114. Правовий статус особи : поняття, структура..

Правовий статус особи - система закріплених в нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків, відповідальності у зв’язку з яким індивід, як суб’єкт права координує свою поведінку в суспільстві.

Структура правового статусу особи складається з наступних елементів : правосуб’єктність, права, гарантії, обов’язки, громадянство,відповідальність.усі вони характеризують правове становище громадянина:проте одні є передстатусними (правосуб’єктність,громадянство),інші- статусними (суб’єктивні права, законні інтереси,юр обовязки), треті- післястатусні (юр відповідальність,гарантії здійснення прав і обовязків).

Правовий статус особи існує в суспільстві і не залежить від держави, встановлюється суспільством шляхом закріплення традиційних правил поведінки, що історично склалися.

115.

Порівняльне правознавство- наука, яка займається дослідженням загальних і специфічних закономірностей виник­нення, розвитку і функціонування сучасних правових систем світу.

.

У світовому науковому середовищі неоднозначне тлумачать­ся зміст і призначення порівняльного правознавства. Навіть у найменуванні цієї науки виявляються деякі розбіжності, що по­яснюється, крім різних підходів до визначення об'єкта і предме­та цієї науки, неоднаковим праворозумінням. У Франції перева­га віддається терміну «порівняльне право», у країнах Латинської Америки і деяких інших країнах — «порівняльному законодав­ству», у Німеччині, Україні, Росії — «порівняльному правознав­ству». Проте юристи всіх країн вважають за природне розгляда­ти свої правові системи як із погляду їх внутрішніх рис і особли­востей, так і крізь призму інших правових систем.Предмет порівняльного правознавства — загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування право­вих систем світу в 'їх порівняльному пізнанні. Порівняльне пі­знання може походити як мінімум із двох правових систем. Об'єктом порівняння є правові системи світу, які розкриваються через їх компоненти (елементи): праворозуміння, правові норми та 'їх види, система праву, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосо-вні акти, принципи права, юридичну техніку та ін. Порівняльне правознавство доцільно розмежовувати на за­гальне і спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве).

Загальне порівняльне правознавство - предметом порівняння є правові системи в цілому, за­гальні та специфічні законо­мірності виникнення, розвит­ку і функціонування правових явищ (законодавства, системи права, співвідношення права і закону, правовідносин, тлума­чення, законодавчої техніки та ін.), тобто все те, що належить до загальнотеоретичного знан­ня правового поля держави.

Спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве) порівняльне правознавство

- предметом порівняння є окремі компоненти (елементи) системи права — галузі: цивільне, кримінальне, адміністра­тивне право та ін., інститути права, ї конкретні норми, тоб­то все те, що належить до спе­ціального знання галузевої юридичної науки.

У сучасних умовах теоретичне і практичне значення порівняльного правознавства вбачається в тому,що воно:1)сприяє глибокому вивченню вітчизняного та зарубіжного права,філософському усвідомленню його змісту та шляхів розвитку;2)сприяє взаєморозумінню між народами та створенню найефективніших правових форм відносин у міжнародному спілкуванні;3)надає можливість вийти за межі національної правової системи і встановити,як конкретна правова проблема вирішується в ін. країнах і на різних етапах їх розвитку, що уможливлює врахування позитивного і негативного правового досвіду;4)забезпечує галузеві юр науки матеріалами, що сприяють формулюванню узагальнень і висновків з більш широких позицій,ніж це можна зробити,спираючись лише на національну правову систему.