3. Вимоги до проектування одягу індивідуального виробництва.

Конструювання одягу по індивідуальних замовленнях в ательє має ряд особливостей. Модельєри виконують ескіз моделі; конструюванням займаються закрійники. Моделювання й конструювання в індивідуальному виробництві одягу може швидше реагувати на зміну моди. В умовах служби побуту питанню технологічної конструкції також повинне приділятися велика увага. У цьому випадку технологічна конструкція повинна передбачати: максимально можливу точність посадки виробу на фігурі з метою скорочення кількості примірянь до однієї: оптимальну величину припусків на деталях для уточнення виробу на фігурі людини в процесі приміряння; максимально можлива кількість машинних способів обробки й раціональних прийомів у процесі монтажу виробу. Конструювання повинне враховувати численні особливості конкретного замовника: його вік, повноту, тип постави, статури й ін. Велике значення мають фактура, кольори, малюнок і площа тканини, а також вплив процесів технологічної обробки на її властивості. Широке застосування в цей час має конструювання виробів за допомогою базових лекал із внесенням у конструкцію відповідних змін, пов'язаних з фігурою замовника.

Основи базових лекал являють собою конструкцію деталей верху виробу, розроблений у повній відповідності з напрямком сучасної моди. На кожній деталі зазначений напрямок ниток основи й місця вимірів основних конструктивних ділянок з відповідними припусками на вільне облягання. Крім того, зазначені мірки типової фігури для розмірів, що рекомендують для даного силуету. До лекал додається технічний опис. Процес проектування одягу в системі служби побуту здійснюється на трьох рівнях.

Перший рівень - розробка провідними моделюючими організаціями колекції моделей одягу, методичних рекомендацій з напрямку моди, основних методичних матеріалів по конструюванню особливо модних форм виробів і їхньому виготовленню, а також базової конструкторської документації (лекала перспективних базових конструкцій з технічним описом) до зразка робочої папки художника-модельєра. Ці матеріали щорічно одержують фахівці експериментальних підрозділів підприємств служби побуту.

Другий рівень - розробка колекції моделей одягу модних асортиментів фахівцями експериментальних підрозділів на основі матеріалів, що надходять від провідних моделюючих організацій. На цьому рівні розробляють конструкторську документацію на моделі асортиментної колекції, доповнюють папку художника ескізами розроблених моделей і доводять розроблені матеріали до виробничих підрозділів (ательє) шляхом тиражування документації й навчання фахівців прогресивним методам роботи й прийомам виконання нового крою.

Третій рівень - розробка конструкції на конкретні фігури з використанням моделей з робочої папки художника-модельєра й конструкторської документації, що надходить в ательє від експериментальних підрозділів підприємств служби побуту.

4. Характеристика типової конструкції жіночого плечового одягу: форма, основні деталі, конструктивні точки, формотворні елементи.

Розміри і форма одягу повинні відповідати розмірам та формі поверхні людини. Зовнішня форма одягу визначаеться силуетом та членуванням. Форма і розміри основних деталей залежать від крою одягу, який визначае загальну характеристику конструкції побудови одягу.

До основних деталей одягу належать:

• Полочка

• Спинка

• рукав.

Конструктивні або антропометричні точки – різко виділені на поверхні тіла, які утворені кістковими виступами чи западинами або жировими відкладеннями.

За допомогою цих точок легко визначити розмірні ознаки.

• верхня – найвища очка голови;

• плечова – кінець плечового шва;

• точка основи шиї – вершина плечового шва;

• ліктьова – виступ ліктьової кістки;

• яремна – яремна виїмка на шиї;

• серединно-грудна – на рівні четвертої пари ребер, посередині грудини;

• центр випуклості грудей – найбільша випуклість грудей;

• центр талії спереду – на самому вузькому місці фігури по лінії талії;

• точка виїмки талії – на найбільшій глибині збоку на лінії талії;

• найбільша випуклість черева – посередині фігури в місці найбільшої випуклості;

• центр колінної чашечки – виступ коліної кістки;

• передній кут пахвової западини – у найнижчому місці з”еднання руки з тулубом;

• шийна – виступ сьомого шийного хребця;

• задній кут пахвової западини – найнижча точка з”еднання руки з тулубом ззаду;

• центр лопаток – найбільший виступ лопатки знизу;

• центр талії спинки – на талії посередині фігури;

Конструктивні лінії – тобто лінії основних швів – плечових, бічних, талії, горловини й інших, визначаються в основному особливостями будови й динамікою фігури, а також модою. Розташовуються ці лінії в місцях найбільшої зміни профілю фігури. До таких ліній належать: на спинці ліфа – лінії ростка, плечового зрізу пройми, бічного зрізу, талії, середини спинки; на полочці ліфа – лінії горловини, плечового зрізу, пройми, бічного зрізу, талії, нагрудної виточки. Розташування цих ліній може трохи мінятися залежно від моди.. Основні довжині й широтні параметри, які визначаються за вимірами фігури й прибавки до деталей кроя, при цьому зберігаються. Основні розміри спинки й пілочки (ширина спинки, полочки, загальна ширина виробу, його довжина) при побудові креслення деталей крою визначаються поруч горизонтальних і вертикальних ліній, які становлять базесну сітку креслення виробу. Для покращого облягання фігури необхідно створити відповідні випуклості на одязі, в деталях крою. З метою створення об'ємної форми жіночого одягу в області грудей застосовуються верхні виточки з плечовою, бічного зрізів, і зрізів пройми, виточки на лінії талії, а також підрізи, кокетки, рельефи зі зборками. Об'ємна форма олягу в області спини може бути досягнута виточками від плечових зрізів, горловини спинки, від лінії кокетки та ін. Для прилягання спинки в області талії використовуються, наприклад, виточки, виїмки по середньому зрізу спинки, бічним зрізам, рельефам і т.д.

Волого-теплова обробка дуже важлива при отриманні обємних форм деталей одягу: пілочок, рукавів, комірів, спинок залежно від асортимента. Спрасовування посадки може проводитися по борту горловини, плечовим зрізам, пройми на величину, що дорівнює куту спрасування, або на 0,5 см менше з урахуванням наступної посадки при обробці зрізів.