3. Готовність створювати умови для загального розвитку молодших школярів у процесі організації різних видів їх діяльності.

Шляхи досягнення Е.Пожернюк ефективності організації навчальної діяльності школярів уже неодноразово були предметом обговорення на засіданнях Київського районного методичного об’єднання вчителів початко­вих класів м.Донецька. Аналізуючи систему уроків Елеонори Миколаївни з художньої праці, Сердюк О.Г., керівник цього об’єднання, пише: “Усі уроки творчі, з елементами інтеграції, нестандартні (оригінальні за побудовою: урок-конкурс, урок ерудитів, урок-ярмарок тощо). Використовуються індивідуальна та групова форми організації навчальної роботи учнів… Такі уроки спрямовані на розвиток у дітей образного мислення, зорової пам’яті, творчої уяви, фантазії. Вони виховують у дитини спостережливість, вчать її працювати з різними матеріалами, одним словом, розвивають творчий потенціал особистості школяра…”

Багато позитивних висновків щодо сформованості у Е.Пожернюк вмінь виконувати на конкретних уроках організаційно-розвививальні функції робить її колега, вчителька початкових класів В.Колесник. Передусім вона захоплюється вміннями Елеонори Миколаївни планувати і проводити уроки як інтегровані. Велика питома вага при цьому, на її думку, припадає на вміння педагога так відібрати зміст матеріалу і засоби його засвоєння учнями, щоб вони дозволяли реалізувати мету уроку. Наприклад, готуючись до уроку з художньої праці у другому класі з теми “Петриківський розпис. Розписування виробів з пап’є-маше за зразками петриківських розписів”, Е.Пожернюк формулює мету: “Закріпити знання і розвинути навички учнів щодо виконання розпису у петриківському стилі на основі українських народних казок; виховувати у них інтерес до українського фольклору.”

В.Колесник відмічає, що вчителька вміє оптимально знайти для реалізації поставленої мети зміст народних казок, пісень, таблиць-зразків з петриківським розписом, плануючи на інтегрованому уроці елементи і виразного читання, і співу, і малювання. На етапі проектування заняття вона створює сюжет монтажу з українських народних пісень, зупиняє свій вибір на пісні І.Поклада “Ой, летіли дикі гуси” у виконанні Я.Табачника. Крім українських народних казок, її увагу привертає “Казка про Жар-птицю” Лариси Письменної (за задумом педагога, на фоні мелодій українських народних пісень важливо розповісти цю казку дітям і запропонувати їм намалювати у стилі петриківського розпису жар-пташенят у вигляді маленьких квіточок, а маму-Жар-птицю як велику квітку). Для реалізації власного задуму цьому вчителю потрібні такі технічні засоби навчання, як магнітофон і діапроектор, а кожному учню, як вона слушно вважає, будуть необхідні такі матеріали: білі аркуші паперу, пензлик, гуашеві фарби, олівець, тарілочка з пап’є-маше.

Саме в процесі проектування уроку вчителька знаходить оптимальні для розв’язання поставлених завдань методи – розповідь, бесіду, демонстрації, ілюстрації, пізнавальну гру, вправи та ін.

Тільки фрагменти з “фотографії” цього уроку дають повне уявлення про вміння Е.Пожернюк реалізувати розроблений проект. Заняття розпочалося з демонстрації учнями створених удома тарілочок з пап’є-маше, з актуалізації набутих ними на минулому уроці та в минулому році знань про петриківські розписи (на екрані панно із зображенням квітів, калини, зроблені майстрами Петриківки): “Діти, де започатковано такий вид розпису? Як він називається? Чим відрізняється цей вид розпису від інших? Які типи мазків пензлем ви знаєте? (Відповіді: “гребінчик”, “зернятко”, “горішок”, “перехідний мазок”).

Далі педагог переконує дітей, що їх знання і продукти творчості дозволяють йому бачити в них художників. Саме як до митців він звертається до учнів з пропозицією проаналізувати народні казки: “Люблять казки в Петриківці. Художники цього відомого села в численних своїх роботах зображують чудові візерунки, з яких на нас дихає метелиця, дивляться весняні квіти і липневе сонечко. А в яких українських казках, що ви прочитали, так змальовано природу, щоб її могли зобразити художники?”

Після виявленої готовності школярів змалювати конкретні сюжети казок за допомогою пензля і фарб вчителька створює умови для емоційного переживання ними змісту казки Л. Письменної. Учні отримують завдання – намалювати Жар-птицю і її пташенят так, як це б зробили художники з Петриківки.

