- •Модуль іі Розділ V. Транспортні травми: судово-медична оцінка
- •§ 1. Автотравма
- •§ 2. Залізнична травма
- •§ 3. Авіаційна травма
- •§ 4. Мотоциклетна травма
- •§ 5. Воднотранспортна травма
- •§ 1. Падіння на площині
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ vі. Травма при падінні
- •§2. Падіння з висоти
- •§ 3. Особливості огляду місця події і трупа
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ VII. Вогнепальні ушкодження
- •§ 1. Загальні положення вогнепальних ушкоджень
- •§ 2. Судово-медична оцінка вогнепальних ушкоджень
- •§ 3. Вогнепальні пошкодження одягу
- •§ 4. Особливості вогнепальних ушкоджень з різних видів вогнепальної зброї
- •§ 5. Особливості огляду місця події при вогнепальних ушкодженнях
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ viіi. Судово-медична оцінка ушкоджень, що спричиняються фізичною дією зовнішніх факторів
- •§ 1. Ушкодження і смерть від дії низької температури
- •§ 2. Ушкодження і смерть від дії високої температури
- •§ 3. Ушкодження від дії електричного струму
- •§ 4. Розлад здоров’я та смерть внаслідок зміни барометричного тиску
- •§ 5. Ураження іонізуючим випромінюванням
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ IX. Механічна асфіксія
- •§ 1. Механічна асфіксія: види та стадії прижиттєвого перебігу
- •§ 2. Загальноасфіктичні ознаки смерті
- •§ 3. Судово-медична оцінка окремих видів асфіксії
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ X. Судово-медична токсикологія
- •§ 1. Поняття отрути, отруєнь, умови дії отрут
- •§ 2. Отруєння етиловим спиртом та сурогатими алкоголю
- •§ 3. Отруєння кислотами та лугами
- •§4. Отруєння лікарськими засобами
- •§ 5. Харчові отруєння
- •§ 6. Судово-медична діагностика отруєнь
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
- •Розділ xі. Судово-медична експертиза живих осіб
- •§ 1. Судово-медична експертиза ступеня тяжкості тілесних ушкоджень
- •§ 2. Судово-медична експертиза визначення відсотка втрати працездатності
- •§ 3. Судово-медична експертиза удаваних та штучних хвороб
- •§ 4. Судово-медична експертиза статевих станів
- •§ 5. Судово-медична експертиза статевих злочинів
- •Контрольні завдання та запитання
- •Література:
- •Розділ xіі. Судово-медична експертиза речових доказів з об’єктами біологічного походження
- •§ 1. Речові докази: поняття та види
- •§ 2. Речові докази: виявлення та оцінка
- •§ 3. Питання, що вирішуються при експертизі крові
- •§ 4. Дослідження виділень організму людини
- •§ 5. Дослідження волосся
- •Контрольні завдання та запитання
- •Рекомендована література
§ 2. Судово-медична експертиза визначення відсотка втрати працездатності
Така експертиза виконується комісійно. Згідно з правилами її проведення, працездатність визначається як соціально-правова категорія, що визначає здатність конкретної людини до праці. Остання визначається рівнем професійних знань, умінь, навичок, досвіду, суспільними умовами праці, а головне - станом психічного та фізичного здоров'я.
Працездатність може бути загальною і професійною, повною і частковою.
Повна загальна працездатність — це здатність людини до некваліфікованої роботи у звичайних умовах праці.
Повна професійна працездатність - здатність працівника виконувати роботу в повному обсязі за професією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, у тих виробничих умовах, у яких він працює. Із професійної працездатності відокремлюється спеціальна - тобто здатність виконувати ту чи іншу спеціальну роботу за різними професіями.
Якщо людина має уроджене каліцтво або перенесла хворобу, що погіршила загальний стан її здоров'я, чи страждає на якесь хронічне захворювання і внаслідок зазначеного може виконувати некваліфіковану роботу або роботу за професією не в повному обсязі, це свідчить про часткову працездатність. Тобто, стан здоров'я дає змогу працівникові виконувати лише більшу або меншу частину роботи згідно зі своєю кваліфікацією. Виконання ж професійних функцій у повному обсязі потребує полегшених умов праці, бо інакше настає розлад здоров'я.
Часткова загальна працездатність - це здатність особи виконувати некваліфіковану роботу не в повному обсязі або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.
Часткова професійна працездатність - здатність працівника виконувати роботу за професією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, не в повному обсязі, або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.
§ 3. Судово-медична експертиза удаваних та штучних хвороб
Судово-медичному експертові досить часто доводиться стикатися з ситуаціями, коли особа намагається сфальсифікувати дані щодо своїх ушкоджень чи хвороб. Це проявляється у різних формах:
симуляція і дисимуляція;
агравація і дезагравація;
штучні хвороби;
самоушкодження.
