- •1.Предмет і метод тдп.
- •2.Теорія держави і права в системі юридичних наук та її співвідношення з іншими гуманітарними науками.
- •4.Функції теорії держави і права
- •5.Співвідношення держави і права
- •6.Сутність держави
- •7. Соціальна держава: та ознаки.
- •8. Основні теорії походження держави
- •9. Поняття правова держава: сучасне розуміння та основні ознаки.
- •11. Відмінність держави від організації публічної влади в первісному суспільстві
- •10. Поняття та основні ознаки держави.
- •12. Громадянське суспільство і держава
- •14. Поняття державного суверенітету.
- •15. Політична система суспільства.
- •16. Держава в політичній системі суспільства
- •19. Поняття і класифікація функцій держави.
- •20.Функції сучасної української держави.
- •21. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •22. Методи здійснення функцій можна розділити на правові і неправові (організаційні).
- •23. Місце і роль держави у політичній системі України та її взаємодія з іншими елементами.
- •24. Характеристика історико-матеріалістичної теорії походження держави.
- •25. Форма держави: поняття і структурні елементи.
- •26. Поняття форми державного правління.
- •27. Республіка: поняття та види.
- •28.Складна держава: поняття та види.
- •29. Монархія: поняття та види.
- •30. Поняття та види державного режиму.
- •31. Форма державного устрою: поняття види.
- •32. Принципи діяльності державного апарату в умовах демократичної, правової, соціальної держави.
- •34. Механізм держави: поняття структура
- •35. Поняття та структура державного апарату та його співвідношення з механізмом держави
- •39 Право в системі соціальних норм. Види соціальних норм.
- •40. Норма права: поняття і структура
- •41 Право та закон
- •42 Поняття та класифікація принципів права
- •43. Соціальна цінність права.
- •44. Об’єктивне і суб’єктивне право
- •45. Види правових норм
- •1) Визначення заборон на вчинення протиправних діянь;
- •2) Встановлення юридичних санкцій за вчинення таких діянь;
- •3)Безпосереднє застосування юридичних санкцій до особи, яка вчинила правопорушення.
- •№65 . Поняття, ознаки та види законів
- •77. Реалізації норм права: поняття і форми
- •78.Застосування права за аналогіею
- •79. Юридичні факти: поняття і класифікація
- •80. Поняття та ознаки правовідносин
- •81. Поняття і види правової поведінки
- •82. Поняття та види протиправної поведінки- див 85
- •83. Поняття правової поведінки її ознаки та види.
- •84. Співвідношення виховної функції права і правового виховання.
- •85. Правопорушення : поняття, ознаки, види.
- •86. Характеристика конформістської та маргінальної поведінки
- •89. Підстави звільнення від юридичної відповідальності.
- •92. Прості і складні юр. Факти.
- •94. Суспільний порядок і правопорядок.
- •95. Правопорушення:поняття,ознаки,склад та види.
- •96. Законність:поняття та основні принципи.
- •97. Поняття та види державної дисципліни.
- •99.Поняття та елементи правової культури.
- •99.Поняття та елементи правової культури.
- •101. Форми правового виховання.
- •102. Поняття та елементи механізму правового регулювання.
- •103. Стадії правового регулювання.
- •103. Стадії правового регулювання.
- •104. Поняття та предмет правового регулювання.
- •105. Методи і типи правового регулювання.
- •109. Тлумачення правових норм: поняття та мета.
- •112. Аналогія закону і аналогія права.
- •113. Способи тлумачення норм права
- •114. Правовий статус особи : поняття, структура..
- •116. Поняття і структура правової системи.
- •119.Функції правової системи
103. Стадії правового регулювання.
