3.3. Оцінювання навчальних екскурсій та навчальної практики.

Екскурсії, передбачені змістом навчальної програми, обліковуються на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та можуть оцінюватися вчителем.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів (від 06.02.08 №1/9 061) навчальна практика оцінюється і обліковується на окремих спеціально відведених сторінках журналу.

Оцінки за навчальну практику та навчальні екскурсії виставляються в журнал окремим рядком та можуть враховуватись при виставленні річних оцінок з відповідних предметів.

Таблиця 1

№ п/п	Прізвище та ім’я	Легка атлетика Індив. дії футболіста Гімнастика
		3/09	5/09	10/09	12/09	17/09	19/09	24/09	26/09	Тематичн.а										Тематичн.				Тематичн.	ІІ семес.	Скоригов.	Річна
1	Іваненко А.		6		8		9			8			6		8		9			8	5	7	8	7	8		8
2	ПетрусенкоІ		4		6		7		8	7			4		6		7		8	7	4	6	7	6	7	8	8
3	СидоренкоВ	н	н	н	н	н	н	н		н/а		н	н	н	н	н	н	н		н/а	н	н		н/а	н/а		н/а

Наукові основи аналізу уроку фізичної культури. Програма спостережень на уроці і схеми його аналізу

На основі загальнодидактичної моделі навчального процесу і з урахуванням особливостей та специфіки (рухова діяльність) уроків фізичної культури нами розроблена схема спостереження і аналізу уроку. В даній схемі у певній послідовності визначені компоненти і їх складові елементи, за допомогою аналізу і оцінки яких можна об'єктивно судити про якість навчально-виховного процесу.

Наведений склад компонентів, якість реалізації яких ми пропонуємо визначити під час аналізу уроку, носить характер мінімальної достатності й відбиває власні погляди авторів: пропонуючи саме такий варіант складу компонентів, автор вважає, що він далеко не оптимальний. Це один з варіантів, який можна і потрібно переробляти й удосконалювати, бо навчально-виховний процес настільки багатогранний, що утворити якусь ідеальну схему аналізу і вказати його оптимальні компоненти дуже важко, а може, і неможливо.

І. Цілі і завдання уроку

Визначення основних цілей уроку.

Формулювання дидактичних, виховних і розвиваючих цілей.

Відповідність дидактичних цілей програмовому матеріалу, обґрунтованість їх до бору з урахуванням типу уроку, його місця в системі уроків розділу програми, окремої теми.

Добір оптимальної кількості завдань з урахуванням типу уроку, віку (молодші, середні, старші класи), підготовленості (фізичної, технічної) учнів, їх функціональних можливостей.

Якість повідомлення мети уроку учням: доступність розкриття конкретних завдань, аргументованість викладу, наявність зв'язку з завданнями попередніх і наступних уроків.

Визначення головних та другорядних цілей.

Визначення адекватності поставлених цілей рівню розвитку учнів класу, їх реалі зація протягом уроку.

II. Умови проведення уроку

1. Матеріально-технічні умови:

— наявність матеріально-технічних умов відповідно до визначених дидактичних завдань (спортивний майданчик, спортзал, стадіон, басейн, лісний масив і т. ін.);

— наявність необхідної кількості обладнання, інвентаря, ТЗН відповідно до поставлених завдань;

— ефективність використання матеріально-технічної бази, обладнання та інвентаря;

— розташування зон занять, обладнання та спортивного інвентаря для оптимального використання часу уроку.

2. Санітарно-гігієнічні умови:

— відповідність обладнання та інвентаря віку та статі учнів, їх фізичній, технічній та функціональній готовності;

— відповідність спортивного одягу учнів погодним умовам, змісту виучуваного розділу програми (легка атлетика, спортивні ігри, лижна підготовка та ін.);

підготовка місця проведення уроку відповідно до санітарно-гігієнічних вимог (чистота, освітленість, температура);

відповідність обладнання та інвентаря вимогам правил з техніки безпеки.

3. Оптимальний психологічний мікроклімат уроку. Ряд педагогів відносить психологічний мікроклімат до основних умов проведення уроку. В даній роботі ми тільки позначаємо, що рівень взаємовідносин учителя та учнів відіграє значну роль у підвищенні якості навчально-виховного процесу. Більше уваги питанням створення оптимального мікроклімату на уроці слід приділити у психологічному аспекті аналізу уроку.

III. Зміст навчального матеріалу уроку

1. Відповідність змісту навчального матеріалу програми конкретного класу, дидактичним цілям уроку.

2. Відповідність змісту навчального матеріалу виду та типу уроку.

