32.Побудова координатної сітки.

Побудову координатної сітки лінійкою Дробишева виконують у наступній по­слідовності. У лівому ниж­ньому кутку аркуша паперу позначають точку А і вздовж скошеного ребра лінійки проводять лінію АВ. На прокреслену лінію на­кладають лінійку так, щоб кінець її нульового штриха співпав з точкою А і по скошених краях віконець олівцем проводять дуги. Повернувши лінійку перпендикулярно до лінії АВ, суміщають кінець нульового штриха з точкою А і проводять дуги по скошених краях віко­нець .Після цього нульовий штрих суміщають з точкою В і дугоподібним скошеним кінцем лінійки засікають на верхньому штриху точку С, яка є лівою верхньою вершиною квадрата. Ана­логічно одержують і праву верхню вершину квадрата О. Для контролю суміщають кінець нульового штриха з точкою С і переконуються, що дуга шостого віконця проходить через точку D. Якщо це так, то через усі скошені краї віконець проводять дуги, а потім по ско­шеному краю лінійки - всі лінії координатної сітки.Точність побудови координатної сітки перевіряють, вимірюючи діа­гоналі та сторони квадратів за допомогою циркуля-вимірника. Розхо­дження не повинні перевищувати 0,2 мм. У противному разі координат­ну сітку будують заново.

33-34.Нанесення точок та елементів ситуації на план по координатам.

Положення кожної точки полігона на плані визначатиметься її координатами, тому потрібно правильно розмістити осі координат. Здебільшого вони взагалі не попадають на план, а розміщені за його межами. Тоді замість них користуються лініями координатної сітки, які є паралельними до них. По кінцях цих ліній підписують значення коорди­нат відповідно до прийнятого масштабу плану з таким розрахунком, щоб теодолітний полігон симетрично розташувався у межах сітки коор­динат. Точки теодолітних ходів наносять на план, користуючись коорди­натною сіткою. За допомогою масштаб­ної лінійки та циркуля-вимірника від верхньої лінії квадрата по обох його боко­вих сторонах відкладають вниз 18,97 м і проводять лінію паралельну осі ординат. Наній відкладають відрізок вліво 77,99 м, контролюючи поло­ження точки 1 доповненням до 100 м - 22,01 м. Точка 2 буде розташована у першому зліва нижньому квадраті ниж­че його верхньої сторони на 46,65 м і вліво від його правої сторони на 9,88 м. Положення точок 1 і 2 контролюють горизонтальним прокладанням лінії (134,55 м), яке набирають у розхил циркуля-вимірника. Розбіжність не повинна перевищувати 0,2 мм. Крім того, перевіряють відповідність напряму лінії її румба, записаному у відомос­ті координат.Нанісши таким чином на план усі вершини полігона та діагональ­ного ходу, за допомогою олівця з'єднують суміжні точки тонкими су­цільними лініями. За даними польових журналів і абрисів, користую­чись лінійкою, трикутником та транспортиром, на план наносять контури й предмети внутрішньої ситуації у тій самій послідовності й тими ж методами, якими виконувалось знімання. Якщо під час знімання про­кладались бусольні ходи, то в усі магнітні азимути потрібно внести по­правки на різницю між дирекційними кутами та магнітними азимутами. Для цього треба порівняти дирекційні кути двох-трьох ліній полігона.