4. Особливості проведення профконсультації

Розглянемо деякі особливості роботи психолога-профконсультанта.

Принципи проведення профконсультації

1. Активізація професійного й особистісного самовизначення.

2. Презумпція придатності: людина вважається придатною для оволодіння будь-якою професією доти, поки не буде «доведена її непридатність».

3. Орієнтація на особистість оптанта, його індивідуальні побажання.

4. Науково обґрунтований підбор діагностичних методик.

Особливістю нинішніх завдань профорієнтації стала проблема свободи вибору, що реально виникла перед значними масами людей. У зв'язку зі свободою вибору виникають деякі етичні проблеми професійного консультування. У профорієнтації етичні проблеми можна розглядати у двох взаємозалежних площинах: з погляду готовності індивіда до вибору й реалізації певної моральної позиції і з погляду готовності профконсультанта надати індивідові реальну допомогу в такому самовизначенні, без будь-якого порушення основних етичних норм взаємодії психолога із клієнтом.

Основні етичні протиріччя професійного самовизначення:

• Протиріччя між правом людини на самовизначення й, як правило, не готовністю до цього, що створює основу для прийняття консультантом рішення за клієнта або маніпулювання клієнтом.

• Протиріччя між інтересами особистості й інтересами суспільства, які не завжди збігаються.

• Протиріччя між світоглядом психолога й клієнта

• Протиріччя між різними етичними системами й рівнями оволодіння ними різними людьми, тобто протиріччя між різними етиками, серед яких складно вибрати єдину правильну.

Етичні аспекти проведення профконсультації

Будучи складним, комплексним поняттям, людське самовизначення, насамперед, виступає як ціннісно-моральне утворення. Якою людина предстане перед світом і перед людьми залежить більшою мірою навіть не від її професії, а від того, яку світоглядну позицію вона реалізує. Особливу важливість дане положення набуває в умовах системної кризи в Україні, що характеризується не тільки занепадом економіки й життєвого рівня більшості людей, але й духовним сум'яттям, що панує в суспільстві, пов'язаним з дискредитацією й втратою багатьох моральних орієнтирів.

Як вважає Є.І. Головаха, «найважливішою передумовою успішної самореалізації людини в майбутньому виявляється узгоджена, несуперечлива система ціннісних орієнтацій, що лежить в основі формування змістовно й хронологічно узгоджених життєвих цілей і планів» і є ядром життєвої перспективи, але при цьому ціннісні орієнтації не мають тієї визначеності, що властива сформованим на належному рівні цілям і планам. Завдяки цьому вони виконують більш гнучку регулятивну функцію. Головний етичний орієнтир профконсультанта – це культивування права кожної людини на індивідуальність, на побудову свого, неповторного щастя, але щастя, що не ущемляє таких же прав інших людей, тобто право на самобутність у співтоваристві рівних.

Оскільки в реальній роботі з формування світоглядної позиції клієнта як важливої умови повноцінного самовизначення профконсультант, так чи інакше, використовує певні методичні засоби, то можна виділити основні умови й вимоги до ціннісно-моральних практичних методик, застосування яких має для роботи з підлітками ряд специфічних особливостей й обмежень.

1. Прихованість головної ідеї методики (сполучення зовнішньої, зрозумілої клієнтові мети й внутрішньої, незрозумілої спочатку для клієнта мети використання методики). Варто пам'ятати, що сучасні підлітки дуже багато чого знають і самі могли б цілі лекції про моральність і порядність розповідати. Тому для розгляду з учнями таких делікатних питань як ціннісно-моральні орієнтації необхідно створювати умови не для впізнавання вже знайомих положень (і наступного за цим розчарування «знову про це...»), а створювати умови для самостійного відкриття для себе моральних істин. Іншими словами, мінімум моралізування!

2. Відстроченість за часом ефекту методики, що дає клієнтові час для самостійного морального відкриття й розуміння змісту проведеної з ним роботи (у спокійній обстановці зрозуміти можна більше, ніж поспіхом та ще у присутності контролерів і помічників). Вдалим прикладом відстроченого ефекту може служити акуратно, начебто зроблений на замовлення, напис ціннісно-морального втримування, один раз побачений на заборі: «Категорично забороняється писати на заборі гасла!». Нерідко зміст (і відповідне задоволення) такого напису розуміється після декількох прочитань.

3. Цікавість, інтрига самої процедури проведення ціннісно-моральної методики як неодмінна умова її використання. Саме цікавість процедури дозволяє закріплювати її в довгостроковій пам'яті підлітка, що й дозволяє йому частіше згадувати цю методику, відкривати в ній все нові й нові змісти. Нарешті, якщо така методика буде нудною, то підліток просто сприйме її як нудне моралізування.

4. Відсутність у методиці грубих і нетактовних елементів або натяків, що ображають конкретних учнів.

5. Особистісне прийняття конкретним профконсультантом головної ідеї й процедури використання даної ціннісно-моральної методики. Від психолога повинна виходити (випромінюватися) упевненість, що він робить важливу цікаву справу. Якщо цього немає, то дану методику взагалі краще не застосовувати.