Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Микроэкономика (лекции ).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5. Рівновага конкурентної фірми й галузі в довгостроковому періоді

Довгостроковий період на відміну від короткострокового дозволяє змінити виробничу потужність підприємства. Окрім того, при розгляді довгострокового періоду стосовно галузі, треба звернути увагу на такий дуже важливий момент: цей період дозволяє здійснити вступ нових фірм до галузі або вихід з неї деяких “старих” фірм.

Як же саме діє механізм установлення довгострокової рівноваги у конкурентній галузі?

Як відомо, у таких галузях діє велика кількість фірм. Але треба зазначити, що більша частина фірм у галузі з чистою конкуренцією – це підприємства, які є приблизно однаковими за масштабами виробництва й рівнем продуктивності праці (інакше досконала конкуренція навряд чи можлива).

Таким чином, є підстави вести мову про, так би мовити, “середню”, або типову, фірму галузі. В економічній літературі розглядається так звана репрезентативна фірма, тобто фірма, яка уособлює собою галузь. Будемо вважати, що галузь складається з певної кількості таких фірм (досить коректне припущення).

Криві середніх загальних і граничних витрат “середньої” фірми галузі подано на рис. 9.5.

Ціна, MC

дохід,

итрати ATC

фірми, 40 MR2

грн 30 MR1

20 MR3

10

7 10 12 Випуск продукції, од.

Рис. 9.5. Криві витрат “середньої” фірми галузі та її рівновага при зміні ринкової ціни у довгостроковому періоді

У тому випадку, коли на ринку встановилася ціна 30 грн, фірма знаходиться у стані рівноваги, якщо виготовляє 10 одиниць продукції (MR1 = MC). При цьому її економічний прибуток дорівнює нулю, бо ATC фірми при випуску 10 одиниць продукції також становлять 30 грн. Нагадаємо, що при розрахунку величини економічного прибутку у витратах ураховуються й альтернативна вартість часу підприємця, й альтернативна вартість капіталу – так званий нормальний прибуток. Отримуючи нульовий економічний прибуток, підприємець виконує, так би мовити, програму-мінімум – він одержує нормальний прибуток. Цього достатньо, щоб утримати фірму в цій галузі.

Якщо в галузі нараховується, припустимо, 100 фірм, ринкову рівновагу за ціною 30 грн буде забезпечено при загальному обсязі випуску 1000 одиниць продукції.

Припустимо, що змінилися смаки споживачів і це привело до зростання попиту на товар. Що буде відбуватися на цьому ринку далі? Відповісти на це запитання можна за допомогою рис. 9.6.

Ціна, D1 D2 S1 S2

грн

40

30

1000 1600 Випуск продукції, од.

Рис. 9.6. Встановлення галузевої рівноваги у довгостроковому періоді

Початкова ситуація була такою: D1 – крива попиту на продукцію галузі, S1 – крива пропозиції галузі, рівновага забезпечувалася за ціною 30 грн за умови випуску 1000 одиниць продукції. Потім крива попиту змістилася праворуч у положення D2. Це привело до зростання ціни з 30 до 40 грн, дещо збільшився обсяг випуску.

Але повернемося до рис. 9.5. За ціною 40 грн “середня” фірма галузі буде виготовляти продукції більше, ніж 10 одиниць, наприклад 12 одиниць. При цьому фірма має економічний прибуток, бо ціна

40 грн більша, ніж ATC фірми при виготовленні 12 одиниць продукції.

Відомо, що важливою умовою досконалої конкуренції є вільний вступ фірми до галузі й вільний вихід з неї. Якщо у цій галузі фірми будуть отримувати економічний прибуток, то розпочнеться вступ до цієї галузі інших фірм. Крива галузевої пропозиції переміститься вправо у положення S2. Ринкова ціна знизиться до 30 грн, “середня” фірма повернеться до випуску 10 одиниць продукції, її економічний прибуток знову стане нульовим. Оскільки фірм у галузі побільшало, кількість продукції, що відповідає ціні рівноваги, зросте до 1600 одиниць.

Отже, вступ фірм до конкурентної галузі ліквідує економічний прибуток.

У тому випадку, коли вступ фірм до галузі продовжиться, ціна впаде нижче рівня 30 грн, бо крива пропозиції переміститься далі праворуч. Припустимо, встановиться ціна 20 грн. Аналізуючи рис. 9.5, можна зробити висновок, що у цьому випадку “середня” фірма галузі має випускати продукції менше, ніж 10 одиниць, наприклад 7 одиниць. Але найголовніше полягає в тому, що при продажу товару за ринковою ціною 20 грн фірма буде зазнавати збитків, оскільки АТС при випуску оптимальної кількості продукції будуть більшими, ніж ціна. Наслідки зрозумілі – фірми будуть виходити з галузі, і це триватиме доти, доки ціна не підвищиться до 30 грн, тобто до рівня, який забезпечує беззбитковість “середньої” фірми.

Отже, вихід фірм із конкурентної галузі ліквідує збитки.