3. Наявність зв'язку змісту навчального матеріалу-зі змістом попередніх і наступних уроків.

4. Відповідність змісту фізичній, технічній та функціональній підготовці учнів.

5. Наявність добору комплексу основних та допоміжних (підготовчих, підводячих, (спеціальних) способів діяльності (фізичних вправ), а також науково-предметних і допоміжних (нормативно-профілактичних, історико-наукових, контрольно-оціночних, міжнаукових та міжпредметних) знань.

6. Озброєння учнів досвідом творчого застосування знань, умінь та навичок у мінливих, нестандартних умовах, а також досвідом емоційно-ціннісного ставлення довиучуваного матеріалу.

7. Якість добору змісту з урахуванням його цілісності; наукової та практичної вагомості елементів, достатньої інформаційності, практичної значущості.

8. Додержання логічної послідовності презентації змісту навчального матеріалу на кожному етапі уроку.

IV. Структура уроку

1. Макроструктура уроку:

— відповідність тривалості підготовчої, основної та заключної частин уроку віку учнів (молодші, середні та старші класи) типу уроку;

— логічна послідовність основних етапів уроку.

2. Мікроструктура основних частин уроку:

наявність необхідних структурних елементів підготовчої, основної та заключної частин;

оптимальність розподілу часу на мікроструктури! елементи змісту навчального матеріалу в підготовчій та заключній частинах;

—. оптимальність розподілу часу в основній частині на виконання основних дидактичних завдань уроку.

V. Методи навчання на уроці

1. Відповідність методів та прийомів навчання цілям і дидактичним завданням, змісту навчального матеріалу, віковим можливостям учнів і реальним навчальним умовам проведення уроку. Нижче наводимо орієнтовні вимоги до окремих методів навчання:

а) вербальні (словесні):

якість мови вчителя (знання термінології, відсутність дефектів, образність, аргументованість та доступність викладу та ін.);

оптимальність використання різноманітних форм методу слова: розповіді, пояснення, опису, інструктажу, команди, наказу та ін.

своєчасність використання методу слова, лаконічність і спрямованість (звернення до всього класу, групи учнів, окремого учня);

оптимальна тривалість часу, що використовується для розповіді,, пояснення, опису, інструктажу та інших форм методу слова;

б) наочні:

якісний показ учителем фізичних вправ, комбінацій, окремих елементів;

використання на уроці показу різних фізичних вправ учнями (як правильного, так і неправильного);

застосування ілюстративних матеріалів (схем, малюнків, фото-кіноматеріалів та ін.);

використання зорових орієнтирів (світові сигнали, інвентар різного кольору, роз мітка залу і т. ін.);

застосування наочності з аргументованим поясненням;

в) практичні:

доцільність використання методу розчленованого навчання фізичних вправ або методу навчання вправ у цілому;

наявність необхідної кількості повторів виконання видів для забезпечення трену вального ефекту;

оптимальність використання навантаженая, темпу та ритму виконання вправ;

доцільність використання ігрового та змагального методів, специфічних трену вальних методів (повторний, перемінний, рівномірний);

г) стимулювання і контролю:

— система використання вербальної та бальної оцінки з метою стимулювання діяль ності учнів, визначення рівня їх фізичної і технічної підготовки;

• озброєння учнів умінням оцінювати та контролювати власну діяльність та діяльність однокласників (взаємоконтроль та взаємооцінка);

• вміння передбачити можливі учнівські помилки, пояснення причин їх виникнення, визначення способів та засобів виправлення помилок;

• наявність оптимального сполучення різноманітних методів навчання, стимулювання та контролю.

2. Ефективність комплексного використання загальнодидактичних та спеціальних методів навчання.

VI. Форми організації навчання на уроці

1. Відповідність обраних форм організації діяльності учнів цілям і завданням, змісту та методам навчання.

1. Оптимальність добору і використання різноманітних форм організації діяльності учнів (фронтальна, групова, індивідуальна та їх різновиди, а також метод колового тренування).

2. Наявність на уроці необхідних організаційних заходів: своєчасні та організовані початок і закінчення уроку; чітке шикування та перешикування при зміні місця занять і видів роботи; розташування учнів на місці роботи з урахуванням просторових вимог до виконання фізичних вправ; визначення чергових, груповодів, капітанів команд, суддів та ін.; доцільність і своєчасність установки обладнання та розподілу інвентаря; організація страховки та самостраховки в ході уроку.

3. Обґрунтований розподіл учнів на групи, ланки, команди на основі вимог диференційованого підходу з урахування статевих, фізичних, технічних та функціональних можливостей учнів.

