Розділ 1: Загальний огляд.

1.1 Загальний огляд Рівненської області.

Рівненськаобласть розташована на північному заході України. Її площа становить 20,3 тис. км².,або 3,1% території України.

На території Рівненщини поширені ландшафти двох типів: поліського з переважанням боліт, лук, соснових, дубово-соснових та дрібнолистих осиково-березових лісів і лісостепового з домінуванням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в теперішній час – переважно орних земель.

Загалом Рівненська область відзначається рівнинною поверхнею, середня висота якої 184 м. над рівнем моря і є найнижчою у межах західних областей України, але трохи вищою, ніж у рівнинній частині країни – 175 м. Найвища точка області – 372 м. н.р.м. – поблизу с. Дружба Радивилівського району на північному краю Подільского плато, а найнижча – 134 м. н.р.м. – у долині р. Горинь на кордоні з Білорусією. Отже, різниця між південною і північною частинами області досягає майже 130 м. Відстань по прямій між цими двома точками становить 190 км., що на перший погляд призводить до значного нахилу поверхні (1,3 м. на 1 км.). Проте справжні нахили поверхні в різних місцях області значно менші. Картометричні виміри показали, що більша частина території Рівненщини має висоти до 200 м. н.р.м. Це і є поліські райони області, нахили поверхні яких незначні і, як правило, не перевищують декількох сантиметрів на 1 км., внаслідок чого, течії рік дуже повільні. Ріки недостатньо дренують атмосферні і підземні води, що є причиною надмірного зволоження і заболочення поліських районів. У південній лісостеповій частині області нахили поверхні досить значні, тому що саме тут зосереджені максимальні висоти, а глибоко врізані річкові долини Стиру, Ікви та Горині створюють значні різниці висот між вододілами і річками (150-200 м. і більше).[10]

Такий розподіл абсолютних і відносних висот свідчить про те, що поверхня Рівненської області орографічно неоднорідна і поділена на дві частини:

1.Волинська височина. Займає південну частину області і піднімається на 220-250 м. н.р.м.. Ця височина досить різноманітна і складається з таких орографічних районів:

а.) Мізоцький кряж, який займає територію між ріками Іква і Горинь і відзначається значними висотами (максимальна висота 358 м.);

б.) Повчанська височина – між ріками Стир та Іква (максимальна висота 328 м.);

в.) Рівненське плато – між ріками Стир і Горинь (максимальна висота 262 м.);

г.) Гощанське плато – між ріками Горинь і Корчик (максимальна висота 251 м.).

2.Поліська низовина. Займає північну частину області і піднімається на 186 м. н.р.м. Ця низовина також неонорідна і може бути поділена на такі орографічні райони:

а.) Костопільська денудаційна рівнина – між ріками Горинь , Случ (максимальна висота 234 м.);

б.) Рокитнівська денудаційна рівнина – між р. Случ і границею з Житомирською областю (максимальна висота 227 м.);

в.) Сарненська акумулятивна рівнина, яка утворилася на місці прадавньої долини Стир-Словечно і відзначається абсолютними висотами нижче 200 м. н.р.м.;

г.) Рафалівсько-Висоцьке горбисте моренне пасмо, яке є східним продовженням Волинського моренного пасма з висотами окремих горбів понад 200 м.;

д.) Пригоринська акумулятивна рівнина між ріками Стир і Льва з абсолютними висотами близько 150 м.[11].

Територія Рівненщини вклинюється на півдні ще в третю географічну область, у так зване Мале Полісся, яке на сході звужується і переходить в Острозьку прохідну долину, з’єднану з Шепетівським Поліссям. Своєю найбільшою південною частиною Рівненська область захоплює навіть частину Подільської височини (села Вілія, Дружба, Кутянка) з висотами понад 300 м. н.р.м.

Отже, Рівненська область має складну будову поверхні, що досить виразно ілюструють гіпсометрична карта області і меридіональний гіпсометричний профіль, проведений через населені пункти: Вілія – Мізоч – Сарни – Дубровиця.