- •1.Предмет і метод тдп.
- •2.Теорія держави і права в системі юридичних наук та її співвідношення з іншими гуманітарними науками.
- •4.Функції теорії держави і права
- •5.Співвідношення держави і права
- •6.Сутність держави
- •7. Соціальна держава: та ознаки.
- •8. Основні теорії походження держави
- •9. Поняття правова держава: сучасне розуміння та основні ознаки.
- •11. Відмінність держави від організації публічної влади в первісному суспільстві
- •10. Поняття та основні ознаки держави.
- •12. Громадянське суспільство і держава
- •14. Поняття державного суверенітету.
- •15. Політична система суспільства.
- •16. Держава в політичній системі суспільства
- •19. Поняття і класифікація функцій держави.
- •20.Функції сучасної української держави.
- •21. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •22. Методи здійснення функцій можна розділити на правові і неправові (організаційні).
- •23. Місце і роль держави у політичній системі України та її взаємодія з іншими елементами.
- •24. Характеристика історико-матеріалістичної теорії походження держави.
- •25. Форма держави: поняття і структурні елементи.
- •26. Поняття форми державного правління.
- •27. Республіка: поняття та види.
- •28.Складна держава: поняття та види.
- •29. Монархія: поняття та види.
- •30. Поняття та види державного режиму.
- •31. Форма державного устрою: поняття види.
- •32. Принципи діяльності державного апарату в умовах демократичної, правової, соціальної держави.
- •34. Механізм держави: поняття структура
- •35. Поняття та структура державного апарату та його співвідношення з механізмом держави
- •39 Право в системі соціальних норм. Види соціальних норм.
- •40. Норма права: поняття і структура
- •41 Право та закон
- •42 Поняття та класифікація принципів права
- •43. Соціальна цінність права.
- •44. Об’єктивне і суб’єктивне право
- •45. Види правових норм
- •1) Визначення заборон на вчинення протиправних діянь;
- •2) Встановлення юридичних санкцій за вчинення таких діянь;
- •3)Безпосереднє застосування юридичних санкцій до особи, яка вчинила правопорушення.
- •№65 . Поняття, ознаки та види законів
- •77. Реалізації норм права: поняття і форми
- •78.Застосування права за аналогіею
- •79. Юридичні факти: поняття і класифікація
- •80. Поняття та ознаки правовідносин
- •81. Поняття і види правової поведінки
- •82. Поняття та види протиправної поведінки- див 85
- •83. Поняття правової поведінки її ознаки та види.
- •84. Співвідношення виховної функції права і правового виховання.
- •85. Правопорушення : поняття, ознаки, види.
- •86. Характеристика конформістської та маргінальної поведінки
- •89. Підстави звільнення від юридичної відповідальності.
- •92. Прості і складні юр. Факти.
- •94. Суспільний порядок і правопорядок.
- •95. Правопорушення:поняття,ознаки,склад та види.
- •96. Законність:поняття та основні принципи.
- •97. Поняття та види державної дисципліни.
- •99.Поняття та елементи правової культури.
- •99.Поняття та елементи правової культури.
- •101. Форми правового виховання.
- •102. Поняття та елементи механізму правового регулювання.
- •103. Стадії правового регулювання.
- •103. Стадії правового регулювання.
- •104. Поняття та предмет правового регулювання.
- •105. Методи і типи правового регулювання.
- •109. Тлумачення правових норм: поняття та мета.
- •112. Аналогія закону і аналогія права.
- •113. Способи тлумачення норм права
- •114. Правовий статус особи : поняття, структура..
- •116. Поняття і структура правової системи.
- •119.Функції правової системи
104. Поняття та предмет правового регулювання.
Правове регулювання — це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
Ознаки правового регулювання:
1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;
2) за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;
3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;
4) правове регулювання має цілеспрямований характер спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;
5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність;
6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.
Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»). Предмет правового регулювання зазвичай розглядають як визначальний критерій системи права. Предмет правового регулювання вважається об’єктивним критерієм побудови системи права. Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права. Але відносинам, які входять до цієї групи, повинна бути притаманна певна сукупність ознак: - Вони мають найбільш вагоме для суспільства значення. - Мають однорідний, типовий вираз.-Виникають в суспільстві у зв’язку з проявом цілеспрямованої свідомо вольової діяльності людей і набувають стійкого, сталого характеру. - Повинні бути придатними для регулювання нормами права.
