- •Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка Питання до іспиту з « Загальної психології»
- •Предмет психології як науки та її завдання.
- •Основні принципи психології.
- •Основні етапи розвитку психології як науки.
- •Основні психологічні школи в західній психології : фрейдизм , біхевіоризм.
- •Основні психологічні теорії в західній психології: гештальтпсихологія , когнітивна і гуманістична психологія.
- •Взаємозв'язок психології з іншими науками. Галузі психології.
- •Мозок і психіка.
- •Вища нервова діяльність – основа психіки.
- •Розвиток форм відображення. Форми та рівні відображення в живій та неживій природі.
- •Сутність відмінностей психіки тварин і людини.
- •Розвиток психіки у філогенезі на різних стадіях розвитку тваринного світу.
- •Суспільно - історичний характер свідомості.
- •Свідомість та її структура. Свідоме та несвідоме в поведінці людини.
- •Об'єктивний характер наукових психологічних методів.
- •Вимоги до організації і проведення психологічних досліджень.
- •Основні методи дослідження .
- •Організаційні методи психологічних досліджень . Методи обробки даних.
- •Характеристика допоміжних методів : спостереження, експеремент, бесіда, анкетування, тест, соціометрія.
- •Етапи психологічного дослідження. (див.16).
- •Поняття про увагу.
- •Фізіологічні основи уваги.
- •Види уваги.
- •Властивості уваги.
- •Загальні закономірності відчуттів.
- •Чутливість та її виміри.
- •Класифікація відчуттів.
- •Особливості відчуттів.
- •Поняття про сприймання. Природа сприймання.
- •Особливості сприймання.
- •Види сприймання.
- •Спостереження і спостережливість.
- •Поняття про пам'ять. Процеси пам'яті.
- •Види пам'яті.
- •Запам'ятовування та його види.
- •Умови ефективності запам'ятовування. Розвиток пам'яті.
- •Відтворення та його види. Рівні відтворення.
- •Індивідуальні особливості пам'яті.
- •Збереження та забування.
- •Поняття про мислення.
- •Види мислення .
- •Операції мислення.
- •. Логічні форми мислення.
- •. Якості мислення.
- •49. Фізіологічні основи процесу уяви.
- •50. Види уяви.
- •51. Індивідуальні особливості уяви.
- •52. Прийоми створення нових образів.
- •53. Поняття про почуття та емоції.
- •54. Теорії емоцій та почуттів.
- •55. Форми переживання почуттів, їх характеристика.
- •56. Види почуттів.
- •57. Поняття про волю.
- •58. Види вольових дій та їх структура.
- •59. Вольові якості особистості. Виховання. Та самовиховання волі.
- •60. Поняття про темперамент. Теорії темпераменту.
- •61. Фізіологічні основи темпераменту .
- •62. Роль темпераменту в трудовій та навчальній діяльності.
- •63. Поняття про характер. Характер та індивідуальність.
- •64. Характер та темперамент.
- •65. Формування характеру.
- •66. Риси характеру.
- •67. Акцентуація рис характеру.
- •68. Поняття про здібності. Задатки, нахили, здібності.
- •69. Види здібностей. Обдарованість, талант, геніальність.
- •70. Поняття особистості в психології. Людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •71. Основні фактори та рушійні сили розвитку особистості.
- •72. Основні концепції розвитку особистості.
- •73. Основні періоди в розвитку особистості: кризові, літичні, сензитивні.
- •74. Структура особистості.
- •75. Спрямованість особистості.
- •76. Самооцінка особистості. Рівень домагань.
- •77. Формування особистості.
- •78. Поняття про діяльність.
- •79. Інтеріоризація та екстеріоризаціяу діяльності.
- •80. Структура діяльності.
- •81. Основні види діяльності та їх співвідношення в отногенезі.
- •82. Групи, параметри групи.
- •83. Класифікація груп
- •84. Лідерство і керівництво у групі.
- •86. Поняття про спілкування.
- •87. Засоби спілкування.
- •88. Комунікативна сторона спілкування.
- •89. Інтерактивна і перцептивна сторона спілкування.
- •90.Рівні спілкування.
55. Форми переживання почуттів, їх характеристика.
Афекти - це нетривалі й сильні емоції людини, що виникають раптово й виявляються в різких змінах м'язової діяльності та стану внутрішніх органів. Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характерним є їхній нестримний вияв, на який вказує побутове вживання висловів на зразок "спалахнув від гніву", "завмер від переляку" тощо.
В основі афективних реакцій лежить передусім безумовно-рефлекторний механізм, що значною мірою звільняється з-під контролю кори. Афективний стан пов'язаний з послабленням кіркового гальмування. Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Деколи афект (скажімо, спалах гніву) виникає як розв'язання конфлікту людини з іншими людьми. Іноді афект людини (жах, лють) є реакцією на загрозу її життю чи життю близьких їй людей. Афект раптово і сильно починається, коли людина несподівано одержує якусь дуже важливу для неї звістку. Іноді афективний спалах є поступовим нагромадженням незадоволення у взаєминах людини з ким-небудь. У такому разі він виникає як наслідок втрати нею терпіння. Виникнення афектів залежить не тільки від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту і характеру, її вміння володіти собою. Схильність деяких людей до афектів, особливо негативних, що спалахують через дрібниці, часто є ознакою їхньої невихованості.
