- •1. Дискусія про природу порівняльного правознавства: самостійно наука, метод пізнання права, самостійно наукова дісципліна в рамках загальної теорії права.
- •2. Функції порівняльного правознавства
- •3. Правова система: поняття, ознаки, структура
- •4. Множинність правових систем. Необхідність класифікація правових систем.
- •5. Класифікація правових систем р. Давида.
- •6. Класифікація правових систем к. Цвайгерт і X. Кьотц.
- •7. Класифікація правових систем к. Осакве
- •8. Історичні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •10. Романська і германська підгрупа правової сім'ї.
- •9. Характерні риси романо-германської правової сім'ї.
- •11. Структура права романо- германської правової сім'ї.
- •12. Джерела права в романо-германській сім'ї, їх види
- •13. Закон як джерело права в романо-германській правової сім'ї.
- •14. Правова доктрина в романо-германській правовій сім'ї.
- •15. Загальні принципи в романо-германській правовій сім'ї
- •16. Звичай у системі джерел романо-германського права
- •17. Скандінавська правова сім'я: характерні риси і особливості.
- •18. Джерела скандинавського права
- •19. Характерні риси англо-американської правової сім'ї
- •20. Англійська та американська підгрупа правової сім'ї.
- •21. Історичні передумови формування англо-американської правової сім'ї.
- •22. Структура права англо-американської правової сім'ї.
- •23. Джерела права в англо-американській сім'ї
- •24. Прецедент як джерело права в англо-американській сім'ї.
- •25. Структура судового прецеденту. Поняття і структура нормативної форми права.
- •26. Закон як джерело права в англо-американській сім'ї
- •27. Історія формування правової системи сша
- •28. Специфічний риси правової системи сша
- •29. Джерела американського права.
- •30. Вплив федеративності на правову систему сша.
- •31. Відмінності правової системи сша від правової системи Англії.
- •32. Структура права сша.
- •33. Поняття релігійної правової сім'ї та її характерні риси.
- •34. Іудейське право. Характеристика та особливості іудейського права.
- •35. Джерела іудейського права.
- •36. Мусульманське право. Особливості мусульмансього права.
- •37. Джерела мусульманського права.
- •38. Сучасна система та структура мусульманського права.
- •39. Особливості формування та характерні риси індуського права.
- •40. Поняття соціалістичної правової системи. Характерні риси соціалістичного права. Перспективи соціалістичного права.
- •41. Поняття традиційної (африканської) правової сім'ї та її характерні риси.
- •42. Етапи формування африканської правової сім'ї. Загальна характеристика звичаєвого африканського права.
- •43. Джерела (форми) звичаєвого права Афріки.
- •44. Основні риси звичаєвого права Афріки.
- •45. Колонізація як зовнішній вплив на звичаєвого право Африки. Тенденції розвитку правових систем Африки після здобуття ними незалежності.
- •46. Далекосхідна правова сім'я: характерні риси та особливості.
- •47. Морально-релігійні витоки та право розумінні в далеко східній правовій сім'ї.
- •48. Поняття китайського права і філософських-моральні джерела його формування.
- •49. Джерела китайського права.
- •50. Специфіка становлення японського права та його сучасні риси.
2. Функції порівняльного правознавства
Порівняльне правознавство виконує низку традиційних для юридичної науки функцій, які модифіковані щодо особливостей його предмета.
1. Пізнавальна функція. Порівняльне правознавство завжди орієнтоване на глибоке вивчення правових явищ, перш за все на здобуття і розширення наукових знань про правові системи сучасності. Ця наука вивчає всі елементи правових систем світу, стабільні і тимчасові правові ситуації в іноземних державах, фактори, що впливають на прийняття та зміну іноземних правових актів, умови, що сприяють або стримують реалізацію права в країнах світу.
2. Евристична функція. Компаративістика спрямована на пізнання закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем. Власне кажучи, порівняння і використовується саме для того, щоб з'ясувати характер загальних, необхідних, стійких, повторюваних зв'язків між явищами, процесами, що відбуваються в правових системах сучасності, щоб знайти порядок або встановити послідовність їхнього виникнення, зміни, за фіксувати тенденції розвитку. Наприклад, вчені-компаративісти відзначають тенденцію конвергенції (взаємопроникнення) англосаксонських та романо-германських правових традицій, передумови якої вже історично склалися на трьох рівнях — на рівні джерел права, систем права та характеру норм права.
3. Функція наукового передбачення. Вчені-компаративісти завжди налаштовані на наукове прогнозування шляхів подальшого розвитку правових систем сучасності. Так, сьогодні вчені прогнозують, що у XXI столітті у світі буде створена загальна основа правотворчості як система пріоритетів та засобів правового регулювання, що детермінована сучасним предметом глобалізації та проблемами постіндустріального суспільства.
4. Методологічна функція. Порівняльне правознавство розробляє теорію порівняльно-правового методу, яким потім активно користуються інші юридичні науки. Саме завдяки цій обставині порівняльне правознавство досить часто характеризується як методологічна наука.
5. Функція допомоги практиці. Сучасна юридична практика має велику потребу в науково обґрунтованій, об'єктивній та повній інформації про розвиток і функціонування іноземних правових систем, про їхні взаємозв'язки, тенденції правового розвитку в регіональному і світовому масштабах. Потреба в цій інформації задовольняється насамперед шляхом підготовки вченими-компаративістами довідкових матеріалів про розвиток зарубіжного законодавства, інформаційних оглядів зарубіжного законодавства (наприклад, за країнознавчою ознакою, за окремими галузями, підгалузями законодавства, правовими інститутами). Науковці повинні критично оцінювати зарубіжний правовий досвід, надаючи юристам-практикам рекомендації щодо корисності або недоцільності його запозичення до національної правової системи.
Серед функцій порівняльного правознавства можна виокремити не тільки модифіковані традиційні функції юридичної науки, але й специфічні функції. Це, зокрема, функція подолання ізоляції національної правової системи та національної обмеженості правового мислення, функція збагачення національної правової системи правовим досвідом інших народів завдяки його проникненню в правову культуру, функція гармонізації та уніфікації національної правової системи.