11. Характеристика розрахунково – графічного методу ( систем крою), як засобу побудови первинних креслень деталей одягу.

Розрахунково-графічна система характеризується тим, що по заданій моделі на основі вимірів фігури й відповідних припусків будують креслення виробів. При цьому існуе значна кількість різних способів (варіантів) побудови креслень. Існуючі способи конструювання одягу відрізняються один від одного головним чином структурою розрахункових формул і способами графічних побудов. Різним ступенем обґрунтованості розрахункових формул. Розрахункові формули єдиної методики є результатом аналізу й математичної обробки антропометричних матеріалів і експериментальних даних лабораторії асортиментів і конструювання побутового одягу ЦНИИШП по цьому метод, покладеному в основу єдиної методики. Методи побудови розгорток, що використовуються в наш час при виготовленні одягу масового виробництва та по індивідуальним замовленням, називаються системами крою. Вони є засобом визначення форм та розмірів деталей крою по закрійним міркам з використаням різних емпіричних формул та графічних прийомів побудови.

Вони зумовлюють використання не лише закрійних мірок, але й практичних даних про взаімозв'язок розмірів деталей одягу. Системи крою є засобами побудови лише первинних креслень деталей крою одягу. Враховуючи складність поверхні одягу, яку вона мае під час носіння, а також залежність форми одягу не лише від будови фігури але й фасону виробу, побудова первинних креслень при твочій розробці конструкції нової моделі потрібно вважати необхідним етапом роботи (який може бути трохи інакшим при розробці нової моделі одягу на базі типової конструкції. Але попередні креслення деталей крою можно будувати, виконуючи більш прості розрахунки та графічні побудови, ніж ті, що використовуються при виконанні креслень задопомогою систем кройки, шо використовуються в цей час.

12. План побудови креслень основних деталей одягу із застосуванням розрахунково – графічного методу. Приклади.

Виділяють від чотирьох до шести етапів роботи над кресленням. Для кожного з етапів характерно рішення своїх цілей і задач.

На першому етапі встановлюють загальну конструктивно-технологічну характеристику виробу і матеріалів, з яких воно виготовляється:

• зріст, розмір на який проектується виріб;

• розмірні ознаки докладно, що характеризує розміри і форму тіла, на які проектується виріб;

• вид одягу, форма, покрій і степінь прилягання по ділянкам виробу. Основні вимоги, яким повинен відповідати одяг з урахуванням умов

його експлуатації.

Матеріали виробу і їх конструктивно-технологічні властивості, тобто ті властивості, які в значніймірі впливають на конструктивне рішення швейного виробу і технології його виготовлення. На основі цих даних встановлюють прибавки до окремих розмірів креслення для відтворення заданої форми моделі і забезпечення свободи руху.

В залежності від характеру поверхні деталей встановлюють декоративні прибавки на утворення складок, збірок, напуску.

На другому етапі виконують попередній розрахунок і узгоджують елементи конструкції між собою. Основні розміри деталей виробу визначають по міркам і прибавкам. Цими розмірами являються основні розміри по ширині і довжині.

На третьому етапі будується базисна сітка креслення виробу. Базисна сітка креслення — це ряд вертикальних та горизонтальних ліній, відстань між якими даними попереднього розрахунку або формулами першого виду. Вона представляє собою розгортку бокової поверхні фігури, розгорнутої відносно лінії АН і Ааі (АН — основна вертикаль виробу, що визначає середину спинки, Ааі — горизонталь, що проходить через точку відповідно положення сьомого шийного хребця).

На четвертому етапі будується основна схема креслення виробу, яка об'єднує в собі побудову лінії креслення виробу, загальних для різних моделей одягу одного покрою. Це лінії середини спинки і пілочки, верхні контурні лінії, виточки і утворення випуклості.

На п'ятому етапі на основну схему креслення наносять конструктивно-декоративні лінії у відповідності з моделлю. При цьому використовують найпростіші розрахунки або рекомендації по визначенню положення лінії

креслення, розмір виточки і т. д., а також прийоми так званого конструктивного моделювання. Ці прийоми дозволяють здійснити перенос виточки, заміною їх рельєфними швами, підрізами, Здійснення паралельного і конічного розширення деталей для утворення складок.

На шостому етапі здійснюють перевірку якості побудови креслення. Преш за все, перевіряють плавність з'єднання конструктивних ліній у місцях з'єднання, потім — розміри і формули однойменних ліній одягу деталей одягу. Крім того, перевіряють правильність побудови креслення основної схеми з порівнянням розмірів креслення з розрахунковими даними, а також спів падання рукава з проймами, коміра з горловиною, ліфа з спідницею.