Можна зробити такий висновок: рівновага конкурентної галузі у довгостроковому періоді передбачає отримання “середньою” фірмою нульового економічного прибутку, тобто всі фірми галузі повинні бути у стані рівноваги.

Якщо фірми мають економічний прибуток або зазнають збитків, і те, й інше буде незабаром ліквідовано завдяки зміні кількості фірм у галузі. Тільки за умови, що “середня” фірма галузі (тобто абсолютна більшість фірм) буде мати нульовий економічний прибуток, ніхто із фірм не буде мати бажання вийти з галузі або ввійти до неї.

У ситуації, що було розглянуто, є один цікавий момент, на який слід звернути увагу. Рівновага галузі завжди встановлювалася за ціною 30 грн, але обсяги галузевої пропозиції були різними. Це означає, що середні витрати фірми залишалися незмінними при різних рівнях галузевого виробництва і, відповідно, різних рівнях загального попиту на виробничі ресурси. Таке є теоретично можливим, якщо ціна ресурсів, які використовує галузь, не змінюється, незважаючи на збільшення (або зменшення) споживання цих ресурсів. Для цього потрібно, щоб галузь залучала незначну частину ресурсів багатогалузевого призначення.

Такі галузі отримали назву галузей з незмінними середніми витратами. Пропозиція галузі у цьому випадку є абсолютно еластичною.

Зазвичай спостерігається інша картина: зі зростанням обсягу виробництва і, відповідно, попиту на виробничі ресурси їхня вартість збільшується, і навпаки. У такому випадку галузь називається галуззю з середніми витратами, що змінюються. Якщо ресурси стають дорожчими, зростають середні витрати фірм, то це означає, що умова рівноваги “середньої” фірми P = min ATC виконується при більш високому рівні ціни, і навпаки.

Тема 10. МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК

План

  1. Суть чистої монополії й причини монополізації.

  2. Визначення фірмою-монополістом ціни й обсягу виробництва.

  3. Економічні наслідки монополії. Державне регулювання у монополістичних галузях.

1. Суть чистої монополії й причини монополізації

Термін “монополія” походить від грецьких слів monos – один і poleo – продаю.

Чиста (або абсолютна) монополія характеризується тим, що якась одна фірма є єдиним виробником продукту, що не має явних замінників, і завдяки цьому повністю охоплює ринок певного продукту. Чистими монополістами можуть бути, наприклад, водопровідні, електричні, газові компанії.

У цьому випадку поняття “фірма” і “галузь” мають розглядатися як синоніми.

Важливою характерною рисою чистої монополії є можливість фірми-монополіста безпосередньо впливати на ринкову ціну. Така можливість пояснюється тим, що монополіст може визначати обсяг ринкової пропозиції і змінювати його на власний розсуд. Але треба розуміти, що зміна обсягу ринкового продажу обов’язково пов’язана зі зміною ціни. Закон попиту діє і на монопольному ринку – щоб продати продукції більше, треба знижувати ціну, а якщо продавець підвищує ціну, він стикається з фактом зменшення попиту. Таким чином, абсолютної влади над ринком не має навіть “чистий” монополіст. Він може встановлювати ціну в тому розумінні, що вибирає певну комбінацію “ціна – обсяг продажу”.

Ступінь впливу фірми-монополіста на ринок характеризується тим, наскільки легко їй вирішувати завдання збільшення свого доходу завдяки тим або іншим діям. Найкраще для продавця-монополіста – мати можливість збільшити дохід, зменшивши кількість товару, що продається на ринку. Таке може бути за умови низької еластичності попиту на товар. Так звана монопольна влада характеризується величиною, оберненою до коефіцієнта еластичності попиту на продукцію фірми E dp :

1

 .

E dp

Якими ж є основні причини такого явища, як монополізація виробництва?

  1. У деяких галузях обов’язковою умовою ефективного функціонування підприємств є великі масштаби виробництва (автомобілебудування, літакобудування, металургія й т. ін.). Зрозуміло, це приводить до того, що провідні позиції у таких галузях захоплюють декілька підприємств (або навіть одна фірма).

  2. Є такі галузі, де конкуренцію здійснювати дуже важко, або вона навіть є неприйнятною з економічної точки зору. Справа в тому, що іноді, у певних видах виробництва, одна велика фірма демонструє більш високу ефективність, ніж декілька менших фірм (завдяки використанню позитивного ефекту масштабу).

  3. Монополізації виробництва певною мірою сприяє володіння патентами. Згідно із законами фірми, які освоїли новий продукт або нову технологію, у тому випадку, коли ці нововведення запатентовано, протягом певного часу мають право одноосібно їх використовувати.

  4. Державне ліцензування деяких видів економічної діяльності.

  5. Захоплення сировинних джерел, тобто встановлення контролю над ними.

  6. Використання нечесних способів ведення конкурентної боротьби: тиск на банки й постачальників сировини, щоб позбавити конкурента ресурсів, різке зниження ціни (демпінг) і т. ін.

Зрозуміло, що у різних галузях можливості для монополізації неоднакові. Якщо причини монополізації виявляються, так би мовити, повною мірою, стає можливим формування чистої монополії.