Вища освіта у Франції

Система з 80 французьких університетів і близько 300 вищих шкіл і дослідних центрів дає змогу набути практично будь-яку спеціальність. Освіта здебільшого безкоштовна, не має релігійного змісту й обов’язкова для дітей від 6 до 16 років. У Франції співіснують приватна і державна системи освіти. З часу прийняття закону Дебре від 1959 року приватна освіта одержує допомогу від держави (contrat d’association) – саме держава оплачує працю викладачів і бере участь у витратах на навчання (8 із 9-ти закладів освіти користуються цією допомогою).

Французька система освіти має різні форми: «короткий» і «довгий» цикли навчання у вищих школах (Grandes ecoles) та університетах. «Короткий» цикл вищої освіти доступний тільки за наявності ступеня бакалавра. Він триває зазвичай два роки і тому користується попитом у суспільстві, оскільки дає можливість реального і швидкого працевлаштування.

Є такі види освітніх установ «короткого» циклу:

• Відділення вищої технічної освіти в ліцеях. Вони готують до одержання BTS (brevet de technicien superieur) – диплома про вищу технічну освіту.

• Університетські технологічні інститути (institut universitaire de technologie) діють при університетах і провадять до одержання DUT (diplome universitaire de technologie) – університетського технологічного диплому.

• Спеціалізовані школи готують упродовж 2 або 3 років фахівців за медичними спеціальностями і для соціальних служб (акушерок, медсестер, масажистів-кінезіотерапевтів тощо).

Університети «довгого» циклу є єдиними установами, що приймають усіх кандидатів без попереднього добору, і саме тому в університетах часто опиняються студенти, яким не вдалося вступити до інших шкіл.

Більше половини бакалаврів вступають до університету, але близько 40% залишають навчання протягом першого року.

Можливий вступ до університету без наявності ступеня бакалавра, шляхом складання спеціального іспиту в університет (ESEU), але це можливо тільки в обмеженій кількості випадків і тільки для досвідчених фахівців, що мають великий стаж практичної роботи.

Університетська освіта має три цикли. Перший цикл (2 роки) готує до одержання DEUG (диплом про загальну університетську освіту), але цей диплом не має практичної цінності на ринку праці. Другий цикл готує до ліцензії (licence) протягом одного року після DEUG і maitrise (рік після licence). Недавно була також створена можливість професійної освіти: MST (maitrises des sciences et techniques) і магістратура (les magisteres), у якій навчаються три роки.

Третій цикл поділяється на дві філії:

• DESS (диплом вищої спеціалізованої освіти), що є професійним дипломом, підготовка до якого триває протягом 1 року після одержання ступеня maitrise і включає навчання та практику.

• DEA (диплом поглибленого вивчення) – це навчання дослідницької роботи.

Після одержання DEA (протягом одного року) можна підготувати наукову працю (these), мінімально протягом двох років. Вивчення медицини і фармацевтики є особливим розділом освіти. Воно відбувається у CEU (госпітальних університетських центрах), при цьому університет забезпечує теоретичне навчання, а лікарня – практичні навички.

Вивчення медицини триває від двох до десяти років. Наприкінці першого року студенти складають дуже важкий іспит і тільки після позитивної оцінки можуть продовжувати навчання. Після шести років навчання студенти проходять конкурс у спеціалізовану інтернатуру, що дає змогу стати лікарем-фахівцем після чотирьох або п’яти років навчання або одержати диплом із «загальної медицини» за конкурсом після двох років навчання.

Навчання на диплом DESS прирівнюється до третього, останнього циклу вищої освіти (аналог аспірантури і кандидатського ступеня в Україні). DESS одержують не тільки студенти, але і співробітники компаній, що уклали зі своїм підприємством угоди про підвищення кваліфікації. При вступі проводиться відбірковий тест-співбесіда (concours d’еntrе). Обов’язкова умова для вступу – вища освіта (диплом Maitrise). Не менш (а іноді й більш) важливий досвід управлінської роботи. В окремих випадках цей досвід може бути зарахований як перші чотири університетських курси. Подібні питання вирішує комісія з еквівалентності. Вона ж займається визнанням отриманих кваліфікацій у закордонному вузі. Для всіх іноземців є ще одна загальна вимога – володіння французькою мовою. Як підтвердження цього факту приймається документ про успішну здачу іспиту DELF.