105. Методи і типи правового регулювання.
Види правового регулювання розрізняють за «обсягом» суспільних відносин, на які воно поширюється, --це нормативне (загальне) та індивідуальне регулювання.
Нормативне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Тобто обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним.
Індивідуальне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою актів застосування норм права, тобто індивідуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу, наприклад, наказ ректора університету про призначення підвищеної стипендії студенту К.
Нормативне та індивідуальне регулювання є взаємозалежними:
• нормативне регулювання покликане забезпечити єдиний порядок і стабільність регулювання;
• індивідуальне регулювання покликане забезпечити врахування конкретної обстановки, своєрідність певної юридичної ситуації.
Тип правового регулювання — це особливий порядок правового регулювання, що виражається у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон) і створює стан більшого чи меншого сприяння для задоволення інтересів суб'єкта права. Тип правового регулювання встановлює тип правового режиму. Нагадаємо, що розрізняють два типи правового регулювання:
Загально дозвільний - — тип правового регулювання, що ґрунтується на загальному дозволянні, у рамках якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій. Сутність загальнодозвільного режиму виражається принципом: «дозволено все, крім прямо забороненого законом». За цим типом регулювання створюються цивільні, трудові, сімейні, житлові та інші правовідносини (наприклад, особа має право укладати будь-як угоди, за винятком тих заборон, що передбачені в законі)
спеціально-дозвільний — тип правового регулювання, що ґрунтується на загальній забороні, у рамках якої закон встановлює конкретні дозволи. Сутність спеціально-дозвільного режиму виражається принципом: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом». За цим типом регулювання встановлюються правові статуси та функції посадових осіб, держав них службовців, міністрів, прокурорів, суддів, мерів міст та ін. (наприклад, суд у вже вирішеній кримінальній справі має право знову повернутися до неї лише у випадках, прямо передбачених у законі)
106.Види правосвідомості. За суб'єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі види правосвідомості: 1) індивідуальну — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда; 2) групову — виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства; 3) суспільну — виражає ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси. За глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути: 1) повсякденною, непрофесійною — являє собою життєві, часом поверхневі судження про право людини, яка стикається з правом у повсякденній трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя; 2) професійною — спеціалізовані правові знання, що використовуються в роботі професіоналами-юристами (у суді прокурор — обвинувачує, адвокат — захищає та ін.). Вона включає: а) наукову (теоретичну) правосвідомість учених, викладачів вузів; б) практичну правосвідомість суддів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів та ін.
107.правове регулювання як різновид правового впливу на сусп. відносини. Правове регулювання — це дія права на суспільні відносини за допомогою певних юридичних засобів, через систему яких і забезпечується розвиток цих відносин у рамках і напрямах, визначених нормами права. Характер зв'язків держави і механізму правового регулювання обумовлений нерозривним зв'язком між державою і правом. Саме держава як апарат політичної влади здійснює через свої органи правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функціонування механізму правового регулювання суспільних відносин. У функціонуванні механізму правового регулювання особливу роль відіграє правозастосовча діяльність державних органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Правозастосування стає необхідним тоді, коли для виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків наявності самої норми права недостатньо, і виникає потреба у виданні відповідними державними органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму правового регулювання. Завдання правозастосовчої діяльності — продовжити загальне нормативне регулювання, що запрограмоване правотвор-чістю, за допомогою норм права. Як допоміжний інструмент тут виступає індивідуальна регламентація, що здійснюється за допомогою актів застосування права і знаходить свій вираз в уточненні правового положення суб'єктів У реальному правовому відношенні. Отже, правозастосовча діяльність держави неначе доповнює процес правового регулювання, створюючи можливості для реалізації прав і обов'язків суб'єктів у випадках, коли це неможливо без додаткових індивідуальних актів державних органів.
108..стадії правового регулювання.Процес правового регулювання — це досить складне і довготривале явище. Він має декілька стадій: 1. Правова регламентація суспільних відносин — це стадія, на якій проходить розробка юридичних норм як загальнообов'язкових правил поведінки. 2. Виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов'язків — це стан переходу від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних суб'єктів. 3. Реалізація (фактичне використання) суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Крім цього, в процесі правового регулювання можлива (але не обов'язкова) 4. стадія застосування санкцій норм права, яка виявляється у виданні державно-владного акта,що забезпечує виникнення,зміну чи припинення правових відносин.
