці дається номер 9, а діду, що загубив рукавичку, – 10.

1.3.2 Скласти план-конспект уроку образотворчого мистецтва на тему “Різноманітність світу тварин”, головна мета якого – створення умов для вдосконалення аналітич­ного мислення дітей, розвитку їхньої уяви і фантазії в процесі ліплення з глини або пластиліну рельєфів: “Півник”, “Баранчик”, “Зайчик”, “Їжачок”.

В класі 32 учня. Рівень готовності до виконання завдання на уроці у більшості з них вищий за середній. 70% дітей задовільно виконували завдання подібного характеру при вивченні попередньої теми “Рідне місто”. Рівень сформованості їхніх умінь передавати в ліпленні характерні особливості побудови тіла тварин, їхнього шкіряного покрова – вищий за середній.

1.3.3 Запропонувати методи і прийоми формування інтересу учнів 4 класу на уроці трудового навчання до теми “Виготовлення виробів з пиломатеріалів (мається на увазі практична робота: виготовлення шпаківень, годівничок для пташок і т.ін.)”.

1.4 Створити сюжет, розробити правила і хід дитячої гри для проведення уроку математики в першому класі на тему “Побудова відрізків заданої довжини за допомогою лінійки. Розпізнавання багатокутників”.

1.5 Першокласниця Наталка довго міркувала, чим привітати свою першу вчительку з Днем 8 Березня. В кімнаті дівчинки стояли у вазі штучні квіти, які вона дуже любила і за те, що вони гарні, і за те, що не в’януть. Ось і вирішила Наталка подарувати їх Надії Данилівні, думаючи, що її подарунок буде найкращим у класі.

Взявши квіти у дівчинки, вчителька здивовано сказала: “Звичайно, спасибі, Наталко, але ти повинна знати, що неживі квіти дарують тільки мертвим, а я ж ще жива... Забери їх назад…”

Наталка заплакала.

Пройшло багато років. Розповідаючи цю історію, уже будучи студенткою, Наталка підкреслила, що давно простила своєму першому педагогу, хоча образа в душі залишилась, мабуть, на все життя.

Як би ви вчинили на місці вчительки в подібній ситуації?

1. Таким же чином.

2. Прийняли б квіти і подякували б дівчинці від душі, сказавши: Ах, які вони чудові! Діти, подивіться, будь ласка, на це чудо! Дякую, Наталко…»

3. Прийняли б квіти у дівчинки, а потім провели б індивідуальну бесіду з усіма учнями та їхніми батьками, щоб подібне не повторилось.

4. Прийнявши квіти, пізніше провели б відповідну бесіду з усіма учнями та їхніми батьками (на батьківських зборах).

1.6 Спостерігаючи за Гришком К., учнем 2 класу, на перервах, учителька помітила, що він постійно випрошує щось у однокласників: то половину пиріжка, то шматок булки. Вона встановила, що Гришко дуже рідко ходить до їдальні, а коли ходить, то, роблячи замовлення, як правило, обмежується чаєм і пиріжком.

Який з варіантів дій учительки вірний?

1. Поговорити з хлопчиком, пояснивши йому, що жебракувати – погано.

2. Запросити до школи батьків Гришка, вказавши їм на те, що хлопчик у школі голодний. Нехай зроблять відповідні висновки.

3. Уточнивши факт поганого фінансового становища багатодітної сім’ї в бесіді з батьками Гришка, звернутись до депутата районної ради з проханням про надання матеріальної допомоги цій сім’ї. Зробити все для того, щоб в школі хлопчик отримував безкоштовні обіди.

Додаток Г