На великому аркуші паперу, що знаходиться на класній дошці, Елеонора Миколаївна поступово створює свій варіант малюнку. Виконуючи його як зразок, вона весь час при цьому дає рекомендації учням:”Спочатку необхідно продумати композицію. Що в центрі аркуша? Велике коло (головне завжди зображується в центрі). Тепер намалюємо велику квітку у середині кола – маму Жар-птицю, а навколо мами розташуємо її діточок: маленькі квіточки. Будемо використовувати різні види мазків”. Діти пригадують назви цих типів, потім мазками різного кольору та насиченості самостійно малюють квіти, калинку. Вчителька просить їх доповнити композиції зображеннями листочків, смужок, горішка тощо, підкреслюючи особливості нанесення фарб: “Фарби на малюнок наносяться по-різному. Інтенсивний густонасичений колі葀 на початку мазка поступово повинен ставати дедалі прозорішим, висвітленим. Важливо, щоб пелюстки ваших квіток виглядали більш активними за кольором в їх серединах. Треба, щоб усім здавалося, що край кожної квітки купаються у сонячному промінні”.

Протягом уроку вчителька індивідуально консультувала окремих учнів, деяким з них допомагала виконати завдання. Вона вміло використовувала ігрові прийоми “знайди мене” і “пізнай мене” в ситуаціях, коли школярі забували назви мазків, а також прийоми концентрації їх уваги і психологічного розвантаження. Після демонстрації і оцінки кращих дитячих робіт, підведення підсумків уроку учні отримали додому завдання творчого характеру.

Колесник В.В. констатує, що на всіх уроках Е.Пожернюк мають місце мотивація конструкторсько-художньої діяльності учнів, атмосфера готовності учнів до творчості, участь дітей у інструктажі, який частіше всього проводиться в ігровій формі, допомога “слабким” учням з боку “сильних”, диференціація завдань під час організації вчителем групової форми耠навчальної роботи, оригінальні способи заохочення творчої роботи школярів і панування співтворчості; до того ж учнів Елеонори Миколаївни завжди вирізняють високий рівень сформованості в них загальнонавчальних умінь, умінь визначати послідовність трудових дій (у роботі з нитками, при виготовленні м’якої іграшки тощо).

Батьки учнів Е.Пожернюк (В.Федченко, О.Лазєва, М.Рахманіна та ін.), керівники ЗОШ №59 і її педагоги особливо підкреслюють майстерність Елеонори Михайлівни у використанні на заняттях гуманістичних ідей В.Сухомлинського, її закоханість у світ його казки. Ця вчителька добре вміє на уроках читання, позакласного читання, художньої праці перетворювати казкові сюжети Василя Олександровича Сухомлинського у засоби реалізації поставлених дидактичних, розвивальних і виховних цілей. Наприклад, при вивченні учнями теми “Робота з тканиною” Е.Пожернюк звертається до казки Василя Олександровича “Будиночок для голок”. Про елементи технології використання цієї казки вона розповідає сама: “Прослухавши казку, учні й самі стали виготовляти будинки для голок – гольнички, а коли ті були готові, будинки “заселили” голками. Ми порадились, як зробити так, щоб голки не засумували на самоті? Дівчата знайшли вихід: треба “поселити” голки разом з нитками. Зробили й це і почали знайомитися з правилами техніки безпеки при опануванні вміннями робити ручні шви. Надалі кожен учень використовував гольничку за призначенням – зберігав у ній голку для художньої праці (і обов’язково з ниткою).Своєрідним вступом до вивчення креслярської грамоти є інша казка В.Сухомлинського – “Креслярські лінії”. На спеціальному уроці з позакласного читання у другому класі “Дивосвіт чарівної казки В.Сухомлинського” Е.Пожернюк розкриває розвивальний потенціал таких його казок, як “Людина-пустоцвіт”, “Реп’ях”, “Рожева квіточка”, “Казка про першу кульбабу” та інших (передусім йдеться про розвиток моральності, пізнавальних процесів школярів і їх емоційної сфери).

“Головне в роботі Елеонори Михайлівни як організатора пізнавальної та інших видів діяльності молодших школярів,– дає їй характеристику заступник директора з виховної роботи ЗОШ №59 С.Васильконова, – виховати чуйну, творчу особистість, людину-альтруїста. Їй притаманна величезна відповідальність, сумлінність, повага до людини… Кожен урок і виховний захід в її класі – це яскрава подія, що назавжди залишає слід в серцях учнів. Колективна творчість, створення умов для успіху кожної дитини – ось фундамент методики її навчальної і виховної роботи”.