35.Оформлення плану.

Побудований план оформляють тушшю і, за потреби, фарбами у відповідності з умовними знаками знятих угідь і предметів місцевості. Перехрестя ліній координатної сітки показують синьою або зеленою тушшю, а значення їх координат - чорною. Проти кожної лінії окружної межі полігона у вигляді дробу вказують їхні румби (у чисельнику) і дов­жини (у знаменнику)Останнім часом ці дані показують у геожурналі - таблиці, яку розміщують збоку від полігона. У точках окруж­ної межі, розміщених на границях між різними землекористувачами, проводять розділові лінії, завдовжки 8-10 мм, і ставлять великі букви алфавіту (Д Б, В і т. д.). У південно-західній частині плану розміщують опис суміжних землекористувачів, наприклад: від А до Б - землі КСП "Зоря"; від Б до В- землі Держлісфонду тощо.

У верхній частині аркуша крупним шрифтом підписують "План зем­лекористування", вказують назву землекористувача, район, область. Під цим написом розміщують таблицю з переліком зображених на пла­ні угідь та їх площами – експлікацію угідь

Внизу під планом вказують його числовий та креслять лінійний масштаби. У розміщеному в нижньому правому кутку штампі вказують назву організації, яка проводила знімання, прізвища виконавців та по­садових осіб, які приймали польові роботи, перевіряли польові та ка­меральні документи.

38.Абсолютні і відносні відмітки та перевищення.

Висоти точок земної поверхні визначають відносно рівневої поверхні під якою розуміють поверхню морів та океанів у спокійному стані, уявно продовжено під материками.

Абсолютна висота (альтитуда,позначка) – це відстань по прямовисній прямій, від даної точки місцевості до рівневої поверхні Нв.

Абсолютні висоти точок земної поверхні у нашій країні визначають від рівня Балтійського моря (Балтійська система висот).

Якщо висота точки визначена відносно якої – небудь умовної поверхні, вона називається відносною висотою цієї точки Н|в

Різниця висот двох точок земної поверхні називається – перевищенням.

Перевищення може бути додатнім, якщо точка В вища за точку А, і від’ємним, якщо точка відстань між точками А і В невелика й рівневу поверхню вважати площиною, то знаючи кут нахилу лінії d, перевищення точки В над точкою А можна визначити за допомогою формули h=d*tg a

За відомими перевищеннями і висотою точки точки А, можна визначити висоту наступної точки В;

HB = HA +(-)h, або HB=HA +(-) d*tg альфа

Тобто висота наступної точки дорівнює висоті попередньої точки плюс перевищення між ними.

39. Рельєф та відображення його на плані

Під рельєфом розуміють сукупність нерівностей поверхні Землі. Рель­єф земної поверхні формується під дією тектонічних, сейсмічних і вулка­нічних сил. Ці ендогенні (внутрішні) сили спричиняють утворення у земній корі складок, розривів і тріщин. Крім того, на земну поверхню діють екзо­генні (зовнішні) сили: повітря, вода, температура, під дією яких відбува­ється вивітрювання гірських порід, що призводить до зміни рельєфу.

Рельєф місцевості на планах і картах ві­дображають умовними знаками. Існує декіль­ка способів зображення рельєфу. Деякі з них можна розглядати лише в історичному плані, оскільки зараз їх при складанні карт та планів не використовують. Так, наприклад, рельєф можна передати написами висот харак­терних точок, за якими можна судити про форми рельєфу та крутизну схилів, але за великої кількості написів карту чи план важко читати. Наочну уяву про рельєф та крутизну схилів давав спосіб штрихів, яким користувались у давнину. Штрихи наносили паралельно схилу за принципом: чим круті­ший схил, тим товстіший штрих. Не­доліком цього способу є те, що за штрихами важко судити про величину перевищень між точками земної поверхні. Крім того, велика їх кількість затрудняє читання планів і карт, а саме нанесення штрихів - дуже трудомістка й копітка робота.

На сучасних топографічних картах і планах рельєф відображають за допомогою горизонталей. Горизонталь можна уявити як слід пере­тину рельєфу рівневими поверхнями, паралельними між собою. Отже, горизонталь - це лінія на земній по­верхні, що з'єднує точки з однаковими абсолютними висотами. Задану відстань між двома суміжними горизонталями по висоті називають висотою перерізу рельєфу h, а відстань між ними на карті - закладанням d.