50. Специфіка становлення японського права та його сучасні риси.

Японське право має глибокі історичні корені. Відокремлене географічне положення, що перешкоджало проникненню правових інститутів інших держав, сприяло виникненню в японському суспільстві своєрідної системи норм, традицій, що дозволяють регулювати відносини сорін шляхом узгоджувальних процедур. Із середини ХІХ стю національне право Японії прагне до континентальної правової сім’ї, оскільки ґрунтується на французькому та германському законодавстві. Після ІІ св.війни воно зазнало значного спливу права США.

Проте варто зазначити, що рецепція великої кількості іноземних правових інститутів не привела до значимості їх у правовій практиці Японії. В сфері публічного права передбачені законами демократичні інститути деформуються. Ідея права не ввійшла у повсякденне життя японців. Мало хто з громадян користується правами, передбаченими новими законами. Керівна роль відводиться традиційним формам посередництва. Всі спори між членами сім’ї вирішуються на підставі звичаїв і без судового втручання. Наприклад, зазвичай, перед реєстрацією шлюбу сім’ї наречених звертаються до посередника, який вирішує всі проблеми, пов’язані з підготовкою весілля, і є свідком. В його обов’язок входить вирішення спорів між подружжям та членами їх сімей. До судової процедури розлучення звертаються лише в окремих випадках (коли відсутнє єдине рішення по даній проблемі). Якщо ж бажання подружжя співпадає, вони вважаються розлученими відразу ж як оформляють рішення про розлучення. Наслідки розлучення (спори про розподіл майна, аліменти, батьківські права) улагоджуються посередником (родичами, друзями ін.). Спори між сусідами, дорожньо-транспортні пригоди тощо вирішуються шляхом посередництва. Звернення до суду є крайнім засобом, якщо не досягнуто згоди шляхом переговорів.

Загальні ознаки сучасного японського права:

1. наявність нормативно-правових актів (законів і 6 кодексів);

2. наявність інших джерел права: правових звичаїв, нормативно-правових договорів;

3. наявність традиційних норм у певній сфері відносин, наприклад, сімейні та ін. (яка постійно звужується);

4. наявність посередницьких процедур;

5. наявність процедур примирення у судовому процесі;

6. дуалізм системи (поєднання дії традиційних норм і нормативно-правових актів);

7. наявність ознак континентального та загального права;

8. розвиток правової системи за західно-європейськими зразками.

51. Конвергенція романо- германської та англо- американської правової сім'ї.