Правове регулювання — це процес, що триває в часі, який є досить складним і довготривалим. Процес правового регулювання охоплює кілька стадій або етапів. Першим з них є правове регулювання суспільних відносин — це стадія, на якій відбувається розробка юридичних норм, здійснюється загальне не індивідуалізоване регулювання суспільних відносин. Перший етап правового регулювання тісно пов’язаний із правотворчістю — діяльністю, спрямованою на створення правових норм, яка починається з виявлення потреби у правовому регулюванні і закінчується прийняттям і введенням у дію правових розпоряджень. В сучасній юридичній науці сформувалась думка, згідно з якою правотворчість — це процес пізнання і оцінки правових потреб суспільства і держави, формування і прийняття нормативних актів уповноваженими суб’єктами в межах відповідних процедур. Нормативні рішення мають носити істинно правовий характер, прийматись з урахуванням усього спектра умов життєдіяльності суспільства та реальних суспільних потреб. Другим етапом виступає конкретизація прав і обов’язків у випадках, коли настає ситуація, передбачена нормою права (певний юридичний факт), у результаті якої суб’єкти вступають у правовідносини і у них виникають взаємопов’язані суб’єктивні права й юридичні обов’язки. Проте не завжди для виникнення правових відносин достатньо самих юридичних фактів. Як відомо, деякі відносини можуть розпочатись лише за участі спеціально уповноважених органів, що приймають індивідуальне рішення, на основі якого суб’єкти наділяються правами та обов’язками. Такі правозастосовчі рішення самі виступають у ролі юридичних фактів, які в окремих випадках мають вирішальне значення. Третій етап правового регулювання є реалізація права кінцевою стадією процесу правового регулювання, який завершується фактичною реалізацією, впровадженням у життя прав і обов’язків суб’єктами правових відносин у формі використання, дотримання і виконання. Реалізація права є результатом правового регулювання і постає як завершальний підсумок специфічного правового впливу, що здійснюється як суто правовими засобами, так і внаслідок виховного, інформаційного, ідеологічного та іншого впливу права на поведінку суб’єктів. На цій основі встановлюється режим законності і правопорядку.
103. Стадії правового регулювання.
1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визначення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов виникнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості).
Наприклад, дія цього механізму у пенсійних справах можлива лише за наявності норми права, об'єктивованій у законі про пенсії. Однак, як загальне правило, дана норма не вирішує питання про те, кому саме буде нарахована пенсія. Для цього потрібні додаткові юридичні дії, здійснювані на другій стадії.
2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання юридичних наслідків (вступає в дію механізм реалізації норм права).
Дія механізму у пенсійних справах починається після звернення громадянина С. до установи соціального забезпечення і винесення рішення про призначення йому пенсії на основі загальної юридичної норми.
Винесення індивідуального розпорядження про призначення пенсії означає індивідуалізацію загальних правил стосовно конкретної особи. За допомогою індивідуально-правового акта за учасниками відносин, що регулюються, закріплюється відповідне суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридичний обов'язок.
Після ухвалення рішення про призначення пенсії громадянину С. (індивідуально-правовий акт) він стає носієм суб'єктивного права на одержання пенсії, а орган соціального забезпечення набуває суб'єктивного обов'язку нарахувати і виплачувати йому пенсію (правовідносини). З наведеного випливає, що реалізацією суб'єктивного юридичного права громадянина на пенсію є її одержання, а реалізацією суб'єктивного юридичного обов'язку органу соціального забезпечення — видача пенсії.
У разі правомірної поведінки суб'єктів правове регулювання вичерпує себе механізмом реалізації норм права.
3.Третя стадія механізму правового регулювання — застосування санкцій правової норми — виникає у випадках неправомірної поведінки суб'єкта. Правовою підставою цієї стадії є правопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають порядок застосування відповідальності. Державні органи і посадові особи реалізують свою компетенцію через розслідування обставин вчинення правопорушення, встановлення і покарання винних, а інша сторона — правопорушники — зазнає втрат державно-владного характеру за вчинені правопорушення (вступає в дію механізм покладання юридичної відповідальності).