Вища освіта у Німеччині

Серед більш ніж 300 вищих навчальних закладів Німеччини особливе місце займають університети. Перший німецький університет (університет у Гейдельберзі) був заснований у 1386 році. Більшість вузів Німеччини – державні. Безкоштовна освіта – головна перевага навчання в цій країні. Приватні платні університети теж є, але їх небагато.

Для вступу в німецький університет найкраще навчатися в коледжі довузівської підготовки (Studienkolleg) два роки. Хто не вчиться за програмою довузівської підготовки, повинний скласти іспит на підтвердження рівня знань німецької мови (Feststellungs-pruefung).

Програма коледжу має п’ять напрямів:

• Т-курс закінчується складанням екзаменів з математики і фізики (або хімії – на вибір),

• М-курс – біологія або хімія, фізика або математика,

• W-курс – математика й економіка,

• S-курс – іноземна мова, історія або соціальні науки, або географія, або німецька література,

• G-курс – історія, німецька література, англійська література або соціальні науки, або географія.

Скрізь, крім S, потрібно також скласти екзамен з німецької мови. Щоб вступити до коледжу, теж потрібно підтвердити знання німецької мови (досить, наприклад, пред’явити сертифікат ZMP – Zentrale Mittelstuffen Pruefung – Інститут ім. Ґете).

Вузи Німеччини можна умовно поділити на університети загального профілю (Universitaeten) і технічні (Technishe Universi-taeten), об’єднані вищі школи – технічні (Technishe Hochschulen) і професійні (Fachhochschulen), а також гуманітарні вищі навчальні заклади. До складу останніх входять коледжі мистецтв (Musik-hochschulen, Kunsthochschulen), педагогічні вузи (Paedagogishen Ho-chschulen), вузи з підготовки чиновників і священиків.

Від спеціальних вузів університети відрізняються тим, що надають право одержати ступені кандидата і доктора наук. Крім університетів і прирівняних до них вузів, у німецькій системі вищої освіти близько 30 років тому з’явилися спеціальні вищі навчальні заклади.

Багато вищих шкіл Німеччини в останні кілька років організували платні магістерські програми, що передбачають можливість навчання англійською мовою. Тривалість навчання становить 3-5 семестрів.

Якщо у абітурієнта немає відповідного сертифіката Ґете-інституту, він складає екзамен з німецької мови DSH (Deutsche Sprachpruefung fuer den Hochschulzugang). Екзамен передбачає письмове завдання, прослуховування тексту, постановку питань до обох завдань і співбесіду. Без відповідної підготовки скласти його важко.

Вступних іспитів у німецьких університетах немає. Винятками є тільки творчі спеціальності і найпрестижніші у країні спеціальності – медицина, стоматологія, філософія. У вузах Німеччини можна одержати вищу освіту з більше ніж 400 спеціальностей.

Навчальний рік у німецьких вузах розділений на 2 семестри: зимовий і літній. Оскільки розпочати навчання в німецькому вузі можна з будь-якого семестру (зимового – з вересня-жовтня, літнього – з березня-квітня), є два терміни прийому документів: на зимовий семестр треба зареєструватися до 15 липня, на літній – до 15 січня.

Навчання в будь-якому німецькому вузі поділяється на базовий курс (Grundstudium) і наступний професійний курс (Haupts-tudium), кожен тривалістю мінімум 4 семестри. Перший завершується складанням проміжних іспитів (Zwischenpruefung) або переддипломного іспиту (Diplom-Vorpruefung). У цей період навчальний план має включати 20 і більше годин занять у тиждень з обов’я-зкових предметів і семінари (кількість обов’язкових годин може змінюватися в залежності від факультету). У завершальний період навчання з’являється більше предметів на вибір.

Дані про успішність заносяться в аналог української залікової книжки (Scheine). Тривалість навчання у вузі – від 8 до 12 семестрів. По закінченні навчання залежно від спеціальності і типу вузу зскладається або дипломний іспит (Diplom), або іспит на ступінь магістра (МА), або державний іспит (Staatexmen). Диплом про вищу освіту одержують випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально-наукових факультетів. Найбільш розповсюджений ступінь, присуджуваний після закінчення навчання на гуманітарних факультетах, – магістр.

Випускники університетів мають право продовжити наукову діяльність в аспірантурі (докторантурі) і по закінченні захистити дисертацію. Після закінчення аспірантури можна отримати ступінь Ph (Доктор).