6.5. Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

Утопічний соціалізм ― це сукупність теоретичних учень, змістом яких є критика існуючого суспільно-економічного устрою і обґрунтування докорінних змін з метою побудови соціалістичного суспільства на засадах колективної власності, соціальної справедливості та рівності, відсутності експлуатації, безгрошового господарства. Утопічний соціалізм формувався і розвивався як противага (гетеродоксія) пануючим ортодоксальним течіям, у XVI—XVII ст. ― меркантилістичним поглядам, XVIII—XIX ст. ― класичній політичній економії.

В історії економічної думки виділяють два основні етапи розвитку соціалістичних утопічних економічних ідей:

• ранній утопічний соціалізм видатних мислителів ХV-XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Мельє, Т. Мюнцера, Дж. Уінстенлі та ін. Він виник в умовах розкладу феодального і генезису ринкового господарства, первісного нагромадження капіталу. У творах ранніх соціалістів-утопістів відображена ідеологія антифеодального протесту, прагнення до ліквідації феодальних привілеїв та залежностей, утвердження справедливого і щасливого суспільства. Ідеї раннього утопічного соціалізму були прагматичними, переважно досліджували господарські реалії та матеріальні умови економічної діяльності, критикували існуючий устрій з позиції моралі, ідеалізували примітивний суспільний устрій на засадах рівності потреб і здібностей;

• пізній утопічний соціалізм (XVII—ХІХ ст.) характеризують погляди К. А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена. Їх програми базувалися на ідеях удосконалення і перебудови капіталістичного суспільства в умовах промислового перевороту та утвердження ринкових підприємницьких відносин. Це фантастичні проекти швидкої побудови справедливого суспільства ненасильницькими, нереволюційними методами шляхом виховання населення, пропаганди, науки, моралі та державної політики.

Для більшості соціалістичних утопічних учень характерні такі спільні риси:

• критика феодальних і капіталістичних відносин за їх неспроможність забезпечити справедливий розподіл багатства та неефективне використання матеріальних і людських ресурсів. Розуміння розвитку людського суспільства як історичного процесу заміни існуючого ладу більш прогресивним і справедливим;

• описання ідеального суспільства, намагання нав’язати людям обов’язковий образ дій і поведінки, регламентацію їх життя;

• заклик знищення приватної власності як основи стихійного розвитку, експлуатації та соціальної нерівності;

• заперечення індивідуалізму, висунення ідеї колективізму, узгодження особистих інтересів із колективними та суспільними. Критика держави як суспільної інституції, і одночасне визнання держави верховним розпорядником засобів виробництва та розподільником суспільного продукту.

Томас Мор (1478—1535) ― один з найвидатніших представників раннього утопічного соціалізму, англійський письменник-гуманіст, державний діяч. У 1516 р. опублікував свій знаменитий роман «Утопія» («утопія» ― благодатне місце, якого ніде не існує), яка дала назву новій течії суспільної думки. В ній вперше здійснена критика капіталізму, а саме процесу первісного нагромадження капіталу як першооснови всіх суспільних суперечностей і майнової нерівності.

В «Утопії» викладена утопічна модель ідеального суспільства на засадах рівності без приватної власності. Держава є федерацією лише міст. Приватна власність відсутня. Господарська одиниця ― сім’я, яка займається певним ремеслом (сімейно-реміснича організація господарського життя), здає продукцію державі. Сільськогосподарські роботи організовуються за принципом трудової повинності: кожен має відробити два роки. Сільське населення відсутнє. Відбувається прямий продуктообмін між містом і селом. Вироблене розподіляється із суспільних складів за потребою. Відсутня соціальна нерівність. Держава в особі сенату як верховного органу виконує організаційно-контролюючі функції, забезпечує строгу регламентацію та обов’язковість праці для всіх, поєднання занять фізичною та розумовою працею, всезагальні вибори посадових осіб, рівність жінок із чоловіками у всіх правах, свободу совісті тощо.

Ідеї утопічного соціалізму розвивав італійський мислитель Томазо Кампанелла (1568-1639) — монах-домініканець, один із лідерів боротьби за звільнення Італії від гніту іспанської монархії. У творі «Місто сонця» (1623) він запропонував проект ідеальної утопічної держави, основними рисами якої є:

• громадський спосіб життя, відсутність приватної власності, майнової нерівності, злиднів та експлуатації, панування спільної любови і загальної турботи;

• відсутність грошей, натуральний продуктообмін;

• примусова обов’язкова щоденна чотиригодинна праця: оволодіння науками, заняття ремеслом і заміськими сільськогосподарськими роботами, що забезпечує достатній обсяг усього необхідного для життя, зрівняльний розподіл благ;

• все підпорядковано державі, зокрема відтворення потомства. Державний устрій заснований на поєднанні духовної і світської влади.

Представником раннього утопічного соціалізму був Томас Мюнцер (1490—1525) — німецький мислитель-бунтівник часів Реформації та Селянської війни, який закликав змінити існуючий лад і встановити «тисячоліття царства Христа».

Т. Мюнцер виступав за насильницьке знищення феодального устрою і побудову «царства Божого» на землі. Будуть знищені державна влада, класові відмінності, приватна власність та нерівність. Загальний добробут населення буде невпинно зростати на основі спільного майна. Земля має бути передана селянам. Саме простий народ, як стверджував Т. Мюнцер, є носієм божественної справедливості, здатним побудувати безкласове суспільство, засноване на засадах рівності та справедливості. Суди і влада мають перейти до братства бідняків.

• Джерард Вінстенлі (1609—1652) у працях «Новий закон справедливості» (1649), «Закон свободи» (1652) виступав проти монархії за республіку, ліквідацію приватної власності, достаток за менших зусиль праці, знищення злиднів.