2. Бюджетна лінія

Інформації, яку можна отримати, розглядаючи криві байдужості, хоча вона є дуже цікавою і важливою, недостатньо для того, щоб прогнозувати поведінку споживача на ринку. Треба урахувати ще одну обставину – купівельну спроможність споживача.

Купівельна спроможність того або іншого конкретного споживача визначається, по-перше, рівнем його доходу. Витрати не повинні перевищувати доходи – у цьому суть так званого бюджетного обмеження. По-друге, купівельна спроможність залежить від рівня цін. Можна сказати, що купівельна спроможність споживача визначається рівнем його реального доходу.

Якщо відомі ціни товарів і величина доходу покупця, можна розрахувати, яку кількість різних товарів він зможе придбати. На підставі цього будується графік бюджетної лінії.

Бюджетна лінія показує, які кількісні комбінації двох товарів є досяжними для споживача при певних рівнях його доходу й цін цих товарів.

Розглянемо приклад. Припустимо, споживач має можливість витрачати на купівлю продуктів Х і Y 60 грн за тиждень. Ціна товару Х становить 2 грн, товару Y – 3 грн. Якими можуть бути комбінації товарів Х і Y в цьому випадку? Їх можна визначити шляхом нескладних математичних розрахунків. Треба мати на увазі й можливість того, що покупець може відмовитися від одного товару, витративши всі гроші на інший.

Отже, деякі з можливих комбінацій:

1. нуль одиниць Х, 20 одиниць Y;

2) 30 одиниць Х, нуль одиниць Y;

3) 15 одиниць Х, 10 одиниць Y.

Цих даних достатньо, щоб побудувати графік (рис. 3.5).

т. Y

20

10

10 15 20 25 30 т. Х

Рис. 3.5. Бюджетна лінія

Побудована бюджетна лінія дає багато комбінацій товарів Х і Y, які може придбати споживач.

Слід звернути увагу на те, що графік має менший кут нахилу до осі абсцис порівняно з кутом нахилу до осі ординат. Це пояснюється різницею цін товарів. Оскільки товар Х дешевший, ніж товар Y, максимальна кількість першого товару, яку можна придбати (30 одиниць), значно більша, ніж максимальна кількість другого (20 одиниць). Кут нахилу бюджетної лінії до осі координат залежить від співвідношення цін товарів, яке визначає так звані кутові коефіцієнти. Якщо ціну товару Х позначити як P_X, а ціну товару Y  як Р_Y, коефіцієнтом кута нахилу бюджетної лінії до осі абсцис буде співвідношення P_X  Р_Y, а коефіцієнтом кута нахилу до осі ординат – співвідношення Р_Y  P_X. За умови однакових цін на товари були б однаковими й ці кути, тобто вони дорівнювали б 45⁰ (кутовий коефіцієнт – 1).

Таким чином, кути нахилу бюджетної лінії змінюються у тому випадку, коли стає іншим співвідношення цін товарів.

Бюджетна лінія може переміщуватися без зміни кутів нахилу у двох випадках:

• коли змінюється номінальний дохід споживача, а ціни товарів залишаються незмінними;

• коли ціни обох товарів змінюються в одному й тому ж напрямку і на одну й ту ж саму величину.

Іноді за самим графіком бюджетної лінії важко точно визначити, якій кількості одного товару відповідає певна кількість іншого. У таких випадках для вирішення завдання треба провести розрахунки, використовуючи рівняння бюджетної лінії. Якщо позначити дохід споживача через І, кількість одиниць товару Х – через Х, кількість одиниць товару Y – через Y, а ціни товарів – через P_X і Р_Y відповідно, то можна записати

Х  P_X + Y  Р_Y = І.

Звідси випливає, що

І    Р_Y І  Х  P_X

Х =  ,  =  .

P_X Р_Y

Якщо відома кількість одного товару, нескладно визначити відповідну кількість іншого, тобто визначити доступну комбінацію товарів.

З. Використання кривих байдужості й бюджетної лінії для аналізу й прогнозування поведінки споживача на ринку

Тепер слід з’ясувати, яким чином використання розглянутих вище графіків може допомогти у вирішенні найголовнішої задачі, яка пов’язана з аналізом дій споживача, коли він виступає у ролі покупця товарів. Ця задача полягає у точному визначенні того, яку саме кількість кожного товару придбає покупець. Якщо виробники товарів будуть мати таку інформацію, вони знайдуть відповіді на запитання, для кого й скільки продукції виробляти.

Прихильники ординалістської концепції вирішення зазначеної проблеми вважають, що таку відповідь можна знайти, якщо поєднати карту кривих байдужості й бюджетну лінію конкретного споживача. Припустимо, що це зроблено (рис. 3.6).

Бюджетна лінія перетинає криву байдужості 1 у точках А і В, торкається кривої байдужості 2 у точці С, а крива байдужості 3 проходить вище бюджетної лінії.

т.

А

у₁ С

3

В 2

1

х₁ т. Х

Рис. 3.6. Поєднання графіків кривих байдужості

й бюджетної лінії

Пригадаємо, що чим більша відстань, на якій проходить крива байдужості від початку координат, тим вищий рівень корисності ця крива відображає. У цьому випадку перевагу має крива байдужості 3, але вона є недосяжною для споживача – його дохід не дозволяє задовольнити потребу на такому рівні. Отже, слід розглядати тільки криві байдужості 1 і 2. Крива байдужості 2 знаходиться вище кривої байдужості 1. З цього випливає, що комбінація товарів Х і Y, яка відповідає точці С на кривій байдужості 2, забезпечує більшу корисність, ніж комбінації А і В (крива байдужості 1). Це означає, що оптимальною комбінацією товарів Х і Yз усіх комбінацій, які доступні цьому споживачеві, треба визнати комбінацію, що включає Х₁ одиниць товару Х і Y₁ одиниць товару Y.

У точці С (або на цьому нескінченно малому відрізку) кути нахилу бюджетної лінії й кривої байдужості однакові. Кутові коефіцієнти дорівнюють граничним нормам заміщення:

Р_X Р_Y

 = MRS _YХ ,  = MRS _ХY .

Р_Y Р_X

Ці записи відображають умови оптимуму споживача при певних цінах і доході.