Афекти різко змінюють життєдіяльність людини, вносять глибокі зміни в її психічне життя і часто залишають по собі тривалий слід. Для афективних станів людини характерним є "звуження свідомості", яке виявляється в нерозсудливих вчинках. Людина може, проте, регулювати свої афективні реакції. Вміння їх регулювати виробляється у людини за участю другої сигнальної системи, у процесі роботи над собою. Важливу роль в оволодінні афектами відіграє контроль за їхнім руховим виявом.
Стрес - це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності за найскладніших, важких умов як у повсякденному житті, так і в особливих ситуаціях. Щоразу, коли людина переносить велике навантаження, вона проходить три стадії: спочатку їй дуже важко, потім вона звикає і з'являється "друге дихання" і, зрештою, втрачає сили і мусить завершити діяльність. Така трифазна реакція є загальним законом. Це загальний адаптаційний синдром, або біологічний стрес.
Первинна реакція, реакція тривоги, може бути соматичним вираженням загальної мобілізації захисних сил організму. Проте реакція тривоги є, власне, лише першою стадією відповідної реакції на загрозливий вплив. За тривалого впливу будь-якого агента, здатного викликати таку реакцію, настає стадія адаптації. Іншими словами, жоден організм не може перебувати в стані реакції тривоги нескінченно. Якщо агент настільки сильний, що тривалий вплив несумісний із життям, то людина або тварина впродовж перших годин або днів гине на стадії реакції тривоги. Якщо ж організм здатний вижити, слідом за первинною реакцією обов'язково настає стадія резистентності.
Вияви другої фази не збігаються з виявами реакції тривоги, а деколи й цілком протилежні їм. Наприклад, якщо в період реакції тривоги спостерігається загальне виснаження тканин, то на стадії резистентності вага тіла повертається до норми. За ще тривалішого впливу така набута адаптація знову втрачається. Настає третя фаза - стадія виснаження, яка, в разі, якщо стресор достатньо сильний, призводить до смерті.
Взаємовплив стресу і хвороб може бути подвійним: хвороба може викликати стрес, стрес - хворобу. Поза як кожний агент, що вимагає адаптації, викликає стрес, то й будь-яка хвороба пов'язана з певними виявами стресу, адже хвороби викликають ті чи інші адаптаційні реакції. Тяжке емоційне потрясіння призводить до захворювань через стресову дію. У цьому разі причиною захворювання є надмірні, або неадекватні адаптивні реакції.
Настрої - це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Він є похідним від тих емоцій, які переважають у людини. Настрій часто виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Перевага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сумним, бадьорим, пригніченим, спокійним тощо. Як і всі емоції, настрої характеризуються полярністю. Характер і стійкість настрою залежать від життєвих обставин, які його породжують, і від індивідуальних особливостей людини. Тимчасові настрої зумовлюються тими враженнями, які людина дістає в конкретний момент, згадками про ті чи інші події минулого. Стійкіші настрої породжуються усвідомленням людиною перебігу її діяльності, результатів, успіхів. Ясність життєвих перспектив, упевненість у їхній реальності допомагає людям переборювати тимчасові погані настрої, зумовлені тими чи іншими життєвими невдачами.
На настрої людини позначається її фізичний стан, стан здоров'я. Настрої людини значною мірою залежать від того, як вона усвідомлює ті чи інші події власного і суспільного життя.
Вона може, наприклад, перебільшувати їхні негативні сторони, неправильно оцінювати наслідки, падати духом, коли немає для цього об'єктивних підстав. Такий настрій демобілізує особистість у боротьбі з труднощами в її діяльності. При цьому має значення і те, наскільки людина може опанувати свій настрій, а не просто піддаватися йому.
Пристрасті - це стійкі й тривалі почуття, пов'язані зі стійким прагненням людини до певного об'єкта. У формі пристрасті часто виявляється любов людини до інших людей, до науки, мистецтва, спорту тощо.
Пристрасть має двоїсту природу. У пристрасті людина, по-перше, страждає, виступає як пасивна істота, а по-друге, є активною істотою, що наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. Пристрасть завжди виявляється по-різному залежно від наявності чи відсутності перешкод до її задоволення. Найсильніші пристрасті людини вирують бурхливим потоком тоді, коли натрапляють на численні перешкоди, коли ж людина опиняється за сприятливих обставин, пристрасті її перестають клекотати і, зберігаючи свою силу, втрачають безладність, і руйнівність.
Пристрасть є складною емоційною властивістю людини, тісно поєднаною з її пізнавальними та вольовими якостями.