4. Наявність індивідуального підходу до організації діяльності учнів, які потребують окремих місць роботи.

5. Раціональність організації особистої діяльності вчителя: вибір місця розташування під час проведення підготовчої, основної, заключної частин уроку, організація самостійної діяльності найбільш підготовлених учнів і надання допомоги відстаючим.

6. Організація на уроці діяльності учнів, які віднесені за станом здоров'я до спеціальної медичної групи.

VII. Вирішення дидактичних цілей

1. Озброєння теоретичними знаннями: рівень озброєння учнів предметно-науковими та допоміжними знаннями (нормативно-профілактичними, історико-науковими, контрольнооціночними, міжнауковими) з урахуванням мети уроку:

відповідність якості теоретичних знань загальнодидактичним вимогам (12 критеріїв за І. Я. Лєрнером — міцність, системність, усвідомленість та ін.);

якість перевірки рівня теоретичних знань учителем, яка форма використовується (усна, письмова, програмована).

2. Оволодіння практичними способами діяльності (руховими уміннями та навичками):

рівень формування основних рухових умінь та навичок з урахуванням поставлених на уроці цілей;

• наявність розвитку основних рухових якостей;

якість перевірки рівня засвоєння рухових умінь та навичок учителем: якість формування основних рухових здібностей (сили, швидкості, витривалості, спритності та ін.).

3. Рівень використання учнями теоретичних знань, рухових умінь та навичок у не стандартних умовах.

4. Озброєння учнів системою контролю та самоконтролю за рівнем засвоєння теоретичних знань, вироблення практичних умінь та навичок, розвиток основних рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності та ін.).

VIII. Вирішення завдань виховання

(на якість їх вирішення впливають усі попередні компоненти)

1. Чи були поставлені перед учнями виховні цілі?

1. Який вплив (позитивний чи негативний) мав на учнів рівень підготовки та реалізації основних структурних компонентів навчального процесу (поставлені цілі та завдання, організація умов, добір змісту та структури уроку, обрані методи та організаційні форми, рівень вирішення дидактичних цілей)?

2. Наявність оптимального психологічного мікроклімату на уроці, позитивного фону взаємодії вчителя та учнів.

3. Уміння учнів погодитись відповідно до моральних норм.

IX. Вирішення завдань розвитку.

Інтелектуальний розвиток (усвідомлене користування теоретичними знаннями, розумова будова моделі рухових дій, використання проблемних питань та вирішення проблемних ситуацій).

Фізичний розвиток (дозування навантаження з урахуванням віку, статі учнів, їх функціональної підготовки, додержання оптимального темпу та ритму виконання вправ, чергування активної роботи з відпочинком; наявність коригуючих вправ, вправ для формування правильної постави, ліквідації недоліків у будові тіла, розвитку оптимального дихання).

Естетичний розвиток.

Етичний і морально-вольовий розвиток.

5. Наявність системи контролю за рівнем функціонального стану (перевірка функціонального стану за допомогою пульсу і спостереження за зовнішнім виглядом учнів з метою запобігання втоми; постійне використання засобів страховки та самостраховки; відповідність фізіологічної кривої навантаження під час уроку гігієнічним нормам).

Показник (межа) максимального навантаження на уроці не повинен перевищувати 170 уд. за хвилину. Різниця між показниками на 45 хвилині та на початку уроку складає 15±5 ударів за 1 хвилину.

У процесі занять фізичними вправами, як правило, наступає втома певного ступеня. Вона свідчить про термінове зменшення працездатності, виражається в зниженні рівня кількісних та якісних показників праці, погіршенні координації рухів, функцій основних систем організму, що при наступному збільшенні інтенсивності діяльності й навантаження може привести до травм.

Про ступінь втоми учнів, окрім пульсометрії, можна судити з зовнішніх ознак. При цьому слід спостерігати за кольором шкіри тіла, обличчя, мімікою, ступенем потливості, характером дихання та рухів, самопочуттям учнів.

Фізичні навантаження, що перевищують функціональні можливості учнів, а також темп і ритм виконання вправ, які неадекватні можливостям учнів, — головні причини виникнення травм та пошкоджень на уроках фізичної культури.

X. Щільність уроку

Кожен учитель фізичної культури повинен прагнути до максимального використання часу на уроці та раціонального витрачення його для досягнення поставлених цілей.

Одним з показників ефективності уроку є його щільність, яка характеризує ефективність використання часу уроку. Під час аналізу уроку оцінюється загальна і моторна щільність.