119.Функції правової системи

Правова система виконує певні функції. Зокрема, інтегративну, регулятивну, комунікативну й охоронну.

Інтегративна функція забезпечує об'єднання всіх правових інститутів із правовою поведінкою і правовою діяльністю в єдине ціле, їх взаємодію з іншими соціальними інститутами, які й дають змогу забезпечити цілісність соціуму. Регулятивна функція правової системи дістає вираження у формуванні нормативної основи, відповідних зразків діяльності, їх включення в масову і професійну правову свідомість і поведінку.

З функції регулювання випливають і інші функції правової системи: фіксація правової волі народу, моделювання суспільних відносин (правовідносин), офіційне визначення міри свободи суб'єктів права тощо.

Комунікативна функція правової системи забезпечує одержання учасниками правовідносин інформації про те, якою є позиція держави щодо необхідної, дозволеної чи забороненої поведінки, Охоронна функція правової системи органічно пов'язана з попередніми, її соціальне призначення полягає в охороні загальнозначущих, соціально важливих політичних, економічних, культурних, етнонаціональних, особистих відносин та відповідно витісненні явищ, що завдають шкоди розвитку цих відносин. Ця функція визначається шляхом правового впливу на поведінку людей, що здійснюється відповідно до волі й свідомості суб'єктів шляхом встановлення заборон і можливості практичної реалізації юридичної відповідальності.

120.Англо-американський тип (сім'я) правової системи або системи загального права — сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, проявляються в єдності закономірнос­тей і тенденцій розвитку на основі норми, сформульованої суд­дями в судовому прецеденті, який домінує як форма (джерело) права, у поділі права на загальне право і право справедливості, у визнанні закону лише після апробування його судовою практи­кою, у превалюванні процесуального права над матеріальним.

Загальні ознаки:1)наявність правотворчої функції в судів,провідна роль судових рішень у формуванні і розвитку права. Право твориться в ході рішення судових справ, а не шляхом формулювання норм законодавцем.2) перевага судового прецеденту перед ін. формами права.3) створення обов’язкових судових прецедентів так званими вищими судовими інстанціями.4) казуїстичний характер судового прецеденту:він застосовується лише при вирішенні аналогічних казусів і стосовно конкретної особи.5)використання закону, а також правового звичаю і правової доктрини як джерел права.6)поділ права на загальне право і право справедливості.7) відсутність суворої диференціації права на галузі.8)домінування процесуального права над матеріальним,що виражається в незалежності судових огранів,суворому дотриманні процедури,престижу адвокатської професії.9)консолідація судових прецедентів і законів.10)досконалість процесуальної техніки і самобутність юр термінології.

1

2

3

4