удавана хвороба - зображення симптомів неіснуючого захворювання.
Особа, яка симулює удавану хворобу, завжди має корисну мету, наприклад, небажання служити в армії, займатися суспільнокорисною працею або намагання отримати додаткові матеріальні блага. Завдання судово-медичної експертизи полягає у тому, щоб об'єктивним діагнозом спростувати наявність у обстежуваного захворювання, на яке він посилається.
Симуляція може бути умисною та патологічною. Остання найчастіше властива хворим на істерію і є проявом їхньої хвороби, тому підлягає лікуванню, а не кримінальному переслідуванню.
Умисно симулюються нервово-психічні, соматичні захворювання, розлад органів чуття, а також окремі симптоми хвороб. Із психічних захворювань частіше симулюють епілепсію з удаванням припадків, маніакально-депресивний психоз, недоумкуватість. Для розпізнавання симуляції цих хвороб необхідним є обстеження у стаціонарах психоневрологічних диспансерів під наглядом досвідчених психіатрів.
Агравація полягає у тому, що людина тією чи іншою мірою перебільшує тяжкість свого дійсного ушкодження або захворювання.
Агравація може бути умисною чи патологічною. Остання властива підозрілим людям, котрі дуже чутливо ставляться до найменших змін стану свого здоров'я. На практиці з агравацією досить часто стикаються при експертизі живих осіб з приводу черепно-мозкової травми, коли потерпіла особа намагається збільшити ступінь тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень.
У кожного експерта, як правило, є свій набір «хитрощів», який дозволяє розпізнати симуляцію, але для об'єктивних висновків необхідно керуватися загальними правилами виконання таких експертиз:
щоб довести факт симуляції, хворий (або симулянт) має бути всебічно, повно й об'єктивно обстежений в умовах стаціонару;
необхідно зібрати і вивчити його медичну документацію, звернувши увагу на всі перенесені захворювання, початок і динаміку розвитку симптомів захворювання, з приводу якого проводиться обстеження;
кожний названий обстежуваним симптом має бути ретельно перевірений об'єктивними методами дослідження. Досліджується також функціональний стан усіх систем і органів для виявлення захворювань, невідомих обстежуваному;
у процесі клінічного обстеження бажано організувати постійне медичне спостереження та взяття проб на аналізи в такий час, коли обстежуваний їх не чекає. Аналогічно треба виконувати рентген-дослідження, наприклад, для спростування наявності виразки шлунку, що може дати можливість встановити факт симуляції;
до повного клінічного обстеження і підтвердження захворювання не можна починати лікування, бо це може зашкодити справі;
судово-медична експертиза проводиться комісійно із залученням фахівців - спеціалістів із захворювання, наявність якого треба спростувати або підтвердити.
Дисимуляція і дезагравація - явища, протилежні симуляції та агравації.
Дисимуляція - приховування наявного захворювання (його симптомів) чи ушкоджень.
Дезагравація - зменшення симптомів захворювання (ушкодження), що має місце, а також перебільшення результатів лікування.
Частіше до дисимуляції вдається злочинець, який отримав при вчиненні ним злочину ушкодження, виявлення яких може свідчити про його протиправні дії. У таких випадках обстежуваний або зовсім заперечує наявність ушкоджень, або стверджує, що вони не мають жодного зв'язку зі злочином, в якому він підозрюється.
Членоушкодження - умисне заподіяння шкоди своєму здоров'ю, яке може здійснюватися різними способами:
спричиненням штучних хвороб;
приховуванням захворювання, що вже наявне, або умисною відмовою від лікування, або активним впливом на процес захворювання з метою обтяжити хворобу та відстрочити одужання;
спричиненням механічних ушкоджень (вогнепальними, тупими та гострими предметами).
Штучні хвороби - це такі, що умисно спричинюються застосуванням фізичних, хімічних і біологічних факторів або їх комбінацій.
Хімічний фактор - це, як правило, тривале вживання або передозування лікарських засобів. Так, досить тривале вживання ефедрину або мезатону зумовлює спочатку гіпертензію, а потім -розвиток гіпертонічної хвороби.
Біологічні фактори - збудники деяких хвороб (дизентерії, туберкульозу тощо).
Фізичні фактори - висока чи низька температура, іонізуюче
випромінення і т. ін.
Отже, загальними ознаками самоушкоджень є:
локалізація ушкоджень у ділянках, доступних для заподіяння їх власною рукою;
заподіяння ушкоджень поза життєво важливими ділянками;
невідповідність ушкоджень на тілі та одязі;
сліди приміряння на шкірі, одязі чи взутті;
спостерігається повторення у короткий проміжок часу однотипних членоушкоджень у схожих колективах (вогнепальні ушкодження, виразкова хвороба шлунку в армії; туберкульоз, відруби пальців у зонах утримання в’язнів і т.ін.).
