9.Характеристика видів прибавок та припусків, які використовують при конструюванні одягу.

Для побудови креслення виробу, крім мірок потрібні ще й додатки, так як одяк не прилягае щільно до поверхні тіла. Поверхня одягу не мае правильної геометричної форми і відображае криволінійну поверхню, яка змінюеться в просторі прирухах людини. Роміри одягу в розрізі завжди більші за розміри фігури, тому при конструюванні виділяють додатки. Одні з них потрібні для забезпечення нормальної життедіяльності людини. Їх називають технічними.

Інші потрібні для створення силуету чи декоративного оформлення. Їх називають декоративно-конструктивними. Технічними додатками називають мінімальний додаток, який закладаеться по основним конструктивним поясам: грудному, тальовому, тазостегенному, для забезпечення нормальної життєдіяльності організму людини.

Технічний додаток складаеться з:

• додатку на вільність руху ( 1,5см)

• додаток на вільність дихання (2-6см)

• додаток на повітряний прошарок, що визначаеться коєфіціентом тепловитрат помноженим на товщину тканини.

Декоративно-конструктивний додаток закладаеться на окремих ділянках виробу, для створення моднго силуету, покрою, оздоблення складами, зборками, драпіровками.

10. Сутність понять: принцип, метод, спосіб, методика, конструкція, конструювання, модель, моделювання, макет, макетування, проект, проектування, деталь, креслення, первинне кресленя, остаточне креслення, лекало, первинні лекала конструкції, остаточні лекала конструкції.

Метод – конструювання розгорток деталей одягу по заданій поверхні.

Спосіб – метод крою :муляжний, розрахунково-мірочний, розрахунково гафічний, безпримірочний.

Методика - вимір іпобудови креслень, забезпечуе врахування осанки фігури, що забезпечуе гарну посадку виробу на фігурі будь-якого тілоскладення.

Конструкцією швейного виробу називається його будова, представлена у вигляді креслення або комплекту деталей у їхньому взаємному розташуванні й взаємозв'язку, із вказівкою розмірів і методів виготовлення

Конструювання –один з головних етапів масового виробництва одягу. Процес розробки конструкцій.

Модель – це зразок за яким вподальшому в виробництві виготовляються вироби.

В процесі моделювання створюються зразки, за якими в подальшому в промисловості виготовляються вироби.Моделювання е творчим процесом , що заключаеться в створенні малюнка моделі, в пошуку її художньо-образотворчого рішення.

Макетування – полагае в побудові на манекен або фігуру в відповідності з формою і лініями моделі, щляхом накольвання макетної тканини або паперу на яку потім наосяться контури деталей.

Проектування – складний комплексний процесс створення нового об”екта, призначеного для виконання зарані заданих функцій з найбільшою економічністю та ефективністю. Метою цього процеса е задоволення суспільной або індивідуальної потреби шляхом створення нового або модернізації якогось існуючого об”екта.

Деталь – окрема частина виробу.

Первинне креслення – креслення з нанесеними лініями ростка, горловини, пройми, плечових зрізів, з визначеними контурними лініями полочки та спинки але не уточнені шляхом виготовлення зразка одягу.

Остаточне креслення – креслення, що виготовляеться після перевірки конструкції та внесення виправлень в попередні креслення.

Конструкцією швейного виробу називається його будова, представлена у вигляді креслення або комплекту деталей у їхньому взаємному розташуванні й взаємозв'язку, із вказівкою розмірів і методів виготовлення

Лекало - деталь виробу з відповідного матеріалу, яка являеться шаблоном для крою тканини. Діляться на основні, похідні й допоміжні. До основного відносяться лекала деталей з основного матеріалу: поличок, спинок, верхніх і нижніх рукавів, комірів, передніх і задніх частин спідниць або штанів і т.п. Основні лекала одержують шляхом копіювання деталей (ліній зрізів, вытачек, кишень, згину лацкана й ін.) креслення на щільному папері. До контурів деталей додають припуски. Крім того, на креслення лекала наносять лінії номінальних напрямків і відхилень ниток, що допускають, основи від номіналу відповідно до загальних технічних вимог. На одній з деталей, звичайно на поличці, становлять перелік лекал всіх деталей верху (основних лекал). На контурах зрізів деталей відзначають місця контрольних надсічок, необхідних для правильного з'єднання деталей виробу. На лекало кожної деталі наносять наступні маркірувальні дані: найменування виробу, найменування (номер) моделі, типорозмірність (повнотна група, напівобхват грудей, ріст, напівобхват талії або стегон); найменування деталі; шифр (при використанні уніфікованих деталей); площа деталей; кількість деталей. Крім того, на лекалах нижнього коміра, поду-борта й інших деталей наносять лінії надставок, що допускають, (швів) відповідно до вимог стандарту на даний вид одягу. На лекалах основних деталей одягу доцільно вказати можливі відхилення, контурних ліній від номінальних значень.