Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Судова медицина ( 2 модуль).docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

§ 2. Судово-медична експертиза визначення відсотка втрати працездатності

Така експертиза виконується комісійно. Згідно з правилами її проведення, працездатність визначається як соціально-правова категорія, що визначає здатність конкретної людини до праці. Остання визначається рівнем професійних знань, умінь, навичок, досвіду, суспільними умовами праці, а головне - станом психічно­го та фізичного здоров'я.

Працездатність може бути загальною і професійною, повною і частковою.

Повна загальна працездатність — це здатність людини до некваліфікованої роботи у звичайних умовах праці.

Повна професійна працездатність - здатність працівника ви­конувати роботу в повному обсязі за професією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, у тих виробничих умовах, у яких він працює. Із професійної працездатності відокремлюється спеціальна - тобто здатність виконувати ту чи іншу спеціальну робо­ту за різними професіями.

Якщо людина має уроджене каліцтво або перенесла хворобу, що погіршила загальний стан її здоров'я, чи страждає на якесь хронічне захворювання і внаслідок зазначеного може виконувати некваліфіковану роботу або роботу за професією не в повному об­сязі, це свідчить про часткову працездатність. Тобто, стан здоров'я дає змогу працівникові виконувати лише більшу або меншу части­ну роботи згідно зі своєю кваліфікацією. Виконання ж професій­них функцій у повному обсязі потребує полегшених умов праці, бо інакше настає розлад здоров'я.

Часткова загальна працездатність - це здатність особи вико­нувати некваліфіковану роботу не в повному обсязі або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.

Часткова професійна працездатність - здатність працівника виконувати роботу за професією, якою він володіє, або на посаді, яку він обіймає, не в повному обсязі, або в повному обсязі, але за полегшених умов праці.

§ 3. Судово-медична експертиза удаваних та штучних хвороб

Судово-медичному експертові досить часто доводиться стика­тися з ситуаціями, коли особа намагається сфальсифікувати дані щодо своїх ушкоджень чи хвороб. Це проявляється у різних формах:

  1. симуляція і дисимуляція;

  2. агравація і дезагравація;

  3. штучні хвороби;

  4. самоушкодження.

  5. удавана хвороба - зображення симптомів неіснуючого захворювання.

Особа, яка симулює удавану хворобу, завжди має корисну мету, наприклад, небажання служити в армії, займатися суспільнокорисною працею або намагання отримати додаткові матеріальні блага. Завдання судово-медичної експертизи полягає у тому, щоб об'єк­тивним діагнозом спростувати наявність у обстежуваного захво­рювання, на яке він посилається.

Симуляція може бути умисною та патологічною. Остання най­частіше властива хворим на істерію і є проявом їхньої хвороби, тому підлягає лікуванню, а не кримінальному переслідуванню.

Умисно симулюються нервово-психічні, соматичні захворю­вання, розлад органів чуття, а також окремі симптоми хвороб. Із психічних захворювань частіше симулюють епілепсію з удаванням припадків, маніакально-депресивний психоз, недоумкуватість. Для розпізнавання симуляції цих хвороб необхідним є обстеження у стаціонарах психоневрологічних диспансерів під наглядом досвід­чених психіатрів.

Агравація полягає у тому, що людина тією чи іншою мірою перебільшує тяжкість свого дійсного ушкодження або захворювання.

Агравація може бути умисною чи патологічною. Остання влас­тива підозрілим людям, котрі дуже чутливо ставляться до най­менших змін стану свого здоров'я. На практиці з агравацією до­сить часто стикаються при експертизі живих осіб з приводу череп­но-мозкової травми, коли потерпіла особа намагається збільшити ступінь тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень.

У кожного експерта, як правило, є свій набір «хитрощів», який дозволяє розпізнати симуляцію, але для об'єктивних висновків не­обхідно керуватися загальними правилами виконання таких експертиз:

  1. щоб довести факт симуляції, хворий (або симулянт) має бути всебічно, повно й об'єктивно обстежений в умовах стаціонару;

  2. необхідно зібрати і вивчити його медичну документацію, звернувши увагу на всі перенесені захворювання, початок і дина­міку розвитку симптомів захворювання, з приводу якого прово­диться обстеження;

  3. кожний названий обстежуваним симптом має бути ретельно перевірений об'єктивними методами дослідження. Досліджується також функціональний стан усіх систем і органів для виявлення захворювань, невідомих обстежуваному;

  4. у процесі клінічного обстеження бажано організувати постійне медичне спостереження та взяття проб на аналізи в такий час, коли обстежуваний їх не чекає. Аналогічно треба виконувати рентген-дослідження, наприклад, для спростування наявності виразки шлун­ку, що може дати можливість встановити факт симуляції;

  5. до повного клінічного обстеження і підтвердження захво­рювання не можна починати лікування, бо це може зашкодити справі;

  6. судово-медична експертиза проводиться комісійно із залу­ченням фахівців - спеціалістів із захворювання, наявність якого треба спростувати або підтвердити.

Дисимуляція і дезагравація - явища, протилежні симуляції та агравації.

Дисимуляція - приховування наявного захворювання (його симптомів) чи ушкоджень.

Дезагравація - зменшення симптомів захворювання (ушко­дження), що має місце, а також перебільшення результатів лікування.

Частіше до дисимуляції вдається злочинець, який отримав при вчиненні ним злочину ушкодження, виявлення яких може свідчити про його протиправні дії. У таких випадках обстежуваний або зо­всім заперечує наявність ушкоджень, або стверджує, що вони не мають жодного зв'язку зі злочином, в якому він підозрюється.

Членоушкодження - умисне заподіяння шкоди своєму здо­ров'ю, яке може здійснюватися різними способами:

  1. спричиненням штучних хвороб;

  2. приховуванням захворювання, що вже наявне, або умисною відмовою від лікування, або активним впливом на процес захворювання з метою обтяжити хворобу та відстрочити одужання;

  3. спричиненням механічних ушкоджень (вогнепальними, тупими та гострими предметами).

Штучні хвороби - це такі, що умисно спричинюються застосу­ванням фізичних, хімічних і біологічних факторів або їх комбі­націй.

Хімічний фактор - це, як правило, тривале вживання або передозування лікарських засобів. Так, досить тривале вживання ефедрину або мезатону зумовлює спочатку гіпертензію, а потім -розвиток гіпертонічної хвороби.

Біологічні фактори - збудники деяких хвороб (дизентерії, ту­беркульозу тощо).

Фізичні фактори - висока чи низька температура, іонізуюче

випромінення і т. ін.

Отже, загальними ознаками самоушкоджень є:

  1. локалізація ушкоджень у ділянках, доступних для заподіяння їх власною рукою;

  2. заподіяння ушкоджень поза життєво важливими ділянками;

  3. невідповідність ушкоджень на тілі та одязі;

  4. сліди приміряння на шкірі, одязі чи взутті;

  5. спостерігається повторення у короткий проміжок часу однотипних членоушкоджень у схожих колективах (вогнепальні ушкодження, виразкова хвороба шлунку в армії; туберкульоз, відруби пальців у зонах утримання в’язнів і т.ін.).